Післямова. Подяки

На сьогодні культурна та історична спадщина Бердичева стали невід’ємною частиною культурного надбання як Житомирської області, так і України в цілому. Саме цими словами закінчується розповідь про історію Бердичева від часів його заснування до сьогодення. І це насправді так – внесок Бердичева в історію України не переоцінити. Саме з метою популяризації історичного минулого Бердичева і створена дана історико-краєзнавча довідка.

З розвитком інформаційних технологій відкрились нові горизонти в пропагуванні та розповсюдженні історичних знань. У 2008 році в мережі Інтернет створено веб-сайт “Мій Бердичів” (http://my.berdychiv.in.ua/, з 2016 року – http://berdychiv.in.ua/), який спеціалізується саме у цьому напрямку. І саме на цьому веб-сайті наприкінці 2011 року в електронному варіанті з’явилась книга, друге видання якої нині ви тримаєте у своїх руках. Але на відміну від друкованого видання, її електронна версія й надалі розвивається, наповнюється новими фактами та цікавими історіями. Так що запрошуємо до мережі Інтернет – для обговорення опублікованого матеріалу та відкриття нових сторінок із багатогранної історії рідного міста.

 Анатолій Горобчук,

вересень 2011 р. – липень 2016 р.

Подяки

 Висловлюю подяку всім, хто надав мені підтримку та ділився інформацією, необхідною для створення цієї книги.

Окрема подяка колегам з краєзнавчої роботи:

Василю Котову, спільно з яким створено чимало проектів, головним з яких став веб-сайт “Мій Бердичів”;

Павлу Скавронському, директору Музею історії міста Бердичева – за підтримку;

Броніславу Марковському, викладачеві Бердичівського коледжу промисловості, економіки і права – за слушні зауваження та дієву допомогу;

Міладі Мартинюк, педагогу гуманітарної гімназії №2 – за цікаві ідеї;

Сергію Пасюку, краєзнавцю – за унікальні історичні документи та фотоматеріали;

Євгену Черноногу – за цінні зауваження та уточнення;

Тамарі Дроботюк – за дослідницькі матеріали.

Автор