Сіткін Володимир Олександрович

Сіткін Володимир Олександрович (нар. 06 грудня 1934, Миколаїв, УСРР, СРСР – пом. 17 січня 2019, Київ, Україна) – спортсмен, стрибун у висоту, майстер спорту міжнародного класу СРСР з легкої атлетики, учасник ХVI Олімпійських ігор.

Сіткін Володимир Олександрович народився 06 грудня 1934 року в місті українських корабелів – Миколаєві. Коли розпочалась німецько-радянська війна родина Сіткіних евакуювалась у невеличке містечко під Уфою. Після закінчення війни батько Володимира повернувся з фронту і його призначили начальником районного відділу міліції у місто Бердичів.

Ще навчаючись у міській школі №2 Володимир виявив хист до стрибків у висоту. Його першим тренером став Василь Олександрович Жабенко (07.02.1922 – 17.03.2011), який у 1950-х роках працював старшим викладачем та завідувачем кафедри фізкультури Бердичівського педагогічного інституту. Він щоденно індивідуально займався зі школярем, знайшовши шлях до дитячого серця Володимира, формував із нього стрибуна у висоту.

Після перших вдалих стрибків тренер та юний спортсмен перейшли на стиль стрибка, відомий як перекат (або за іменем винахідника – хорайн). У 1949 року на обласних змаганнях у Житомирі Володимир Сіткін встановив рекорд СРСР для 15-річних стрибунів у висоту – 1 м 73 см. Наступної зими стрибнув у Житомирі вже 1 м 80 см – це був новий рекорд СРСР для 16-річних спортсменів. А навчався Володимир лише у 9 класі. За встановлення такого рекорду в ті часи видавали нагороду – мотоцикл. Та з огляду на юний вік спортсмена Володимиру Сіткіну видали мопед.

Юного стрибуна з Бердичева помітили столичні тренери та запросили до Києва. Так розійшлися долі вихованця та його першого тренера: Василя Жабенка згодом перевели до Кам’янець-Подільського педінституту, а його талановитий учень поїхав до Києва. Жабенко В.О. досяг в Кам’янці-Подільському нових тренерських успіхів: у листопаді 1959 р. випускник факультету Борис Рак (Одінцов) став першим майстром спорту в закладі, стрибнувши у висоту на 2 метри. Згодом норматив майстра спорту підкорили Іван Усков, Валерій Бородавко, Валентина Мінькова, Петро Кухарчук, Леонтій Грицев, Володимир Квасов та інші. У 1962 р. Василю Олександровичу Жабенку, першому з фахівців у галузі спорту Хмельницької області, було присвоєно звання «Заслужений тренер УРСР».

Володимира Сіткіна влаштували на спеціальне відділення Київського державного інституту фізичної культури, яке замінило навчання у десятому класі школи, а згодом дозволяло вступити до школи тренерів. Разом із Сіткіним на спецвідділенні навчались та тренувались тогочасна рекордсменка світу Ніна Откаленко, майбутній відомий скороход Володимир Голубничий. У Києві Володимир Сіткін тренувався у тренера Володимира Зайцева, відомого в столиці стрибуна у висоту та довжину.

У 1953 році Сіткіна забрали до Москви для підготовки збірної СРСР для участі у IV Всесвітньому фестивалі молоді та студентів, який мав відбутись у столиці Румунії. Але до Бухареста бердичівський спортсмен не потрапив за результатами. Та ним зацікавились тренер Едмунд Ісидорович Рохлін та професор Володимир Михайлович Дьячков.

У 1955 році Володимир Сіткін став першим стрибуном у висоту, який у післявоєнний час подолав в СРСР планку на висоті 2 метри. Відбулось це так: під час змагань Володимир Сіткін із першої спроби подолав 2,00 м, а відразу за ним з третьої спроби цю висоту подолав стрибун Юрій Степанов. Їм встановили планку вище – 2 метра 02 см. І Степанов подолав цю висоту, а Сіткін ні. У жовтні 1955 року в Одесі Сіткін встановив всесоюзний рекорд – 2 метра 05 см.

Тут варто зазначити, що загалом першим, хто в СРСР подолав висоту у 2 метри, став ростовчанин Микола Ковтун – у 1937 році на московському стадіоні «Динамо» він подолав 2,01 м. Але у подальшому рекордсмена, як і мільйони інших громадян СРСР, репресували, його рекорд викреслили з таблиць та з пам’яті спортсменів і двометровий рубіж вдруге подолали лише через 18 років.

У цей час Володимир Сіткін освоює новий стиль стрибка у висоту – перекидний. Одночасно за ініціативи професора Дьячкова, як згодом розповідав сам спортсмен, він вперше став користуватись стимуляторами, які покращували фізичний стан та впливали на спортивні досягнення.

Талановитий стрибун став учасником ХVI Олімпійських ігор у Мельбурні (Австралія, 1956), де виборов 6-е місце з результатом 2,00 м. (інший радянський спортсмен Ігор Кашкаров зайняв третє місце з результатом 2,08 м). За це досягнення Володимир Сіткін отримав із рук голови Президії Верховної Ради СРСР Климента Ворошилова державну нагороду – медаль «За трудову доблесть».

Після олімпіади Сіткін продовжив тренування. Його особистий рекорд – 2,09 м., з цим результатом він у 1957 році переміг на чемпіонаті СРСР. Загалом Сіткін – триразовий переможець та рекордсмен чемпіонату СРСР, багаторазовий призер міжнародних та всесоюзних змагань зі стрибків у висоту, майстер спорту міжнародного класу СРСР з легкої атлетики.

По закінченні у 1963 році спортивної кар’єри Володимир Сіткін проходив військову службу в Німеччині начальником фізпідготовки і спорту у військовій частині. Після виходу на пенсію проживав у Києві.

Володимир Сіткін щороку приїздив у Бердичів спочатку на турнір на призи свого друга Віталія Лонського, а згодом і на Меморіал Віталія Лонського.

Останніми роками Володимир Сіткін боровся з серйозною хворобою легень. Помер Володимир Олександрович Сіткін 17 січня 2019 року. Похований у Києві на Байковому цвинтарі.

Рішенням Житомирської обласної військової адміністрації №449 від 25.07.2024 р. «Про деколонізацію топонімії» вулицю Міліцейську перейменовано на вулицю Володимира Сіткіна.

Джерела і література:

«Радянський шлях», №104 (5797) від 29.08.1951 р., с. 2.

Маевский В. А мог сапером стать. // «Зеркало недели», №25, 19-26.06.1998 р. Архів.

Помер Володимир Сіткін — легенда бердичівського спорту. Дата звернення: 19 лютого 2019. Архівовано 21 січня 2019 року.

Матеріали Музею історії міста Бердичева.

Рішення Житомирської обласної військової адміністрації №449 від 25.07.2024 р. «Про деколонізацію топонімії».