Ґрунтовні археологічні дослідження – явище для Бердичева та Бердичівщини в цілому досить нечасте. На сьогодні ми знаємо про проведені дослідження в урочищах Дружба та Жмури, які проводив археолог-любитель Гаврило Богун у 1955 році, розкопки городища в селі Райки у 1929-1935 роках та розкопки на території кляштору Босих Кармелітів, проведені співробітниками відділу давньоруської та середньовічної археології інституту археології НАН України у 2018 році.
Територія міста та околиць містить численні цінні артефакти, які в разі їх виявлення можуть відкрити нові сторінки в історії краю. Але… Основна причина такого стану – відсутність коштів на дослідження.
А як же проводили дослідження в минулому? Як відповідь на це запитання наведемо приклад, як їх проводили працівники бердичівського історико-соціального музею.
Як відбувались археологічні дослідження в Скраглівецькому лісі (нині Скраглівка перебуває у складі Бердичівської громади): 5 травня 1927 р. директор Бердичівського соціально-історичного музею Тодос Мовчанівський разом із учнями старших класів 1-ї української та 9-ї єврейської шкіл Бердичева, вчителями Філіповим і Фіксом, розкопав один із насипів виявленого тут раніше курганного могильника (група з 30 курганів знаходилася на високому лівому березі Гнилоп’яті на захід від села Скраглівка, у північній частині Скраглівецького лісу). Кургани розміром «від майже непомітних» до 2 метрів у висоту були значно поруйновані внаслідок корчування дерев і систематичних пошуків скарбів місцевими селянами та червоноармійцями (біля могильника був облаштований військовий табір, поблизу насипів були розбиті намети).
Дослідники та учні запланували дослідити два кургани – найбільш збережений та найбільш зруйнований. Але в результаті розкопали лише один. Для досліджень обрали курган висотою 0,6 м та 7,5 м у діаметрі, насип якого був пошкоджений двома ямами. В результаті виявили більше 200 фрагментів погано випаленого посуду «місцевого трипілля», уламок антропоморфної статуетки, глиняне пряслице, уламки задимлених і деформованих вогнем каменів, вуглики, фрагменти печини та кісток тварин. На рівні другого штика в західній частині насипу зафіксовано попелясту лінзу із вугликами, фрагментами печини та перепаленими кістками, можливо, залишки кремації.
Проаналізувавши знайдене, юні дослідники зі своїми наставниками-вчителями зробили висновок, що на місці поселення трипільської культури було насипано курган більш пізнього часу. Це вказувало на те, що споконвіку ріка Гнилоп’ять та її притоки були місцем, де селились люди. Ще з часів трипільської культури численні поселення з’являлись та зникали, залишаючи по собі лише згадку, або культурний пласт.
Вже наступного 1929 року, опираючись на це та інші власні дослідження директор музею Тодос Мовчанівський розкопав та вивчив у сусідніх зі Скраглівкою Райках комплекс Райковецького городища – невеликого міста-фортеці, що було центром феодального володіння на теренах сучасної Бердичівщини.
З переліком пам’яток археології Бердичева та Бердичівського району можна ознайомитись тут: Перелік.
Анатолій Горобчук
Представляємо вашій увазі перелік книг з історії міста Бердичева та Бердичівщини загалом, які представлені у вільному продажі.
