Home Проекти Постаті землі Бердичівської Радзивілл Удальрик Кшиштоф

Радзивілл Удальрик Кшиштоф

233
0
SHARE

Радзивілл Удальрик Кшиштоф (нар. 28 січня 1712, м. Дятлово, Велике князівство Литовське – пом. 21 липня 1770, ?, Велике князівство Литовське) – державний діяч Великого Князівства Литовського, поет, перекладач, історик. Конюший (1734-1762) і писар великий литовський (з 1762), староста мінський (1739-1746). Князь Священної Римської Імперії.


Радзивілл Удальрик Кшиштоф
(1712-1770).
Автор малюнку: Marcin Franciszek Wobe (після 1758 р.).

Радзивілл Удальрик Кшиштоф (Христофор) (білор. Удальрык Крыштап Радзівіл, пол. Udalryk Krzysztof Radziwiłł) народився 28 січня 1712 року в містечку Дятлово (нині районний центр Гродненської області, Білорусь) у княжому роді Радзивіллів гербу “Труби”. Його батьком був Радзивілл Микола Фаустін (1688-1746) – князь, державний діяч Великого князівства Литовського, мечник великий литовський, воєвода новогрудський (1729-1746), генерал-лейтенант (1725). Мати – Варвара (уроджена Завіш) (1690-1770), дочка Кшиштофа Завіши, каштеляна мінського.

Удальрик Радзивілл отримав освіту в колегіумі отців піарів у Варшаві, офіцерські регалії отримав після навчання у рицарській академії в Легниці. Обирався послом на сейми 1730, 1733, 1736, 1746, 1764, 1767 рр., займав ряд державних посад. З 1734 року конюший Великого князівства Литовського, з 1747 року – командувач армією Великого князівства Литовського. Як і батько, Удальрик отримав військові звання “генерал-майор” (1743), “генерал-лейтенант” (1748). Нагороджений найвищою нагородою Польщі – орденом Білого Орла (1762), також нагороджений російським орденом Олександра Невського. У 1749 році Удальрик Радзивілл командував походом проти українських гайдамаків, який описав у друкованому “Щоденнику” (“Diariusz podjazdu mojego na hajdamaków”), без позначення місця та року видання.

Як і батько, Удальрик мав значні земельні володіння у Польщі та Україні. По смерті Миколи Радзивілла ці маєтності, у тому числі й Бердичів та Гришківці, перейшли до сина.

Князь Удальрик Кшиштоф Радзивілл був одружений двічі: перший раз у 1742 році з Зофією (Софією) Реут (Рей) (1716-1748), яка в своєму посагу принесла йому маєтності Тайкури (нині село у Рівненській області) і Крупа (нині село у Волинській області), за які він тривалий час судився з Михайлом Бєлінським, воєводою Хелмським. Вдруге, незважаючи на незгоду рідних, він одружився з Елеонорою Каменською (померла 1816 р.), дочкою волинського воєводи Юзефа Каменського. Шлюб із Софією був бездітним. Від другого шлюбу народився син Матвій (Матеуш) (1768-1818), вихованець кадетського корпусу в Петербурзі.

Удальрик був освіченою людиною. Він знав багато мов, у тому числі грецьку, німецьку, французьку, італійську, англійську, зібрав велику бібліотеку. Автор творів “Опис усіх націй в Європі” (“Opisanie wszystkich nacji w Europie znajdujących się”), “Універсальна історія” (“Historia uniwersalna”, рукопис налічує 3648 сторінок, у 1758 році надрукований початок), “Світові критики або сатири” (“Krytyki światowe albo satyry”), “Вчені розваги у віршах і прозі” (“Uczone zabawy wierszem I prozą”), історії роду Радзивиллів, панегіриків, елегій, од. Видав книги “Опис турбот людей усіх станів” (“Opisanie zgryzot ludzkich we wszytkich stanach”, Почаїв, 1741), технічні трактати, деякі віршовані твори.

Серед безлічі створених панегіриків, од і елегій виділяється цикл “Моральні елегії”, поміщений у складі колективного збірника “Збори рим” (1752) і складається з п’яти творів. До творів парадоксальної тематики належить вірш “Слово Ніщо за своєю суттю”, в якому Удальрик Радзивілл виявив добре знання софістики, філософії і догматики.

Удальрик Радзивілл переклав на польську мову твори Софокла, П’єра Корнеля, Жана Батиста Расіна. Також намагався ввести у спектаклі придворних театрів білоруську мову: по-білоруськи говорить один із персонажів переробки Радзивіллом твору Е. Бурселя “Комедія Езопа” (збереглись 5 рядків його вступного монологу).

Сучасники характеризували Удальрика, як ексцентричну, далекоглядну, талановиту і начитану людину, але зі схильністю до авантюризму. Він неодноразово потрапляв у фінансові труднощі. З цієї причини покинув родинне гніздо, збудував новий палац у Гришківцях поблизу Бердичева (палац знаходився на місці, де нині перехрещуються вулиці Червоний Промінь та Найдіна), розпочав будівництво палацу в Бердичеві (будівництво завершив його син Матвій; палац не зберігся, зруйнований на початку 1970-х років).

Помер Радзивілл Удальрик Кшиштоф 21 липня 1770 року. Елеонора Радзивілл по смерті свого чоловіка вийшла повторно заміж за Станіслава Костку Новаковського гербу Кроцюш, адвоката і політичного діяча, а також масона, котрий походив із єврейської родини. Але бердичівська власність перейшла до сина Удальрика – Матвія (Матеуша) Радзивілла.

Джерела і література:

Вікіпедія, вільна енциклопедія: Удальрык Крыштап Радзівіл

Borek P. O tym jak książę Udalryk Radziwiłł hajdamaków gromił // Radziwiłłowie: Obrazy literackie. Biografie. Świadectwa historyczne. Lublin. 2003.

LEAVE A REPLY

Please enter your comment!
Please enter your name here