Home Проекти Постаті землі Бердичівської Разумков Олександр Васильович

Разумков Олександр Васильович

3225
0
SHARE

Разумков Олександр Васильович (нар. 17 квітня 1959, Бердичів, Житомирська обл., УРСР – пом. 29 жовтня 1999, Київ, Україна) – український політик, аналітик, політолог.


Разумков Олександр Васильович
(1959-1999).

Разумков Олександр Васильович народився 17 квітня 1959 року в місті Бердичеві у родині військовослужбовця Василя Полікарповича та його дружини Людмили Іванівни Разумкових.

Олександр середню освіту отримав навчаючись у середній школі №3 по вулиці Пушкіна, яку закінчив із золотою медаллю. У період навчання у школі з 1966 по 1976 рік Олександр Разумков також відвідував гуртки міського Палацу піонерів (нині це Центр позашкільної освіти, до цього – Будинок дітей та юнацтва “Творчість”). По закінченні школи у 1976 році Олександр подав документи до Київського державного університету імені Т.Г. Шевченка, але з першого разу вступити до університету йому не вдалось.

Наступний рік Олександр Васильович працює слюсарем-інструментальником на бердичівському машинобудівному заводі “Комсомолець” (згодом – ПАТ “Беверс”) та наполегливо займався самопідготовкою.

У 1977 році з другої спроби його прийняли на факультет міжнародних відносин та права Київського державного університету імені Т.Г. Шевченка. Після закінчення у 1981 році університету Олександр Разумков прямує до Дніпропетровська, де працювала його дружина актриса Наталя Кудря, та обіймає посаду лектора у відділі пропаганди та культурно-масової роботи Дніпропетровського обласного комітету КПРС та ЦК ЛКСМУ.

У 1985 році Олександр Разумков повернувся до Києва та до 1990 роки працював у Центральному Комітеті комсомолу України завідуючим відділом ідеологічної роботи. Саме у цей час у країні започатковуються політичні реформи – т. зв. Перебудова. Нові суспільно-економічні реалії призводять до появи нових політиків, які здатні ефективно вирішувати наболілі проблеми, працювати у команді однодумців. Саме у цей час Олександр Разумков і переходить до нової для себе справи: з 1990 року він працює у Верховній Раді України, де по 1994 рік завідує секретаріатом комісії Верховної Ради України у справах молоді. У тому ж 1994 році Олександр Разумков доклав неабияких зусиль до перемоги Леоніда Кучми у передвиборному президентському марафоні. Тож перемога Леоніда Кучми у другому турі всенародних виборів сприяла злету політичної кар’єри його однодумців.

З 25 липня 1994 року по грудень 1995 року Олександр Разумков працював Першим помічником, керівником групи помічників і референтів Президента України Леоніда Кучми. Але у грудні 1995 року він публічно виказав свою незгоду зі стилем роботи та системою інформування глави держави, які встановили в Адміністрації Президента. Як результат, за власним бажанням йде з займаної посади.

З січня 1996 по червень 1997 року Олександр Разумков очолював Раду експертів Українського центру економічних і політичних досліджень. З лютого 1996 року Олександр Васильович входить до членів політвиконкому та політради новоствореної Народно-Демократичної партії (НДП), яку очолював політик Анатолій Матвієнко.

У червні 1997 року Олександр Разумков повернувся у президентські структури: обіймав посаду заступника секретаря РНБО України, керував українською частиною стратегічної групи з питань українсько-російських відносин. Одночасно продовжував очолювати Український центр економічних і політичних досліджень. Коментуючи своє призначення, Разумков розповів: “Насамперед я повертаюсь у цю владу, не змінивши жодної позиції, яку відстоював під час опозиції. Мене запросили таким, яким я був. Я не вважаю аморальним повернення у владу тоді, коли цій владі важко”.

Олександр Разумков був одружений, разом із першою дружиною виховував сина Дмитра (нар. 1983, згодом став відомим політиком, у 2019 році обраний головою Верховної Ради України). Дружина – Наталя Кудря, народна артистка України, актриса Київського національного театру російської драми ім. Лесі Українки. Але цей шлюб розпався у 1998 році. Другою дружиною (цивільний шлюб) Олександра Разумкова стала Юлія Мостова – українська журналістка, співзасновниця і головний редактор тижневика “Дзеркало тижня. Україна”. Від цього шлюбу Разумков мав сина Гліба 1998 року народження.

За вагомий особистий внесок у зміцнення національної безпеки України Олександр Разумков нагороджений іменною вогнепальною зброєю (22.08.1998 р.).

Надгробок на могилі Олександра Разумкова. Байкове кладовище, м. Київ, грудень 2008 р.

У 1999 році Олександр Разумков важко захворів. На жаль, тривала боротьба з хворобою не дала позитивних результатів – 29 жовтня 1999 року Олександр Васильович Разумков помер. Поховали його у Києві на Байковому кладовищі.

24 жовтня 2000 року Українському центру економічних і політичних досліджень, одним із засновників та керівників якого він був, присвоєно ім’я Олександра Разумкова.

Зберігає пам’ять про свого відомого уродженця і Бердичів: 29 вересня 2001 року під час проведення Дня міста Бердичева на стіні біля центрального входу до Будинку дитячої творчості (нині Центр позашкільної освіти) відкрито меморіальну дошку (53 см × 27 см) на честь Олександра Разумкова з присвятним написом та барельєфом політика.

Міський голова Олексій Хилюк разом з головою аналітичної групи РНБО України Анатолієм Гриценко відкривають меморіальну дошку, присвячену О.В. Разумкову, 29 вересня 2001 року (архів редакції газети РІО-Бердичів).

У загальноосвітній школі №3, в якій навчався Олександр Разумков, у музеї історії школи створено пам’ятний стенд, присвячений відомому учню (нині школа не діє, музей законсервований).

“Для меня Александр Разумков, Саша, был больше, чем помощник. Я относился к нему как к сыну. Этим, думаю, сказано все”.

Леонід Кучма.

“Саша принадлежал к когорте политиков, которым предстояло ввести Украину в двадцать первое столетие. Его отличали не только огромная работоспособность, блестящие аналитические способности, умение чувствовать перспективу. Он был настойчив, принципиален, и если во что-то верил, то верил свято”.

Володимир Горбулін.

Джерела і література:

Іващенко О.М. Пам’ятки і пам’ятні місця історії та культури на Бердичівщині. Випуск 5. // Житомир: “Полісся”, 2005 р. – 176 с.

Пантеон бердичівських імен (нариси та портрети). // Упорядник М. Пасічник. – В-во “Бердичіврегіонвидав”, 2004.

Пашківский Ф.Е. Олександр Разумков – аналітик незалежної України першого десятиліття; штрихи до політичної біографії. // Бердичівщина: поступ у третє тисячоліття: Науковий збірник “Велика Волинь” — Т. 22. — Житомир-Бердичів: М.А.К., 2001.

Некрополь Києва: http://kiev-necropol.narod.ru/RazumkovAV.html

Інтернет-енциклопедія Вікіпедія:

http://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%9E%D0%BB%D0%B5%D0%BA%D1%81%D0%B0%D0%BD%D0%B4%D1%80_%D0%A0%D0%B0%D0%B7%D1%83%D0%BC%D0%BA%D0%BE%D0%B2


Центр позашкільної освіти (до цього – Будинок дітей та юнацтва “Творчість”), який носить ім’я Олександра Разумкова.
Стенд в музеї історії загальноосвітньої школи №3, присвячений Олександру Разумкову.

LEAVE A REPLY

Please enter your comment!
Please enter your name here