Перелік назв площ, вулиць і провулків (станом на 01.01.2023 р.)

Первісна назва вулиці.

Рішенням Бердичівської міської ради №730 від 08.10.2013 року «Про найменування новостворених вулиць» новостворена вулиця Проектна, 12 названа вулицею Абрикосова.

Первісна назва провулку.

Рішенням Бердичівської міської ради №1088 від 28.05.2015 року «Про найменування новостворених вулиць та провулків» новостворений провулок у мікрорайоні Елінг названий провулком Абрикосовий.

Первісна назва вулиці.

Вулиця утворена у 1968 році з частини вулиці Серафимовича.

* * *

Корольов Сергій Павлович (родове прізвище Королів; 1906-1966) – український вчений у галузі ракетобудування та космонавтики школи академіка Михайла Кравчука, конструктор. Один із засновників практичної космонавтики. Перший головний конструктор ракетно-космічних систем в СРСР. Академік АН СРСР (з 1958), очолив ракетну програму СРСР. Під його керівництвом було запущено першу міжконтинентальну балістичну ракету, перший штучний супутник Землі, здійснено перший політ людини (Юрія Гагаріна) в космос та вихід людини в космос.

Серафимович Олександр Серафимович (справжнє прізвище Попов; 1863-1949) – російський і радянський краснокозачий письменник родом з Подоння. Зв’язаний спершу з народниками, згодом з марксистськими колами, у 1887-1890 перебував на засланні. Автор оповідань і повістей з сильним суспільним спрямуванням, у тому числі нарисів про громадянську війну на Донщині, північному Кавказі й в Україні.

Первісна назва провулку.

Провулок утворений у 1968 році з частини вулиці Серафимовича (будинки №№2а, 4а, 6а, 8а).

* * *

Корольов Сергій Павлович (родове прізвище Королів; 1906-1966) – український вчений у галузі ракетобудування та космонавтики школи академіка Михайла Кравчука, конструктор. Один із засновників практичної космонавтики. Перший головний конструктор ракетно-космічних систем в СРСР. Академік АН СРСР (з 1958), очолив ракетну програму СРСР. Під його керівництвом було запущено першу міжконтинентальну балістичну ракету, перший штучний супутник Землі, здійснено перший політ людини (Юрія Гагаріна) в космос та вихід людини в космос.

Серафимович Олександр Серафимович (справжнє прізвище Попов; 1863-1949) – російський і радянський краснокозачий письменник родом з Подоння. Зв’язаний спершу з народниками, згодом з марксистськими колами, у 1887-1890 перебував на засланні. Автор оповідань і повістей з сильним суспільним спрямуванням, у тому числі нарисів про громадянську війну на Донщині, північному Кавказі й в Україні.

Попередня назва вулиці – Казарменна.

Назва вулиці походила від військових казарм, які знаходились неподалік інтендантського містечка на північній околиці міста. Вулиця присутня на картах міста за 1874 та 1926 роки.

Вулицю Казарменну перейменували на вулицю Академіка Павлова у повоєнний час (до 1968 року).

* * *

Павлов Іван Петрович (1849-1936) – російський фізіолог, творець науки про вищу нервову діяльність і уявлень про процеси регуляції травлення; засновник найбільшої російської фізіологічної школи; лауреат Нобелівської премії в галузі фізіології або медицини у 1904 році «За роботу з фізіології травлення».

Первісна назва вулиці.

Вулиця отримала назву Аліна у відповідності до рішення Бердичівської міської ради №643 від 23.05.2013 р. «Про внесення змін до рішення міської ради від 18.03.09 № 637 «Про затвердження переліку назв площ, вулиць і провулків м. Бердичева» про перейменування новоутворених вулиць у мікрорайоні Елінг, що попередньо мали назви Проектна 1, -2, -3, -4, -5, на честь п’яти Героїв Радянського Союзу, які проживали у місті Бердичеві.

* * *

Алін Василь Іванович (1914-1998) – учасник Другої світової війни, Герой Радянського Союзу. Тривалий час проживав у Бердичеві, Почесний громадянин міста Бердичева.

Первісна назва вулиці – Нижня.

15 травня 1975 року на відзначення 30-річчя Перемоги у Великій Вітчизняній війні виконком Бердичівської міської ради трудящих прийняв рішення №304 щодо перейменування вулиці Нижньої на вулицю імені Героя Радянського Союзу Аширбекова. Але така довга назва вулиці важко сприймалася мешканцями міста, тому поступово від почесних звань відмовилися і тепер у нас є вулиця Аширбекова.

* * *

Аширбеков Ахметрашит (1914-1944) – рядовий, Герой Радянського Союзу. Учасник Другої світової війни, рядовий, зв’язківець. Указом Президії Верховної Ради СРСР від 17 листопада 1943 року за мужність і відвагу при відновленні зв’язку через Дніпро лінійному наглядачеві 737-ї окремої кабельно-жердинної роти 3-ї гвардійської танкової армії рядовому Ахметрашиту Аширбекову присвоєно звання Герой Радянського Союзу. Загинув у січні 1944 неподалік Бердичева, похований на військовій ділянці загальноміського кладовища по вулиці Пушкіна.

Первісна назва провулку – Нижній.

Провулок з’явився у 1958 році. Рішенням виконавчого комітету Бердичівської міської ради №58 від 20.02.1958 р. в кварталі №11 прорізали новий провулок і надали йому ім’я провулок Нижній.

Рішенням виконавчого комітету Бердичівської міської ради №720 від 19 листопада 1981 р. провулок Нижній перейменовано на провулок Аширбекова.

* * *

Аширбеков Ахметрашит (1914-1944) – рядовий, Герой Радянського Союзу. Учасник Другої світової війни, рядовий, зв’язківець. Указом Президії Верховної Ради СРСР від 17 листопада 1943 року за мужність і відвагу при відновленні зв’язку через Дніпро лінійному наглядачеві 737-ї окремої кабельно-жердинної роти 3-ї гвардійської танкової армії рядовому Ахметрашиту Аширбекову присвоєно звання Герой Радянського Союзу. Загинув у січні 1944 неподалік Бердичева, похований на військовій ділянці загальноміського кладовища по вулиці Пушкіна.

Первісна назва вулиці.

Вулиця утворена в мікрорайоні Загребелля у 2015 році як Проектна-2 та названа Барвиста рішенням Бердичівської міської ради №132 від 21.07.2016 р. «Про затвердження результатів розіграшу будівельних номерів серед учасників антитерористичної операції та надання дозволів на виготовлення проектів землеустрою щодо відведення у власність земельних ділянок для будівництва та обслуговування жилих будинків, господарських будівель і споруд».

Перша згадка про вулицю Барвисту у місті Бердичеві з’являється у постанові №56 від 04.12.1941 р. Бердичівського Міського Управління про перейменування вулиць, назви яких були пов’язані з радянською владою. Вулицю Пушкінську цією постановою перейменували на вулицю Барвисту.

Вулиця Пушкінська нині відома як вулиця Пушкіна. Так, у Довіднику про перейменування домоволодінь міста Бердичева за 1969 рік існує вулиця Пушкіна.

Первісна назва провулку.

Провулок утворений в мікрорайоні Загребелля у 2015 році як провулок Проектний-1 та названий провулок I-й Барвистий рішенням Бердичівської міської ради №132 від 21.07.2016 р. «Про затвердження результатів розіграшу будівельних номерів серед учасників антитерористичної операції та надання дозволів на виготовлення проектів землеустрою щодо відведення у власність земельних ділянок для будівництва та обслуговування жилих будинків, господарських будівель і споруд».

Первісна назва провулку.

Провулок утворений в мікрорайоні Загребелля у 2015 році як провулок Проектний-2 та названий провулок II-й Барвистий рішенням Бердичівської міської ради №132 від 21.07.2016 р. «Про затвердження результатів розіграшу будівельних номерів серед учасників антитерористичної операції та надання дозволів на виготовлення проектів землеустрою щодо відведення у власність земельних ділянок для будівництва та обслуговування жилих будинків, господарських будівель і споруд».

Історична назва вулиці – Афіногенівська.

У 1938 році вулицю Афіногенівську перейменували на вулицю імені Байдукова.

Під час окупації міста німецькими військами у 1941 році постановою Бердичівського Міського Управління №56 від 04.12.1941 р. вулицю Байдукова перейменували на вулицю Афіногенівську. Після деокупації міста у 1944 році вулиці повернули назву Байдукова.

Рішенням виконкому Бердичівської міської ради від 11 січня 1957 року Протокол №3, п. 15, вулицю Байдукова продовжили за рахунок вулиці Площадної, останню ліквідували.

Рішенням виконавчого комітету Бердичівської міської ради від 26 вересня 1957 року Протокол №22, п. 410 вулицю Байдукова перейменували на вулицю Березневу.

* * *

Байдуков Георгій Пилипович (1907-1994) – радянський льотчик-випробувач, генерал-полковник авіації, Герой Радянського Союзу.

Провулок з’явився у 1959 році. Рішенням виконавчого комітету Бердичівської міської ради №90 від 19.03.1959 р. в кварталі №15 прорізали новий провулок і надали йому ім’я провулок Березневий.

Хронологія змін: Бистрицька → Войкова (1927) → Бистрицька (2016).

Бистрицька – історична назва вулиці. Названа за географічним напрямом, оскільки це дорога на село Бистрик Бердичівського району.

У 1927 році з нагоди 10-ї річниці Жовтневої революції вулицю Бистрицьку перейменували на вулицю імені Войкова.

Під час окупації міста німецькими військами у 1941 році постановою Бердичівського Міського Управління №56 від 04.12.1941 р. вулицю Войкова перейменували на вулицю Бистрицька. Після деокупації міста у 1944 році вулиці повернули назву Войкова.

Розпорядженням Голови Житомирської облдержадміністрації від 20.05.2016 р. №140 «Про перейменування топонімічних об’єктів та демонтаж пам’ятників та пам’ятних знаків у Житомирській області» вулицю Войкова перейменували на вулицю Бистрицьку.

Рішенням Бердичівської міської ради №152 від 21.07.2016 р. «Про перейменування вулиць та провулків м. Бердичева» вулицю Войкова перейменували на вулицю Бистрицьку. Це рішення продублювало Розпорядження Голови Житомирської облдержадміністрації від 20.05.2016 р. №140.

* * *

Войков Петро Лазарович (1888-1927) – більшовицький революціонер, радянський політичний діяч один з організаторів і учасник розстрілу царської родини, дипломатичний робітник.

Це первісна назва провулку.

Попередня назва – провулок імені Войкова. Ім’я більшовицького революціонера, радянського політичного діяча Петра Лазаровича Войкова (1888-1927) провулку надали у 1927 році з нагоди 10-ї річниці Жовтневої революції.

Розпорядженням Голови Житомирської облдержадміністрації від 20.05.2016 р. №140 «Про перейменування топонімічних об’єктів та демонтаж пам’ятників та пам’ятних знаків у Житомирській області» провулок Войкова перейменували на провулок Бистрицький.

Рішенням Бердичівської міської ради №152 від 21.07.2016 р. «Про перейменування вулиць та провулків м. Бердичева» провулок Войкова перейменували на провулок Бистрицький. Це рішення продублювало Розпорядження Голови Житомирської облдержадміністрації від 20.05.2016 р. №140.

* * *

Войков Петро Лазарович (1888-1927) – більшовицький революціонер, радянський політичний діяч один з організаторів і учасник розстрілу царської родини, дипломатичний робітник.

Це первісна назва вулиці, яка брала початок на від площі Соборної (в радянський період площа Радянська) та пролягала до залізничного вокзалу. Далі дорога прямувала у напрямку на населений пункт Білопілля (нині село у Глуховецькій громаді Хмільницького району Вінницької області), ця дорога мала назву Білопільський шлях.

1 травня 1919 року рішенням повітового виконавчого комітету вулицю Білопільську на ділянці від площі Радянської до залізничного вокзалу перейменували на вулицю імені Карла Лібкнехта. Ділянка від залізничного вокзалу та до межі міста залишила первісну назву Білопільський шлях, ця назва з часом трансформувалась у назву вулиці Білопільська. Вулиця Білопільська стала активно забудовуватись у часи після Другої світової війни, хоча ще до кінця 1950-х років в ужитку та в офіційних документах використовували назву Білопільський шлях, або Білопільська дорога.

* * *

Лібкнехт Карл (1871-1919) – діяч німецького й міжнародного робітничого руху, один із засновників Комуністичної партії Німеччини.

Вулиця утворена в мікрорайоні Загребелля у 2015 році як Проектна-4 та названа Благословення рішенням Бердичівської міської ради №132 від 21.07.2016 р. «Про затвердження результатів розіграшу будівельних номерів серед учасників антитерористичної операції та надання дозволів на виготовлення проектів землеустрою щодо відведення у власність земельних ділянок для будівництва та обслуговування жилих будинків, господарських будівель і споруд».

Це первісна назва вулиці.

Вулиця спроєктована у 1960-і роки, коли стали активно забудовувати заболочену місцевість між вулицями Дзержинського (нині Героїв України) та Карла Маркса (нині Михайла Грушевського), через яку протікає притока річки Гнилоп’ять (нині у приховано-каналізаційному вигляді).

Хронологія: Бирюковська → Котляревського (1925) → Волочаївська (1957) → Богданівська (2016).

Початкова назва вулиці – Бирюковська.

У 1925 році її перейменували на вулицю імені Котляревського.

Під час Другої світової війни назва вулиці не змінювалась.

У 1957 році вулицю Котляревського перейменували на Волочаївську на честь Волочаївської операції – однієї з найбільших військових операцій заключної частини громадянської війни 1917-1923 рр. Ця військова операція відбувалась 5-14 лютого 1922 року в районі станції Волочаївка Амурської залізниці на підступах до Хабаровська. У результаті боїв оборона військ Білоповстанської армії була прорвана частинами Народно-революційної армії Далекосхідної республіки під командуванням Блюхера, і 14 лютого без бою був захоплений Хабаровськ.

Розпорядженням Голови Житомирської облдержадміністрації від 20.05.2016 р. №140 «Про перейменування топонімічних об’єктів та демонтаж пам’ятників та пам’ятних знаків у Житомирській області» вулицю Волочаївську перейменували на вулицю Богданівську.

Рішенням Бердичівської міської ради №152 від 21.07.2016 р. «Про перейменування вулиць та провулків м. Бердичева» вулицю Волочаївську перейменували на вулицю Богданівську. Це рішення продублювало Розпорядження Голови Житомирської облдержадміністрації від 20.05.2016 р. №140.

Попередня назва провулку – Волочаївський.

Провулок отримав назву Волочаївський у 1957 році на честь Волочаївської операції – однієї з найбільших військових операцій заключної частини Громадянської війни 1917-1923 рр. Ця військова операція відбувалась 5-14 лютого 1922 року в районі станції Волочаївка Амурської залізниці на підступах до міста Хабаровськ. У результаті боїв оборона військ Білоповстанської армії була прорвана частинами Народно-революційної армії Далекосхідної республіки під командуванням Блюхера, і 14 лютого без бою був захоплений Хабаровськ.

Розпорядженням Голови Житомирської облдержадміністрації від 20.05.2016 р. №140 «Про перейменування топонімічних об’єктів та демонтаж пам’ятників та пам’ятних знаків у Житомирській області» провулок Волочаївський перейменували на провулок Богданівський.

Рішенням Бердичівської міської ради №152 від 21.07.2016 р. «Про перейменування вулиць та провулків м. Бердичева» провулок Волочаївський перейменували на провулок Богданівський. Це рішення продублювало Розпорядження Голови Житомирської облдержадміністрації від 20.05.2016 р. №140.

Первісна назва вулиці – Пучківська.

У 1938 році рішенням Бердичівської міської ради вулицю Пучківську перейменували на вулицю імені Водоп’янова.

Цікаво, що коли німецька окупаційна влада у постанові Бердичівського Міського Управління №56 від 04.12.1941 р. перейменувала всі вулиці, назви яких були пов’язані з радянською владою, вулиця Водоп’янова не згадувалась.

Рішенням виконавчого комітету Бердичівської міської ради від 26 вересня 1957 року Протокол №22, п. 410 вулицю Водоп’янова перейменували на вулицю Богунську.

* * *

Вірогідно (адже в тексті рішення про перейменування про це не зазначено) вулиця отримала назву Богунська від назви Богунського полку – збройного формування уряду Української Народної Республіки Рад – складової частини РРФСР, пізніше УСРР у період радянсько-української війни часів Перших визвольних змагань, частини так званих червоних козаків, створених на противагу українському Вільному козацтву.

Водоп’янов Михайло Васильович (1899-1980) – радянський льотчик, учасник порятунку екіпажу пароплава «Челюскін», учасник арктичних і високоширотних експедицій, генерал-майор авіації, член Спілки письменників СРСР, член ЦВК СРСР, шостий Герой Радянського Союзу (1934).

Це первісна назва вулиці.

Назва походить від розташованого тут Ботанічного саду, який підпорядкований відділенню еколого-натуралістичного напряму Центру позашкільної освіти ім. О.В.Разумкова.

Це первісна назва провулку.

Назва походить від розташованого тут Ботанічного саду, який нині підпорядкований відділенню еколого-натуралістичного напряму Центру позашкільної освіти ім. О.В.Разумкова.

Рішенням виконкому Бердичівської міської ради від 11 січня 1957 року Протокол №3, п. 15, вулиця Бразульського перейменована на вулицю Філатова.

У довіднику за 1969 рік має назву вулиця Бразульська.

Провулок утворився у 1956 році. Рішенням виконавчого комітету Бердичівської міської ради №483 від 30.11.1956 р. в кварталі №18 прорізали новий провулок і надали ім’я провулок Бразульського.

Рішенням виконкому Бердичівської міської ради від 11 січня 1957 року Протокол №3, п. 15, провулок Бразульського перейменована на провулок Філатова.

У довіднику за 1969 рік має назву провулок Бразульський.

Вулиця з’явилась на карті міста у середині 1980-х років у результаті спорудження комплексу житлових будинків у мікрорайоні Червона гора (нині Лиса гора).

Рішенням виконавчого комітету Бердичівської міської ради №278 від 24.04.1986 р. «Про увіковічення пам’яті сім’ї патріотів-братів Михеєвих» на ознаменування 41-ї річниці Перемоги вулицю, яка забудовується по Червоній горі, назвали іменем братів Михеєвих (згодом у документах прізвище братів трансформувалось у Міхеєви). Одночасно на виконання цього рішення відділ комунального господарства мав виготовити та встановити на початку вулиці меморіальну дошку у відповідності з розробленим головним архітектором міста ескізом, а відділ культури у травні мав провести мітинг по відкриттю меморіальної дошки. Але дошку не встановлювали, мітинг не проводили.

Брати Міхеєви: Володимира, Павла, Семена, Федора, Олександра, Петра, Віктора, Михайла та Івана – уродженці Уральської області РРФСР. Ще перед початком німецько-радянської війни четверо братів створили сімейний танковий екіпаж. Танкістами згодом стали і менші брати. У роки німецько-радянської війни братами-танкістами було знищено загалом понад 200 ворожих танків та іншої бойової техніки; всі брати нагороджені 45 орденами та медалями. Олександр та Іван загинули у 1941 році.

Бердичів має тісні зв’язки з родиною Міхеєвих: у 1944 році один з братів Павло брав участь у визволенні міста від німецьких загарбників, інші брати Володимир, Михайло, Петро та їх батько Дмитро Федорович після німецько-радянської війни деякий час проживали в Бердичеві. Батько Дмитро Федорович Міхеєв та його син Петро Дмитрович поховані на загальноміському кладовищі по вулиці Пушкіна.

Попередня назва – II пров. Рози Люксембург.

Розпорядженням Голови Житомирської облдержадміністрації від 20.05.2016 р. №140 «Про перейменування топонімічних об’єктів та демонтаж пам’ятників та пам’ятних знаків у Житомирській області» провулок II-й Рози Люксембург перейменовано на провулок Загребельний. Але міська влада не виконала розпорядження Голови Житомирської облдержадміністрації та залишила назву провулку II-й Рози Люксембург без змін.

Рішенням Бердичівської міської ради №152 від 21.07.2016 р. «Про перейменування вулиць та провулків м. Бердичева» провулок II-й Рози Люксембург перейменували на провулок Братів Міцкевичів.

Через деякий час міська влада вирішила частково виправити юридичну колізію, яка виникла у зв’язку з Розпорядженням Голови Житомирської облдержадміністрації від 20.05.2016 р. №140. Тому рішенням Бердичівської міської ради від 07.12.2016 р. №238 «Про внесення змін до додатку до рішення міської ради від 21.07.2016 №152 «Про перейменування вулиць та провулків м. Бердичева» перейменувала провулок Загребельний на провулок Братів Міцкевичів.

* * *

Роза Люксембург (1871-1919) – німецька діячка робітничого руху, одна із засновниць компартії Німеччини.

Брати Міцкевичі – отці Амвросій (1934-2015) та Бернард (1929-2006) Міцкевичі, священники Римо-католицької церкви, які тривалий час проводили душпастирську роботу в Бердичеві в храмі Святої Варвари та інших храмах Бердичівщини. Поховані в Бердичеві поруч із костелом Святої Варвари, з їх похованням у римо-католицькій парафії фактично відродилась традиція поховання померлих священиків на цвинтарях, що знаходяться на території діючих храмів.

Початкова назва вулиці – Іллічівська.

Ця вулиця з’явилась у 1930 році, коли хутір Бутовського, який існував на північній околиці Бердичева, увійшов до складу міста, його розділили на вулиці Петровського, Жовтневу, Блюхера та Іллічівську. Назва Іллічівська походила від імені вождя Жовтневого перевороту 1917 року Володимира Ілліча Леніна (Ульянова).

