Соловйова Антоніна Яківна (нар. 10 вересня 1924 – пом. 2008, Бердичів, Житомирська обл., Україна) – учасник Другої світової війни, Почесний громадянин міста Бердичева.
Соловйова Антоніна Яківна народилась 10 вересня 1924 року.
У березні 1941 року Антоніна Соловйова призвана на військову службу до Червоної Армії санінструктором.
Антоніна Соловйова – учасниця бойових дій німецько-радянської війни, призвана Мечетинським РВК Ростовської області. У складі стрілецьких полків пройшла війну від самого її початку до завершення. Виносячи поранених бійців із поля бою сама отримала одинадцять поранень. Свою першу нагороду – орден Червоної Зірки отримала у жовтні 1943 року за бої, які вела 8-а гвардійська стрілецька бригада південно-західніше Новоросійська – маючи поранення, Антоніна Соловйова винесла з поля бою 15 поранених бійців.
У грудні 1943 року – січні 1944 року гвардії старшина медичної служби Антоніна Соловйова у складі 333-го полку 117-ї гвардійської стрілецької дивізії брала участь у звільненні Бердичева від німецьких загарбників. 6 січня 1944 року воїни 333-го полку без проведення попередньої розвідки пішим маршем по дорозі вирушили з села Бистрик у бік сусіднього села Житинці. У цей час вони й потрапили у засідку, організовану німецькими підрозділами на околиці Бистрика. Всього у короткому бою загинуло 163 радянських воїна, також було знищено обоз та до трьох десятків коней. Поховали загиблих у братських могилах сіл Бистрик та Житинці. Антоніна Соловйова у цьому бою отримала важке поранення, залишившись на все життя інвалідом.
За участь у бойових діях на фронтах Другої світової війни Антоніна Соловйова нагороджена орденами Вітчизняної війни I ст. (1985), Червоної Зірки (1943). Також стала однією з 23-х медичних сестер в Україні, яких нагородили міжнародною медаллю імені Флоренс Найтінгейл (англ. Florence Nightingale Medal) — нагородою, заснованою Лігою Міжнародного Червоного Хреста, призначеною для дипломованих медичних сестер і добровільних санітарок, що відзначилися під час війни та в мирний час хоробрістю й винятковою відданістю пораненим, хворим, калікам або людям, чиє здоров’я було під загрозою.
По закінченні війни Антоніна Соловйова проживала у Києві, де до виходу на пенсію працювала на одному з міських автопідприємств. Часто відвідувала Бердичів, зустрічаючись із колишніми однополчанами, які проживали у місті.
Рішенням виконавчого комітету Бердичівської міської ради народних депутатів №779 від 24 грудня 1998 року враховуючи особисті мужність і героїзм, проявлені при звільненні міста Бердичева від фашистських загарбників у грудні 1943 – січні 1944 року, трудовий внесок у відбудову зруйнованого війною господарства, велику військово-патріотичну роботу, безпосередню участь у вихованні дітей та молоді та з нагоди 55-ї річниці визволення міста від фашистських загарбників Соловйовій Антоніні Яківні присвоєно звання “Почесний громадянин міста Бердичева”.
Померла Соловйова Антоніна Яківна у 2008 році. Похована у місті Києві.
Джерела і література:
Рішення виконавчого комітету Бердичівської міської ради народних депутатів №779 від 24 грудня 1998 р.
ЦАМО, фонд 33, опись 686044, единица хранения 807.
Н.Соловйова. Пам’ять про них вічна. // «Радянський шлях», №155 (8259) від 29.09.1965 р., с. 4.