Дослідження історії Бердичева неможливе без дослідження історії населених пунктів, які оточують наше місто. Це як голка з ниткою, які слідують одна за одною.
Яскравим прикладом такої історичної взаємодії є невеличке село Підгородне, яке причаїлось неподалік бердичівського Загребелля. І хоча жителів тут всього трохи більше ста осіб, в історії міста свого часу воно відіграло досить помітну роль.
Коли точно з’явились тут перші поселення, невідомо. Але з архівних джерел відомо, що цю місцину облюбував власник бердичівських земель Микола Фаустин Радзивілл (1688-1746). Саме він спорудив тут невеликий заміський маєток, а згодом поряд із ним почали з’являтись перші житла – для прислуги. У цей час з’явилась і перша назва цієї місцевості – Садиба, яка зберігалась в говірці місцевих жителів до початку XX століття.
Радзивілли, як добрі хазяї, піклувались не лише про зростання статків, які надавав їм Бердичів з численними ярмарками, але й про розбудову духовного життя краю. Саме Микола Радзивілл заклав на Загребеллі уніатський храм Святої Трійці. Побачити освячення Троїцької церкви йому не судилось – помер у віці 58 років. Добудувала православний храм його вдова – Варвара Радзивілл. До нового храму було приписане й невеличке поселення Садиба з її нечисленними жителями. Також померлих жителів Садиби ховали на кладовищі, яке з’явилось поруч із храмом.
Після розорення власників бердичівських земель невелике село переходило з рук у руки, згодом отримало назву – Мала Радзивилівка. Йшов час, давно зникло панське помістя, залишилась лише велика відкрита місцина посеред села, де знаходився панський маєток (на карті добре видно, як новозбудовані будинки селян поступово огинали панське обійстя). У 1934 році радянська влада вирішила остаточно розпрощатись із старою назвою села, яка нагадувала про його власницьке минуле. Так з’явилось Підгородне, яке не лише дорогою-пуповиною, але й спільною історією міцно з’єднане з нашим Бердичевом.
Анатолій Горобчук