Під час окупації міста німецькими військами постановою Бердичівського Міського Управління №56 від 04.12.1941 р. вулиці надали назву – 4-а Українська. Після деокупації у січні 1944 р. вулиці знову надали назву Іллічівська.

Рішенням Бердичівської міської ради №1144 від 18.08.2015 р. «Про внесення змін до рішення міської ради від 18.03.09 № 637 «Про затвердження переліку назв площ, вулиць і провулків м. Бердичева» вулицю Іллічівську перейменували на вулицю Валерія Вітківського.

* * *

Вітківський Валерій Леонідович (1975-2015) – військовослужбовець, захисник України, учасник антитерористичної операції на сході України (АТО), солдат, стрілець.

Попередня назва – Чапаєва.

Розпорядженням Голови Житомирської облдержадміністрації від 20.05.2016 р. №140 «Про перейменування топонімічних об’єктів та демонтаж пам’ятників та пам’ятних знаків у Житомирській області» вулицю Чапаєва перейменували на вулицю Варварівську.

Рішенням Бердичівської міської ради №152 від 21.07.2016 р. «Про перейменування вулиць та провулків м. Бердичева» вулицю Чапаєва перейменували на вулицю Варварівську. Це рішення продублювало Розпорядження Голови Житомирської облдержадміністрації від 20.05.2016 р. №140.

Попередня назва провулку – Чапаєва.

Провулок утворився у 1956 році. Рішенням виконавчого комітету Бердичівської міської ради №522 від 24.12.1956 р. в кварталі №79 прорізали новий провулок і надали ім’я провулок Чапаєва.

Розпорядженням Голови Житомирської облдержадміністрації від 20.05.2016 р. №140 «Про перейменування топонімічних об’єктів та демонтаж пам’ятників та пам’ятних знаків у Житомирській області» провулок Чапаєва перейменували на провулок Варварівський.

Рішенням Бердичівської міської ради №152 від 21.07.2016 р. «Про перейменування вулиць та провулків м. Бердичева» провулок Чапаєва перейменували на провулок Варварівський. Це рішення продублювало Розпорядження Голови Житомирської облдержадміністрації від 20.05.2016 р. №140.

Попередня назва – Фабриціуса.

Під час окупації міста німецькими військами у 1941 році постановою Бердичівського Міського Управління №56 від 04.12.1941 р. вулицю перейменували на вулицю Січових стрільців. Після деокупації міста у 1944 році вулиці повернули назву імені Фабриціуса.

Розпорядженням Голови Житомирської облдержадміністрації від 20.05.2016 р. №140 «Про перейменування топонімічних об’єктів та демонтаж пам’ятників та пам’ятних знаків у Житомирській області» вулицю Фабриціуса перейменували на вулицю Варшавську.

Рішенням Бердичівської міської ради №152 від 21.07.2016 р. «Про перейменування вулиць та провулків м. Бердичева» вулицю Фабриціуса перейменували на вулицю Варшавську. Це рішення продублювало Розпорядження Голови Житомирської облдержадміністрації від 20.05.2016 р. №140.

* * *

Фабриціус Яніс Фріцович (1877-1929) – червоний латвійський командир, комісар Червоної армії часів громадянської війни. Нагороджений 4 орденами Червоного Прапора.

Попередня назва провулку – Фабриціуса.

Розпорядженням Голови Житомирської облдержадміністрації від 20.05.2016 р. №140 «Про перейменування топонімічних об’єктів та демонтаж пам’ятників та пам’ятних знаків у Житомирській області» провулок I-й Фабриціуса перейменували на провулок I-й Варшавський.

Рішенням Бердичівської міської ради №152 від 21.07.2016 р. «Про перейменування вулиць та провулків м. Бердичева» провулок I-й Фабриціуса перейменували на провулок I-й Варшавський. Це рішення продублювало Розпорядження Голови Житомирської облдержадміністрації від 20.05.2016 р. №140.

* * *

Фабриціус Яніс Фріцович (1877-1929) – червоний латвійський командир, комісар Червоної армії часів громадянської війни. Нагороджений 4 орденами Червоного Прапора.

Попередня назва провулку – Фабриціуса.

Розпорядженням Голови Житомирської облдержадміністрації від 20.05.2016 р. №140 «Про перейменування топонімічних об’єктів та демонтаж пам’ятників та пам’ятних знаків у Житомирській області» провулок II-й Фабриціуса перейменували на провулок II-й Варшавський.

Рішенням Бердичівської міської ради №152 від 21.07.2016 р. «Про перейменування вулиць та провулків м. Бердичева» провулок II-й Фабриціуса перейменували на провулок II-й Варшавський. Це рішення продублювало Розпорядження Голови Житомирської облдержадміністрації від 20.05.2016 р. №140.

* * *

Фабриціус Яніс Фріцович (1877-1929) – червоний латвійський командир, комісар Червоної армії часів громадянської війни. Нагороджений 4 орденами Червоного Прапора.

Попередня назва – Пархоменка.

Розпорядженням Голови Житомирської облдержадміністрації від 20.05.2016 р. №140 «Про перейменування топонімічних об’єктів та демонтаж пам’ятників та пам’ятних знаків у Житомирській області» вулицю Пархоменка перейменували на вулицю Василя Стуса.

Рішенням Бердичівської міської ради №152 від 21.07.2016 р. «Про перейменування вулиць та провулків м. Бердичева» вулицю Пархоменка перейменували на вулицю Василя Стуса. Це рішення продублювало Розпорядження Голови Житомирської облдержадміністрації від 20.05.2016 р. №140.

* * *

Пархоменко Олександр Якович (1884-1921) – учасник бойових дій в Україні 1917-1921 роках, червоний командир українського походження, організатор партизанських комуністичних загонів на сході України. Після революції увійшов до пантеону найшановніших в СРСР героїв. Ім’ям Пархоменка названо населені пункти, вулиці, підприємства.

Стус Василь Семенович (1938-1985) – український поет-шістдесятник, перекладач, публіцист, прозаїк, мислитель, літературознавець, літературний критик, правозахисник, політв’язень СРСР, дисидент, член Української Гельсінської групи, борець за незалежність України у XX столітті.

Попередня назва – провулок Котовського.

Розпорядженням Голови Житомирської облдержадміністрації від 20.05.2016 р. №140 «Про перейменування топонімічних об’єктів та демонтаж пам’ятників та пам’ятних знаків у Житомирській області» провулок Котовського перейменували на вулицю Вербну.

Рішенням Бердичівської міської ради №152 від 21.07.2016 р. «Про перейменування вулиць та провулків м. Бердичева» провулок Котовського перейменували на вулицю Вербну. Це рішення продублювало Розпорядження Голови Житомирської облдержадміністрації від 20.05.2016 р. №140.

Це первісна назва провулку.

Первісна назва вулиці.

Рішенням Бердичівської міської ради №730 від 08.10.2013 року «Про найменування новостворених вулиць» новостворена вулиця Проектна, 13 названа вулицею Веселкова.

Вулиця з’явився у 1959 році. Рішенням виконавчого комітету Бердичівської міської ради №90 від 19.03.1959 р. в кварталі №7 прорізали нову вулицю і надали їй ім’я вулиця  Весняна.

Це первісна назва провулку.

Провулок отримав свою назву від розміщеного на ній ветеринарного пункту (нині Державна лікарня ветеринарної медицини).

Територія колишнього хутору Білобородова.

Рішенням виконкому Бердичівської міської ради від 11 січня 1957 року Протокол №3, п. 15, хутору Білобородова надали назву вулиця Вишнева.

Цікаво, що під час окупації міста німецькими військами у 1941 році постановою Бердичівського Міського Управління №56 від 04.12.1941 р. вулицю Крилова перейменували на вулицю Вишневу. Після деокупації міста у 1944 році вулиці повернули назву Крилова. Вулиця Крилова існує донині.

Вулиця з’явилась у 1957 році. Рішенням виконавчого комітету Бердичівської міської ради №480 від 14.11.1957 р. в кварталі №113 прорізали нову вулицю і надали їй ім’я вулиця Вільхова.

Провулок з’явився у 1957 році. Рішенням виконавчого комітету Бердичівської міської ради №480 від 14.11.1957 р. в кварталі №113 прорізали новий провулок і назвали провулок Вільховий.

Історична назва вулиці – Махнівська.

Назва походила від назви населеного пункту Махнівка (нині селище у Козятинському районі), що знаходився на поштовому тракті Бердичів-Вінниця.

1 травня 1919 року після утвердження в Бердичеві радянської влади рішенням повітового виконавчого комітету вулицю Махнівську перейменували на вулицю імені Якова Свердлова.

Під час окупації міста німецькими військами постановою Бердичівського Міського Управління №56 від 04.12.1941 р. вулиці повернули первісну назву – Махнівська. Після деокупації у січні 1944 р. вулиці знову надали назву імені Свердлова.

12 грудня 2013 року виконавчий комітет Бердичівської міської ради прийняв рішення №510 «Про перейменування вулиць міста», яким перейменував вулицю Свердлова на вулицю Вінницьку (при цьому однойменний провулок не перейменовували). Це рішення було остаточно затверджене рішенням Бердичівської міської ради від 24.01.2014 р. №795.

Попередня назва провулку – Свердлова.

Коли у 2013 році вулицю Свердлова перейменували на вулицю Вінницьку, провулок Свердлова не перейменовували.

Розпорядженням Голови Житомирської облдержадміністрації від 20.05.2016 р. №140 «Про перейменування топонімічних об’єктів та демонтаж пам’ятників та пам’ятних знаків у Житомирській області» провулок Свердлова перейменували на провулок Вінницький.

Рішенням Бердичівської міської ради №152 від 21.07.2016 р. «Про перейменування вулиць та провулків м. Бердичева» провулок Свердлова перейменували на провулок Вінницький. Це рішення продублювало Розпорядження Голови Житомирської облдержадміністрації від 20.05.2016 р. №140.

Первісна назва вулиці – Пашковська.

У 1925 році вулицю перейменували на вулицю імені Енгельса.

Під час окупації міста німецькими військами постановою Бердичівського Міського Управління №56 від 04.12.1941 р. вулиці повернули первісну назву – Пашковська. Після деокупації у січні 1944 р. вулиці знову надали назву імені Енгельса. Цю назву вулиця зберігала до 2015 року.

Рішенням Бердичівської міської ради №1124 від 25.06.2015 р. «Про внесення змін до рішення міської ради від 18.03.09 №637 «Про затвердження переліку назв площ, вулиць і провулків м. Бердичева» вулицю Енгельса перейменували на вулицю Віталія Дульчика

* * *

Дульчик Віталій Георгійович (1986-2014) – військовослужбовець, захисник України, учасник антитерористичної операції на сході України (АТО), командир аеромобільно-десантного взводу в складі 95-ї окремої аеромобільної бригади ПДВ Збройних Сил України, командир взводу, старший лейтенант.

Фрідріх Енгельс (1820-1895) – німецький підприємець, політичний діяч, філософ, історик, публіцист. Один з основоположників марксизму – перший систематизатор та видавець творів Карла Маркса.

Початкова назва провулку – провулок імені Енгельса.

Рішенням Бердичівської міської ради №1124 від 25.06.2015 р. «Про внесення змін до рішення міської ради від 18.03.09 №637 «Про затвердження переліку назв площ, вулиць і провулків м. Бердичева» провулок Енгельса перейменований на провулок Віталія Дульчика.

* * *

Дульчик Віталій Георгійович (1986-2014) – військовослужбовець, захисник України, учасник антитерористичної операції на сході України (АТО), командир аеромобільно-десантного взводу в складі 95-ї окремої аеромобільної бригади ПДВ Збройних Сил України, командир взводу, старший лейтенант.

Фрідріх Енгельс (1820-1895) – німецький підприємець, політичний діяч, філософ, історик, публіцист. Один з основоположників марксизму – перший систематизатор та видавець творів Карла Маркса.

Попередня назва – Індустріалізації.

Цю назву вулиця отримала на початку 1930-х років, коли ліквідували приміський хутір Корніловка (також деякий час хутір мав назву Комнезамівка) та нарізали нові міські вулиці. З’явились такі вулиці, як Індустріалізації, Колективізації, Лугова, 25-го Жовтня, 1 травня, Радянська.

Назва Індустріалізації походить від терміну, яким позначають прискорення промислового розвитку. Таку назву вулиця носила до 2016 року.

Розпорядженням голови ОДА №164 від 03.06.2016 року «Про внесення змін у додаток 1 до розпорядження голови облдержадміністрації від 20.05.2016 № 140» вулицю Індустріалізації перейменували на вулицю Євгена Ярмолюка.

Рішенням Бердичівської міської ради №152 від 21.07.2016 р. «Про перейменування вулиць та провулків м. Бердичева» вулицю Індустріалізації перейменували на вулицю Владислава Буковинського.

Цим рішенням Бердичівська міська рада проігнорувала Розпорядження голови ОДА №164 від 03.06.2016 р., що створило юридичну колізію.

* * *

Буковинський Владислав Йосифович (1905-1974) – уродженець Бердичева, священик римо-католицької церкви, відомий як «Апостол Караганди».

Індустріалізація в СРСР – комплекс заходів з прискореного розвитку промисловості, вжитих ВКП(б) у період з другої половини 1920-х до кінця 1930-х і здійснених переважно американськими компаніями із залученням дешевої робочої сили з СРСР. Проголошена як партійний курс XIV з’їздом ВКП(б) (1925). Здійснювана, головним чином, за рахунок перекачування коштів із сільського господарства: спочатку завдяки «ножицям цін» на промислову і сільськогосподарську продукцію, а після важкої промисловості та військово-промислового комплексу.

Це первісна назва вулиці.

На карті Бердичева за 1874 рік вулиця Володимирська бере початок від провулку Агеєвського, йшла паралельно вулиці Іванівській, перетинала вулицю Данилівську та доходила до вулиці Пучковської (нині вулиця Богунська).

Це первісна назва провулку.

Первісна назва вулиці – П’ятирічки.

На початку 1930-х років в результаті житлового будівництва на хуторі Бєлобородова, який знаходився на розвилці залізничних доріг, створюють нові вулиці. Одну з них назвали вулицею П’ятирічки.

Розпорядженням голови ОДА №164 від 03.06.2016 року «Про внесення змін у додаток 1 до розпорядження голови облдержадміністрації від 20.05.2016 № 140» вулицю П’ятирічки перейменували на вулицю Волонтерську.

Рішенням Бердичівської міської ради №152 від 21.07.2016 р. «Про перейменування вулиць та провулків м. Бердичева» вулицю П’ятирічки перейменували на вулицю Волонтерську. Це рішення продублювало Розпорядження голови ОДА №164 від 03.06.2016 р.

Це новостворена вулиця у мікрорайоні Елінгу.

Рішенням Бердичівської міської ради №443 від 22.09.2017 р. новостворену вулицю у мікрорайоні «Елінг» Проектна 2 перейменували на вулицю Волошкова.

Назва вулиці походить від назви першої великої новобудови СРСР – Волховбуду (рос. Волховстрой), гідроелектростанції на річці Волхов у Волховському районі Ленінградської області, у місті Волхові. Це перша велика гідроелектростанція Росії, будівництво якої активізувалось після включення станції в план ГОЕЛРО.

Під час окупації міста німецькими військами у 1941 році постановою Бердичівського Міського Управління №56 від 04.12.1941 р. вулицю перейменували на вулицю Весела. Після деокупації міста у 1944 році вулиці повернули назву Волховбуду.

Розпорядженням голови ОДА №164 від 03.06.2016 року «Про внесення змін у додаток 1 до розпорядження голови облдержадміністрації від 20.05.2016 № 140» вулицю Волховбуду перейменували на вулицю Фабричну.

Але Бердичівська міська рада проігнорувала Розпорядження голови ОДА і залишила назву вулиці без змін – Волховбуду.

Первісна назва вулиці – Варварівська.

На розвилці залізничних доріг Бердичів-Житомир та Бердичів-Шепетівка, колишньому хуторі Бєлобородова утворили вулицю, яка носила назву Варварівська.

У 1925 році, коли містом прокотилась хвиля перейменувань вулиць (більшість з них отримала революційні назви), вулицю Варварівську перейменували на вулицю імені 8 Березня – на честь Міжнародного жіночого дня.

Під час окупації міста німецькими військами у 1941 році постановою Бердичівського Міського Управління №56 від 04.12.1941 р. вулицю імені 8 Березня перейменували на вулицю Липневу. Після деокупації міста у 1944 році вулиці повернули назву імені 8 Березня.

Попередня назва вулиці – Щорса.

Розпорядженням Голови Житомирської облдержадміністрації від 20.05.2016 р. №140 «Про перейменування топонімічних об’єктів та демонтаж пам’ятників та пам’ятних знаків у Житомирській області» вулицю Щорса перейменували на вулицю Всеволода Нестайка.

Рішенням Бердичівської міської ради №152 від 21.07.2016 р. «Про перейменування вулиць та провулків м. Бердичева» вулицю Щорса перейменували на вулицю Всеволода Нестайка. Це рішення продублювало Розпорядження Голови Житомирської облдержадміністрації від 20.05.2016 р. №140.

* * *

Щорс Микола Олександрович (1895-1919) – український радянський військовий діяч, один з військових командирів більшовиків під час радянсько-української війни. У 1930-тих рр. образ Щорса почала активно використовувати радянська пропаганда.

Нестайко Всеволод Зіновійович (1930-2014) – уродженець Бердичева, український дитячий письменник, член Спілки письменників.

Початкова назва вулиці – Шиманівська.

У 1927 році у зв’язку з 10-ю річницею Жовтневої революції вулицю Шиманівську перейменували на вулицю імені 9 Січня. Саме 9 січня 1905 року у Санкт-Петербурзі влада жорстоко розігнала мирну демонстрацію, учасники якої мали на меті вручити цареві «Петицію робітників і жителів Петербурга для подання Миколі II». Розстріл велелюдного мітингу, який отримав назву «кривава неділя», став одним із поштовхів до революції 1905 року.

Під час окупації міста німецькими військами у 1941 році постановою Бердичівського Міського Управління №56 від 04.12.1941 р. вулиці повернули первісну назву – Шиманівська. Після деокупації міста у 1944 році вулиці повернули назву імені 9 Січня.

З цією назвою вулиця існувала до 2005 року. Рішенням виконкому Бердичівської міської ради №480 від 24.08.2005 р. «Про перейменування вулиці 9-го Січня» вулицю 9-го Січня перейменували на вулицю В.Чорновола. Цим же рішенням мали встановити відповідну меморіальну дошку. Рішення виконкому мали затвердити на сесії міської ради.

Того ж дня під час урочистого мітингу з нагоди 14-ї річниці Незалежності України міський голова Василь Мазур окрім іншого оголосив, що віднині вулиця 9 Січня тепер носитиме ім’я патріота України В’ячеслава Чорновола. Чому саме ця вулиця? Дуже просто і символічно: вона з’єднує дві міські вулиці – Тараса Шевченка і Миру.

Сесія міської ради затвердила рішення виконавчого комітету 26 листопада 2005 року – під час відзначення Дня пам’яті жертв голодоморів та політичних репресій. Цього ж дня на будинку №9 цієї вулиці урочисто відкрили меморіальну дошку, присвячену В’ячеславу Чорноволу.

Це первісна назва вулиці.

Саме тут наприкінці 1940-х років розмістилось містечко газовиків (з власним Будинком культури та школою), які обслуговують газопровід Дашава-Київ. Звідси і пішла назва вулиці.

Початкова назва провулку – Газопровідний.

Саме тут наприкінці 1940-х років розмістилось містечко газовиків (з власним Будинком культури та школою), які обслуговують газопровід Дашава-Київ. Звідси і пішла назва вулиці. Згодом містечко увійшло до складу міста.

Рішенням виконавчого комітету Бердичівської міської ради №681 від 19.12.1996 р. провулок Газопровідний перейменували на провулок Зої Милашевської.

Та нова назва у зв’язку з численними проблемами адміністративного плану (потреба зміни документів установ, організацій та окремих громадян) не прижилась. Тому рішенням Бердичівської міської ради №115 від 18.03.2011 р. провулку Зої Милашевської повернули його попередню назву – провулок Газопровідний. Цим же рішенням п. 2.2 вирішили, що на будинку №17 по провулку Михайла Степанюка, в якому народилася та проживала Зоя Милашевська, встановлять меморіальну дошку. На жаль, меморіальну дошку так і не встановили.

* * *

Зоя Милашевська (1924-1994) – українська письменниця, член Спілки письменників СРСР (1970), уродженка Бердичева, яка проживала в одному з будинків на провулку Газопровідному.

Попередня назва вулиці – Фільтрова.

Вулицю Фільтрову перейменували на вулицю імені Генерала Ватутіна рішенням №304 Виконавчого комітету Бердичівської міської ради трудящих 15.05.1975 р. на відзнаку 30-річчя Перемоги. Тоді ж на початку вулиці встановили пам’ятний знак на честь генерала армії Ватутіна М.Ф. з меморіальною плитою, яка містила напис: «Улица носит имя генерала Ватутина Н.Ф., прославленного полководца Великой Отечественной войны, командующего I Украинским фронтом».

У 2018 році невідомі вандали зруйнували меморіальну плиту. 8 травня цього ж року в День пам’яті та примирення силами комунальних підприємств міста за кошти міського бюджету відновлено нову меморіальну плиту з написом: «Вулиця названа на честь генерала Ватутіна М.Ф. – командувача Першого Українського фронту».

