Home Проекти Постаті землі Бердичівської Тартаковський Лев Семенович

Тартаковський Лев Семенович

1136
0
SHARE

Тартаковський Лев Семенович (нар. 1 грудня 1935, Могилів-Подільський, УСРР – пом. 25 квітня 2009, Франкфурт-на-Майні, Німеччина) – організатор роботи з комсомольською молоддю 60-70-х років.


Тартаковський Лев Семенович народився 1 грудня 1935 року у місті Могилів-Подільський нині Вінницької області у єврейській робітничій родині, де загалом виховувалось восьмеро дітей. Дитинство маленького Льва було босоноге та напівголодне.

Незабаром родина переїхала на Київщину, до міста Біла Церква. Батько Льва Тартаковського невдовзі помер, усі тяготи виховання дітей важким тягарем лягли на плечі вдови та батькової матері, які зуміли у важкий воєнний та повоєнний часи виростити дітей та поставити їх на ноги.

У другій половині 1950-х років Лев Семенович отримав професійну освіту та працював майстром із налагодження машин на швейній фабриці.

У 1958 році Лев Тартаковський одружився та переїхав на постійне місце проживання до Бердичева. Цього ж року влаштувався вчителем праці в неповну середню школу №13 (нині не існує), що знаходилась у двоповерховому будинку по вулиці Красіна (нині вулиця Мостова), згодом обійняв посаду заступника директора школи з військово-патріотичного виховання. У цю роботу Лев Тартаковський віддає весь свій комсомольський запал та талант організатора – молодий педагог став ватажком шкільної молоді, організовує численні зустрічі з учасниками Другої світової війни, поїздки учнів школи до міст-героїв. У 1966 році завдяки стараннями Льва Семеновича у школі №13 з’явилась музейна кімната бойової слави, яка на міському конкурсі серед музейних кімнат освітніх закладів виборола почесне перше місце.

Саме за безпосередньої участі Льва Тартаковського наприкінці 1973 року вдається вирішити питання виділення для Бердичева танка Т-34-85 для встановлення на постаменті з нагоди 30-ї річниці визволення міста від німецьких загарбників (пам’ятний знак відкрито 5 січня 1974 року – в день звільнення міста від загарбників). Згодом перипетії цієї справи стануть основою оповідання бердичівського фотожурналіста Віктора Коржука “Ответственное задание”.

Лев Тартаковський (другий зліва) біля входу до школи №13 після зустрічі ветеранів Другої світової війни з учнями школи.

У родині Тартаковських зростали діти – син Олександр, який закінчив Бердичівський машинобудівний технікум, та дочка Інеса, яка закінчила медичне училище. Дружина – педагог, тривалий час працювала у дитячих садках міста, з 1984 по 1990 рік – вихователь групи продовженого дня у середній школі №1, звідки й пішла на пенсію.

Після закриття у 1978 році школи №13 Лев Тартаковський призначається на посаду директора міського парку культури і відпочинку ім. Т.Г. Шевченка (але ще деякий час продовжував по сумісництву викладати працю в міжшкільному навчально-виробничому комбінаті, який діяв у будівлі колишньої школи №13). За роки його керівництва парк відпочинку перетворився на справжній осередок культурного життя міста – тут відбувались усі загальноміські свята, на літніх площадках постійно виступали як місцеві, так і гастрольні артисти. Жодний культурний захід не залишався без уваги невгамовного організатора Льва Тартаковського. Недарма серед його численних друзів та знайомих поширилась нова назва парку відпочинку – парк імені Тартаковського.

Лев Тартаковський, директор парку відпочинку ім. Т.Г. Шевченка.

У часи розпаду Радянського Союзу та у перші роки незалежності України Лев Тартаковський став одним із активістів місцевої єврейської громади. За його безпосередньої участі на території єврейського кладовища встановили пам’ятний знак євреям Бердичева, що загинули в боротьбі з фашизмом в роки Великої Вітчизняної війни, та мирним жителям, що розстріляним нацистами у 1941-1945 рр.

У грудні 1992 року Лев Семенович разом із родиною переїхав до Німеччини на постійне місце проживання до міста Франкфурт-на-Майні. Але зв’язків із Бердичевом не поривав – багато бердичівлян не забували невгамовного організатора роботи з комсомольською молоддю 60-70-х років. Тому саме до нього 18 квітня 2002 року під час відкриття в Бердичеві нової надсучасної цифрової АТС зробив перший міжнародний телефонний дзвінок міський голова Бердичева Василь Мазур. Легендарний бердичівлянин Лев Тартаковський, до якого телефонував мер, на жаль не отримав привітання (підняла слухавку його знайома), але факт залишився фактом.

Могила Льва Тартаковського, 2010 р.

Помер Лев Семенович Тартаковський 25 квітня 2009 року. Похований у місті Франкфурт-на-Майні на єврейському кладовищі.

Джерела і література:

Воєвуцька Р. Ніхто не забутий, ніщо не забуто! // “Радянський шлях”, №5 (9952) від 09.01.1974 р., с. 2.

П’ятигірський Л. Пам’ятник жертвам фашизму. // “Радянський шлях”, №77 (13780) від 15.05.1990 р.

Мартинюк М.В. Старі будинки Бердичева, або Історія, що розчиняється у часі… – Бердичів, ПП “Графіка”, 2011. – с. 58-59.

Матеріали родини Тартаковських.


Лев Тартаковський під час II-о фестивалю молоді Житомирщини, 1967 р.
Лев Тартаковський на зустрічі з ветеранами Другої світової війни.
Лев Тартаковський (третій справа) на Дні Перемоги.
Лев Тартаковський біля пам’ятного знаку на братській могилі жертв фашизму у Хажині.
Група колишніх комсомольців Бердичева на святі з нагоди 70-річчя створення Всесоюзної Ленінського комуністичного союзу молоді. Лев Тартаковський другий зліва.
Бердичівське педагогічне училище, 1988 р.
Лев Тартаковський з родиною у Німеччині.

LEAVE A REPLY

Please enter your comment!
Please enter your name here