Home Новини Слухачі “вуличного університету” пізнавали історію старого кладовища

Слухачі “вуличного університету” пізнавали історію старого кладовища

281
0
SHARE

Студенти так званого “вуличного університету”, сформованого у міській бібліотеці, котрі двічі на місяць мають цікаві зустрічі із відомим краєзнавцем Анатолієм Горобчуком, зустрівшись вчергове, загадали наступну тему, аби Анатолій Петрович розповів про історію старого кладовища, що по вул. Пушкіна. І от, невелика групка людей зібралась біля воріт цвинтаря. 1806 роком датовано його заснування (у той час ця територія була за межами міста) і тут проводили перепоховання. Ще тоді, зважаючи на віросповідання, кладовище розділили на сектори. Один із яких – католицький, вверх по головній алеї – православний сектор. Є тут іновірницьке кладовище, у самому дальньому закутку – поховання старообрядівських общин. У післявоєнні роки утворився іще один – військовий сектор.

З часом, продовжує Анатолій Петрович, межі секторів кладовища знівелювались, адже у радянські часи особливо не дотримувались.

Десятиліттями вивчаючи історію міських кладовищ, краєзнавець помічає характерну відмінність хрестів та надгробків. Кам’яний хрест, наприклад, то данина латинським традиціям. Хрест на дереві, що у вигляді обрізаних гіллячок, означає: тут похований чоловік, на якому рід припинив своє існування… Свої таємниці і загадки мають склепи – сімейні поховання поч. 19 ст.

На жаль, не минула склепів загребуща рука охочих до наживи вандалів… Коли кладовище утворили, релігійні общини підняли питання про спорудження каплиць. Була римо-католицька 1829 р., проте залишків її на сьогодні не знайдено. На місці православної каплиці, побудованої на границі католицького і православного секторів у 1828 році, через 20 літ, у 1851 р., постала церква Всіх Святих. Тут відбувалось відспівування померлих. Залишки стін цього храму – те, що маємо у наш час…

Ось пам’ятник у вигляді труни. Тут похований у 1860 р. Григорій Дєхтерьов, що мав потомственне звання “почесного”. Виявляється, колись це звання переходило в спадок. А ось під цієї плитою – братська могила працівникам шкірзаводу, трагічно загиблим від обвалу стіни. Липень 1929 р. Їм було ледь за 20-ть…

Анатолій Горобчук веде екскурсію у центр старовірницького кладовища. Показує, що хрести старообрядівців легко розпізнати за восьмиконечною формою. Усі написи нанесено іжицею – літерами старослов’янського алфавіту. Розшифрував їх, досліджуючи, і зробив відповідні записи ще кілька літ тому…

Захоплені кількагодинною розповіддю краєзнавця про історію кладовища, відчуваючи легеньку втому, проте задоволені, присутні подають пропозицію про створення відповідного екскурсійного маршруту.

Подібні екскурсії краєзнавець проводить на добровільних засадах. Каже: у невимушеній розмові дізнається і сам чимало цікавого.

Відверто кажучи, блукаючи поміж могилами, очікували на непролазні хащі та зарослі. Та ні, приємно були здивовані: за кладовищем, закритим для поховань у 70-х роках, все-таки доглядають.

Розповідь Анатолія Горобчука про військовий сектор цвинтаря – у одному із наступних сюжетів. Тим часом працівники бібліотеки, засновники “вуличного університету”, поділившись враженнями, планують екскурсії на майбутнє.

Репортаж: Олени Лук’янюк.

 

LEAVE A REPLY

Please enter your comment!
Please enter your name here