Розпорядженням голови ОДА №164 від 03.06.2016 року «Про внесення змін у додаток 1 до розпорядження голови облдержадміністрації від 20.05.2016 № 140» вулицю Ватутіна перейменували на вулицю Михайла Грушевського.

Бердичівська міська рада проігнорувала Розпорядження голови ОДА №164 від 03.06.2016 р. та залишила назву вулиці без змін – Генерала Ватутіна, що створило юридичну колізію.

На сьогодні в Бердичеві є вулиця Михайла Грушевського – рішенням Бердичівської міської ради №152 від 21.07.2016 р. «Про перейменування вулиць та провулків м. Бердичева» це ім’я надали вулиці Карла Маркса.

* * *

Ватутін Микола Федорович (1901-1944) – радянський воєначальник, генерал армії (12.02.1943), Герой Радянського Союзу (06.05.1965, посмертно). Один з 4-х командувачів радянськими фронтами, що загинули у роки німецько-радянської війни. Член Ревізійної Комісії КП(б) України в 1940-1944 р.

Попередня назва провулку – Фільтровий.

Рішенням виконавчого комітету Бердичівської міської ради №720 від 19.11.1981 р. провулок Фільтровий перейменували на провулок генерала Ватутіна.

* * *

Ватутін Микола Федорович (1901-1944) – радянський воєначальник, генерал армії (12.02.1943), Герой Радянського Союзу (06.05.1965, посмертно). Один з 4-х командувачів радянськими фронтами, що загинули у роки німецько-радянської війни. Член Ревізійної Комісії КП(б) України в 1940-1944 р. Член РКП(б)-ВКП(б).

Первісна назва вулиці – Залужна.

Рішенням виконкому у 1957 році у зв’язку з розширенням індивідуальних житлових будівель прорізали нові вулиці та провулки, у т.ч. у кварталі №42 створили нову вулицю, яку назвали Залужною.

Рішенням виконавчого комітету Бердичівської міської ради №588 від 14.08.1986 р. «Про перейменування вулиці Залужної» вулицю Залужну перейменували на вулицю Генерала Горбатова. Цим же рішенням зобов’язали відділ комунального господарства виготовити і встановити на початку вулиці пам’ятний знак у відповідності з розробленим техбюро головного архітектора міста ескізом. Але такий пам’ятний знак так і не з’явився.

* * *

Горбатов Олександр Васильович (1891-1973) – радянський воєначальник, восьмий Командувач ПДВ СРСР (березень 1950 – травень 1954), генерал армії (СРСР) (1955), Герой Радянського Союзу (10.04.1945). Кандидат у члени ЦК КПРС у 1952-1961 роках. Депутат Верховної Ради СРСР 2-5-го скликань.

Первісна назва вулиці – Лугова.

Рішенням виконкому Бердичівської міської ради №304 від 15.05.1975 року на відзначення 30-ї річниці Перемоги вулицю Лугову перейменували на вулицю імені генерала Леселідзе. Цим же рішенням авторемзаводу пропонувалось виготовити та встановити меморіальну дошку на цій вулиці.

Але нову дошку вирішили не встановлювати – за два роки до перейменування вулиці, зокрема, 18 грудня 1973 року на стіні одноповерхового цегляного житлового будинку №39 по вулиці Луговій вже встановили пам’ятну дошку, присвячену перебуванню у цьому будинку штабу 18 армії I-го Українського фронту. Напис на пам’ятній дошці: «В січні-лютому 1944 р. в цьому будинку містився штаб 18-ої армії I-го Українського фронту». Дошка на стіні будинку існувала до 2008 року. За час, що минув з моменту її встановлення, кріплення дошки прийшло у непридатність. Власники будинку демонтували дошку, на сьогодні місцезнаходження пам’ятної дошки невідоме.

Розпорядженням голови ОДА №164 від 03.06.2016 року «Про внесення змін у додаток 1 до розпорядження голови облдержадміністрації від 20.05.2016 № 140» вулицю Генерала Леселідзе перейменували на вулицю Добровольчих батальйонів.

Але Бердичівська міська рада проігнорувала Розпорядження голови ОДА і залишила назву вулиці без змін – Генерала Леселідзе.

Первісна (історична) назва вулиці – Грецька.

У 1927 році з нагоди 10-ї річниці Жовтневої революції вулицю Грецьку перейменували на вулицю імені А.Іванова.

Під час окупації міста німецькими військами у 1941 році постановою Бердичівського Міського Управління №56 від 04.12.1941 р. вулиці імені А.Іванова повернули історичну назву – вулиця Грецька. Після деокупації міста у 1944 році назву вулиці не змінювали – Грецька.

Рішенням виконавчого комітету Бердичівської міської ради №226 від 20 травня 1965 року вулицю Грецьку перейменували на вулицю Генерала Луппова. Згідно цього ж рішення на початку вулиці на житловому будинку №32/1 встановили меморіальну дошку на честь Героя з присвятним написом. Присвятний напис: «Герой Радянського Союзу генерал-майор Луппов Володимир Васильович загинув в боях за визволення м. Бердичева 5.I-1944 року, народився в 1897 р.». 12 червня 2013 року на місці існуючої дошки встановили нову меморіальну дошку, виготовлену з чорного граніту. Напис на меморіальній дошці не змінився. Попередню дошку не демонтували, нову встановили поверх попередниці.

* * *

Луппов Володимир Васильович (1897-1944) – генерал-майор, учасник Першої світової війни, громадянської війни 1918-1921 рр. та Другої світової війни, Герой Радянського Союзу.

Вулиця з’явився у 1958 році. Рішенням виконавчого комітету Бердичівської міської ради №58 від 20.02.1958 р. в кварталі №39 прорізали нову вулицю і надали їй ім’я вулиця  імені Генерала Панфілова.

* * *

Панфілов Іван Васильович (1893-1941) – радянський військовик, генерал-майор, Герой Радянського Союзу (1942, посмертно). Генерал Панфілов уславився вдалими оборонними боями проти німецьких військ аж до своєї загибелі на стратегічному московському напрямі у перший рік німецько-радянської війни. 8-й гвардійській стрілецькій дивізії було присвоєно його ім’я, тому бійців цієї дивізії називали панфіловцями, особливо радянською пропагандою роздувався пропагандистський міф про 28 воїнів-панфіловців, які загинули жертвуючи собою, але призупинили просування німецьких військ.

Попередня назва – Героїв Перекопу.

Назва вулиці Героїв Перекопу була присвячена учасникам штурму Перекопського перешийку, який з’єднує півострів Крим з материком, під час громадянської війни восени 1920 року.

У 1941 році постановою Бердичівського Міського Управління №56 від 04.12.1941 р. вулицю Героїв Перекопу перейменували на провулок Січових стрільців. З приходом радянських військ у січні 1944 року вулиці повернули попередню назву.

Розпорядженням Голови Житомирської облдержадміністрації від 20.05.2016 р. №140 «Про перейменування топонімічних об’єктів та демонтаж пам’ятників та пам’ятних знаків у Житомирській області» вулицю Героїв Перекопу перейменували на вулицю Героїв Перекопу.

Рішенням Бердичівської міської ради №152 від 21.07.2016 р. «Про перейменування вулиць та провулків м. Бердичева» вулицю Героїв Перекопу перейменували на вулицю Героїв Перекопу. Це рішення продублювало Розпорядження Голови Житомирської облдержадміністрації від 20.05.2016 р. №140.

Площа Героїв Майдану утворена та названа рішенням Бердичівської міської ради №797 від 28.02.2014 р. «Про увіковічнення пам’яті Героїв Майдану» з метою увіковічення пам’яті героїв майдану – жертв протестного руху на Майдані Незалежності (м. Київ) під час Революції гідності у січні-лютому 2014 року.

Площа Героїв Майдану утворена на розі вулиць Європейської та Садової, безпосередньо перед будівлею міської дитячо-юнацької спортивної школи (колишній кінотеатр ім. Фрунзе), вул. Європейська, 35/1.

Унікальність цієї площі у тому, що вона є площею пішохідною. Тобто, на ній відсутня проїжджа частина. Ще один цікавий момент – на цій площі відсутні жоден об’єкт, який би відносився до неї. Тобто, площа є, але жоден будинок із нею не пов’язаний.

Вулиця мала первісну назву Мурована. З 1901 року носила назву Мала Юридика.

У 1925 році вулиці присвоюють нову назву – вулиця імені Карла Маркса.

У 1926 році в Радянському Союзі помер партійних діяч, голова Всеросійської надзвичайної комісії по боротьбі з контрреволюцією і саботажем (ВЧК) Фелікс Едмундович Дзержинський (1877-1926). Цього ж 1926 року в Бердичеві частину вулиці Карла Маркса перейменовують у вулицю імені Ф.Е. Дзержинського. Таке рішення обумовлене тим, що саме на цій вулиці знаходилась будівля районного відділу НКВС (нині не існує).

У 1941 році, коли місто окупували німецькі війська, Бердичівське Міське Управління постановою №56 від 04.12.1941 р. перейменувало всі вулиці, назви яких були пов’язані з радянською владою, у т.ч. вулицю Дзержинського на вулицю Мала Юридика. З приходом радянських військ у січні 1944 року цій вулиці повернули попередню назву – Дзержинського.

Рішенням Бердичівської міської ради №976 від 18.12.2014 р. вулицю Дзержинського перейменували на вулицю Героїв України.

Попередня назва – 70-річчя СРСР.

Цю назву вулиці надали на відзначення чергових роковин заснування Радянського Союзу (29 грудня 1922 року на конференції делегацій від з’їздів Рад РРФСР, УРСР, БРСР и ЗРФСР був підписаний Договір про утворення СРСР. Цей документ був затверджений 30 грудня 1922 року I-м Всесоюзним з’їздом Рад і підписаний главами делегацій. Ця дата і вважається датою створення СРСР). Цікаво, що до 70-річчя СРСР не проіснував – 26 грудня 1991 року ця держава припинила своє існування.

Розпорядженням голови ОДА №164 від 03.06.2016 року «Про внесення змін у додаток 1 до розпорядження голови облдержадміністрації від 20.05.2016 № 140» вулицю 70-річчя СРСР перейменували на вулицю Гетьмана Виговського.

Рішенням Бердичівської міської ради №152 від 21.07.2016 р. «Про перейменування вулиць та провулків м. Бердичева» вулицю 70-річчя СРСР перейменували на вулицю Гетьмана Виговського. Це рішення продублювало Розпорядження голови ОДА №164 від 03.06.2016 р.

Це первісна назва вулиці.

Рішенням виконкому у 1957 році у зв’язку з розширенням індивідуальних житлових будівель прорізали нові вулиці та провулки, у т.ч. у кварталі №243 створили нову вулицю, яку назвали Гірська.

Попередня назва – Гайдара.

Розпорядженням голови ОДА №164 від 03.06.2016 року «Про внесення змін у додаток 1 до розпорядження голови облдержадміністрації від 20.05.2016 № 140» вулицю Гайдара перейменували на вулицю Гостинна.

Рішенням Бердичівської міської ради №152 від 21.07.2016 р. «Про перейменування вулиць та провулків м. Бердичева» вулицю Гайдара перейменували на вулицю Гостинна. Це рішення продублювало Розпорядження голови ОДА №164 від 03.06.2016 р.

* * *

Гайдар Аркадій Петрович (справжнє прізвище – Голиков; 1904-1941) – російський радянський дитячий письменник-прозаїк, автор широковідомої свого часу повісті «Тимур і його команда», оповідання «Чук і Гек» тощо, колишній чекіст. Входить до числа постатей, що підлягають декомунізації в Україні.

Попередня назва вулиці – провулок Бабушкіна.

Рішенням виконавчого комітету Бердичівської міської ради від 26 вересня 1957 року Протокол №22, п. 410 вулицю Бабушкіна перейменували на вулицю Граничну.

* * *

Бабушкін Іван Васильович (1873-1906) – більшовицький діяч, терорист, один із спільників Володимира Леніна.

Рішенням виконкому Бердичівської міської ради №811 від 20.12.2000 р. «Про прорізку нових вулиць і надання дозволів громадянам міста на замовлення проектів відведення земельних ділянок для індивідуального житлового будівництва і проектів їх забудови» в північно-східному районі міста прорізали нову вулицю та надали їй назву Гришківецька. Згодом назва трансформувалась у Гришковецька.

В Бердичеві вже була вулиця Гришковецька, яка слугувала фактично кордоном між населеними пунктами Бердичевом та селищем Гришківці. Згодом вулицю Гришковецьку перейменували на вулицю Макаренка, у 2002 році вулицю Макаренка перейменували на вулицю Житниченка.

Попередня назва – Колективізації.

Розпорядженням голови ОДА №164 від 03.06.2016 року «Про внесення змін у додаток 1 до розпорядження голови облдержадміністрації від 20.05.2016 № 140» вулицю Колективізації перейменували на вулицю Гулака-Артемовського.

Рішенням Бердичівської міської ради №152 від 21.07.2016 р. «Про перейменування вулиць та провулків м. Бердичева» вулицю Колективізації перейменували на вулицю Гулака-Артемовського. Це рішення продублювало Розпорядження Голови Житомирської облдержадміністрації від 03.06.2016 р. №164.

Первісна назва вулиці – Данилівська.

У 1927 році з нагоди десятої річниці Жовтневої революції вулиці Данилівській надали нову назву – вулиця імені Михайла Фрунзе. Таку назву вулиця носила до 1941 року.

Після окупації міста німецькими військами Бердичівське Міське Управління постановою №56 від 04.12.1941 р. повернуло вулиці історичну назву – Данилівська. З приходом радянських військ у січні 1944 року вулиці знову надали назву вулиця Михайла Фрунзе.

Розпорядженням голови ОДА №164 від 03.06.2016 року «Про внесення змін у додаток 1 до розпорядження голови облдержадміністрації від 20.05.2016 № 140» вулицю Фрунзе перейменували на вулицю Олега Ольжича.

Рішенням Бердичівської міської ради №152 від 21.07.2016 р. «Про перейменування вулиць та провулків м. Бердичева» вулицю Фрунзе перейменували на вулицю Данилівську. Цим рішенням Бердичівська міська рада проігнорувала Розпорядження голови ОДА №164 від 03.06.2016 р., що створило юридичну колізію.

* * *

Фрунзе Михайло Васильович (1885-1925) – російський революціонер, радянський державний і військовий діяч, військовий теоретик, один з основних воєначальників у Червоній армії під час громадянської війни в Росії та радянсько-української війни. Михайло Фрунзе відвідав Бердичів 7 вересня 1921 року, виступив з доповіддю у міському театрі (нині Музично-драматичний театр на Європейській). З цієї нагоди на стіні цієї будівлі у 1967 році з’явилась меморіальна дошка (її демонтували у 2016 році).

Це первісна назва провулку.

У 1927 році з нагоди десятої річниці Жовтневої революції провулку надали нову назву – імені Михайла Фрунзе. Таку назву він носив до 2016 року з перервою на час окупації Бердичева німецькими військами, коли окупаційна адміністрація повернула йому первісну назву.

Розпорядженням Голови Житомирської облдержадміністрації від 20.05.2016 р. №140 «Про перейменування топонімічних об’єктів та демонтаж пам’ятників та пам’ятних знаків у Житомирській області» провулок Фрунзе перейменували на провулок Данилівський.

Рішенням Бердичівської міської ради №152 від 21.07.2016 р. «Про перейменування вулиць та провулків м. Бердичева» провулок Фрунзе перейменували на провулок Данилівський. Це рішення продублювало Розпорядження Голови Житомирської облдержадміністрації від 20.05.2016 р. №140.

* * *

Фрунзе Михайло Васильович (1885-1925) – російський революціонер, радянський державний і військовий діяч, військовий теоретик, один з основних воєначальників у Червоній армії під час громадянської війни в Росії та радянсько-української війни. Михайло Фрунзе відвідав Бердичів 7 вересня 1921 року, виступив з доповіддю у міському театрі (нині Музично-драматичний театр на Європейській). З цієї нагоди на стіні цієї будівлі у 1967 році з’явилась меморіальна дошка (її демонтували у 2016 році).

На карті Бердичева 1866 року вулиця позначена як провулок Кінний, на карті Бердичева 1874 року позначена як вулиця Училищна. Вулиця брала початок від вулиці Махнівської (нині вулиця Вінницька) та доходила до площі Кінної (нині доходить до вулиці Короленка).

Під час окупації міста німецькими військами у 1941 році постановою Бердичівського Міського Управління №56 від 04.12.1941 р. вулицю Училищну перейменували на вулицю Князя Володимира. Після деокупації міста у 1944 році вулиці повернули назву Училищна.

У відповідності до постанови виконкому Бердичівської міської ради №72 від 26 червня 1944 року вулицю Училищну перейменували на вулицю імені генерал-полковника Леселідзе. Але це рішення не було затверджене виконкомом Житомирської обласної ради і за вулицею залишилась назва Училищна. Згодом вулиця з назвою імені генерала Леселідзе таки з’явилась у Бердичеві – у 1975 році на неї перейменували вулицю Лугову.

Рішенням виконавчого комітету Бердичівської міської ради №536 від 04.09.1969 р. «Про перейменування вулиць міста та встановлення пам’ятних меморіальних дошок» в ознаменування 25-річного ювілею соціалістичної революції в Болгарії та на відзнаку встановлення дружніх стосунків трудящих міста Бердичева з трудящими міста Лом Михайловградського округу Народної Республіки Болгарія вулицю Училищну перейменували у вулицю Лілії Карастоянової. Через рік, 6 листопада 1970 року на стіні будинку №17/9 відкрили меморіальну дошку з присвятним написом: «Вулиця імені Лілії Карастоянової, 1917-1943, болгарки, кореспондента «Комсомольської правди», відважної радянської партизанки».

Рішенням Бердичівської міської ради №152 від 21.07.2016 р. «Про перейменування вулиць та провулків м. Бердичева» частину вулиці Лілі Карастоянової (від вулиці Вінницької до вулиці Європейської) перейменували на вулицю Джозефа Конрада. 1 грудня 2017 року з нагоди 160-ї річниці з дня народження прозаїка Джозефа Конрада (він народився 3 грудня 1857 року) на стіні будинку №7/16 по вулиці Джозефа Конрада відкрили меморіальну дошку з присвятним написом: «Вулиця названа на честь нашого видатного земляка Джозефа Конрада (Юзеф Теодор Конрад Коженьовський) поляка за походженням, капітана британського флоту, класика англійської літератури. 03.12.1857 – 03.08.1924».

* * *

Лілія Карастоянова (1917-1943) – радянська партизанка болгарського походження, кореспондентка газети «Комсомольська правда». Вона в складі партизанського загону на окупованій німецькими військами території брала участь у боях і загинула, виконуючи свій обов’язок.

Джозеф Конрад, при народженні Юзеф Теодор Конрад Коженьовський гербу Наленч (1857-1924) – англійський письменник польського походження, який народився у Бердичеві (за іншими даними у села Терехове Бердичівського району). Вважається одним із найвидатніших англійських прозаїків.

Вулиця утворена в мікрорайоні Новосілки у 2015 році як Проектна-2 та названа Добросусідська рішенням Бердичівської міської ради №132 від 21.07.2016 р. «Про затвердження результатів розіграшу будівельних номерів серед учасників антитерористичної операції та надання дозволів на виготовлення проектів землеустрою щодо відведення у власність земельних ділянок для будівництва та обслуговування жилих будинків, господарських будівель і споруд».

Вулиця з’явилась у 1960 році. Рішенням виконавчого комітету Бердичівської міської ради №138 від 24.03.1960 р. в кварталі №12 прорізали нову вулицю і надали їй ім’я вулиця Дружби.

Провулок з’явився у 1960 році. Рішенням виконавчого комітету Бердичівської міської ради №138 від 24.03.1960 р. в кварталі №12 прорізали новий провулок і надали йому ім’я провулок Дружби.

Вулиця утворена в мікрорайоні Новосілки у 2015 році як Проектна-4 та названа Енергійна рішенням Бердичівської міської ради №132 від 21.07.2016 р. «Про затвердження результатів розіграшу будівельних номерів серед учасників антитерористичної операції та надання дозволів на виготовлення проектів землеустрою щодо відведення у власність земельних ділянок для будівництва та обслуговування жилих будинків, господарських будівель і споруд».

Попередня назва вулиці – імені Будьонного (не плутати з вулицею Чуднівською, яка до 1957 року носила назву вулиця Будьонного).

У відповідності до рішення Бердичівської міської ради №1124 від 25.06.2015 р. «Про внесення змін до рішення міської ради від 18.03.09 №637 «Про затвердження переліку назв площ, вулиць і провулків м. Бердичева» вулицю Будьонного перейменували на вулицю Євгена Старікова.

Поштовхом для перейменування стали події на сході країни та втілення у життя вимог Закону України «Про засудження комуністичного та націонал-соціалістичного (нацистського) тоталітарних режимів в Україні та заборону пропаганди їхньої символіки».

* * *

Старіков Євген Андрійович (1982-2014) – військовослужбовець, захисник України, учасник антитерористичної операції на сході України (АТО), рядовий батальйону патрульної служби міліції особливого призначення «Шахтарськ» ГУ МВС України в Дніпропетровській області.

Будьонний Семен Михайлович (1883-1973) – герой громадянської війни (1917-1921), тричі Герой Радянського Союзу, маршал Радянського Союзу. У 1920 році Семен Будьонний відвідав Бердичів, виступив із доповіддю у міському театрі (нині Музично-драматичний театр на Європейській). З цієї нагоди на стіні цієї будівлі у 1967 році з’явилась меморіальна дошка (її демонтували у 2016 році).

Попередня назва провулку – імені Будьонного.

