Добре бути журналістом: ти ніби зі сторони, не будучи симпатиком жодної політичної сили, спостерігаєш за перипетіями боротьби. Це дозволяє тверезо аналізувати, робити більш-менш неупереджені висновки. Але є й інша сторона медалі – мусиш глибоко вникати у суть політичних заяв, позицій, рішень. Це занурення глибоке, але ти знаєш, що випливеш, не втонеш у розбурханому морі, ім’я якому – вибори Президента України.
Вчора, ще перебуваючи під враженнями, опублікував невелику розповідь про зустріч українського політика, майбутнього кандидата у Президенти України Романа Безсмертного у місті Житомирі з його прибічниками. Там же з’явилась обіцянка написати велику розгорнуту статтю, яку, власне, й виконую. Але на початку декілька особистих вражень, які залишились від учора: так, Роман Безсмертний є активним, енергійним політиком, який тримав увагу залу більш як дві години, і ці години промайнули для більшості непомітно. Атмосфера розкутості, чіткість думок майбутнього кандидата у Президенти справляють враження. А струнку політичну позицію Безсмертний вималював майже відразу – Велика Україна можлива, і ми її разом збудуємо.
Велика Україна можлива!
Ця теза, що прозвучала з вуст політика, має під собою відому широкому загалу основу. Ось і цієї неділі присутні у залі жителі Житомирщини (не лише житомиряни, прибули також представники з усіх куточків області) почули: “Поляк завжди живе ідеєю Великої Польщі, румун поруч каже “Романія Маре”, тобто, Велика Румунія, і живе цією ідеєю. Угорці кажуть: “Збудуймо велику Угорщину”, на сході – “Руській мір”. А тепер задаймося запитанням: А хто ми?”. Політик вказує, що ми весь час живемо в стані меншовартості, недооцінки себе. Але українці, як ніхто інший, вправі претендувати на ідею Великої України.
Роман Безсмертний розповів про своє бачення нинішньої ситуації в Україні, про своє бачення майбутнього для України. Політик вважає, що ідея Великої України – це ідея нашої єдності, тому що будь-яка небезпека ззовні “вирішувана та здоланна, коли є єдність в середині країни”. При цьому Роман Безсмертний зауважив, що Велика Україна – це не зазіхання на чужі території. Україна має бути там, де є українці. Це та ідея, яка змусить кожного українця, де б він не проживав, розправити плечі й відчути гордість за власну державу. “Ми маємо розуміти, хто ми, бути собою і пишатися своєю величчю”, – вказує політик.
Також Роман Безсмертний вказав на необхідність внесення змін в існуючу Конституцію. Без кардинальних змін неможливо збудувати державу, в якій пріоритетом стане людина, а не влада, як “річ у собі”.
Стомився підносити патрони тим, хто не вміє стріляти
Власне, ця теза стала відправною у планах політика на майбутнє президентство. Роман Безсмертний на запитання з залу про те, хто йому підноситиме патрони в разі обрання, відповів, що необхідно відновлювати управлінську еліту. Саме її, знищену в попередні роки. Без досвіду, управлінського знання неможливо керувати державою.
Політик п’ятнадцять років займався проблемами адміністративної реформи в країні. З багатьма мерами, керівниками районів знайомий особисто. Знає проблеми, які стоять сьогодні перед громадами, не з чуток. “Сьогодні в країні колосальна проблема з кадрами… Ви можете не голосувати за політиків, ви можете міняти політиків, як шкарпетки, але запам’ятайте просту річ: ті, хто забезпечує виконання рішення – це люди на вагу золота. Їх треба завжди берегти, бо вони знають, де натиснути, що сказати, які механізми запустити, щоб досягти результату. Бережіть людей, які працюють виконавцями”, – зауважив політик. І саме управлінська еліта, виплекана з власних кадрів, виконуватиме роль рушія державності, “підноситиме патрони”.
Армія – наша цінність
За переконанням Романа Безсмертного, в країні необхідно змінити ставлення в армії до її найціннішої складової – солдата. “Армія – це не техніка, це не зброя. Армія – це солдат, це офіцер. Ось з чого треба починати. Відкрийте статут, що там є. Там є все, крім солдата, офіцера, їх сімей і т.д. Як можна створити таку систему оборони, коли солдат та офіцер вторинні?” – запитує політик. Боєздатність частин оцінюється по їхнім господарчим показникам. Отже, досі важливішим є не солдат, а матеріальна частина. Сьогодні українська армія “запрограмована” таким чином, щоб військовослужбовець пам’ятав, що техніка коштує мільйони, а солдатів знайдуть стільки, скільки потрібно. Цей підхід має бути викорінений: головною цінністю є не автомат, не зброя, не техніка, а життя людини.
Країні потрібно викорінити “радянщину” з армії не тільки на рівні дат і звертань, але й на рівні ставлення до її найціннішої одиниці – солдата. І тільки тоді відбудеться перемога в протистоянні, від якого залежить саме існування України на карті світу.
А ще Романа Безсмертного обурює бездіяльність влади, адже за п’ять років війни в країні так і не з’явився власний патронний завод: “Країна експортує патрони для стрілецької зброї, а зі зразків сучасної військової техніки, які розроблені в Україні, жоден не поставлено у виробництво”.
