Про поромну переправу

Цікавий факт: в Бердичеві були часи, коли через Гнилоп’ять діяла поромна переправа.

Коли після Другої світової війни в Бердичеві ще не був відновлений пішохідний міст, який з’єднував Загребелля з центром міста, на Гнилоп’яті діяла влаштована владою поромна переправа. Опікуватися поромною переправою доручили міськкомунгоспу. Перевозили не безкоштовно, звичайно, і бажаючі переправитись на інший берег мусили купувати квитки. Для жителів Загребелля це значно скорочувало шлях до центру міста, а для працівників міськкомунгоспу це був ще й додатковий прибуток, як бачимо з замітки в газеті «Радянський шлях» у номері за 1951 рік.

Взагалі, відомостей про діяльність цього порому вкрай мало. Лише у декількох газетних замітках бачимо згадку про нього, інколи навіть дотичну. Наприклад, у рішенні міського виконавчого комітету №4 від 07.09.1951 р. «Про порядок рибальства у водоймі рибного господарства Житомирської обласної Ради Українського добровільного товариства мисливців і рибалок, що знаходиться на території м. Бердичева» у пункті 4 також є згадка про пором – «Встановити, що будь-яка рибна ловля рибалками-аматорами на ділянці водойми від греблі до переправи (порому) забороняється».

Джерела і література:

М.Гершензон. Неподобства на переправі. // «Радянський шлях», №90 (3783) від 27.07.1951 р., с. 2.

Обов’язкове рішенні №4 виконкому Бердичівської міськради депутатів трудящих від 7 вересня 1951 року «Про порядок рибальства у водоймі рибного господарства Житомирської обласної Ради Українського добровільного товариства мисливців і рибалок, що знаходиться на території м. Бердичева» // «Радянський шлях», 19 вересня 1951 р., с. 2.