У відповідності до рішення Бердичівської міської ради №1124 від 25.06.2015 р. «Про внесення змін до рішення міської ради від 18.03.09 №637 «Про затвердження переліку назв площ, вулиць і провулків м. Бердичева» провулок Будьонного перейменували на провулок Євгена Старікова.

Поштовхом для перейменування стали події на сході країни та втілення у життя вимог Закону України «Про засудження комуністичного та націонал-соціалістичного (нацистського) тоталітарних режимів в Україні та заборону пропаганди їхньої символіки».

* * *

Старіков Євген Андрійович (1982-2014) – військовослужбовець, захисник України, учасник антитерористичної операції на сході України (АТО), рядовий батальйону патрульної служби міліції особливого призначення «Шахтарськ» ГУ МВС України в Дніпропетровській області.

Будьонний Семен Михайлович (1883-1973) – герой громадянської війни (1917-1921), тричі Герой Радянського Союзу, маршал Радянського Союзу. У 1920 році Семен Будьонний відвідав Бердичів, виступив з доповіддю у міському театрі (нині Музично-драматичний театр на Європейській). З цієї нагоди на стіні цієї будівлі у 1967 році з’явилась меморіальна дошка (її демонтували у 2016 році).

Вулиця мала історичну назву Білопільська – від назви населеного пункту Білопілля (нині село Хмільницького району Вінницької області), що знаходився на поштовому тракті Бердичів-Сквира.

1 травня 1919 року після остаточного утвердження радянської влади рішенням повітового виконкому вулицю Білопільську перейменували на вулицю імені Карла Лібкнехта.

На час окупації міста у 1941-1944 рр. німецька влада постановою Бердичівського Міського Управління №56 від 04.12.1941 р. повернула їй первісну назву – Білопільська. Після деокупації Бердичева у січні 1944 року вулиці знову надали назву імені Карла Лібкнехта. Цю назву вулиця носила до 2013 року.

12 грудня 2013 року виконавчий комітет прийняв рішення №510 «Про перейменування вулиць міста», яким перейменував вулицю Карла Лібкнехта на Європейську. Це рішення остаточно затверджене рішенням Бердичівської міської ради від 24.01.2014 р. №795. Первісну назву цій вулиці не повернули у зв’язку з тим, що вулиця з такою назвою вже є (це колишня Білопільська дорога або Білопільський шлях у мікрорайоні Газопровід).

* * *

Карл Лібкнехт (1871-1919) – діяч німецького й міжнародного робітничого руху, один із засновників Комуністичної партії Німеччини.

Це новостворена вулиця у мікрорайоні Елінгу.

Рішенням Бердичівської міської ради №443 від 22.09.2017 р. новостворену вулицю у мікрорайоні «Елінг» Проектна 3 перейменували на вулицю Живописна.

Це фактично кордон між селищем Гришківці та містом Бердичевом.

Первісна назва вулиці – Гришковецька (не плутати з існуючою нині вулицею Гришковецькою, яка знаходиться у північно-східній частині міста).

Вулиця Гришковецька згадується у Довіднику по перенумерації домоволодінь (1969 рік), в подальшому вулицю Гришковецьку перейменували на вулицю Макаренка.

Рішенням виконкому Бердичівської міської ради №201 від 27.03.2002 р. вулицю Макаренка перейменували на вулицю Житниченка.

* * *

Житниченко Іван Васильович (1889-1938) – житель вулиці Гришковецької, учасник Брусилівського прориву під час наступу на Південно-Західному фронті (1916), навчався у побудованій в 1912 р. на земські гроші школі №6. Його нащадок Андрій Георгійович Іщук виявив ініціативу та профінансував відновлення будівлі колишньої земської школи, а нині міської гімназії №6 міста Бердичева, яка розташована на розі вулиць Житниченка та Житомирської. 20 березня 2002 року рішенням Бердичівської міської ради №190 загальноосвітній школі №6 присвоєно ім’я Івана Васильовича Житниченка.

Макаренко Антон Семенович (1888-1939) – український радянський педагог і письменник, один із засновників системи дитячо-підліткового виховання.

Вулиця мала історичну назву Житомирська – від назви населеного пункту, куди веде вулиця.

30 січня 1924 року президія Бердичівського Окружного виконкому прийняла рішення про перейменування центральної вулиці міста – Житомирської – на вулицю імені Володимира Ілліча Леніна, вождя Жовтневої Революції 1917 року.

На час окупації міста у 1941-1944 рр. німецька влада постановою Бердичівського Міського Управління №56 від 04.12.1941 р. повернула їй первісну назву – Житомирська. Після деокупації міста вона знову отримала назву імені Леніна.

12 грудня 2013 року виконавчий комітет Бердичівської міської ради прийняв рішення №510 «Про перейменування вулиць міста», яким повернув вулиці Леніна первісну назву – Житомирська. Це рішення було остаточно затверджене рішенням Бердичівської міської ради від 24.01.2014 р. №795.

Попередня назва – 12-го Жовтня.

На час окупації міста у 1941-1944 рр. німецька влада постановою Бердичівського Міського Управління №56 від 04.12.1941 р. повернула їй первісну назву – Жовта. Після деокупації міста вона знову отримала назву 12-го Жовтня.

Розпорядженням голови ОДА №164 від 03.06.2016 року «Про внесення змін у додаток 1 до розпорядження голови облдержадміністрації від 20.05.2016 № 140» вулицю 12-го Жовтня перейменували на вулицю Жовту.

Рішенням Бердичівської міської ради №152 від 21.07.2016 р. «Про перейменування вулиць та провулків м. Бердичева» вулицю 12-го Жовтня перейменували на вулицю Жовта. Це рішення продублювало Розпорядження голови ОДА №164 від 03.06.2016 р.

Попередня назва провулку – Красний.

Рішенням виконкому Бердичівської міської ради від 11 січня 1957 року Протокол №3, п. 15, провулок Красний перейменовано на провулок Жуковського.

Провулок утворився у 1956 році. Рішенням виконавчого комітету Бердичівської міської ради №157 від 20.04.1956 р. в кварталі №146 прорізали новий провулок і надали ім’я провулок Залізничний (рос. Железнодорожный).

Вулиця з’явилась у 1957 році. Рішенням виконавчого комітету Бердичівської міської ради №62 від 12.02.1957 р. в кварталі №36 прорізали нову вулицю і надали їй ім’я вулиця Зарічна.

Провулок утворився у 1957 році. Рішенням виконавчого комітету Бердичівської міської ради №62 від 12.02.1957 р. в кварталі №36 прорізали новий провулок і надали ім’я провулок Зарічний.

Первісна назва вулиці.

Рішенням Бердичівської міської ради №730 від 08.10.2013 року «Про найменування новостворених вулиць» новостворена вулиця Проектна, 11 названа вулицею Затишна.

Первісна назва провулку.

Рішенням Бердичівської міської ради №1088 від 28.05.2015 року «Про найменування новостворених вулиць та провулків» новостворений провулок у мікрорайоні Елінг названий провулком Затишний.

Рішенням Бердичівської міської ради №1088 від 28.05.2015 року «Про найменування новостворених вулиць та провулків» новостворену вулицю у мікрорайоні Елінг назвали вулиця Захисників України.

Первісна назва вулиці – Присутствена (рос. Присутственная).

Присутствені місця, або присутствія – загальна назва державних адміністративних органів у Російській імперії, у тому числі колегіального характеру, для центрального, губернського або повітового управління.

У листопаді 1938 року постановою міськради вулицю перейменували на вулицю імені Ворошилова.

Таку назву вулиця носила до 1941 року. Після окупації міста німецькими військами Бердичівське Міське Управління постановою №56 від 04.12.1941 р. повернуло вулиці історичну назву – Присутственна. З приходом радянських військ у січні 1944 року вулиці знову надали назву вулиця Ворошилова.

Рішенням виконавчого комітету Бердичівської міської ради від 26 вересня 1957 року Протокол №22, п. 410 вулицю Ворошилова перейменували на вулицю Депутатську.

У 1967 році рішенням виконкому міської Ради депутатів трудящих вулицю Депутатську перейменували на вулицю імені Сестер Сломницьких. Саме на цій вулиці проживали біженки з Польщі сестри-революціонерки Роза, Пепа та Броня Сломницькі. Того ж 1967 року на будинку по вулиці Садовій, 50/30, що на перехресті вулиць Садової та Сестер Сломницьких, встановили меморіальну дошку з написом: «Вулиця носить ім’я полум’яних більшовичок членів Бердичівського комітету більшовиків сестер Сломницьких, страчених петлюрівцями в 1919 р.» (дошку демонтували 20 квітня 2016 року на виконання вимог пакету законів про декомунізацію в Україні, ухвалених Верховною Радою 9 квітня 2015 року).

Розпорядженням голови ОДА №164 від 03.06.2016 року «Про внесення змін у додаток 1 до розпорядження голови облдержадміністрації від 20.05.2016 № 140» вулицю Сестер Сломницький перейменували на вулицю Здоров’я.

Рішенням Бердичівської міської ради №152 від 21.07.2016 р. «Про перейменування вулиць та провулків м. Бердичева» вулицю Сестер Сломницьких перейменували на вулицю Здоров’я. Це рішення продублювало Розпорядження голови ОДА №164 від 03.06.2016 р.

Рішенням виконавчого комітету Бердичівської міської ради від 26 вересня 1957 року Протокол №22, п. 410 вулицю Мазурука перейменували на вулицю Зелену.

Попередня назва – КІМа.

Розпорядженням голови ОДА №164 від 03.06.2016 року «Про внесення змін у додаток 1 до розпорядження голови облдержадміністрації від 20.05.2016 № 140» вулицю КІМа перейменували на вулицю Євгена Коновальця.

Рішенням Бердичівської міської ради №152 від 21.07.2016 р. «Про перейменування вулиць та провулків м. Бердичева» вулицю КІМа перейменували на вулицю Зоряну.

Цим рішенням Бердичівська міська рада проігнорувала Розпорядження голови ОДА №164 від 03.06.2016 р., що створило юридичну колізію.

Попередня назва – Островського.

Розпорядженням голови ОДА №164 від 03.06.2016 року «Про внесення змін у додаток 1 до розпорядження голови облдержадміністрації від 20.05.2016 № 140» вулицю Островського перейменували на вулицю Івана Богуна.

Рішенням Бердичівської міської ради №152 від 21.07.2016 р. «Про перейменування вулиць та провулків м. Бердичева» вулицю Островського перейменували на вулицю Івана Богуна. Це рішення продублювало Розпорядження голови ОДА №164 від 03.06.2016 р.

* * *

Островський Микола Олександрович (1904-1936) – радянський письменник; учасник встановлення радянської окупації України та боротьби з повстанським рухом за незалежність, служив у бригаді Котовського, 1-й кінній армії та Частинах особливого призначення Червоної армії (ЧОН), співробітник Ізяславської ЧК (1919-1921), секретар райкому комсомолу в Берездові та Ізяславі, секретар окружкому комсомолу в Шепетівці (1924); бригадний комісар Політуправління Червоної армії (1936).

Як письменник відомий своїми романами «Як гартувалася сталь» та «Народжені бурею», які критикують за антиукраїнське зображення борців за незалежність України під час радянсько-української війни 1917-1921 років.

Богун Іван (пом. 1664) – уродженець Черкащини, український полководець і державний діяч часів Хмельниччини, сотник Чигиринського полку, згодом – полковник подільський (вінницький), кальницький і паволоцький. Учасник битви під Жовтими Водами, очільник козацьких військ у битвах під Вінницею, Берестечком, Монастирщиною, на Бердичівщині, під Мжанцем, Охматовом і Конотопом. 1662 року потрапив у полон до поляків, але наступного року король Ян ІІ Казимир його звільнив під обіцянку брати участь у війні проти Московії на Лівобережжі, був запідозрений польським командуванням у перемовинах з гетьманом Лівобережної України Іваном Брюховецьким, заарештований та розстріляний в передмісті Новгород-Сіверського (нині – Чернігівської області). Там і похований.

Попередня назва – Червонотравнева.

Розпорядженням голови ОДА №164 від 03.06.2016 року «Про внесення змін у додаток 1 до розпорядження голови облдержадміністрації від 20.05.2016 № 140» вулицю Червонотравневу перейменували на вулицю Івана Огієнка.

Рішенням Бердичівської міської ради №152 від 21.07.2016 р. «Про перейменування вулиць та провулків м. Бердичева» вулицю Червонотравневу перейменували на вулицю Івана Огієнка. Це рішення продублювало Розпорядження голови ОДА №164 від 03.06.2016 р.

* * *

Митрополит Іларіон (світське ім’я Іван Іванович Огієнко, 1882-1972) – український науковець, єпископ ППЦ (від 1940), предстоятель УГПЦК (від 1951), політичний, громадський і церковний діяч, мовознавець, лексикограф, історик церкви, педагог. Член Київського товариства старожитностей і мистецтв, дійсний член Наукового товариства імені Тараса Шевченка (від 1922). Перший ректор Кам’янець-Подільського державного українського університету. Ініціатор створення й голова Українського наукового богословського православного товариства в Канаді (1954), ректор заснованого у Вінніпезі Українського народного університету (1948), декан і лектор богословського факультету колегії Св. Андрія Манітобського університету.

Рішенням виконавчого комітету Бердичівської міської ради від 26 вересня 1957 року Протокол №22, п. 410 вулицю Федорова перейменували на вулицю Івана Федорова.

Територія колишньої площі Хлібної у мікрорайоні Загребелля.

Рішенням виконкому Бердичівської міської ради від 11 січня 1957 року Протокол №3, п. 15, площу Хлібну перейменували на провулок Федорова.

Рішенням виконавчого комітету Бердичівської міської ради від 26 вересня 1957 року Протокол №22, п. 410 провулок Федорова перейменували на провулок Івана Федорова.

Провулок утворився у 1956 році. Рішенням виконавчого комітету Бердичівської міської ради №483 від 30.11.1956 р. в кварталі №151 прорізали новий провулок і надали ім’я провулок Франка.

Рішенням Бердичівської міської ради №891 від 22.07.2014 р. «Про внесення змін до рішення міської ради від 18.03.09 №637 «Про затвердження переліку назв площ, вулиць і провулків м. Бердичева» розглянувши звернення Бердичівського відділення Спілки Поляків України, римо-католицької парафії Непорочного Зачаття Пресвятої Діви Марії у Бердичеві, Бердичівського польського товариства сприяння підприємництву, враховуючи рекомендації постійних комісій, площу перед Монастирем Босих Кармелітів назвали площа імені Івана Павла II.

Цим же рішенням п. 1 римо-католицькій парафії Непорочного Зачаття Пресвятої Діви Марії у Бердичеві дозволити встановити пам’ятник Святійшому Отцю Івану Павлу ІІ. Цей пам’ятник встановили наступного 2015 року, його освячення відбулось 19 липня.

Розпорядженням голови ОДА №164 від 03.06.2016 року «Про внесення змін у додаток 1 до розпорядження голови облдержадміністрації від 20.05.2016 № 140» вулицю Інтернаціоналістів перейменували на вулицю Миротворців.

Але Бердичівська міська рада проігнорувала Розпорядження голови ОДА і залишила назву вулиці без змін – Інтернаціоналістів.

Попередня назва – вулиця Калініна.

Розпорядженням Голови Житомирської облдержадміністрації від 20.05.2016 р. №140 «Про перейменування топонімічних об’єктів та демонтаж пам’ятників та пам’ятних знаків у Житомирській області» вулицю Калініна перейменували на вулицю Калинову.

Рішенням Бердичівської міської ради №152 від 21.07.2016 р. «Про перейменування вулиць та провулків м. Бердичева» вулицю Калініна перейменували на вулицю Калинову. Це рішення продублювало Розпорядження Голови Житомирської облдержадміністрації від 20.05.2016 р. №140.

Первісна назва вулиці.

Рішенням Бердичівської міської ради №730 від 08.10.2013 року «Про найменування новостворених вулиць» новостворена вулиця Проектна, 9 названа вулицею Каштанова.

Вулиця з’явилась у 1959 році. Рішенням виконавчого комітету Бердичівської міської ради №152 від 23.04.1959 р. в кварталах №115, 118, 129 прорізали нову вулицю і надали їй ім’я вулиця Квітнева.

Рішенням Виконавчого комітету №637 від 28.12.2016 р. частину вулиці Квітневої від №85 і до кінця та від №92 і до кінця перейменували на вулицю Радислава Атішева (без зміни нумерації садиб).

Історична назва вулиці – Бродська.

Назву отримала, вочевидь, за свій дещо вигнутий вигляд (від слова бродити, блукати, брести).

У 1927 році з нагоди 10-ї річниці Жовтневої революції вулицю перейменували на вулицю імені Володарського.

Розпорядженням Голови Житомирської облдержадміністрації від 20.05.2016 р. №140 «Про перейменування топонімічних об’єктів та демонтаж пам’ятників та пам’ятних знаків у Житомирській області» вулицю Володарського перейменували на вулицю Козацьку.

Рішенням Бердичівської міської ради №152 від 21.07.2016 р. «Про перейменування вулиць та провулків м. Бердичева» вулицю Володарського перейменували на вулицю Козацьку. Це рішення продублювало Розпорядження Голови Житомирської облдержадміністрації від 20.05.2016 р. №140.

* * *

Володарський Володимир (справжнє ім’я Гольдштейн Мойсей Маркович, 1891-1918) – відомий діяч революційного руху, уродженець міста Остропілля Волинської губернії, вбитий у 1918 році есерами у Петрограді (нині Санкт-Петербурзі, Росія).

Провулок утворився у 1956 році. Рішенням виконавчого комітету Бердичівської міської ради №483 від 30.11.1956 р. в кварталах №28 та №31 прорізали новий провулок і надали ім’я провулок Володарського.

Розпорядженням Голови Житомирської облдержадміністрації від 20.05.2016 р. №140 «Про перейменування топонімічних об’єктів та демонтаж пам’ятників та пам’ятних знаків у Житомирській області» провулок Володарського перейменували на провулок Козацький.

Рішенням Бердичівської міської ради №152 від 21.07.2016 р. «Про перейменування вулиць та провулків м. Бердичева» провулок Володарського перейменували на провулок Козацький. Це рішення продублювало Розпорядження Голови Житомирської облдержадміністрації від 20.05.2016 р. №140.

* * *

Володарський Володимир (справжнє ім’я Гольдштейн Мойсей Маркович, 1891-1918) – відомий діяч революційного руху, уродженець міста Остропілля Волинської губернії, вбитий у 1918 році есерами у Петрограді (нині Санкт-Петербурзі, Росія).

Історична назва вулиці – Хозяйственна.

Під час окупації міста німецькими військами у 1941 році постановою Бердичівського Міського Управління №56 від 04.12.1941 р. вулицю Крилова перейменували на вулицю Вишневу. Після деокупації міста у 1944 році вулиці повернули назву Крилова.

Нині в Бердичеві існує інша вулиця, яка носить назву Вишнева.

* * *

Крилов Іван Андрійович (1769-1844) – російський байкар-перекладач. Відомий як автор 236 байок, зібраних в дев’яти прижиттєвих збірках (виходили з 1809 по 1843 рр.). Поряд з тим, що більша частина його сюжетів є оригінальними, окремі з них сягають до байок Жана де Лафонтена (який, в свою чергу, запозичив їх у Езопа, Федра і Бабрія). Чимало виразів з його творів набули статус «крилатих».

Вулиця Кучерова отримала назву у відповідності до рішення Бердичівської міської ради №643 від 23.05.2013 р. «Про внесення змін до рішення міської ради від 18.03.09 № 637 «Про затвердження переліку назв площ, вулиць і провулків м. Бердичева» про перейменування новоутворених вулиць у мікрорайоні Елінг, що попередньо мали назви Проектна 1, -2, -3, -4, -5, на честь п’яти Героїв Радянського Союзу, які проживали у місті Бердичеві.

* * *

Кучеров Франц Якович (1908-1972) – учасник радянсько-фінської війни, Герой Радянського Союзу, проживав у Бердичеві на вулиці Короленка, похований на військовій ділянці загальноміського кладовища по вулиці Пушкіна.

Рішенням виконкому Бердичівської міської ради від 11 січня 1957 року Протокол №3, п. 15, частину площі Сінної перейменовано на провулок Лабораторний.

Вулиця утворена в мікрорайоні Новосілки у 2015 році як Проектна-3 та названа Лазурна рішенням Бердичівської міської ради №132 від 21.07.2016 р. «Про затвердження результатів розіграшу будівельних номерів серед учасників антитерористичної операції та надання дозволів на виготовлення проектів землеустрою щодо відведення у власність земельних ділянок для будівництва та обслуговування жилих будинків, господарських будівель і споруд».

Попередня назва – Серафимовича.

Розпорядженням голови ОДА №164 від 03.06.2016 року «Про внесення змін у додаток 1 до розпорядження голови облдержадміністрації від 20.05.2016 № 140» вулицю Серафимовича перейменували на вулицю Леона Ліпецького.

Рішенням Бердичівської міської ради №152 від 21.07.2016 р. «Про перейменування вулиць та провулків м. Бердичева» вулицю Серафимовича перейменували на вулицю Леона Ліпецького. Це рішення продублювало Розпорядження голови ОДА №164 від 03.06.2016 р.

* * *

Серафимович Олександр Серафимович (справжнє прізвище Попов; 1863-1949) – російський і радянський краснокозачий письменник родом з Подоння. Зв’язаний спершу з народниками, згодом з марксистськими колами, у 1887-1890 перебував на засланні.

Ліпецький Леон Романович (1935-2016) – громадський діяч, керівник Бердичівського пивоварного заводу, Почесний громадянин міста Бердичева.

Первісна назва провулку – Серафимовича.