Акцентував увагу Роман Безсмертний і на ситуацію зі зброєю в країні. Стверджує, що Україні вкрай необхідний Закон про зброю та Закон про територіальну самооборону. “На руках у людей понад 6 млн. стволів. Людей, які володіють зброєю, треба об’єднати у війська територіальної оборони, вони мають проходити стрілецьку підготовку, злагодження, залучатися до охорони громадського порядку. Будь-який ворог, плануючи війну, розраховує ймовірні втрати, а найбільші втрати бувають там, де населення озброєне”.
Мінський процес та повернення окупованих територій
Невід’ємним від попереднього питання є Мінський процес, участь у якому Роман Безсмертний брав у 2015-2016 роках, але мусив вийти зі складу перемовників навесні 16-го. У другій частині зустрічі прозвучали запитання, які турбують, мабуть, усіх українців. Зокрема, повернення окупованих територій. І хоча Роман Безсмертний озвучив свою позицію в основній частині, присутні у залі бажали уточнень.
Політик переконаний, що окуповані території сходу України були, є і будуть частиною території України. Цим територіям слід дати шанс повернутися до України, і діалог потрібно вести насамперед із тими мешканцями Донбасу, які не причетні до прийняття рішень та не використовують зброю проти власної держави і українського народу. “Між нами уже тисячі смертей. Такі речі не пробачаються за години, дні та роки. Нам необхідно буде десятки років, щоб це обережно, продумано, без шкоди зшивати. Але не можна цього не робити і не починати цього робити зараз. В іншому випадку це затягнеться, і це буде ракова пухлина”.
Запитання з залу лунали одне за одним, особливо багато надійшло записок. “Які ваші перші кроки на посаді Президента?” – запитали в одній з них. Відповідь політика по-армійськи чітка: перший указ – це вступ на посаду та прийняття обов’язків Верховного Головнокомандувача, другий указ – оголошення правового режиму воєнного стану на окупованих територіях, тому що йде війна, третій – ліквідація Адміністрації Президента та покладання повноважень на Секретаріат РНБО. Четвертий – це подання до Верховної Ради Конституційного акту, який змінить систему управління державою. П’ятий – це призначення керівника секретаріату РНБО, шостий – це влаштування ставки Верховного головнокомандувача, бо треба з війною щось робити.
Запитання з залу та з переданих записок звучали різні: від проблем армії, взаємовідносин з Росією, розвитку сільського господарства (Житомирщина за великим рахунком є аграрною областю), закінчуючи питаннями впровадження адміністративної реформи та її наслідків для майбутнього країни. Наприклад, на запитання про агрохолдинги Роман Безсмертний відповів: “В принципі, вони не мають права на життя у нинішньому вигляді, в якому вони існують. …Як тільки в межах сільської ради землі належать одному орендарю – цьому селу капут. Як тільки в межах району землі належать одному орендарю – цьому району капут. Не дай Боже один орендар буде в області – ви цю область за років двадцять на карті не знайдете. Є прості і зрозумілі закони: або конкуренція, або погибель. Як тільки ми допускаємо монополізм… монополія передбачає корупцію”.
Когось відповіді примусили замислитись, багато з відповідей політика отримали дружні оплески залу. У цьому водоспаді запитань не витримували нерви й у деяких журналістів (хоча для них передбачили окрему прес-конференцію) – вони також задавали питання прямо у ході зустрічі.
Дві години, відведені організаторами, минули швидко. Але політик ще довго не йшов зі сцени, відповідаючи на запитання – на цей раз журналістів. Знову ж таки звучали запитання про плани на майбутнє, думки майбутнього кандидата у Президенти з приводу дій уряду, Верховної Ради, українського політикуму. “Стомився підносити патрони тим, хто не вміє стріляти”, – знову політик повторив фразу, що вже звучала з його вуст на ефірах деяких українських телеканалів. Ну що ж, повторення – мати навчання. І ця фраза, що цього дня стала майже крилатою, більш ніж чітко характеризує мету Романа Безсмертного – стати Президентом країни, Конституцію якої писав власноруч. А цілком можливо, ще доведеться й власноруч змінювати її, з огляду на озвучені плани розвитку України.
Після зустрічі з Романом Безсмертним попросив її учасників поділитись враженнями від почутого:
Марина, житомирянка: “Я здивована. Приємно здивована мовою, освіченістю, думками та роздумами. Молодий, амбітний, активний. Роман Петрович, мабуть, кращий кандидат”.
Володимир, Андрушівка: “Я вже майже нікому не вірив. Усі політики з екранів телевізорів брешуть. Але послухав сьогодні виступ Безсмертного і отримав надію. Вірю, що все буде добре, моя країна відродиться”.
Чи вдасться Роману Безсмертному втриматись на розбурханих хвилях політичної боротьби та отримати перемогу, покаже час. Але вже сьогодні ми побачили політика, який має чітку позицію, чітко артикулює проблеми та їх вирішення, в цілому чітким є його власний світогляд. Отже, нам варто таки реалізувати його задум та створити те, чого прагне політик і прагнемо ми – збудувати Велику Україну.
Анатолій Горобчук.
Таємниці “русского міра” та яхи…
Як і коли виник “русскій мір” та чому його духовні родоначальники це яхи чи яги “Велесової книги”?
Хто такі яхи і що єднає їх з варягами, татарами, московитами, ляхами та шляхтою?
Навіщо яхам потрібна агресивна ідея “русского міра”?
Чому яхи вкрали історію сусідніх слов’ян та навіщо підробили давні слов’янські літописи?
Читайте статтю “Війни минулого: темні ідеології проти слов’янського світогляду” –
https://zabutaistoriia.blogspot.com/2017/10/viiny-mynuloho-temni-ideolohii-proty.htm