Наше майбутнє буде ставитись до нас так, як ми нині ставимось до свого минулого. Ця думка виникає раз-по-раз, коли з історичного обличчя Бердичева зникає черговий об’єкт історії. Забуття, яке нині в моді (вірогідно, так було і раніше), знищує історичні артефакти, щоб… Щоб що? Щоб таке не повторилось у майбутньому? Щоб наші онуки повірили, що такого ніколи не було? Чи це просто байдужість, перемішана з невіглаством? Невідомо, адже нам не розкривають таємниці прийняття рішень, не пояснюють їх кінцеву мету.
На сторінках веб-сайту у розділі «Музеї Бердичівщини» нещодавно було розміщено розповідь про Музейну кімнату Бердичівської міської ради. Створена у 2005 році, ця кімната розмістилась на другому поверсі будівлі міського виконавчого комітету на площі Центральній. У музейній кімнаті були зібрані документи, що розповідали про історію цього органу місцевого самоврядування, а на стінах знаходились стенди, сім із яких висвітлювали життя та діяльність голів цього органу влади.
У вересні 2021 року, після п’ятнадцяти років існування, музейну кімнату закрили. Експозицію розібрали та перенесли до запасників Музею історії міста Бердичева, її відновлення в найближчій перспективі не планується.
Ось тут вкотре руйнується старовинний будинок. Ось там перекопують вулицю без огляду на історичний ареал. Я впевнений: наше майбутнє буде ставитись до нас так, як ми нині ставимось до свого минулого.
Анатолій Горобчук