Провулок утворився у 1956 році. Рішенням виконавчого комітету Бердичівської міської ради №157 від 20.04.1956 р. в кварталі №142 прорізали новий провулок і надали ім’я провулок Серафимовича.

Розпорядженням голови ОДА №164 від 03.06.2016 року «Про внесення змін у додаток 1 до розпорядження голови облдержадміністрації від 20.05.2016 № 140» провулок Серафимовича перейменували на провулок Леона Ліпецького.

Рішенням Бердичівської міської ради №152 від 21.07.2016 р. «Про перейменування вулиць та провулків м. Бердичева» провулок Серафимовича перейменували на провулок Леона Ліпецького. Це рішення продублювало Розпорядження голови ОДА №164 від 03.06.2016 р.

* * *

Серафимович Олександр Серафимович (справжнє прізвище Попов; 1863-1949) – російський і радянський краснокозачий письменник родом з Подоння. Зв’язаний спершу з народниками, згодом з марксистськими колами, у 1887-1890 перебував на засланні.

Ліпецький Леон Романович (1935-2016) – громадський діяч, керівник Бердичівського пивоварного заводу, Почесний громадянин міста Бердичева.

Рішенням виконкому Бердичівської міської ради від 11 січня 1957 року Протокол №3, п. 15, провулок Середній перейменовано на провулок Лесі Українки.

На карті Бердичева 1866 року вулиця позначена як провулок Кінний, на карті Бердичева 1874 року позначена як вулиця Училищна.

Під час окупації міста німецькими військами у 1941 році постановою Бердичівського Міського Управління №56 від 04.12.1941 р. вулицю Училищну перейменували на вулицю Князя Володимира. Після деокупації міста у 1944 році вулиці повернули назву Училищна.

У відповідності до постанови виконкому Бердичівської міської ради №72 від 26 червня 1944 року вулицю Училищну перейменували на вулицю імені генерал-полковника Леселідзе. Але це рішення не було затверджене виконкомом Житомирської обласної ради і за вулицею залишилась назва Училищна. Згодом вулиця з назвою імені генерала Леселідзе таки з’явилась у Бердичеві – у 1975 році на неї перейменували вулицю Лугову.

Рішенням виконавчого комітету Бердичівської міської ради №536 від 04.09.1969 р. «Про перейменування вулиць міста та встановлення пам’ятних меморіальних дошок» в ознаменування 25-річного ювілею соціалістичної революції в Болгарії та на відзнаку встановлення дружніх стосунків трудящих міста Бердичева з трудящими міста Лом Михайловградського округу Народної Республіки Болгарія вулицю Училищну перейменували у вулицю Лілії Карастоянової. Через рік, 6 листопада 1970 року на стіні будинку №17/9 відкрили меморіальну дошку з присвятним написом: «Вулиця імені Лілії Карастоянової, 1917-1943, болгарки, кореспондента «Комсомольської правди», відважної радянської партизанки».

Розпорядженням голови ОДА №164 від 03.06.2016 року «Про внесення змін у додаток 1 до розпорядження голови облдержадміністрації від 20.05.2016 № 140» вулицю Лілії Карастоянової перейменували на вулицю Гетьмана Мазепи.

Бердичівська міська рада проігнорувала Розпорядження голови ОДА №164 від 03.06.2016 р. та залишила назву вулиці без змін – Лілі Карастоянової, що створило юридичну колізію.

У 2016 році частину вулиці Лілії Карастоянової (від вулиці Вінницької до перехрестя з вулицею Європейською) рішенням Бердичівської міської ради від 21.07.2016 р. №152 перейменували на вулицю імені Джозефа Конрада. На ділянці від вулиці Європейської до вулиці Короленка назва вулиці залишилась без змін – Лілі Карастоянової. У Переліку вказана коротка форма імені, а не повна – Ліля замість Лілія.

* * *

Лілія Карастоянова (1917-1943) – радянська партизанка болгарського походження, кореспондентка газети «Комсомольська правда». Вона в складі партизанського загону на окупованій німецькими військами території брала участь у боях і загинула, виконуючи свій обов’язок.

У 2010 році поруч із вулицею Гришковецькою прорізали дві вулиці шириною по 15 м.

Рішенням виконавчого комітету Бердичівської міської ради №524 від 21.08.2010 р. «Про присвоєння будівельних адрес» одній з прорізаних вулиць надали назву вулиця Лісова.

Це первісна назва вулиці.

Вулиця Лугова знаходиться на північній околиці Бердичева, межує із селищем Гришківці. Не плутати з колишньою вулицею Луговою (нині вулиця Генерала Леселідзе), яка знаходиться у східній частині міста (мікрорайон Корніловка).

Історична назва вулиці – Мостова.

У 1927 році з нагоди 10-ї річниці Жовтневої революції вулицю Мостову перейменували на вулицю імені Красіна.

Під час окупації міста німецькими військами у постанові Бердичівського Міського Управління №56 від 04.12.1941 р. вулиця має назву Мостова до річки та Мостова за річкою. Останню цією постановою перейменували на вулицю Львівську.

Після деокупації у січні 1944 р. вулиці знову надали назву імені Красіна на всій її протяжності до та після річки.

Розпорядженням Голови Житомирської облдержадміністрації від 20.05.2016 р. №140 «Про перейменування топонімічних об’єктів та демонтаж пам’ятників та пам’ятних знаків у Житомирській області» вулицю Красіна перейменували на вулицю Львівську.

Рішенням Бердичівської міської ради №152 від 21.07.2016 р. «Про перейменування вулиць та провулків м. Бердичева» частину вулиці Красіна від пішохідного мосту до кінця вулиці перейменували на вулицю Львівську. Це рішення продублювало Розпорядження Голови Житомирської облдержадміністрації від 20.05.2016 р. №140.

Попередня назва – провулок Красіна.

Провулок утворився у 1956 році. Рішенням виконавчого комітету Бердичівської міської ради №483 від 30.11.1956 р. в кварталі №11 прорізали новий провулок і надали ім’я провулок Красіна.

Розпорядженням Голови Житомирської облдержадміністрації від 20.05.2016 р. №140 «Про перейменування топонімічних об’єктів та демонтаж пам’ятників та пам’ятних знаків у Житомирській області» провулок Красіна перейменували на провулок Львівський.

Рішенням Бердичівської міської ради №152 від 21.07.2016 р. «Про перейменування вулиць та провулків м. Бердичева» провулок Красіна перейменували на провулок Львівський. Це рішення продублювало Розпорядження Голови Житомирської облдержадміністрації від 20.05.2016 р. №140.

Первісна назва вулиці – Олександрівська.

У 1925 році вулицю Олександрівську перейменували на вулицю імені Воровського.

Під час окупації міста німецькими військами у 1941 році постановою Бердичівського Міського Управління №56 від 04.12.1941 р. вулиці Воровського повернули первісну назву – вулиця Олександрівська. Після деокупації міста у 1944 році вулиці повернули назву Воровського.

Розпорядженням голови ОДА №164 від 03.06.2016 року «Про внесення змін у додаток 1 до розпорядження голови облдержадміністрації від 20.05.2016 № 140» вулицю Воровського перейменували на вулицю Максима Залізняка.

Рішенням Бердичівської міської ради №152 від 21.07.2016 р. «Про перейменування вулиць та провулків м. Бердичева» вулицю Воровського перейменували на вулицю Максима Залізняка. Це рішення продублювало Розпорядження голови ОДА №164 від 03.06.2016 р.

* * *

Воровський Вацлав Вацлавович (1871-1923) – російський революціонер польського походження, літературний критик, один з перших радянських дипломатів.

Рішенням виконкому Бердичівської міської ради від 11 січня 1957 року Протокол №3, п. 15, провулок Кривоноса перейменовано на вулицю Кривоноса.

Первісна назва вулиці.

Рішенням Бердичівської міської ради №730 від 08.10.2013 року «Про найменування новостворених вулиць» новостворена вулиця Проектна, 6 названа вулицею Малинова.

Історична назва вулиці – Мало-Житомирська.

У 1927 році з нагоди 10-ї річниці Жовтневої революції вулицю Маложитомирську перейменували на вулицю імені Шолом-Алейхема.

Під час окупації міста німецькими військами у 1941 році постановою Бердичівського Міського Управління №56 від 04.12.1941 р. вулиці Шолом Алейхема повернули первісну назву – вулиця Маложитомирська. Після деокупації міста у 1944 році вулиці повернули назву Шолом Алейхема.

З 8 січня 1954 року вулиця Шолом Алейхема стала проходити в документах міськвиконкому під назвою Маложитомирська. Однак офіційного рішення виконавчого комітету про таке перейменування не було.

Розпорядженням Голови Житомирської облдержадміністрації від 20.05.2016 р. №140 «Про перейменування топонімічних об’єктів та демонтаж пам’ятників та пам’ятних знаків у Житомирській області» вулицю Ширшова перейменували на вулицю Маложитомирську.

Рішенням Бердичівської міської ради №152 від 21.07.2016 р. «Про перейменування вулиць та провулків м. Бердичева» вулицю Ширшова перейменували на вулицю Маложитомирську. Це рішення продублювало Розпорядження Голови Житомирської облдержадміністрації від 20.05.2016 р. №140.

На сьогодні в Бердичеві є і вулиця Маложитомирська, і вулиця Шолом-Алейхема.

* * *

Ширшов Петро Петрович (1905-1953) – радянський державний діяч, науковець, професор, доктор географічних наук, академік АН СРСР. Герой Радянського Союзу, народний комісар та міністр морського флоту СРСР. Перший директор інституту океанології АН СРСР.

Історична назва провулку – Мало-Житомирський.

Рішенням виконкому Бердичівської міської ради від 11 січня 1957 року Протокол №3, п. 15, провулок Мало-Житомирський перейменували на провулок Ширшова.

Розпорядженням Голови Житомирської облдержадміністрації від 20.05.2016 р. №140 «Про перейменування топонімічних об’єктів та демонтаж пам’ятників та пам’ятних знаків у Житомирській області» провулок Ширшова перейменували на провулок Маложитомирський.

Рішенням Бердичівської міської ради №152 від 21.07.2016 р. «Про перейменування вулиць та провулків м. Бердичева» провулок Ширшова перейменували на провулок Маложитомирський. Це рішення продублювало Розпорядження Голови Житомирської облдержадміністрації від 20.05.2016 р. №140.

* * *

Ширшов Петро Петрович (1905-1953) – радянський державний діяч, науковець, професор, доктор географічних наук, академік АН СРСР. Герой Радянського Союзу, народний комісар та міністр морського флоту СРСР. Перший директор інституту океанології АН СРСР.

Це історична назва вулиці.

З утвердженням радянської влади в місті у 1924-1925 роках прокотилась хвиля перейменування вулиць, у результаті чого вулицю Маріїнську перейменували на вулицю імені Робфаку.

10 липня 1932 року з нагоди відзначення 40-річчя літературної діяльності пролетарського письменника Максима Горького рішенням президії Бердичівської міської ради міській бібліотеці присвоєно ім’я Максима Горького. Одночасно вулицю Робфаку перейменували на вулицю імені Горького.

Під час окупації міста німецькими військами постановою Бердичівського Міського Управління №56 від 04.12.1941 р. вулиці повернули первісну назву – Маріїнська. Після деокупації у січні 1944 р. вулиці знову надали назву імені Горького.

Розпорядженням Голови Житомирської облдержадміністрації від 20.05.2016 р. №140 «Про перейменування топонімічних об’єктів та демонтаж пам’ятників та пам’ятних знаків у Житомирській області» вулицю Горького перейменували на вулицю Маріїнську.

Рішенням Бердичівської міської ради №152 від 21.07.2016 р. «Про перейменування вулиць та провулків м. Бердичева» вулицю Горького перейменували на вулицю Маріїнську. Це рішення продублювало Розпорядження Голови Житомирської облдержадміністрації від 20.05.2016 р. №140.

Це історична назва вулиці, яка ніколи не змінювалась. Від початку своєї появи вулиця заселялась ремісниками однієї спеціальності з нічною охороною свого майна. Звідси виникла і назва цієї вулиці.

Провулок утворився у 1957 році. Рішенням виконавчого комітету Бердичівської міської ради №62 від 12.02.1957 р. в кварталі №36 прорізали новий провулок і надали ім’я провулок Матеріальний.

Рішенням виконавчого комітету Бердичівської міської ради від 26 вересня 1957 року Протокол №22, п. 410 вулицю Папаніна перейменували на вулицю Медичну.

Первісна назва вулиці.

Рішенням Бердичівської міської ради №730 від 08.10.2013 року «Про найменування новостворених вулиць» новостворена вулиця Проектна, 14 названа вулицею Медова.

Провулок утворився у 1956 році. Рішенням виконавчого комітету Бердичівської міської ради №483 від 30.11.1956 р. в кварталі №229 прорізали новий провулок і надали ім’я провулок Металістів.

Первісна назва вулиці – Польова (не плутати з сучасною вулицею Польовою, яку прорізали у 1957 році).

Вулицю Польову перейменували на вулицю імені Лисенка.

У часи нацистської окупації 1941-1944 рр. постановою Бердичівського міського управління №56 від 04.12.1941 р. вулиці повернули назву Польова. З приходом радянських військ вулиці повернули попередню назву – імені Лисенка.

Рішенням виконавчого комітету Бердичівської міської ради від 26 вересня 1957 року Протокол №22, п. 410 вулицю Лисенка перейменували на вулицю Миколи Лисенка. Вочевидь цим перейменуванням уточнили ім’я особи, якою названа вулиця.

* * *

Лисенко Микола Віталійович (1842-1912) – український композитор, піаніст, диригент, педагог, збирач пісенного фольклору, громадський діяч.

До найвідоміших творів Лисенка належать музика гімнів «Молитва за Україну» та «Вічний революціонер», котрі зокрема виконував хор Кирила Стеценка під час Свята Злуки, опери «Тарас Бульба», «Наталка Полтавка» та інші. Лисенко створив численні аранжування народної музики для голосу й фортепіано, для хору та мішаного складу, а також написав значну кількість творів на слова Тараса Шевченка.

Лисенко Трохим Денисович (1898-1976) – радянський агроном українського походження, діяч мічуринської агробіології СРСР, академік АН УРСР, академік ВАСГНІЛ, академік АН СРСР, президент ВАСГНІЛ, член ВУЦВК і ЦВК СРСР, Герой Соціалістичної Праці (1945), кавалер восьми орденів Леніна, тричі лауреат Сталінської премії. Засновник псевдонаукового напряму в біології – мічурінської агробіології.

Площа сформована біля міського Палацу культури ім. О.А. Шабельника та отримала назву площа Мистецька у відповідності до рішення Бердичівської міської ради №643 від 23.05.2013 р. «Про внесення змін до рішення міської ради від 18.03.09 № 637 «Про затвердження переліку назв площ, вулиць і провулків м. Бердичева».

Початкова назва вулиці – Велика Юридика.

У 1925 році вулицю Велика Юридика перейменували на вулицю імені Карла Маркса.

Під час окупації міста німецькими військами постановою Бердичівського Міського Управління №56 від 04.12.1941 р. вулиці повернули первісну назву – Велика Юридика. Після деокупації у січні 1944 р. вулиці знову надали назву імені Карла Маркса.

Розпорядженням голови ОДА №164 від 03.06.2016 року «Про внесення змін у додаток 1 до розпорядження голови облдержадміністрації від 20.05.2016 № 140» вулицю Карла Маркса перейменували на вулицю Різв’яну.

Бердичівська міська рада проігнорувала Розпорядження голови ОДА №164 від 03.06.2016 р. та залишила назву вулиці без змін.

Рішенням Бердичівської міської ради №152 від 21.07.2016 р. «Про перейменування вулиць та провулків м. Бердичева» вулицю Карла Маркса перейменували на вулицю Михайла Грушевського, що створило юридичну колізію.

Попередня назва – провулок Білопільський.

Рішенням виконкому Бердичівської міської ради №681 від 19.12.1996 р. провулок Білопільський перейменували на провулок Михайла Степанюка.

У 1950-1990-х роках на цьому провулку проживав відомий бердичівський письменник та поет Михайло Степанюк (1921-1996). Впродовж життя він створив низку прозових творів та видав декілька збірок поезій.

Попередня назва вулиці – Слов’янська.

У 1937 році вулиця Слов’янська отримала нову назву – Мічуріна.

* * *

Мічурін Іван Володимирович (1855-1935) – російський біолог і селекціонер-помолог, автор багатьох сортів плодово-ягідних культур, почесний член АН СРСР (1935), академік ВАСГНІЛ (1935). Розробив методи селекції плодово-ягідних рослин, головним чином – метод віддаленої гібридизації (підбір батьківських пар, подолання несхрещуваності та ін.).

Рішенням виконавчого комітету Бердичівської міської ради від 26 вересня 1957 року Протокол №22, п. 410 вулицю Громова перейменували на вулицю Молодогвардійську.

* * *

Молодогвардійці – учасники молодіжної антинацистської підпільної організації «Молода гвардія», яка діяла у місті Сорокиному (тоді Краснодон) у період німецько-радянської війни.

Це первісна, історична назва вулиці.

До 2016 року – вулиця Красіна.

У 1927 році з нагоди 10-ї річниці Жовтневої революції вулицю Мостову перейменували на вулицю Красіна.

Під час окупації міста німецькими військами у постанові Бердичівського Міського Управління №56 від 04.12.1941 р. вулиця має назву Мостова до річки та Мостова за річкою. Останню цією постановою перейменували на вулицю Львівську.

Після деокупації у січні 1944 р. вулиці знову надали назву Красіна.

Рішенням Бердичівської міської ради №152 від 21.07.2016 р. «Про перейменування вулиць та провулків м. Бердичева» вулицю Красіна перейменували на вулицю Мостову. Рішення прийнято на виконання Закону України «Про засудження комуністичного та націонал-соціалістичного (нацистського) тоталітарних режимів в Україні та заборону пропаганди їхньої символіки».

* * *

Красін Леонід Борисович (1870-1926) – радянський державний та політичний діяч, дипломат. Член ЦК РСДРП(б) у 1903-1907 роках. Кандидат у члени ЦК РСДРП(б) у 1907-1912 роках. Член ЦК РКП(б) у 1924-1926 роках.

Вулиця Мучна розташована у мікрорайоні Корніловка, на карті 1926 року показана як Друга лінія (на той час вулиця саме знаходилась у стадії формування). На початку 1930-х років вулиця отримала назву Мучна, оскільки на ній знаходився млин №19, який виробляв муку.

Вулиця Найдіна отримала назву у відповідності до рішення Бердичівської міської ради №643 від 23.05.2013 р. «Про внесення змін до рішення міської ради від 18.03.09 № 637 «Про затвердження переліку назв площ, вулиць і провулків м. Бердичева» про перейменування новоутворених вулиць у мікрорайоні Елінг, що попередньо мали назви Проектна 1, -2, -3, -4, -5, на честь п’яти Героїв Радянського Союзу, які проживали у місті Бердичеві.

* * *

Найдін Григорій Миколайович (1917-1977) – Герой Радянського Союзу, що проживав у місті Бердичеві.

Площа утворена навколо меморіалу «Слава Героям!» та названа площею Незалежності рішенням Бердичівської міської ради №307 від 20.08.2021 р. «Про внесення змін до рішення міської ради від 24.12.2019 №1086 «Про затвердження переліку назв площ, вулиць і провулків м. Бердичева в новій редакції».

Фактично площа Незалежності існує на місці, яку нині займає площа Соборна. Обидві площі не мають чіткого розмежування між собою.

Вулиця утворена в мікрорайоні Загребелля у 2015 році як Проектна-1 та названа Незалежності рішенням Бердичівської міської ради №132 від 21.07.2016 р. «Про затвердження результатів розіграшу будівельних номерів серед учасників антитерористичної операції та надання дозволів на виготовлення проектів землеустрою щодо відведення у власність земельних ділянок для будівництва та обслуговування жилих будинків, господарських будівель і споруд».

Вулиця утворена в мікрорайоні Загребелля у 2015 році як Проектна-3 та названа Нектарна рішенням Бердичівської міської ради №132 від 21.07.2016 р. «Про затвердження результатів розіграшу будівельних номерів серед учасників антитерористичної операції та надання дозволів на виготовлення проектів землеустрою щодо відведення у власність земельних ділянок для будівництва та обслуговування жилих будинків, господарських будівель і споруд».

Первісна назва вулиці – Середня.

Рішенням Виконавчого комітету Бердичівської міської ради №304 від 15.05.1975 р. на відзначення 30-річчя Перемоги вулицю Середню перейменували на вулицю імені Ніни Сосніної. Одночасно цим же рішенням керівництву консервного заводу пропонувалось виготовити та встановити відповідну меморіальну дошку. Але дошку так і не встановили.

* * *

Сосніна Ніна Іванівна (1923-1943) – керівник комсомольського, антифашистського підпілля в Малині у роки Другої світової війни. Герой Радянського Союзу (посмертно).

Це первісна назва вулиці. Вулиця з’явилась у середині 1920-х років як продовження вулиці Іванівської (брала свій початок від вулиці Училищної та доходила до вулиці Агеєвської). Нова вулиця брала початок від вулиці Фрунзе (Данилівська) та йшла далі на схід, її стали називати Новоіванівською.

Провулок з’явився у 1958 році. Рішенням виконавчого комітету Бердичівської міської ради №58 від 20.02.1958 р. в кварталі №223 прорізали новий провулок і надали йому ім’я провулок Ново-Іванівський.

Це первісна назва вулиці.

На карті міста 1926 року вулиця показана дещо по іншому, ніж нині. Вона брала свій початок від вулиці Афіногенівської (Березнева) та доходила до вулиці Бродської (Козацька). Назву свою отримала за свій дещо вигнутий вигляд.

