Додому Новини Будинки дореволюційної побудови

Будинки дореволюційної побудови

1304
4
ПОДІЛИТИСЬ

Остання війна – німецько-радянська, або Велика Вітчизняна (кому як більш подобається) – нанесла значні збитки як державі в цілому, так і нашому місту зокрема. І збитки не лише матеріальні – у вигляді розвалених та понівечених житлових будинків, промислових будівель та споруд. Збитків нанесено й духовній складовій – у вигляді знищених архівів, що містили, мабуть, найбільш цінне – нашу нематеріальну спадщину.

Так от, стосовно архітектури Бердичева це вилилось у цілком прозаїчну річ – якщо будівельники ще могли позаяк відновити пошкоджені будівлі, то відновити їх історичну основу з-за відсутності документів – не завжди. Тому в повоєнний час у технічних паспортах на будинки, які заново заводили в міському бюро технічної інвентаризації, з’явився цілком офіційний термін – “будинок дореволюційної побудови” (рос. – дом дореволюционной постройки). Цим терміном позначались будинки, збудовані до 1917 року, точний рік побудови яких офіційно встановити не вдалось. Гортаючи справи в архіві міського БТІ на цей термін натикаєшся частіше, ніж на зворотне – на вказівку точного року появи будинку.

Але деякі бердичівські забудовники полегшили життя нащадкам, вказуючи дату побудови на фронтонах (чи в іншому місці) своїх новобудов. Декілька прикладів приведено нижче.

Колишній будинок купця Червонкіса, 2006 р.

Ось приклад вказування дати побудови на фронтоні будинку. Перед нами колишній будинок купця Червонкіса, згодом готель “Москва”, а нині житловий, перший поверх якого здають орендарям. Розташований на вулиці Вінницькій (колишня вулиця Махнівська, або імені Якова Свердлова). Власник будинку вказав рік побудови – 1905 (саме ці цифри викладено цеглою на фронтоні будинку). Сам будинок цікавий тим, що в ньому відбулось зібрання членів РСДРП(б) міста з метою створення єдиної організації (на стіні будинку з цього приводу свого часу розмістили відповідну меморіальну дошку). У повоєнний час тут проживав відомий бердичівський художник-оформлювач Петро Павлович Кучук (1929-2002).

Напис на фронтоні будинку по вулиці Вінницькій, 30.
Будинок по вулиці Європейській, 54.

Будинок по вулиці Європейській, 54, також містить дату на фронтоні – “1914”. А також монограму “АФ”, хоча що вона означає, встановити не вдалось. Відомо лише, що будинок спорудив на власні кошти місцевий лікар Давид Шеренціс (1861-1938).

По війні у цьому будинку знаходилась дитяча лікарня. Нині будинок займає відділ Держкомзему.

Напис на фронтоні будинку по вулиці Європейській, 54.
Будинок по вулиці Вінницькій, 62.

Повернемось на вулицю Вінницьку, де нас чекає будинок №62. Збудував його у 1910 році бердичівський підприємець Семен Гершенгорін. Але дата побудови будинку вказана не на фронтоні, а на правій боковій стіні цеглою – “1910”, а також ініціали господаря будинку – “С.Г.”. Цікавий як сам будинок (до 1914 року тут знаходилось дворянське зібрання), так і його власник, який володів ще декількома будинками по вулиці Махнівській.

На форумі “Бердичевляне за рубежом”, де між собою спілкуються колишні бердичівляни, його учасник Олексій так згадує вірогідно про одного з нащадків Гершенгоріна: “Была ещё одна личность – старый Гершенгорин, точно не помню (но фамилия не русская), с неизменной трубкой во рту, как у Шерлока Холмса, и с большой шишкой или опухолью на затылке. Этого типа мы боялись по-настоящему. Он был для нас, как сказочный злодей типа Бармолея или Кащея. Все считали его ненормальным, но с мозгами у него был полный порядок.

Это был типаж! Он стоял на ступеньках универмага и, не сходя с места, зарабатывал деньги. Он знал всё и обо всех: где что лежит, кто в чём нуждается, и кто от чего хочет избавиться – всё в одном флаконе. За информацию ему отстёгивали какую-то мзду”.

Напис на бічній стіні будинку по вулиці Вінницькій, 62.

Інколи рік побудови вказували у доволі несподіваних місцях. Наприклад, будинок по вулиці Садовій, 3, який нині займає відділ освіти Бердичівської районної державної адміністрації, на фронтоні містить дату – “1909”, а також ініціали – “ГТ”. Що ж незвичного, запитаєте ви? А незвичним є те, що цю ж дату вимурували і на… підлозі міжповерхового майданчика головних сходів! Хоч взуття численних відвідувачів та невблаганний час добряче попрацювали над станом підлоги, та повністю стерти напис їм не вдалось.

Будинок по вулиці Садовій, 3.

Що у цій будівлі за роки її існування тільки не знаходилось! Повітове статистичне бюро, міський комітет партії, інструктори та завідувачі відділів пропаганди, народного контролю та оргвідділу, транспортний відділ міськкому КПУ, міська планова комісія, міський виконавчий комітет (нині поруч займає чотириповерхову будівлю), штаб Цивільної оборони, районний комітет фізкультури та спорту, добровільне спортивне товариство “Колос”, районний відділ реєстрації актів громадянського стану, районний Будинок піонерів, районна бібліотека та багато-багато інших… А ще на стіні будинку знаходиться пам’ятний знак військовим частинам, що звільнили місто від німецько-фашистських загарбників та отримали найменування “Бердичівських”. Не будинок, а справжня пам’ятка архітектури місцевого значення! І це не жарт – до відповідного державного реєстру його внесли ще у 1969 році.

Анатолій Горобчук.

Фронтон будинку по вулиці Садовій, листопад 2017 р
Малюнок на підлозі міжповерхового майданчика головних сходів
будинку по вулиці Садовій, листопад 2017 р.

4 КОМЕНТАРІ

  1. Анатолий, большое спасибо за вашу познавательно-исследовательскую работу. Но хочу внести некоторые поправки про дом Семена Гершенгорина. Я того Гершенгорина, что курил трубку и с шишкой на затылке хорошо помню с 60-х – 70-х годов и звали его по-моему Бая и знал его сына, который работал на “Прогрессе”. По возрасту он не мог в 1910 г. построить этот дом. Это, скорее всего, потомок или однофамилец хозяина того года.

    • Вы правы, однозначно это не тот Гершенгорин. Но возможно, его потомок. В рассказ этот типаж я добавил скорее для антуража, помня интересные восспоминания Алексея на вышеуказанном форуме.

ЗАЛИШИТИ КОМЕНТАР

Please enter your comment!
Please enter your name here