Прокопюк Ігор Валерійович

Прокопюк Ігор Валерійович (нар. 24 березня 1978, Бердичів, Житомирська обл., УРСР, СРСР – пом. 29 травня 2023, Берестове, Куп’янський район, Харківська область, Україна) – військовослужбовець Сил ТРО ЗСУ, Герой України.

Прокопюк Ігор Валерійович народився в Бердичеві 24 березня 1978 року. Сім’я жила на Загребеллі, тож він змалку пристрастився до риболовлі, і дорослим теж полюбляв це заняття. Батько працював на шкіроб’єднанні, мати – на швейній фабриці. На жаль, вона дуже рано пішла з життя, тож Ігоря та двох його сестер батько виховував один, але в 60 років і його не стало.

Навчався Ігор Прокопюк у середній школі №8. Після навчання у ПТУ №4, де отримав спеціальність токаря, та служби в армії для Ігоря настали трудові будні – працював на обшивках авто у Дениса Сенаторова, виготовляв пам’ятники у Бердичеві та Коростишеві, на інших виробництвах у Бердичеві. Останнім місцем роботи стало підприємство на території колишнього «БЕВЕРСа».

З першим шлюбом у Ігоря не склалось, тому й довго не починав нових стосунків. А з коханою, з якою зійшовся за декілька років до війни, так і не оформив шлюб. Казав, ось кінчиться війна, тоді і весілля відгуляємо.

З 26 лютого 2022 року Ігор Прокопюк перебував у лавах 139 батальйону 115 окремої бригади Сил територіальної оборони ЗСУ (солдат, стрілець 2 стрілецького відділення 3 стрілецького взводу 3 стрілецької роти військової частини А7305), де почав виконувати бойові завдання по захисту територіальної цілісності і недоторканості України. Неодноразово брав участь у бойових діях, особистим прикладом під вогнем противника підіймав моральний дух своїх побратимів, виявляв при цьому особисту мужність та самопожертву, самовідданість та стійкість. Брав участь в захисті північних кордонів, а потім у військових діях на Харківщині.

29 травня 2023 року група з кількох військових 139 батальйону разом із Ігорем тримала позицію. По ній вівся артобстріл, а потім ворог пішов у наступ. На позицію наступала рота ворогів, близько 60 чоловік. Наші воїни отримали наказ відступити, але було вже запізно, їх позицію оточили. Тоді вони вступили в свій останній бій. Стріляли з усього, що в них було так, що кулемети заклинювали, стволи розжарювались від інтенсивності вогню, а окопи були всипані гільзами. Наші тероборонці поклали не менше кількох десятків нападників, а коли зрозуміли, що живими звідси не виберуться, запросили по рації вогонь артилерії на себе… На жаль, у цьому бою Ігор Прокопюк отримав травми, несумісні з життям.

Тіла загиблих повернули лише через кілька днів, коли позиції вдалось знову відбити. Їх побачили з дрона, а потім уночі за ними вийшла спеціальна група.

Указом Президента України від 28 червня 2024 року № 397/2024 за особисту мужність і героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, самовіддане служіння Українському народові, солдату Ігорю Прокопюку присвоєне звання Герой України (посмертно). Вручення нагороди рідним Героя відбулось наприкінці січня 2025 року.

Прощання з Ігорем Валерійовичем Прокопюком відбулось у Гарнізонному будинку офіцерів. Поховали Героя в Бердичеві на загальноміському кладовищі у військовому секторі.

Рішенням Житомирської обласної військової адміністрації №449 від 25.07.2024 р. «Про деколонізацію топонімії» вулицю Кучерова у місті Бердичеві перейменовано на вулицю Ігора Прокопюка.

Джерела та література:

Скорботний п’єдестал героїв Бердичівщини // «Земля Бердичівська», №23 (16451) від 09.06.2023 р., с. 1.

Указ президента України №397/2024 «Про присвоєння І.Прокопюку звання Герой України».

Рішення Житомирської обласної військової адміністрації №449 від 25.07.2024 р. «Про деколонізацію топонімії».