Рішенням виконкому Бердичівської міської ради від 11 січня 1957 року Протокол №3, п. 15, вулицю Базарну об’єднали з вулицею Огибною, нумерацію домоволодінь розпочали від вулиці Володарського. Вулицю Базарну ліквідували.

Історична назва вулиці – Мохова.

У 1925 році вулицю перейменували на вулицю імені Котовського.

Під час окупації міста німецькими військами постановою Бердичівського Міського Управління №56 від 04.12.1941 р. вулиці повернули первісну назву – Мохова. Після деокупації у січні 1944 р. вулиці знову надали назву імені Котовського.

Розпорядженням голови ОДА №164 від 03.06.2016 року «Про внесення змін у додаток 1 до розпорядження голови облдержадміністрації від 20.05.2016 № 140» вулицю Котовського перейменували на вулицю Одеську.

Рішенням Бердичівської міської ради №152 від 21.07.2016 р. «Про перейменування вулиць та провулків м. Бердичева» вулицю Котовського перейменували на вулицю Одеську.

* * *

Котовський Григорій Іванович (1881-1925) – кримінальний злочинець та політв’язень Російської імперії, український червоний козак та отаман, радянський військовий, громадський та політичний діяч, командир червоноармійських загонів та з’єднань у період громадянської війни 1917-1922 років (комкор), більшовик, безпосередній учасник радянсько-української війни й «червоного терору» на території України.

Вулиця з’явилась у 1957 році. Рішенням виконавчого комітету Бердичівської міської ради №62 від 12.02.1957 р. в районі ставка рафінадного заводу прорізали нову вулицю і надали їй ім’я вулиця Озерна.

Історична назва вулиці – Кладбищенська, оскільки вулиця вела до Троїцького (Загребельного) кладовища (з 1973 року кладовище не діє).

У 1925 році вулицю Кладбищенську перейменували на вулицю імені Рози Люксембург.

Під час окупації міста німецькими військами постановою Бердичівського Міського Управління №56 від 04.12.1941 р. вулиці Рози Люксембург повернули первісну назву – Кладбищенська. Після деокупації у січні 1944 р. вулиці знову надали назву Рози Люксембург.

Рішенням виконкому Бердичівської міської ради від 11 січня 1957 року Протокол №3, п. 15, вулицю Рози Люксембург, частину площі Сінної та вулицю Криву об’єднали у вулицю Рози Люксембург. Нумерація домоволодінь розпочиналась від вулиці Будьонного (нині вулиця Чуднівська).

Рішенням Бердичівської міської ради №1124 від 25.06.2015 р. «Про внесення змін до рішення міської ради від 18.03.09 №637 «Про затвердження переліку назв площ, вулиць і провулків м. Бердичева» вулицю Рози Люксембург перейменували на вулицю Олега Реготуна.

Поштовхом для перейменування стали події на сході країни та необхідність втілення у життя вимог Закону України «Про засудження комуністичного та націонал-соціалістичного (нацистського) тоталітарних режимів в Україні та заборону пропаганди їхньої символіки».

* * *

Роза Люксембург (1871-1919) – німецька діячка робітничого руху, одна із засновниць компартії Німеччини.

Реготун Олег Петрович (1976-2014) – військовослужбовець, захисник України, учасник антитерористичної операції на сході України (АТО), старший прапорщик, головний сержант взводу Ужгородського 15-го окремого гірсько-піхотного батальйону 128-ї окремої Закарпатської механізованої бригади.

Рішенням виконавчого комітету Бердичівської міської ради від 26 вересня 1957 року Протокол №22, п. 410 провулок III-й Леваневського перейменували на провулок III-й Семенівський.

Рішенням виконавчого комітету Бердичівської міської ради №720 від 19.11.1981 р. провулок III-й Семенівський перейменували на провулок III-й Шелушкова.

Рішенням Бердичівської міської ради №1124 від 25.06.2015 р. «Про внесення змін до рішення міської ради від 18.03.09 №637 «Про затвердження переліку назв площ, вулиць і провулків м. Бердичева» провулок III-й Шелушкова перейменували на вулицю Олександра Венгера.

Поштовхом для перейменування стали події на сході країни та необхідність втілення у життя вимог Закону України «Про засудження комуністичного та націонал-соціалістичного (нацистського) тоталітарних режимів в Україні та заборону пропаганди їхньої символіки».

* * *

Венгер Олександр Анатолійович (1969-2015) – військовослужбовець, захисник України, учасник антитерористичної операції на сході України (АТО), снайпер-розвідник 54-го окремого гвардійського розвідувального батальйону 8-го армійського корпусу Сухопутних Військ Збройних Сил України, старшина.

Початкова назва – вулиця Наркоматівська.

Цю назву вулиця отримала на початку 30-х років XX ст., коли ліквідували приміський хутір Корніловка (також деякий час хутір мав назву Комнезамівка) та нарізали нові міські вулиці. З’явились такі вулиці, як Індустріалізації, Колективізації, Лугова, 25-го Жовтня, 1 травня, Радянська. Назва Наркоматівська походить від словосполучення Народний комісаріат – органу виконавчої влади Радянського Союзу, аналогу сучасних міністерств. Таку назву вулиця носила до 2015 року.

Рішенням Бердичівської міської ради №1124 від 25.06.2015 р. «Про внесення змін до рішення міської ради від 18.03.09 №637 «Про затвердження переліку назв площ, вулиць і провулків м. Бердичева» вулицю Наркоматівську перейменували на вулицю Олександра Ковальчука.

Поштовхом для перейменування стали події на сході країни та необхідність втілення у життя вимог Закону України «Про засудження комуністичного та націонал-соціалістичного (нацистського) тоталітарних режимів в Україні та заборону пропаганди їхньої символіки».

* * *

Ковальчук Олександр Іванович (1974-2015) – військовослужбовець, захисник України, учасник антитерористичної операції на сході України (АТО), солдат, кулеметник механізованого батальйону 30-ї окремої механізованої бригади 8-го армійського корпусу Сухопутних військ Збройних Сил України.

Початкова назва – провулок Наркоматівський.

Цю назву провулок отримав на початку 30-х років XX ст., коли ліквідували приміський хутір Корніловка (також деякий час хутір мав назву Комнезамівка) та нарізали нові міські вулиці. З’явились такі вулиці, як Індустріальна, Колективізації, Лугова, 25-го Жовтня, 1 травня, Радянська. Назва Наркоматівська походить від словосполучення Народний комісаріат – органу виконавчої влади Радянського Союзу, аналогу сучасних міністерств. Таку назву провулок носив до 2015 року.

Рішенням Бердичівської міської ради №1124 від 25.06.2015 р. «Про внесення змін до рішення міської ради від 18.03.09 №637 «Про затвердження переліку назв площ, вулиць і провулків м. Бердичева» провулок Наркоматівський перейменували на провулок Олександра Ковальчука.

Поштовхом для перейменування стали події на сході країни та необхідність втілення у життя вимог Закону України «Про засудження комуністичного та націонал-соціалістичного (нацистського) тоталітарних режимів в Україні та заборону пропаганди їхньої символіки».

* * *

Ковальчук Олександр Іванович (1974-2015) – військовослужбовець, захисник України, учасник антитерористичної операції на сході України (АТО), солдат, кулеметник механізованого батальйону 30-ї окремої механізованої бригади 8-го армійського корпусу Сухопутних військ Збройних Сил України.

Первісна назва вулиці – Солодовенна.

Рішенням виконавчого комітету Бердичівської міської ради №533 від 08.09.1977 р. вулицю Солодовенну перейменували на вулицю 10-ї П’ятирічки. Цим же рішенням міськкомунгосп зобов’язали виготовити та встановити на перейменованій вулиці меморіальну дошку. Цю назву вулиця носила до 2015 року.

Рішенням Бердичівської міської ради №1124 від 25.06.2015 р. «Про внесення змін до рішення міської ради від 18.03.09 №637 «Про затвердження переліку назв площ, вулиць і провулків м. Бердичева» вулицю 10-ї П’ятирічки перейменували на вулицю Олександра Пителя.

Поштовхом для перейменування стали події на сході країни та необхідність втілення у життя вимог Закону України «Про засудження комуністичного та націонал-соціалістичного (нацистського) тоталітарних режимів в Україні та заборону пропаганди їхньої символіки».

* * *

П’ятирічка або П’ятирічний план – метод планування розвитку країни, який включав розробку цільових показників соціально-економічного розвитку терміном на 5 років. В СРСР 10-а п’ятирічка тривала з 1976 по 1980 рр. Саме в цей період йшла активна розбудова мікрорайону Бердичева, прилеглого до незадовго до цього введеного у дію Солодового заводу – силами підприємства зведено декілька багатоповерхових житлових будинків для працівників заводу та дитячий садок.

Питель Олександр (1983-2015) – бердичівлянин, захисник України, який віддав своє життя за збереження єдності і цілісності української держави під час проведення антитерористичної операції у східних областях.

Первісна назва провулку – Солодовенний.

Рішенням виконавчого комітету Бердичівської міської ради №533 від 08.09.1977 р. провулок Солодовенний перейменували на провулок 10-ї П’ятирічки.

Рішенням Бердичівської міської ради №1124 від 25.06.2015 р. «Про внесення змін до рішення міської ради від 18.03.09 №637 «Про затвердження переліку назв площ, вулиць і провулків м. Бердичева» провулок 10-ї П’ятирічки перейменували на провулок Олександра Пителя.

Поштовхом для перейменування стали події на сході країни та необхідність втілення у життя вимог Закону України «Про засудження комуністичного та націонал-соціалістичного (нацистського) тоталітарних режимів в Україні та заборону пропаганди їхньої символіки».

* * *

П’ятирічка або П’ятирічний план – метод планування розвитку країни, який включав розробку цільових показників соціально-економічного розвитку терміном на 5 років. В СРСР 10-а п’ятирічка тривала з 1976 по 1980 рр. Саме в цей період йшла активна розбудова мікрорайону Бердичева, прилеглого до нещодавно введеного у дію Солодового заводу – силами підприємства зведено декілька багатоповерхових житлових будинків для працівників заводу та дитячий садок.

Питель Олександр – бердичівлянин, захисник України, який віддав своє життя за збереження єдності і цілісності української держави під час проведення антитерористичної операції у східних областях.

Історична назва вулиці – Глуха.

Рішенням Виконавчого комітету Бердичівської міської ради №304 від 15.05.1975 р. на відзначення 30-річчя Перемоги вулицю Глуху перейменували на вулицю Сабурова. Одночасно керівництву БМУ «Промжитлобуд-6» пропонувалось виготовити та встановити відповідну меморіальну дошку. Але дошку так і не встановили.

Розпорядженням голови ОДА №164 від 03.06.2016 року «Про внесення змін у додаток 1 до розпорядження голови облдержадміністрації від 20.05.2016 № 140» вулицю Сабурова перейменували на вулицю Оліймпійську.

Рішенням Бердичівської міської ради №152 від 21.07.2016 р. «Про перейменування вулиць та провулків м. Бердичева» вулицю Сабурова перейменували на вулицю Олімпійську. Це рішення продублювало Розпорядження голови ОДА №164 від 03.06.2016 р.

Первісна назва провулку – Глухий.

Рішенням Виконавчого комітету Бердичівської міської ради №720 від 19.11.1981 р. провулок Глухий перейменували на провулок Сабурова.

Розпорядженням Голови Житомирської облдержадміністрації від 20.05.2016 р. №140 «Про перейменування топонімічних об’єктів та демонтаж пам’ятників та пам’ятних знаків у Житомирській області» провулок Сабурова перейменували на провулок Олімпійський.

Рішенням Бердичівської міської ради №152 від 21.07.2016 р. «Про перейменування вулиць та провулків м. Бердичева» провулок Сабурова перейменували на провулок Олімпійський. Це рішення продублювало Розпорядження Голови Житомирської облдержадміністрації від 20.05.2016 р. №140.

Первісна назва вулиці – провулок Болотяний.

Наприкінці 1930-х років провулку надали назву вулиці імені Осипенко.

Під час окупації міста німецькими військами у 1941 році постановою Бердичівського Міського Управління №56 від 04.12.1941 р. вулицю перейменували на провулок Болотяний. Після деокупації міста у 1944 році вулиці повернули назву імені Осипенко.

* * *

Осипенко Поліна Денисівна (1905-1939) – радянська льотчиця українського походження, одна з перших жінок, якій присвоєно звання Героя Радянського Союзу (1938).

Первісна назва вулиці – вулиця імені Паризької Комуни.

Вулиця виникла на місці колишнього хутора Бутовського.

У часи нацистської окупації 1941-1944 рр. постановою Бердичівського міського управління №56 від 04.12.1941 р. вулиці надали нову назву – 5-а Українська. З приходом радянських військ вулиці повернули попередню назву – Паризької Комуни.

Розпорядженням голови ОДА №164 від 03.06.2016 року «Про внесення змін у додаток 1 до розпорядження голови облдержадміністрації від 20.05.2016 № 140» вулицю Паризької Комуни перейменували на вулицю Павла Скоропадського.

Бердичівська міська рада проігнорувала Розпорядження голови ОДА №164 від 03.06.2016 р. та залишила назву вулиці без змін – Паризької Комуни, що створило юридичну колізію.

* * *

Паризька комуна – революційний уряд Парижа (18 березня – 28 травня 1871 року), коли невдовзі після укладення перемир’я з Пруссією під час Французько-прусської війни в Парижі почалися заворушення, які вилилися в революцію та встановлення самоврядування, що тривало 72 дні. На чолі Паризької комуни стояли об’єднані в коаліцію соціалісти й анархісти. Обрані у Версалі праві Національні збори намагалися роззброїти Національну гвардію. Уряд комуни втратив владу, коли війська Версаля захопили Париж і було убито 20-30 тис. людей (21-28 травня).

Попередня назва – I пров. Рози Люксембург.

Розпорядженням голови ОДА №164 від 03.06.2016 року «Про внесення змін у додаток 1 до розпорядження голови облдержадміністрації від 20.05.2016 № 140» провулок I пров. Рози Люксембург перейменували на провулок Пасхальний.

Рішенням Бердичівської міської ради №152 від 21.07.2016 р. «Про перейменування вулиць та провулків м. Бердичева» провулок I пров. Рози Люксембург перейменували на провулок Пасхальний. Це рішення продублювало Розпорядження голови ОДА №164 від 03.06.2016 р.

* * *

Роза Люксембург (1871-1919) – німецька діячка робітничого руху, одна із засновниць компартії Німеччини.

Вулиця з’явився у 1975 році. Рішенням Виконавчого комітету Бердичівської міської ради №296 від 15.05.1975 р. в зв’язку з розширенням індивідуального будівництва у кварталі №38 прорізали новий провулок, який отримав назву провулок Перемоги.

Вулиця з’явився у 1959 році. Рішенням виконавчого комітету Бердичівської міської ради №90 від 19.03.1959 р. в кварталі №17 прорізали нову вулицю і надали їй ім’я вулиця Південна.

Провулок з’явився у 1959 році. Рішенням виконавчого комітету Бердичівської міської ради №90 від 19.03.1959 р. в кварталі №17 прорізали новий провулок і надали йому ім’я провулок Південний.

Попередня назва вулиці – Кагановича.

Рішенням виконавчого комітету Бердичівської міської ради від 26 вересня 1957 року Протокол №22, п. 410 вулицю Кагановича перейменували на вулицю Елеваторну.

Рішенням виконавчого комітету Бердичівської міської ради №533 від 08.09.1977 р. вулицю Елеваторну перейменували на вулицю Піонтковського. Цим же рішенням міськкомунгосп зобов’язали виготовити та встановити на перейменованій вулиці меморіальну дошку. Такий пам’ятний знак встановили, він виготовлений з залізобетону, у лицьовій стороні вмурована гранітна плита з присвятним написом: «Вулиця названа іменем льотчика-випробувача Юліана Івановича Піонтковського, який народився і жив в місті Бердичеві».

* * *

Піонтковський Юліан Іванович (1896-1940) – уродженець Бердичева, відомий льотчик-випробувач. На цій вулиці поряд із будинком №1 встановлено пам’ятний знак на честь льотчика-випробувача, на лицьовій стороні вмурована гранітна плита з присвятним написом: «Вулиця названа іменем льотчика-випробувача Юліана Івановича Піонтковського, який народився і жив в місті Бердичеві».

Попередня назва провулку – Кагановича.

Рішенням виконавчого комітету Бердичівської міської ради від 26 вересня 1957 року Протокол №22, п. 410 провулок Кагановича перейменували на провулок Елеваторний.

Рішенням виконавчого комітету Бердичівської міської ради №533 від 08.09.1977 р. провулок Елеваторний перейменували на провулок Піонтковського.

Провулок Піонтковського розділений на I та II провулки рішенням Бердичівської міської ради №750 від 23.09.2009 р.

* * *

Піонтковський Юліан Іванович (1896-1940) – уродженець Бердичева, відомий льотчик-випробувач. На цій вулиці поряд із будинком №1 встановлено пам’ятний знак на честь льотчика-випробувача, на лицьовій стороні вмурована гранітна плита з присвятним написом: «Вулиця названа іменем льотчика-випробувача Юліана Івановича Піонтковського, який народився і жив в місті Бердичеві».

Попередня назва провулку – Кагановича.

Рішенням виконавчого комітету Бердичівської міської ради від 26 вересня 1957 року Протокол №22, п. 410 провулок Кагановича перейменували на провулок Елеваторний.

Рішенням виконавчого комітету Бердичівської міської ради №533 від 08.09.1977 р. провулок Елеваторний перейменували на провулок Піонтковського.

Провулок Піонтковського розділений на I та II провулки рішенням Бердичівської міської ради №750 від 23.09.2009 р.

* * *

Піонтковський Юліан Іванович (1896-1940) – уродженець Бердичева, відомий льотчик-випробувач. На цій вулиці поряд із будинком №1 встановлено пам’ятний знак на честь льотчика-випробувача, на лицьовій стороні вмурована гранітна плита з присвятним написом: «Вулиця названа іменем льотчика-випробувача Юліана Івановича Піонтковського, який народився і жив в місті Бердичеві».

Вулиця з’явилась у 1956 році. Рішенням виконавчого комітету Бердичівської міської ради №522 від 24.12.1956 р. в кварталі №84 прорізали нову вулицю і надали їй ім’я вулиця Піщана.

Попередня назва – Піонерський.

Розпорядженням Голови Житомирської облдержадміністрації від 20.05.2016 р. №140 «Про перейменування топонімічних об’єктів та демонтаж пам’ятників та пам’ятних знаків у Житомирській області» провулок Піонерський перейменували на провулок Пляжний.

Рішенням Бердичівської міської ради №152 від 21.07.2016 р. «Про перейменування вулиць та провулків м. Бердичева» провулок Піонерський перейменували на провулок Пляжний. Це рішення продублювало Розпорядження Голови Житомирської облдержадміністрації від 20.05.2016 р. №140.

Попередня назва – Червоної Авіації.

Під час окупації міста німецькими військами постановою Бердичівського Міського Управління №56 від 04.12.1941 р. вулиці повернули назву – Бродецька. Після деокупації у січні 1944 р. вулиці знову надали назву Червоної Авіації.

Розпорядженням голови ОДА №164 від 03.06.2016 року «Про внесення змін у додаток 1 до розпорядження голови облдержадміністрації від 20.05.2016 № 140» вулицю Червоної Авіації перейменували на вулицю Поліни Гельман.

Рішенням Бердичівської міської ради №152 від 21.07.2016 р. «Про перейменування вулиць та провулків м. Бердичева» вулицю Червоної Авіації перейменували на вулицю Поліни Гельман. Це рішення продублювало Розпорядження голови ОДА №164 від 03.06.2016 р.

Вулиця з’явилась у 1957 році. Рішенням виконавчого комітету Бердичівської міської ради №480 від 14.11.1957 р. в кварталах №230-231-233 прорізали нову вулицю і надали їй ім’я вулиця Польова.

Первісна назва вулиці.

Рішенням Бердичівської міської ради №730 від 08.10.2013 року «Про найменування новостворених вулиць» новостворена вулиця Проектна, 8 названа вулицею Привітна.

Рішенням виконавчого комітету Бердичівської міської ради №286 від 29.04.1985 р. площу Привокзальну перейменували на площу 40-річчя Перемоги. Цим же рішенням відділ комунального господарства зобов’язали виготовити і встановити на перейменованій площі меморіальну дошку з новою назвою та під час її відкриття провести мітинг жителів міста. Але така дошка так і не була встановлена, мітинг не проводився.

Нова назва площі не прижилась і нині вона залишається площею Привокзальною.

Вулиця Привокзальна внесена до переліку назв площ, вулиць і провулків міста Бердичева рішенням Бердичівської міської ради №750 від 23.09.2009 р. «Про внесення змін і доповнень до рішення міської ради від 18.03.09 р. №637 «Про затвердження переліку назв площ, вулиць і провулків м. Бердичева».

Історична назва вулиці – Прорізна.

Рішенням Виконавчого комітету Бердичівської міської ради №304 від 15.05.1975 р. щодо перейменування 9 вулиць і створення нової площі на відзначення 30-річчя Перемоги вулицю Прорізну перейменували на вулицю Ковпака.

Розпорядженням Голови Житомирської облдержадміністрації від 20.05.2016 р. №140 «Про перейменування топонімічних об’єктів та демонтаж пам’ятників та пам’ятних знаків у Житомирській області» вулицю Ковпака перейменували на вулицю Прорізна.

