Home Новини Про пантеон Героїв ІІ світової війни – краєзнавець Анатолій Горобчук

Про пантеон Героїв ІІ світової війни – краєзнавець Анатолій Горобчук

148
0
SHARE

Вулиця Пушкіна. Військова дільниця старого міського кладовища. Її почали формувати у 60-70-х рр. Саме сюди звозили останки воїнів із різних околиць міста й району, ховаючи у братських та окремих могилах. У 32-х братських та 478-ми окремих поховано 1359 воїнів. Більше 200 – безіменні герої Другої світової. Найчастіше це траплялось тому, що іменна капсула із паперовою анкетою, яку носив при собі військовий, не містила жодної інформації про особу.

Пам’ятний знак “Сумуючий воїн”. Бетонна скульптура солдата на постаменті з’явилась на території військової ділянки старого кладовища у 1963 році на честь військових частин, які відзначились у боях за визволення Бердичева у роки Другої світової війни.

Бердичівляни приходять покласти квіти до пам’ятного знаку кілька разів на рік: у День визволення міста Бердичева, на День Перемоги та інші пам’ятні дні.

Серед багатьох братських могил – медичним працівникам, бійцям санітарного взводу 117-ої стрілецької дивізії, котрі загинули в одну мить, у 1944-му, під час ворожих обстрілів міста. Згадуючи цей сумний епізод, краєзнавець розповів про роботу так званої слухової розвідки, що визначала координати ворожої артилерії. Такою важливою справою займався і уродженець Бердичева Абрам Грінблат… На військовому секторі кладовища поховані троє Герої Радянського Союзу. А взагалі, у Бердичеві мешкали 6-ро Героїв Радянського Союзу.

Анатолій Горобчук веде до могил Франца Кучерова, Миколи Семака, Ахмета Аширбекова, розповідає про кожного цікаві речі. Наприклад, писали у радянські часи, що Аширбеков загинув під час бою, насправді ж, був смертельно поранений, коли їхав отримувати нагороду Героя Радянського Союзу… Показує краєзнавець слухачам “вуличного університету” і примітну могилу льотчиків. Вони загинули у 50-60-х рр. Тоді, під час тренувального польоту, постраждав екіпаж із 7 чоловік…

Тут, серед тиші могильних рядів, і справді, відчуваєш той подих минулого, та коли заглиблюєшся у нього, то і вічність, і скороминущість життя зливаються воєдино… “Для чого потрібні людям подібні екскурсії на кладовище?” – звертаємось із майже дитячим запитанням до Анатолія Петровича.

Репортаж: Олени Лук’янюк.

 

LEAVE A REPLY

Please enter your comment!
Please enter your name here