Home Новини Скульптор

Скульптор

220
0
SHARE

Кожному місту має таланити на власні таланти (вибачайте за тавтологію). Ніхто так не вознесе ім’я твоє, як той, хто народився на землях твоїх, хто виплекав свій талант хоча й на чужині, але повернувся, щоб віддати шану рідному місту. І Бердичів має такі приклади.

Двічі таланить містам, що мають майстрів, які дарують свій талант не лише рідній землі, а як те зерно, щедро засівають ним до віддалених околиць.

Народний художник України Василь Фещенко у власній майстерні. Фото Житомир.info.

Нещодавно на інформаційному ресурсі Житомир.info з’явився репортаж про відомого майстра скульптури, народного художника України Василя Фещенка. Його некваплива мова, часом невесела розповідь, пересипана мудрістю 75-ти прожитих років, зачаровує світлими образами, що виринають у твоїй уяві з-за сплетіння простих слів. Його роботи – у музеях та на вулицях Житомира, Ужгорода, Кіровограда, Львова. І пригадалось: Бердичівщина також має декілька прекрасних творів цього талановитого уродженця селища Чоповичі Малинського району нашої Житомирщини.

Село Буряки, пам’ятний знак жертвам Голодомору.

На околиці села Буряки – меморіал. Меморіал пам’яті тим, хто загинув лютою смертю від голоду у 1932-1933 роках. Символічний Хрест із простим образом кількох пшеничних колосків, плити з іменами односельчан – все це примушує зупинитись, схилити голову, відчути жах втрати неймовірно значної кількості людей лише в одному з численних українських сіл…

Бердичів, вул. Європейська, 26. Погруддя французького письменника Оноре де Бальзака.

Інший приклад творчості – у Бердичеві. Попід стіни торгового комплексу, звертаючи свій погляд на захід, у бік своєї вітчизни, стоїть французький письменник Оноре де Бальзак. Це погруддя з граніту – витвір вмілих рук Василя Івановича. Як виявилось, і нині скульптор продовжує тему кохання Бальзака та Ганської – у його майстерні йде робота над композицією, присвяченою цій легенді кохання. Скульптура є подвійною: з одного боку – чоловік, з іншого – жінка. І буде встановлена вона у Верхівні, де з’єднались серця Оноре та Евеліни.

«Моя мама казала “Щоб не здуріть, треба щось робить”. То я так кожен день згадую її лозунг».

Анатолій Горобчук.

LEAVE A REPLY

Please enter your comment!
Please enter your name here