Рішенням Бердичівської міської ради №152 від 21.07.2016 р. «Про перейменування вулиць та провулків м. Бердичева» вулицю Ковпака перейменували на вулицю Прорізна. Це рішення продублювало Розпорядження Голови Житомирської облдержадміністрації від 20.05.2016 р. №140.

* * *

Ковпак Сидір Артемович (1887-1967) – командир Путивльського партизанського загону (пізніше – Сумського партизанського з’єднання, ще пізніше – 1-ї Української партизанської дивізії СРСР), двічі Герой Радянського Союзу, генерал-майор, член ЦК КП(б) України.

Попередня назва вулиці – Профсоюзна.

Розпорядженням Голови Житомирської облдержадміністрації від 20.05.2016 р. №140 «Про перейменування топонімічних об’єктів та демонтаж пам’ятників та пам’ятних знаків у Житомирській області» вулицю Профсоюзну перейменували на вулицю Профспілкову.

Рішенням Бердичівської міської ради №152 від 21.07.2016 р. «Про перейменування вулиць та провулків м. Бердичева» вулицю Профсоюзну перейменували на вулицю Профспілкову. Це рішення продублювало Розпорядження Голови Житомирської облдержадміністрації від 20.05.2016 р. №140.

Первісна назва провулку – Профсоюзний.

Провулок утворився у 1956 році. Рішенням виконавчого комітету Бердичівської міської ради №157 від 20.04.1956 р. в кварталі №145 прорізали новий провулок і надали ім’я провулок Профсоюзний.

Розпорядженням Голови Житомирської облдержадміністрації від 20.05.2016 р. №140 «Про перейменування топонімічних об’єктів та демонтаж пам’ятників та пам’ятних знаків у Житомирській області» провулок Профсоюзний перейменували на провулок Профспілковий.

Рішенням Бердичівської міської ради №152 від 21.07.2016 р. «Про перейменування вулиць та провулків м. Бердичева» провулок Профсоюзний перейменували на провулок Профспілковий. Це рішення продублювало Розпорядження Голови Житомирської облдержадміністрації від 20.05.2016 р. №140.

Історична назва вулиці – Пушкінська.

Під час окупації міста німецькими військами у 1941 році постановою Бердичівського Міського Управління №56 від 04.12.1941 р. вулицю Пушкінську перейменували на вулицю Барвисту. Після деокупації міста у 1944 році вулиці повернули назву Пушкінська.

Рішенням виконкому Бердичівської міської ради від 11 січня 1957 року Протокол №3, п. 15, частина вулиці Карла Маркса (нині вулиця Михайла Грушевського) від №78 вважається продовженням вулиці Пушкіна.

Попередня назва – вулиця Квітнева.

Рішенням Виконавчого комітету №637 від 28.12.2016 р. частину вулиці Квітневої від №85 і до кінця та від №92 і до кінця перейменували на вулицю Радислава Атішева (без зміни нумерації садиб).

До цього в період з 16 по 28 грудня 2016 року у відповідності до рішення Виконавчого комітету Бердичівської міської ради №594 від 16.12.2016 р. «Про перейменування провулків» провулок Червонотравневий носив назву вулиці Радислава Атішева, після чого йому повернули попередню назву.

* * *

Атішев Радислав (1988-2015) – уродженець Бердичева, учасник АТО/ООС. Загинув 18 травня 2016 року під час бойового чергування у промисловій зоні міста Авдіївка Донецької області від кулі снайпера. Похований в Бердичеві на загальноміському кладовищі.

У листопаді 1938 року постановою міськради вулиця отримала назву імені Марини Раскової. Вулиця виникла на місці колишнього хутора Бутовського.

У часи нацистської окупації 1941-1944 рр. постановою Бердичівського міського управління №56 від 04.12.1941 р. вулиці Раскової надали нову назву – 3-я Українська. З приходом радянських військ вулиці повернули попередню назву – Марини Раскової.

* * *

Раскова Марина Михайлівна (1912-1943) – російська радянська льотчиця, одна з перших жінок, яку удостоєно звання Герой Радянського Союзу (1938) за здійснення безпосадкового перельоту Москва – Далекий Схід (Кербі) (у складі екіпажу В. Гризодубової та П. Осипенко).

Провулок виник на місці колишнього хутора Бутовського.

У листопаді 1938 року постановою міськради провулок отримав назву імені Марини Раскової.

* * *

Раскова Марина Михайлівна (1912-1943) – російська радянська льотчиця, одна з перших жінок, яку удостоєно звання Герой Радянського Союзу (1938) за здійснення безпосадкового перельоту Москва – Далекий Схід (Кербі) (у складі екіпажу В. Гризодубової та П. Осипенко).

Історична назва місцевості – площа Рибна.

Рішенням виконкому Бердичівської міської ради від 11 січня 1957 року Протокол №3, п. 15, площу Рибну перейменовано на вулицю Рибну.

Вулиця Ривжа отримала назву у відповідності до рішення Бердичівської міської ради №643 від 23.05.2013 р. «Про внесення змін до рішення міської ради від 18.03.09 № 637 «Про затвердження переліку назв площ, вулиць і провулків м. Бердичева» про перейменування новоутворених вулиць у мікрорайоні Елінг, що попередньо мали назви Проектна 1, -2, -3, -4, -5, на честь п’яти Героїв Радянського Союзу, які проживали у місті Бердичеві.

* * *

Ривж Всеволод Езупович (1907-1992) – учасник Другої світової війни, Герой Радянського Союзу. Проживав у Бердичеві, Почесний громадянин міста Бердичева.

Вулиця з’явилась у 1956 році. Рішенням виконавчого комітету Бердичівської міської ради №522 від 24.12.1956 р. в кварталі №86 прорізали нову вулицю і надали їй ім’я вулиця Річна (рос. Речная).

Провулок утворився у 1956 році. Рішенням виконавчого комітету Бердичівської міської ради №522 від 24.12.1956 р. в кварталі №80 прорізали новий провулок і надали ім’я провулок Річний (рос. Речной).

Первісна назва вулиці – Петровського (не плутати з колишньою вулицею Петровського, яка нині носить назву Шкіряників).

Вулиця Петровського з’явилась у 1930 році, коли хутір Бутовського, який існував на північній околиці міста, увійшов до складу міста і його розділили на вулиці Петровського, Жовтневу, Блюхера та Іллічівську.

Під час окупації міста німецькими військами постановою Бердичівського Міського Управління №56 від 04.12.1941 р. вулиці Петровського надали нову назву – 1-а Українська. Після деокупації у січні 1944 р. вулиці знову надали назву Петровського.

Рішенням виконавчого комітету Бердичівської міської ради від 26 вересня 1957 року Протокол №22, п. 410 вулицю Петровського перейменували на вулицю Робітничу.

Початкова назва вулиці – Кооперативна.

Така назва вулиці з’явилась у 1920-х роках, коли розпочалась розбудова хутора Корнілова (сучасний мікрорайон Корніловка), і влада надала новоствореним вулицям назви.

У 1982 році в Радянському Союзі широко відзначили 60-річчя утворення СРСР. З цієї нагоди рішенням виконкому Бердичівської міської ради №325 від 10.06.1982 р. вулицю Кооперативну перейменували на вулицю 60-ти річчя СРСР.

Рішенням Бердичівської міської ради №1124 від 25.06.2015 р. «Про внесення змін до рішення міської ради від 18.03.09 №637 «Про затвердження переліку назв площ, вулиць і провулків м. Бердичева» вулицю імені 60-річчя СРСР перейменовано на вулицю Романа Абрамова – бердичівлянина, захисника України, який віддав своє життя за збереження єдності і цілісності української держави під час проведення антитерористичної операції у східних областях.

Поштовхом для перейменування стали події на сході країни та необхідність втілення у життя вимог Закону України «Про засудження комуністичного та націонал-соціалістичного (нацистського) тоталітарних режимів в Україні та заборону пропаганди їхньої символіки».

Попередня назва – Клари Цеткін.

Розпорядженням Голови Житомирської облдержадміністрації від 20.05.2016 р. №140 «Про перейменування топонімічних об’єктів та демонтаж пам’ятників та пам’ятних знаків у Житомирській області» вулицю Клари Цеткін перейменували на вулицю Романівську.

Рішенням Бердичівської міської ради №152 від 21.07.2016 р. «Про перейменування вулиць та провулків м. Бердичева» вулицю Клари Цеткін перейменували на вулицю Романівську. Це рішення продублювало Розпорядження Голови Житомирської облдержадміністрації від 20.05.2016 р. №140.

* * *

Клара Цеткін (1857-1933) – діячка німецького та міжнародного комуністичного робітничого руху.

Попередня назва – Клари Цеткін.

Розпорядженням Голови Житомирської облдержадміністрації від 20.05.2016 р. №140 «Про перейменування топонімічних об’єктів та демонтаж пам’ятників та пам’ятних знаків у Житомирській області» провулок Клари Цеткін перейменували на провулок Романівський.

Рішенням Бердичівської міської ради №152 від 21.07.2016 р. «Про перейменування вулиць та провулків м. Бердичева» провулок Клари Цеткін перейменували на провулок Романівський. Це рішення продублювало Розпорядження Голови Житомирської облдержадміністрації від 20.05.2016 р. №140.

* * *

Клара Цеткін (1857-1933) – діячка німецького та міжнародного комуністичного робітничого руху.

Це історична назва вулиці.

У 1938 році постановою міської ради вулицю Руську та провулок Руський перейменували відповідно на вулицю Пролетарську та провулок Пролетарський. Ці назви існувала до 1941 року, коли під час німецької окупації Бердичівське Міське Управління постановою №56 від 04 грудня 1941 року не повернуло їм попередні назви – вулиця Руська та провулок Руський.

З того часу назва вулиці не змінювалась. Провулок зник з карти міста у 1950-х роках, коли тут провели перепланування та збудували перші багатоповерхові житлові будинки.

Це історична назва вулиці.

У 1927 році з нагоди 10-ї річниці Жовтневої революції вулицю Садову перейменували на вулицю Комінтерна.

Під час окупації міста німецькими військами у 1941 році постановою Бердичівського Міського Управління №56 від 04.12.1941 р. вулиці Комінтерна повернули історичну назву – вулиця Садова.

Рішенням Виконкому міської ради від 12.01.1945 року Протокол №1, п. 4, за клопотанням командування Бердичівської дивізії вулицю Садову перейменували на вулицю імені Швеця.

У Довіднику про перенумерацію домоволодінь м. Бердичева (1969) вулиця вже має назву Садова.

* * *

Комінтерн (скорочення від Комуністичний інтернаціонал) – міжнародна організація, яка об’єднувала комуністичні партії різних країн у 1919-1943 роках та знаходилась фактично під повним контролем влади СРСР.

Швець Ульян Євграфович (1900-1944) – радянський офіцер, капітан, Герой Радянського Союзу, командир 3-го стрілецького батальйону 545 стрілецького полку 389-ї стрілецької дивізії, яка у січні 1944 року брала участь у звільненні Бердичева від німецьких окупантів.

Загинув 3 серпня 1944 року. Похований у місті Сандомир, Польща. Указом Президії Верховної Ради СРСР від 23 вересня 1944 року капітану Швецю Ульяну Євграфовичу за доблесть і відвагу, проявлені при форсуванні річки Вісла й утриманні плацдарму в районі міста Сандомир, що забезпечило успішний наступ радянських військ присвоєно звання Героя Радянського Союзу, посмертно.

Розпорядженням голови ОДА №164 від 03.06.2016 року «Про внесення змін у додаток 1 до розпорядження голови облдержадміністрації від 20.05.2016 № 140» вулицю Сакко і Ванцетті перейменували на вулицю Романа Шухевича.

Бердичівська міська рада проігнорувала Розпорядження голови ОДА №164 від 03.06.2016 р. та залишила назву вулиці без змін – Сакко і Ванцетті, що створило юридичну колізію.

Вулиця з’явилась у 1957 році. Рішенням виконавчого комітету Бердичівської міської ради №480 від 14.11.1957 р. в кварталі №85 прорізали нову вулицю і надали їй ім’я вулиця Санаторна.

Первісна назва вулиці.

Рішенням Бердичівської міської ради №730 від 08.10.2013 року «Про найменування новостворених вулиць» новостворена вулиця Проектна, 7 названа вулицею Світла.

Це первісна назва вулиці.

Назва походить від того, що на цій вулиці жителі виготовляли свічки для Свято-Троїцького храму.

У радянський період вулиці надали назву імені Тельмана.

Розпорядженням Голови Житомирської облдержадміністрації від 20.05.2016 р. №140 «Про перейменування топонімічних об’єктів та демонтаж пам’ятників та пам’ятних знаків у Житомирській області» вулицю Тельмана перейменували на вулицю Свічну.

Рішенням Бердичівської міської ради №152 від 21.07.2016 р. «Про перейменування вулиць та провулків м. Бердичева» вулицю Тельмана перейменували на вулицю Свічну. Це рішення продублювало Розпорядження Голови Житомирської облдержадміністрації від 20.05.2016 р. №140.

* * *

Тельман Ернст (1886-1944) – лідер німецьких комуністів, один з головних політичних опонентів Гітлера.

Попередня назва – Тельмана.

Розпорядженням Голови Житомирської облдержадміністрації від 20.05.2016 р. №140 «Про перейменування топонімічних об’єктів та демонтаж пам’ятників та пам’ятних знаків у Житомирській області» провулок Тельмана перейменували на провулок Свічну.

Рішенням Бердичівської міської ради №152 від 21.07.2016 р. «Про перейменування вулиць та провулків м. Бердичева» провулок Тельмана перейменували на провулок Свічну. Це рішення продублювало Розпорядження Голови Житомирської облдержадміністрації від 20.05.2016 р. №140.

* * *

Тельман Ернст (1886-1944) – лідер німецьких комуністів, один з головних політичних опонентів Гітлера.

Історична назва вулиці – Марвінська.

У 1938 році вулицю Марвінську перейменували на вулицю МЮДа.

Розпорядженням Голови Житомирської облдержадміністрації від 20.05.2016 р. №140 «Про перейменування топонімічних об’єктів та демонтаж пам’ятників та пам’ятних знаків у Житомирській області» вулицю МЮДа перейменували на вулицю Свободи.

Рішенням Бердичівської міської ради №152 від 21.07.2016 р. «Про перейменування вулиць та провулків м. Бердичева» вулицю МЮДа перейменували на вулицю Свободи. Це рішення продублювало Розпорядження Голови Житомирської облдержадміністрації від 20.05.2016 р. №140.

Історична назва провулку – Училищний.

У відповідності до постанови виконкому Бердичівської міської ради №72 від 26 червня 1944 року провулок Училищний перейменували на провулок імені генерал-полковника Леселідзе. Але це рішення не було затверджене виконкомом Житомирської обласної ради і за провулком залишилась назва Училищний.

Рішенням виконкому Бердичівської міської ради від 11 січня 1957 року Протокол №3, п. 15, провулок Училищний перейменовано на провулок МЮДа.

Розпорядженням Голови Житомирської облдержадміністрації від 20.05.2016 р. №140 «Про перейменування топонімічних об’єктів та демонтаж пам’ятників та пам’ятних знаків у Житомирській області» провулок МЮДа перейменували на провулок Свободи.

Рішенням Бердичівської міської ради №152 від 21.07.2016 р. «Про перейменування вулиць та провулків м. Бердичева» провулок МЮДа перейменували на провулок Свободи. Це рішення продублювало Розпорядження Голови Житомирської облдержадміністрації від 20.05.2016 р. №140.

Вулиця виникла на місці колишнього хутора Бутовського. У 1930 році хутір ліквідували, на його місці спланували нові вулиці, одній з яких надали назву Жовтнева.

Під час окупації міста німецькими військами постановою Бердичівського Міського Управління №56 від 04.12.1941 р. вулиці надали нову назву – 2-а Українська. Після деокупації у січні 1944 р. вулиці знову надали назву Жовтнева.

Розпорядженням Голови Житомирської облдержадміністрації від 20.05.2016 р. №140 «Про перейменування топонімічних об’єктів та демонтаж пам’ятників та пам’ятних знаків у Житомирській області» вулицю Жовтневу перейменували на вулицю Святої Покрови.

Рішенням Бердичівської міської ради №152 від 21.07.2016 р. «Про перейменування вулиць та провулків м. Бердичева» вулицю Жовтневу перейменували на вулицю Святої Покрови. Це рішення продублювало Розпорядження Голови Житомирської облдержадміністрації від 20.05.2016 р. №140.

Первісна назва провулку – Жовтневий.

Провулок виник на місці колишнього хутора Бутовського. У 1930 році хутір ліквідували, на його місці спланували нові вулиці, одній з яких надали назву Жовтнева.

Розпорядженням Голови Житомирської облдержадміністрації від 20.05.2016 р. №140 «Про перейменування топонімічних об’єктів та демонтаж пам’ятників та пам’ятних знаків у Житомирській області» провулок Жовтневий перейменували на провулок Святої Покрови.

Рішенням Бердичівської міської ради №152 від 21.07.2016 р. «Про перейменування вулиць та провулків м. Бердичева» провулок Жовтневий перейменували на провулок Святої Покрови. Це рішення продублювало Розпорядження Голови Житомирської облдержадміністрації від 20.05.2016 р. №140.

Це первісна назва вулиці.

У 1938 році вулицю Семенівську перейменували на вулицю імені Леваневського.

Рішенням виконавчого комітету Бердичівської міської ради від 26 вересня 1957 року Протокол №22, п. 410 вулицю Леваневського перейменували на вулицю Семенівську.

На відзнаку 30-річчя Перемоги 15.05.1975 р. виконком прийняв рішення за №304, яким перейменував вулицю Семенівську на вулицю імені Героя Радянського Союзу Шелушкова. Цим же рішенням заводу «Прогрес» пропонувалось виготовити та встановити меморіальну дошку на вулиці. Того ж року дошку встановили на стіні будинку №3, Напис на дошці на російській мові: «Улица носит имя Шелушкова Г.И. Героя Советского Союза секретаря Житомирского подпольного обкома Компартии Украины в годи Великой Отечественной войны 1945-1945 г.г.». 15 квітня 2016 року на виконання вимог пакету законів про декомунізацію в Україні, ухвалених Верховною Радою 9 квітня 2015 року, цю меморіальну дошку демонтували.

Розпорядженням Голови Житомирської облдержадміністрації від 20.05.2016 р. №140 «Про перейменування топонімічних об’єктів та демонтаж пам’ятників та пам’ятних знаків у Житомирській області» вулицю Шелушкова перейменували на вулицю Семенівську.

Рішенням Бердичівської міської ради №152 від 21.07.2016 р. «Про перейменування вулиць та провулків м. Бердичева» вулицю Шелушкова перейменували на вулицю Семенівську. Це рішення продублювало Розпорядження Голови Житомирської облдержадміністрації від 20.05.2016 р. №140.

* * *

Шелушков Григорій Іванович (1899-1943) – один з організаторів та керівників підпільного і партизанського руху в Україні в роки німецько-радянської війни, Герой Радянського Союзу. Деякий час проживав та працював у Бердичеві.

Це первісна назва провулку.

Рішенням виконавчого комітету Бердичівської міської ради від 26 вересня 1957 року Протокол №22, п. 410 провулок I-й Леваневського перейменували на провулок I-й Семенівський.

Рішенням виконавчого комітету Бердичівської міської ради №720 від 19.11.1981 р. провулок I-й Семенівський перейменували на провулок I-й Шелушкова.

Розпорядженням Голови Житомирської облдержадміністрації від 20.05.2016 р. №140 «Про перейменування топонімічних об’єктів та демонтаж пам’ятників та пам’ятних знаків у Житомирській області» провулок I-й Шелушкова перейменували на провулок I-й Семенівський.

Рішенням Бердичівської міської ради №152 від 21.07.2016 р. «Про перейменування вулиць та провулків м. Бердичева» провулок I-й Шелушкова перейменували на провулок I-й Семенівський. Це рішення продублювало Розпорядження Голови Житомирської облдержадміністрації від 20.05.2016 р. №140.

* * *

Шелушков Григорій Іванович (1899-1943) – один з організаторів та керівників підпільного і партизанського руху в Україні в роки німецько-радянської війни, Герой Радянського Союзу. Деякий час проживав та працював у Бердичеві.

Це первісна назва провулку.

Рішенням виконавчого комітету Бердичівської міської ради від 26 вересня 1957 року Протокол №22, п. 410 провулок II-й Леваневського перейменували на провулок II-й Семенівський.

Рішенням виконавчого комітету Бердичівської міської ради №720 від 19.11.1981 р. провулок II-й Семенівський перейменували на провулок II-й Шелушкова.

Розпорядженням Голови Житомирської облдержадміністрації від 20.05.2016 р. №140 «Про перейменування топонімічних об’єктів та демонтаж пам’ятників та пам’ятних знаків у Житомирській області» провулок II-й Шелушкова перейменували на провулок II-й Семенівський.

Рішенням Бердичівської міської ради №152 від 21.07.2016 р. «Про перейменування вулиць та провулків м. Бердичева» провулок II-й Шелушкова перейменували на провулок II-й Семенівський. Це рішення продублювало Розпорядження Голови Житомирської облдержадміністрації від 20.05.2016 р. №140.

* * *

Шелушков Григорій Іванович (1899-1943) – один з організаторів та керівників підпільного і партизанського руху в Україні в роки німецько-радянської війни, Герой Радянського Союзу. Деякий час проживав та працював у Бердичеві.

Це первісна назва провулку.

Рішенням виконавчого комітету Бердичівської міської ради від 26 вересня 1957 року Протокол №22, п. 410 провулок IV-й Леваневського перейменували на провулок IV-й Семенівський.

