Home Край в історичних нарисах Символізм бердичівських дверей, або Двері, що ведуть в історію міста

Символізм бердичівських дверей, або Двері, що ведуть в історію міста

1701
0
SHARE

На нашому веб-сайті ми вже розповідали про справжні шедеври та витвори мистецтва, які досі зберігає наше місто. Наприклад, вражають своїм сакральним символізмом та майстерним різьбленням по каменю численні мацевот – єврейські надгробки у формі вертикальної кам’яної плити.

Але не менше символізму та майстерності можемо спостерігати не лише на єврейському кладовищі, але й у самому Бердичеві, блукаючи його старовинними затишними вуличками. Адже місто має чимало цікавих… вхідних дверей!

Так-так, цим дверям по сто та більше років, і хоч їх залишилось небагато, чимало з них збереглось практично у первісному вигляді. Представимо вашій увазі лише декілька прикладів майстерності наших предків.

Ось двері, які встановлені у будинку по вулиці Луппова, 13. Сам будинок збудували понад сторіччя тому. Його стіни з сірої силікатної цегли пам’ятають і події громадянської війни, і жахи німецько-радянської. І через усі перипетії незмінними залишились не лише візерунки цегляної кладки, але й дерев’яні різьблені двері головного входу. Нині у будинку проживає чотири родини. 

Ще один цікавий момент: поряд із дверима з правої сторони бачимо вмуровану в стіну чавунну мітку з написами “МКХ” та “”222”. Що це за мітка? Можливо, це абревіатура від “міськкомунхоз”, що означає приналежність будинку міському комунальному господарству після його націоналізації в роки громадянської війни, а цифри – номер кварталу. Але якщо заглянути в довідник, бачимо, що квартал має порядковий номер 214. Отже, питання залишається відкритим.

Будинок по вулиці Луппова, 13, 28 квітня 2019 р.

Наступні двері встановлені у будинку по вулиці Садовій, 13. Цей будинок примітний не лише дверима, його історія також цікава: споруджений у 1909 році, він належав спочатку штаб-лікарю Стефані, згодом – єврею Трахтенбергу. Після громадянської війни будинок націоналізували, тут розмістився міський відділ міліції. З 60-х у будинку проживала родина Наума Беніаміновича Гекрайтера.

Двері, що нас цікавлять, як і єврейські мацевот, сповнені юдейського символізму – тут тобі й традиційний орнамент, що символізує Дерево життя, і горішній візерунок у вигляді символічних корон.

Будинок по вулиці Садовій, 13. 28 квітня 2019 р.

Такий же юдейський символізм спостерігаємо й на дверях, що встановлені у будинку по вулиці Садовій, 12/49. Візерунок з виноградної лози, що символізує багатство, вплетений у всі дверні елементи. Будинок до революції належав Йосипу Йосиповичу Маєвському, у радянські часи тут знаходилось повітове казначейство, а нині це будинок з житловими та господарськими приміщеннями.

Будинок по вулиці Садовій, 12/49, 28 квітня 2019 р.

Наступний взірець різьблених дверей встановлений у будинку по вулиці Героїв України, 47/19. Ці двері унікальні тим, що у візерунок з виноградної лози, яка символізує багатство, додано ще й образ лева, що тримає у зубах виноградне гроно. Це не простий лев, адже він має крила. Пояснення тут таке – в юдейській традиції саме ця тварина уособлює єврейський народ. Лев – символ коліна Ієгуди (всі сучасні євреї походять із колін Ієгуди та Біньямін).

Будинок спорудили у 1913 році, він належав заможному бердичівському єврею. Після націоналізації тут проживало декілька сімей. Перед та після німецько-радянської війни будинок належав Учительському інституту, в будинку проживали родини педагогів цього навчального закладу. Останні десятиліття (до пожежі, яка фактично зруйнувала цю будівлю) його займали родини військовослужбовців, у тому числі родина Григорія Айвазова – Почесного громадянина міста Бердичева.

Різьблені двері пережили усіх. Але подальша доля їх сумна – після пожежі будинок знаходиться у запустінні, його відновлювати, мабуть, не збираються.

Будинок по вулиці Героїв України, 47/19, 28 квітня 2019 р.

Двері у будинку по вулиці Героїв України, 42, вирізняються з поміж інших своїм гарним станом. А ще – тонким візерунком, що є прикладом високої майстерності різьбяра. Отже, і символізм тут більш тонкий, втаємничений.

Збудований у 1901 році, будинок належав заможному єврею Парстуму. Як трапилось і з іншими будинками заможних власників, після громадянської війни його націоналізували, до війни тут тривалий час діяло міське ательє, а під час окупації німці влаштували карцер. Після війни будинок перейшов у власність КЕЧ, його перетворили у житловий для родин військовослужбовців. Також тут діяла їдальня для працівників міліції. Цікаво, що у 80-х до Бердичева прибув нащадок колишнього власника будинку Парстума та запропонував мешканцям викупити родинну будівлю. Та ніхто на цю пропозицію не погодився.

Будинок по вулиці Героїв України, 42, 28 квітня 2019 р.

Останні двері, про які буде наша розповідь, встановлені у будинку по вулиці Богунській, 6. Їх, як і деякі попередні, доповнює чудовий кований навіс, створений у єдиному стилі. Гармонійне поєднання цих двох елементів не лише прикрашає будинок, але й за задумом архітектора, має вказувати на заможність власника, його витончений смак. І хоча на цих дверях відсутній візерунок, їх витончений аскетизм вражає красою задуму.

Будинок спорудили біля 1900 року. Це т.зв. “хазяйський будинок”, в якому проживали власники маєтку. Нині будинок розділений на декілька окремих квартир.

Будинок по вулиці Богунській, 6, 28 квітня 2019 р.

У статті наведено лише декілька прикладів старовинних різьблених дверей, насправді їх ще досить багато. Але в Бердичеві чим далі, тим менше залишається історичних артефактів, які збагачують культурний простір міста. На жаль, у нас цю спадщину не цінують і багато чого просто пішло на смітник, замінене пластиковими, чи металевими дверима (згадати хоча б двері, які демонтували з т.зв. будинку Гроссмана по вулиці Шевченка, 14). На мою думку, різьблені двері у старих будинках — те, що варто зберегти. І хоча сучасні двері більш практичні, але вони не стають прикрасою старовинного будинку, вносячи гучні ноти дисонансу в архітектурний образ будівлі.

У багатьох українських містах збереження старовинних дверей давно стало модним. Прикладом цього можуть бути Львів, Івано-Франківськ, Луцьк, де існує гарна традиція зі збереження та реставрації таких дверей. Можливо, пора й Бердичеву долучитись до цієї справи?

Анатолій Горобчук.

LEAVE A REPLY

Please enter your comment!
Please enter your name here