Home Новини Присвячується ентузіастам

Присвячується ентузіастам

2132
0
SHARE

Історія тримається на ентузіазмі – цей вислів спав мені на думку, коли черговий лист надійшов на поштову скриньку. Про його зміст дещо згодом, а спершу невеликий вступ.

Так склалось, що стара радянська традиція та системна державна криза періоду незалежності призвели до того, що нині в галузі історії працює вкрай мало фахових Спеціалістів. Саме так, спеціалістів з великої літери, а не тих, хто виключно на папері є істориком, а фактично лише отримує відповідну заробітну плату.

Але мова зараз не про них. Мова – про людей, які самотужки, на ентузіазмі, часом навіть не підозрюючи про це, здійснюють історичні розвідки, досліджують минуле, фіксують, вивчають та розкривають її загадки для широкого загалу. Імен цих досить багато. І внесок їх у вивчення історії краю – неоціненний.

Павло Семенович Крижанівський
(1919-1997)

Повернемось до початку статті. В електронному листі – чотири фотографії Бердичева 1960-х років. Зробив їх Павло Семенович Крижанівський (1919-1997) – уродженець села Бродецьке, що в сусідній Козятинщині, випускник бердичівського машинобудівного технікуму. Павло Семенович пройшов німецько-радянську війну, інвалід – у боях під Харковом втратив око. З 1951 року працював інженером-конструктором на заводі “Прогрес”. Активно захоплювався фотомистецтвом, знімав життя заводу і міста, багато разів його фотографії виставлялись у заводському Будинку культури.

Представлені нижче фотографії були знайдені рідними Павла Крижанівського через багато років після його смерті у домашньому архіві. І ці фотографії ставлять його в один ряд із такими ж бердичівськими ентузіастами, як Володимир Солодкий, Віктор Коржук, які свого часу фіксували життя міста, зберігаючи його для майбутніх дослідників.

Стан споруд монастиря Босих Кармелітів, 60-і роки

Перша фотографія фіксує стан споруд монастиря Босих Кармелітів на початку 60-х років минулого століття. Ракурс зі сторони вулиці Молодогвардійської, де нині встановили пам’ятний знак на місці, де знаходилось єврейське гетто. Обшарпані стіни, відсутність даху на дзвіниці та куполі храму, а головне – саме у цей час ведуться роботи зі спорудження дороги до мосту з греблею, прокладаються підземні комунікації (труби водопостачання).

Святкова демонстрація з нагоди Великої Жовтневої соціалістичної революції (7 листопада)

На другій – святкова демонстрація з нагоди річниці Великої Жовтневої Соціалістичної Революції, яку в СРСР відзначали 7 листопада. Який саме рік зображено на фотографії – невідомо. Зліва видно триповерховий житловий будинок з рестораном “Україна”, споруджений у 1955 році, який став останнім представником т.зв. “сталінської” забудови Бердичева. Справа п’ятиповерхівка, яка з’явилась наприкінці 50-х та стала однією з перших представниць нового типу забудови – т.зв. “хрущовки”. Попереду святкової колони йде чоловік з прапором СРСР, позаду – жінки з прапорами всіх республік Радянського Союзу.

Миколаївська церква

На наступних двох фотографіях – Миколаївська церква (нині Свято-Миколаївський собор УПЦ МП).

Судячи зі стану православного храму це фотографії початку 70-х років. Більш того, значна кількість віруючих на подвір’ї перед храмом вказує на велике релігійне свято, яке відзначали того дня.

Ось так фотоматеріали маловідомих нині ентузіастів надають нові знання про історію нашого міста, наповнюють її цікавими подробицями. Можливо, й у вашому сімейному архіві є щось подібне? Не тримайте їх у забутті, поділіться з нами! І ми дізнаємось про Бердичів щось нове, відкриємо для себе чергові сторінки його історії.

На подвір’ї Миколаївської церкви

LEAVE A REPLY

Please enter your comment!
Please enter your name here