Перетворити Бердичів у село

Тривала та послідовна боротьба Російської імперії з власним єврейським населенням інколи набувала форм, які вражали своєю логікою.

Так, у травні 1882 року владою були внесені зміни до Тимчасових правил, якими заборонялось євреям селитись у селах (якщо вони не проживали в них до того часу), купувати нерухомість та орендувати землю поза межами містечок та великих міст.

Та було багато населених пунктів, які у результаті швидкого економічно-господарського розвитку в другій половині 19 століття із села фактично перетворились у містечка, але не отримали відповідного статусу з-за спротиву місцевої адміністрації. Так, у відповідь на прохання жителів Білої Церкви про надання статусу містечка Київський, Подільський і Волинський генерал-губернатор Олександр Романович Дрентельн, мабуть побоюючись масового переселення євреїв у цей населений пункт Київщини після надання йому статусу містечка, заявив: «… скажите вашим евреям, что я скорее превращу Бердичев в деревню, чем Белую Церковь в местечко»[1].

[1] Гольденвейзер А.А. Правовое положение евреев в России. // Книга о русском еврействе: от 1860-х годов до революции 1917 г. — Иерусалим – М.- Мн., 2002. С. 151.