Home Новини Те відчуття, коли трапляється неочікувана знахідка

Те відчуття, коли трапляється неочікувана знахідка

1261
0
SHARE

Краєзнавство, по великому рахунку, це хобі. Тихе, спокійне, зі своїми маленькими радощами, коли віднайшов щось цікаве та унікальне, чого не розкопали профільні науковці – історики; чи смутком, коли зрозумів, що до унікального історичного джерела не дістатись – відсутні матеріальні ресурси (кошти) або доступ, який є у тих же науковців. А часом не вистачає досвіду, чи банально відповідних знань – і ти пройшов повз історичну перлину, просто не помітивши її.

Щось подібне трапилось нещодавно і зі мною, коли цілком випадково натрапив на цей десяток папок, що містять підшивки газет. Та яких! Але про це нижче, спочатку невеликий відступ.

Так історично склалось, що майже всю історію бердичівської періодичної преси можна умовно поділити на три значні періоди. Перший період – це, власне, поява у Бердичеві перших газет та бурхливий ріст кількості видань (десь із кінця XIX ст. та до середини 1920-х років). Другий період тривав із середини 1920-х до кінця 1980-х – часи радянської доби, коли влада на початку періоду досить швидко встановила монополію на інформацію, що вилилось у фактичне знищення альтернативної/вільної преси (у Бердичеві весь цей час виходила, за винятком окремих порівняно нетривалих періодів, лише міськрайонна газета “Радянський Шлях”, вона ж нині “Земля Бердичівська”). Третій період триває нині – з настанням горбачовської Перебудови та проголошенням свободи слова у країні в Бердичеві знову настали часи, коли читач отримав можливість вибору, якій із місцевих газет надати перевагу. З’явилась значна кількість нових періодичних видань (щоправда, деякі з них вже зникли, не витримавши конкуренції).

Хтось скаже, що сьогодні на ринку місцевої преси фактично залишилось лише три газети. Це так, але причини цієї ситуації мають зовсім інший характер, ніж ситуація впродовж другого умовного періоду. На той час вибір у бердичівлян був лиш один – “Радянський Шлях”. На шпальтах газети, що мала тираж у 15-20 тисяч екземплярів, друкували передовиці на виробничі теми, компартійні матеріали, новини сільського життя. Були й розважальні матеріали, новини спорту, літературна сторінка. І так 4-5 разів на тиждень – загалом із такою періодичністю виходила ця газета. Якщо запитати будь-кого з бердичівлян середнього та старшого віку, які газети видавались у Бердичеві при радянській владі, відповідь майже завжди буде одна – “Радянський Шлях”!

Дехто, правда, згадає про “Зорю Комунізму”, але це скоріше виняток – газета виходила взамін “Радянського Шляху”, та й то нетривалий час, всього півтора роки. Також фахівці згадають ще й газету “Нова Доба”, але вона виходила у роки німецької окупації.

Отже, лише “Радянський Шлях”. Я також саме так вважав, допоки не натрапив на згадувані вище папки. А в них… підшивки нової для мене міської газети часів СРСР! Ім’я їй – “Шлях Соціалізму”.

З’явилась ця газета у 1946 році, заснував її Бердичівський райком КП(б)У та Рада депутатів трудящих. Двічі на тиждень (зазвичай, у середу та неділю) на шпальтах газети розміщувались матеріали про життя сільської громади, роботу районних партійних органів, здобутки та проблеми колгоспів та радгоспів Бердичівщини. Тираж газети становив 2000 екземплярів. Редакція газети розміщувалась у приміщенні по вулиці Комінтерна, 3 (цю назву деякий час носила вулиця Садова).

Звичайно, компартійний пафос статей та заміток, які розміщувались на сторінках “Шляху Соціалізму”, не відображає реального життя краю. Та все ж за рядками партійних передовиць і розповідей про здобутки щасливих трударів уважний та вдумливий читач відчує тогочасну реальність, яка наповнювала життя простого працівника-колгоспника. І усталений фразеологізм “читати поміж рядків” газета в багатьох випадках може проілюструвати якнайкраще.

Останній рік, доступний для ознайомлення зі “Шляхом Соціалізму” – 1959-й. За дванадцять років із друкарських машин бердичівської типографії вийшло 1310 номерів газети. Коли ж вона припинила існування, поки невідомо. Отже, для дослідників історії Бердичівщини відкриваються нові історичні джерела, а також виникає багато запитань, відповіді на які ще доведеться знайти.

Анатолій Горобчук.

LEAVE A REPLY

Please enter your comment!
Please enter your name here