Половецьке. Бюст Сабурова О.М.

Пам’ятний знак, присвячений радянському військовому діячу Олександру Миколайовичу Сабурову (1908-1974), встановлено у центральній частині села, перед входом до Половецької загальноосвітньої школи.

Бюст відкрили 7 жовтня 1989 року, приурочивши захід до Дня Конституції СРСР (прийнята 7 жовтня 1977 року). На відкриття бюста прибули численні гості, серед яких: Майя Василівна Вовчик (Блакитна) – колишня радистка партизанського з’єднання Сабурова, дочка поета Василя Еллана-Блакитного; Олександр Степанович Хабло – колишній начальник радіозв’язку з’єднання; Віктор Борисович Коновальчук – колишній партизан-розвідник; Анатолій Іванович Мачинський – колишній радист УШПР; колишній учитель Половецької школи, товариш О.М. Сабурова – Гліб Іванович Вишневський; вчитель школи №4 м. Овруча, директор музею Сабурова в Овручі В.М. Заревний; уродженець с. Половецьке, поет Михайло Пасічник.

Червону стрічку на бюсті перерізали перший секретар Бердичівського райкому партії В.Ф.Мостовий та партизанка Майя Василівна Вовчик (Блакитна).

Сабуров Олександр Миколайович [19.7(1.8).1908-15.4.1974] – російський радянський військовий діяч, Герой Радянського Союзу (1942), генерал-майор військ НКВС (з 1943 р.). Народився у с. Ярушках Іжевського повіту В’ятської губернії (тепер у складі м. Іжевська, Удмуртія, Російська Федерація).

У 1933-1936 рр. працював головою колгоспу «Перше Травня» в с. Половецькому Бердичівського р-ну. З 1936 року – політпрацівник у Червоній Армії. У 1936-1938 служив в органах НКВС, напередодні німецько-радянської війни 1941-1945 рр. – політичний керівник управління пожежної охорони НКВС у Києві.

У жовтні 1941 року очолив радянський партизанський загін. З березня 1942 року до квітня 1944 року командував партизанським з’єднанням, що діяло у Сумській, Житомирській, Волинській, Рівненській та ін. областях України. За особистим розпорядженням Й. Сталіна у 1942 році Олександр Сабуров увійшов до складу нелегального ЦК КП(б)У. З жовтня 1942 року – начальник штабу з керівництва партизанського руху Житомирської обл., був членом Житомирського обласного комітету КП(б)У.

Радянські партизани під командуванням Сабурова, часто переодягнені в німецьку уніформу, здійснювали терористичні акції і чинили масові насильства щодо місцевого населення. Влітку 1944 року Олександр Сабуров очолив управління НКВС Дрогобицької області. Сабуров був безпосереднім організатором військових операцій проти Української Повстанської Армії і підпілля ОУН, чим активно сприяв утвердженню сталінського тоталітарного режиму на західноукраїнських землях. Особисто брав участь у репресіях проти членів сімей учасників Руху Опору.

У 1950-х роках перебував на керівній роботі в органах внутрішніх справ УРСР і СРСР. Депутат Верховної Ради СРСР. Помер у Москві.

Джерела та література:

М.Явір. Бронзове обличчя героя. // «Радянський Шлях», №162 (13857) від 11.10.1989 р., с. 2.

Дяченко В. Партизанський генерал і село Половецьке. // Бердичів древній і вічно молодий: Науковий збірник “Велика Волинь”: Праці Житомирського науково-краєзнавчого товариства дослідників Волині. — Т. 32 / Голов. ред. М.Ю. Костриця. – У 2-х тт. — Житомир: Косенко, 2005. — Т. 2, с. 165-167.