Home Проекти Постаті землі Бердичівської Сітак Олександр Петрович

Сітак Олександр Петрович

5138
0
SHARE

Сітак Олександр Петрович (нар. 26 січня 1951, с. Татарнівка (Озерянка), Житомирський р-н, Житомирська обл., СРСР) – підприємець, президент ТОВ “Бердичівська солодова компанія”.


Сітак Олександр Петрович народився 26 січня 1951 року в селі Озерянка (до 1960-х років село носило назву Татарнівка) Житомирського району в селянській родині Петра Антоновича та Євдокії Кирилівни Козел.

Початкову освіту Олександр Петрович отримав у восьмирічній школі села Озерянка. Того ж року переїхав до Бердичева, де проживав його брат, та пішов до дев’ятого класу місцевої середньої школи №15.

По отриманні середньої освіти Олександр влаштувався працювати на житомирський завод “Електровимірювач”, паралельно вступив на заочне відділення Житомирського політехнічного інституту. Навчання й роботу на підприємстві перервала служба в лавах Збройних Сил СРСР (1968).

Після звільнення з лав Збройних Сил Олександр Петрович не продовжив навчання у політехнічному, а вступив на стаціонарне відділення механіко-математичного факультету університету, який успішно закінчив.

У 1980 році, будучи вже дипломованим спеціалістом, Олександр Петрович переїхав на північ Росії, до міста Сургут (Ханти-Мансійський автономний округ). Працював у тресті “Електросиббуд” на посаді головного механіка, згодом заступника директора підприємства. У 1986 році в Сургуті було створено комсомольський центр науково-технічних ідей. У нього Олександр Петрович вклав весь свій потенціал практика, відчув, що в нього вже є все необхідне для того, щоб власні науково-технічні ідеї реалізовувати на власному ґрунті.

У 1991 році Олександр Петрович, який на цей час перебрав собі прізвище дружини – Сітак, відкрив приватну фірму з ремонту й будівництва житла. Починали з малого — ремонтували 12-квартирні будинки. Вже у 1993 році Сургут прикрасив перший висотний будинок, збудований його підприємством — найкращий на той час у цьому місті. До 2000 року тут було побудовано ще п’ять подібних дев’ятиповерхівок — теж фірмою Олександра Петровича.

ТОВ “Бердичівська солодова компанія”, 2010 р.

Навесні 2000 року Олександр Сітак повернувся на Батьківщину, в Україну. Створив ТОВ “Бердичівська солодова компанія”, в основі якого – приватний капітал фізичних осіб. Це підприємство викупило комплекс ВАТ “Бердичівський солодовий завод”, який знаходився у стані банкрутства, хоча свого часу бердичівський солодовий завод був у Радянському Союзі одним з найпотужніших підприємств із виробництва солоду. Олександр Сітак став президентом нової компанії.

За час його керівництва ТОВ “Бердичівська солодова компанія” відновила потужності колишнього солодового заводу, підготувала необхідні кадри. Виробництво солоду на заводі стало рентабельним. Якщо у 2000 році, коли тільки розпочинали, було випущено лише 4 тисячі тон ячмінного солоду, то вже у 2002 – майже 14 тисяч тон, у 2003 — майже 27 тисяч, у 2004 році – більш як 50 тисяч тон. У ремонт та модернізацію виробництва за час існування компанії вкладено біля 2 млн. доларів. У 2005 році підприємство стало переможцем міського конкурсу “Кращий роботодавець 2005 року” у своїй виробничій групі.

Олександр Сітак у робочому кабінеті.

Олександр Сітак за трудові звитяги має державні нагороди. Указом Президента України №886/2007 від 17.09.2007 року за вагомий особистий внесок у соціально-економічний та культурний розвиток Житомирської області, значні професійні здобутки, багаторічну сумлінну працю та з нагоди 70-річчя утворення області Сітак Олександр Петрович, президент товариства “Бердичівська солодова компанія”, нагороджено орденом “За заслуги” ІІІ ступеня. А 26 січня 2011 року за внесок у розбудову Бердичева та з нагоди 60-ї річниці з дня народження Олександр Сітак нагороджений орденом міста Бердичева “За заслуги”.

Нині Олександр Сітак працює у Бердичеві, проживає з родиною у селищі Гришківці Бердичівського району.

Джерела і література:

Він зробив себе сам. // “Земля Бердичівська”, №4 (15801) від 21.01.2011 р.

З коренів зілля татарського… // Пасічник М. Імідж міста в живих іменах. Нариси та портрети. Книга друга. – К., Вид-во “Дія”, 2005. с. 27-36.

LEAVE A REPLY

Please enter your comment!
Please enter your name here