Піорунський Іван Данилович

Піорунський Іван Данилович (нар. 19 січня 1904, с. Дмитрівка, Бистрицька вол., Бердичівський пов., Київська губ., Російська імп. – пом. 31 липня 1942, х. Верхня Бузинівка, Клетський р-н, Сталінградська обл., РРФСР, СРСР) – військовослужбовець, командир танкової бригади.

Піорунський Іван Данилович народився 19 січня 1904 року в селі Дмитрівка (нині входить до складу селища Гришківці) Бистрицької волості Бердичівського повіту. Іван Данилович отримав початкову освіту в Гришковецькій трудовій школі №11, яка на той час знаходилась у приміщенні колишнього земського училища, розташованого на околиці Бердичева (нині цей будинок займає міська гімназія №6 ім. І. Житниченка). Трудову школу Іван Піорунський закінчив у 1926 році.

По закінченні школи Іван Піорунський пішов служити до лав Червоної армії. Спочатку – полкова школа молодших командирів, школа червоних старшин, згодом – військова академія, яку закінчив із відзнакою.

Початок німецько-радянської війни Іван Данилович зустрів досвідченим офіцером-танкістом – підполковник Піорунський обіймав посаду начальника штабу 166-ї танкової бригади 13-го танкового корпусу.

У липні 1942 року німецькій війська рвались до Сталінграду. 26 липня його частини прорвали фронт та відрізали правофлангові з’єднання 62-ї армії. Після тридобової битви в районі висоти 190,8 166-а танкова бригада отримала наказ пробиватися на Верхню Бузинівку, розірвати кільце оточення. Становище танкової бригади ускладнювалося ще й тим, що в боях частина зазнала значних втрат: вибув зі строю командир бригади Коробіцин, начальник політвідділу батальйонний комісар Голубєв та ряд інших офіцерів. Командування бригадою взяв на себе підполковник Іван Піорунський.

31 липня Іван Данилович прийняв рішення атакувати, згідно наказу, ворожі частини. Разом із іншими військовими частинами танкісти Івана Піорунського в районі хутора Верхня Бузинівка на крутому повороті ріки Дон під Сталінградом вступили в бій з переважаючими силами ворога. Добре підготовлений удар радянських танків виявився для нацистів несподіваним. На великій швидкості, ведучи вогонь на ходу, броньовані машини врізалися у розташування німецьких батарей. Знаходячись у головному танку, Іван Данилович особистим прикладом надихав солдат та офіцерів.

Прорив тривав успішно. Не витримавши натиску, ворожі підрозділи почали відступати, лишаючи зброю, техніку. Але танк, в якому знаходився Іван Піорунський, зупинився, охоплений полум’ям. У цьому бою при взятті висоти 255,4 підполковник Піорунський загинув.

Танкова бригада виконала бойове завдання і під вечір в районі станції Осиновської з’єдналась із основними силами Сталінградського фронту. Іван Данилович Піорунський в числі інших учасників бою був нагороджений орденом Вітчизняної війни I ст. (посмертно).

У 1968 році силами учнів бердичівської середньої школи №6 було зібрано документальні матеріали про І.Д. Піорунського та створено стенд у шкільній кімнаті бойової слави (нині музей історії школи). Також учні підготували звернення до селищної ради про увіковічення пам’яті земляка. Цього ж року у дні святкування перемоги над фашистською Німеччиною на будинку №29 (нині №31), де народився І.Д. Піорунський, встановлено меморіальну дошку та його іменем названо вулицю, яка носила до того назву Садова. Напис на меморіальній дошці: «В цьому будинку народився і жив герой Великої Вітчизняної війни, який віддав життя в боях під Сталінградом за свободу і незалежність нашої Батьківщини, підполковник Піорунський Іван Данилович, 19.01.1904 – 31.07.1942».

Джерела і література:

Сьогодні на вулиці свято. // «Радянський шлях», №75 (8793) від 15.05.1968 р.

Ружицький В. Пам’ятаємо про земляка-героя. // «Радянська Житомирщина», 27 квітня 1975 р.

Ружицький В. Танковий прорив. // «Комсомольська зірка», 21 лютого 1980 р.

Матеріали музейної кімнати міської гімназії №6 ім. І. Житниченка.