Так у грудні, чи в січні? Або коли відзначали Різдво в Бердичеві

Нині в Україні вкотре підняли питання щодо дати відзначення православного Різдва. З екранів телевізорів, на сторінках соціальних мереж йде жвава дискусія – 25 грудня, чи 7 січня православні віряни мають відзначати це велике церковне свято?

Не встряватиму в полеміку, враховуючи значну суспільну заангажованість цієї теми. Свої п’ять копійок додам дещо з іншого боку – наведу на цю тему декілька цікавих, як на мене, фактів з історії рідного міста.

За часів радянської влади свято Різдва Христового в Бердичеві не відзначалось. Це був звичайний робочий день. Але винятком стали роки, коли місто перебувало під німецькою окупацією (з липня 1941-го по січень 1944-го). Саме у цей час святкування на офіційному рівні відновилось.

Це свято у 1941 році відзначали за Григоріанським календарем, тобто 25 та 26 грудня (як, власне, це відбувалось і до заборони свята більшовиками). Щоб не вносити зайвої плутанини, Бердичівське Міське Управління видало спеціальну постанову №59, якою вказало, що оскільки Різдво святкують 25 грудня, то всі підприємства та установи 7 та 8 січня мають працювати як у звичайні робочі дні. Крапка.

Як відзначали, запитаєте? 25 грудня на першій сторінці міської газети “Нова Доба” з’явилась передовиця під назвою “Небо і земля нині торжествують”. На наступних сторінках розмістили різдвяні нариси, малюнки, також звернення пан-отця Панкевича і численні вітання з Різдвом Христовим. Цього ж дня у католицькому костелі Святої Варвари відбулась святкова служба (перша після відновлення діяльності храму), на службу прибули не лише жителі міста, але й із сусідніх сіл та навіть містечок із сусідніх районів. Були у храмі й німецькі воїни. Присутнім з-поміж іншого сподобалась гра відновленого храмового органу, яким так славився костел до революції.

А от наступне Різдво в Бердичеві відзначили… 7 січня! Тобто, вже 1943 року. Як повідомляла та ж “Нова Доба”, сторінки якої знову наповнились різдвяними вітаннями, нарисами та колядками, першого дня Різдва об 11 годині ранку в міському театрі відбулась безкоштовна ялинка для дітей. Така ж ялинка відбулась і на другий день, а після ялинки артисти театру дали святковий концерт. У перший, другий та наступні дні після Різдва у театрі вечором йшла вистава “Наталка Полтавка” (загалом театр у ці дні обслужив до 4 тис. глядачів). У ці ж дні в міському кінотеатрі “Аполло” відбулось по три сеанси кінокартини “Пропали без сліду”.

У січні 1944 року було вже не до свята – саме у цей час йшли кровопролитні бої за Бердичів. Ну а далі радянська влада знову всіма засобами намагалась придушити відзначення Різдва Христового, тому питання щодо дати святкування взагалі не стояло.

Нині бердичівляни вільно відзначають Різдво Христове. Коли святкувати, кожен вирішує сам. Але не двічі, адже Бог не рождався два рази, як два рази не настає новий рік.

Анатолій Горобчук.