Рішенням виконавчого комітету Бердичівської міської ради №720 від 19.11.1981 р. провулок IV-й Семенівський перейменували на провулок IV-й Шелушкова.

Розпорядженням Голови Житомирської облдержадміністрації від 20.05.2016 р. №140 «Про перейменування топонімічних об’єктів та демонтаж пам’ятників та пам’ятних знаків у Житомирській області» провулок IV-й Шелушкова перейменували на провулок IV-й Семенівський.

Рішенням Бердичівської міської ради №152 від 21.07.2016 р. «Про перейменування вулиць та провулків м. Бердичева» провулок IV-й Шелушкова перейменували на провулок IV-й Семенівський. Це рішення продублювало Розпорядження Голови Житомирської облдержадміністрації від 20.05.2016 р. №140.

* * *

Шелушков Григорій Іванович (1899-1943) – один з організаторів та керівників підпільного і партизанського руху в Україні в роки німецько-радянської війни, Герой Радянського Союзу. Деякий час проживав та працював у Бердичеві.

Це первісна назва провулку.

Рішенням виконавчого комітету Бердичівської міської ради від 26 вересня 1957 року Протокол №22, п. 410 провулок V-й Леваневського перейменували на провулок V-й Семенівський.

Рішенням виконкому у 1957 році у зв’язку з розширенням індивідуальних житлових будівель прорізали нові вулиці та провулки, у т.ч. у кварталі №234 створили новий провулок, який назвали V-й Семенівський.

Рішенням виконавчого комітету Бердичівської міської ради №720 від 19.11.1981 р. провулок V-й Семенівський перейменували на провулок V-й Шелушкова.

Розпорядженням Голови Житомирської облдержадміністрації від 20.05.2016 р. №140 «Про перейменування топонімічних об’єктів та демонтаж пам’ятників та пам’ятних знаків у Житомирській області» провулок V-й Шелушкова перейменували на провулок V-й Семенівський.

Рішенням Бердичівської міської ради №152 від 21.07.2016 р. «Про перейменування вулиць та провулків м. Бердичева» провулок V-й Шелушкова перейменували на провулок V-й Семенівський. Це рішення продублювало Розпорядження Голови Житомирської облдержадміністрації від 20.05.2016 р. №140.

* * *

Шелушков Григорій Іванович (1899-1943) – один з організаторів та керівників підпільного і партизанського руху в Україні в роки німецько-радянської війни, Герой Радянського Союзу. Деякий час проживав та працював у Бердичеві.

Це історична назва провулку.

Рішенням виконавчого комітету Бердичівської міської ради від 26 вересня 1957 року Протокол №22, п. 410 провулок VI-й Леваневського перейменували на провулок VI-й Семенівський.

Рішенням виконавчого комітету Бердичівської міської ради №720 від 19.11.1981 р. провулок VI-й Семенівський перейменували на провулок VI-й Шелушкова.

Розпорядженням Голови Житомирської облдержадміністрації від 20.05.2016 р. №140 «Про перейменування топонімічних об’єктів та демонтаж пам’ятників та пам’ятних знаків у Житомирській області» провулок VI-й Шелушкова перейменували на провулок VI-й Семенівський.

Рішенням Бердичівської міської ради №152 від 21.07.2016 р. «Про перейменування вулиць та провулків м. Бердичева» провулок VI-й Шелушкова перейменували на провулок VI-й Семенівський. Це рішення продублювало Розпорядження Голови Житомирської облдержадміністрації від 20.05.2016 р. №140.

* * *

Шелушков Григорій Іванович (1899-1943) – один з організаторів та керівників підпільного і партизанського руху в Україні в роки німецько-радянської війни, Герой Радянського Союзу. Деякий час проживав та працював у Бердичеві.

Провулок з’явився у 1957 році. Рішенням виконавчого комітету Бердичівської міської ради №480 від 14.11.1957 р. в кварталі №178 прорізали новий провулок і надали йому ім’я провулок Карла Маркса.

Рішенням Виконавчого комітету Бердичівської міської ради №594 від 16.12.2016 р. «Про перейменування провулків» провулок Карла Маркса перейменовано на вулицю Сергія Гадіулліна.

* * *

Гадіуллін Сергій Федорович (1986-2015) – уродженець Бердичева, учасник АТО/ООС. Загинув 15 листопада 2015 року біля м. Золоте Попаснянського району Луганської області, виконуючи бойове завдання, підірвавшись на радіокерованому фугасі. Похований Сергій Гадіуллін у Бердичеві на загальноміському кладовищі. Почесний громадянин міста Бердичева (2021, посмертно).

Історична назва вулиці – Іванівська.

Вулиця брала початок від вулиці Училищної (нині Джозефа Конрада), перетинала вулиці Театральну (Маяковського), Грецьку (Луппова) та впиралась у вулицю Агеєвську (нині не існує). У середині 1920-х років з’явилась ще одна вулиця Іванівська, яка брала початок від вулиці Фрунзе (Данилівська) та йшла далі на схід. Цю вулицю стали називати Новоіванівською.

У 1925 році вулицю Іванівську перейменували на вулицю Боровського.

У 1927 році з нагоди 10-ї річниці Жовтневої революції вулицю Боровського перейменували на вулицю Урицького. Цю назву вулиця носила до 2015 року.

Рішенням Бердичівської міської ради №1124 від 25.06.2015 р. «Про внесення змін до рішення міської ради від 18.03.09 №637 «Про затвердження переліку назв площ, вулиць і провулків м. Бердичева» вулицю Урицького перейменували на вулицю Сергія Ковтуна.

Поштовхом для перейменування стали події на сході країни та необхідність втілення у життя вимог Закону України «Про засудження комуністичного та націонал-соціалістичного (нацистського) тоталітарних режимів в Україні та заборону пропаганди їхньої символіки».

* * *

Боровський Вацлав Вацлавович (1871-1923) – революціонер, політичний діяч, дипломат, літературний критик.

Урицький Мойсей Соломонович (1873-1918) – відомий російський революціонер.

Доля Мойсея Урицького пов’язана з Бердичевом – у 1899 році в місті він влаштував підпільну друкарню київського комітету РСДРП. З квітня по вересень місяць йому разом з товаришами вдається надрукувати близько 10 тис. різних прокламацій та брошур, був підготовлений до випуску сьомий номер газети Київського комітету РСДРП «Вперед», єдиним редактором якої був Мойсей Урицький. До 1 травня 1899 року він зумів випустити і першотравневу прокламацію. Поява цієї прокламації стала повною несподіванкою для київського жандармського управління. Отримана агентурна інформація дозволила 6 серпня 1899 року порушити справу «о тайной бердичевской типографии, организованной сыном купца Моисеем Соломоновым Урицким». Урицького заарештували і заслали у Східний Сибір на 8 років. Тоді ще ніхто не міг уявити, що у майбутньому цей 26-ти річний чоловік стане одним із головних чекістів нової країни – очолить Петроградський ЧК.

Ковтун Сергій – бердичівлянин, захисник України, який віддав своє життя за збереження єдності і цілісності української держави під час проведення антитерористичної операції у східних областях.

Історична назва вулиці – Острожна.

У 1925 році вулицю перейменували на вулицю імені Ланцуцького – польського комуніста Станіслава Францевича Ланцуцького (1882-1937), депутата сейму. Але на карті міста 1926 року вулиця позначена як Острожна.

У 1934 році вулицю імені Ланцуцького перейменували на вулицю імені Димитрова. Цю назву вулиця зберігала до 2015 року.

Рішенням Бердичівської міської ради №1124 від 25.06.2015 р. «Про внесення змін до рішення міської ради від 18.03.09 №637 «Про затвердження переліку назв площ, вулиць і провулків м. Бердичева» вулицю Димитрова перейменували на вулицю Сергія Сідлецького.

* * *

Димитров Георгій (1882-1949) – діяч болгарського та міжнародного комуністичного руху.

Сідлецький Сергій – бердичівлянин, захисник України, який віддав своє життя за збереження єдності і цілісності української держави під час проведення антитерористичної операції у східних областях.

Попередня назва – площа Будівельників.

Назва походила від розташованих у цій промисловій зоні на північній околиці міста численних будівельно-монтажних підприємств та організацій.

У відповідності до рішення Бердичівської міської ради №643 від 23.05.2013 р. «Про внесення змін до рішення міської ради від 18.03.09 № 637 «Про затвердження переліку назв площ, вулиць і провулків м. Бердичева» площа Будівельників перейменована на площу Сєдлєцьку на честь міста-побратима Бердичева (з 2005 р.) – міста Сєдльце (пол. Siedlce; Сідлець, Сілець) у східній Польщі, адміністративного центру Сєдлецького повіту Мазовецького воєводства.

Розпорядженням голови ОДА №164 від 03.06.2016 року «Про внесення змін у додаток 1 до розпорядження голови облдержадміністрації від 20.05.2016 № 140» вулицю Сєрова перейменували на вулицю Межову.

Але Бердичівська міська рада проігнорувала Розпорядження голови ОДА і залишила назву вулиці без змін – Сєрова.

Початкова назва вулиці – Верхня.

На відзначення 30-річчя Перемоги виконавчий комітет Бердичівської міської ради прийняв рішення №304 від 15 травня 1975 року щодо перейменування ряду вулиць, у тому числі і вулиці Верхньої. Вона отримала назву вулиця Героя Радянського Союзу Симака. Але така довга назва вулиці важко сприймалася мешканцями міста, тому поступово від почесного звання в назві відмовились і нині в місті є вулиця Сімака. В рішенні виконкому про перейменування та в сучасній назві вулиці допущені помилки, справжнє прізвище Героя – Семак.

* * *

Семак Микола Павлович (1919-1944) – командир взводу протитанкових рушниць 117-ї гвардійської стрілецької дивізії, Герой Радянського Союзу. У січні 1944 року приймав участь у звільненні Бердичева від німецьких загарбників, загинув неподалік села Кустовецьке Хмільницького району Вінницької області, похований в Бердичеві на військовій ділянці загальноміського кладовища по вулиці Пушкіна.

Початкова назва провулку – Верхній.

19 листопада 1981 року Бердичівський міський комітет прийняв рішення №720 про перейменування ряду провулків, в тому числі і провулку Верхнього. Він отримав назву провулок Сімака. В назві провулку допущена помилка, справжнє прізвище Героя – Семак.

* * *

Семак Микола Павлович (1919-1944) – командир взводу протитанкових рушниць 117-ї гвардійської стрілецької дивізії, Герой Радянського Союзу. У січні 1944 року приймав участь у звільненні Бердичева від німецьких загарбників, загинув неподалік села Кустовецьке Хмільницького району Вінницької області, похований в Бердичеві на військовій ділянці загальноміського кладовища по вулиці Пушкіна.

Попередня назва – Комсомольська.

Розпорядженням голови ОДА №164 від 03.06.2016 року «Про внесення змін у додаток 1 до розпорядження голови облдержадміністрації від 20.05.2016 № 140» вулицю Комсомольську перейменували на вулицю Січових Стрільців.

Рішенням Бердичівської міської ради №152 від 21.07.2016 р. «Про перейменування вулиць та провулків м. Бердичева» вулицю Комсомольську перейменували на вулицю Січових Стрільців. Це рішення продублювало Розпорядження голови ОДА №164 від 03.06.2016 р.

Соборна – історична назва площі, яка з’явилась після спорудження православного собору Успіння Пресвятої Богородиці (1837) та була окреслена лінією будинків на схід від собору.

У 1919 році після остаточного утвердження в Бердичеві радянської влади площу Соборну перейменували на площу Радянську. Ця назва проіснувала до 1941 року.

Під час окупації міста німецькими військами постановою Бердичівського Міського Управління №56 від 04.12.1941 р. площі Радянській надали нову назву – Українська (православний собор на цей час уже не існував). Після деокупації у січні 1944 р. площі повернули назву Радянська. Така назва існувала до 1995 року.

Рішенням Бердичівської міської ради №471 від 24 жовтня 1995 року «Про перейменування Радянської площі» площу Радянську перейменували на площу Соборну.

Попередня назва – Червоноармійська.

Розпорядженням голови ОДА №164 від 03.06.2016 року «Про внесення змін у додаток 1 до розпорядження голови облдержадміністрації від 20.05.2016 № 140» вулицю Червоноармійську перейменували на вулицю Солдатську.

Рішенням Бердичівської міської ради №152 від 21.07.2016 р. «Про перейменування вулиць та провулків м. Бердичева» вулицю Червоноармійську перейменували на вулицю Солдатську. Це рішення продублювало Розпорядження голови ОДА №164 від 03.06.2016 р.

Попередня назва – Червоноармійський.

Розпорядженням голови ОДА №164 від 03.06.2016 року «Про внесення змін у додаток 1 до розпорядження голови облдержадміністрації від 20.05.2016 № 140» провулок Червоноармійський перейменували на провулок Солдатський.

Рішенням Бердичівської міської ради №152 від 21.07.2016 р. «Про перейменування вулиць та провулків м. Бердичева» провулок Червоноармійський перейменували на провулок Солдатський. Це рішення продублювало Розпорядження голови ОДА №164 від 03.06.2016 р.

Первісна назва вулиці.

Рішенням Бердичівської міської ради №730 від 08.10.2013 року «Про найменування новостворених вулиць» новостворена вулиця Проектна, 10 названа вулицею Сонячна.

Вулиця з’явилась у 1956 році. Рішенням виконавчого комітету Бердичівської міської ради №522 від 24.12.1956 р. в кварталі №84 прорізали нову вулицю і надали їй ім’я вулиця Соснова.

Рішенням виконавчого комітету Бердичівської міської ради від 26 вересня 1957 року Протокол №22, п. 410 вулицю Кривоноса перейменували на вулицю Стадіонну.

Провулок утворився у 1956 році. Рішенням виконавчого комітету Бердичівської міської ради №157 від 20.04.1956 р. в кварталах №227 та №234 прорізали новий провулок і надали ім’я провулок Станційний.

У 2010 році поруч із вулицею Гришковецькою прорізали дві вулиці шириною по 15 м.

Рішенням виконавчого комітету Бердичівської міської ради №524 від 21.08.2010 р. «Про присвоєння будівельних адрес» одній з прорізаних вулиць надали назву вулиця Східна.

Попередня назва – Маяковського.

Розпорядженням Голови Житомирської облдержадміністрації від 20.05.2016 р. №140 «Про перейменування топонімічних об’єктів та демонтаж пам’ятників та пам’ятних знаків у Житомирській області» вулицю Маяковського перейменували на вулицю Театральну.

Рішенням Бердичівської міської ради №152 від 21.07.2016 р. «Про перейменування вулиць та провулків м. Бердичева» вулицю Маяковського перейменували на вулицю Театральну. Це рішення продублювало Розпорядження Голови Житомирської облдержадміністрації від 20.05.2016 р. №140.

Попередня назва – Маяковського.

Розпорядженням Голови Житомирської облдержадміністрації від 20.05.2016 р. №140 «Про перейменування топонімічних об’єктів та демонтаж пам’ятників та пам’ятних знаків у Житомирській області» провулок Маяковського перейменували на провулок Театральний.

Рішенням Бердичівської міської ради №152 від 21.07.2016 р. «Про перейменування вулиць та провулків м. Бердичева» провулок Маяковського перейменували на провулок Театральний. Це рішення продублювало Розпорядження Голови Житомирської облдержадміністрації від 20.05.2016 р. №140.

Це історична назва вулиці.

Від початку своєї появи вулиця заселялась ремісниками однієї спеціальності (в даному випадку – торговцями) з нічною охороною свого майна. На порівняно невеликому відтинку розміщувалось багато магазинів, торгових лавок, жваво йшла торгівля. Звідси і назва вулиці.

У середині 1930-х років влада здійснила спробу перейменувати вулицю Торгову на провулок Шевченка. Але в подальшому знову повернулись до старої назви.

Вулиця з’явилась у 1956 році. Рішенням виконавчого комітету Бердичівської міської ради №157 від 20.04.1956 р. в кварталі №159 прорізали нову вулицю і надали їй ім’я вулиця Транспортна.

Історична назва вулиці – Муромська.

Після Другої світової війни вулиця мала назву імені Молокова.

Рішенням виконавчого комітету Бердичівської міської ради від 26 вересня 1957 року Протокол №22, п. 410 вулицю Молокова перейменували на вулицю Муромську.

Рішенням Виконавчого комітету Бердичівської міської ради №304 від 15.05.1975 р. на відзначення 30-річчя Перемоги радянського народу у Великій Вітчизняній війні вулицю Муромську перейменували на вулицю імені 30-річчя Перемоги.

* * *

Молоков Василь Сергійович (1895-1982) – радянський військовий і полярний льотчик, генерал-майор авіації (04.06.1940). Герой Радянського Союзу (20.04.1934). Член Центральної ревізійної комісії ВКП(б) (1941-1952). Обирався членом Центрального виконавчого комітету СРСР 7-го скликання (1935-1937), депутатом Верховної Ради СРСР 1-го скликання (1937-1946).

Рішенням виконкому Бердичівської міської ради від 11 січня 1957 року Протокол №3, п. 15, провулок Ново-Іванівський перейменовано на вулицю Трудову.

Вулиця з’явилась у 1956 році. Рішенням виконавчого комітету Бердичівської міської ради №157 від 20.04.1956 р. в кварталі №107 прорізали нову вулицю і надали їй ім’я вулиця Українська.

Рішенням виконавчого комітету Бердичівської міської ради від 26 вересня 1957 року Протокол №22, п. 410 вулицю Ізотова перейменували на вулицю Урожайну.

* * *

Ізотов Микита Олексійович, рідко Никифор Олександрович Ізотов (1902-1951) – український шахтар, передовик, зачинатель ізотовського руху.

Рішенням виконкому Бердичівської міської ради від 11 січня 1957 року Протокол №3, п. 15, провулок Островського перейменована на вулицю Фруктову.

Рішенням Бердичівської міської ради №1088 від 28.05.2015 року «Про найменування новостворених вулиць та провулків» новостворену вулицю у мікрорайоні Елінг назвали вулиця Хажинська.

Попередня назва вулиці – Куйбишева.

Розпорядженням голови ОДА №164 від 03.06.2016 року «Про внесення змін у додаток 1 до розпорядження голови облдержадміністрації від 20.05.2016 № 140» вулицю Куйбишева перейменували на вулицю Цадика.

Рішенням Бердичівської міської ради №152 від 21.07.2016 р. «Про перейменування вулиць та провулків м. Бердичева» вулицю Куйбишева перейменували на вулицю Цадика. Це рішення продублювало Розпорядження голови ОДА №164 від 03.06.2016 р.

* * *

Куйбишев Валеріан Володимирович (1888-1935) – російський революціонер, а потім радянський партійний і політичний діяч.

Попередня назва – Куйбишева.

Розпорядженням Голови Житомирської облдержадміністрації від 20.05.2016 р. №140 «Про перейменування топонімічних об’єктів та демонтаж пам’ятників та пам’ятних знаків у Житомирській області» провулок Куйбишева перейменовано на провулок Фабричний.

Розпорядженням голови ОДА №164 від 03.06.2016 року «Про внесення змін у додаток 1 до розпорядження голови облдержадміністрації від 20.05.2016 № 140» провулок Куйбишева перейменували на провулок Цадика. Цим самим голова ОДА проігнорував своє ж Розпорядження №140 від 20.05.2016 р. про перейменування провулку Куйбишева на Фабричний.

Рішенням Бердичівської міської ради №152 від 21.07.2016 р. «Про перейменування вулиць та провулків м. Бердичева» провулок Куйбишева перейменували на провулок Цадика. Це лише ускладнило юридичну ситуацію.

Через деякий час міська влада вирішила частково виправити юридичну колізію, яка виникла у зв’язку з Розпорядженням Голови Житомирської облдержадміністрації від 20.05.2016 р. №140. Рішенням Бердичівської міської ради від 07.12.2016 р. №238 «Про внесення змін до додатку до рішення міської ради від 21.07.2016 №152 «Про перейменування вулиць та провулків м. Бердичева» перейменувала провулок Фабричний на провулок Цадика.

* * *

Куйбишев Валеріан Володимирович (1888-1935) – російський революціонер, а потім радянський партійний і політичний діяч.

Первісна назва площі – Жовтнева.

Таку назву територія біля адміністративного будинку міськкому Компартії України і виконкому міської Ради депутатів трудящих, обмежену вулицями К.Лібкнехта, Садовою, Генерала Луппова отримала у відповідності до рішення виконавчого комітету Бердичівської міської ради №533 від 08.09.1977 р. «Про перейменування назв вулиць міста на відзнаку 60-річчя Великої Жовтневої соціалістичної революції». Цим же рішенням міськкомунгосп зобов’язали виготовити та встановити меморіальну дошку на будинку міськкому Компартії України. 4 листопада 1977 року на урочистому мітингу таку меморіальну дошку відкрили, вона містила присвятний напис: «Площа названа Жовтневою на честь 60-річчя Великої Жовтневої соціалістичної революції».

7 лютого 2013 року рішенням №602 Бердичівської міської ради площа Жовтнева отримала нову назву – площа Центральна. Та це рішення не вступило у законну дію, оскільки не були витримані окремі передбачені законом процедури – не дотримано термінів офіційної публікації проекту рішення на сайті міста. У зв’язку з цим депутати вдруге повернулись до цього питання та провели нове голосування з приводу перейменування площі. Рішенням Бердичівської міської ради №613 від 25.04.2013 р. «Про внесення змін до рішення міської ради від 18.03.09 р. №637 «Про затвердження переліку назв площ, вулиць і провулків м. Бердичева» площу Жовтневу перейменували на площу Центральну. А 24 жовтня 2013 року зі стіни будівлі Бердичівської міської ради та міського виконавчого комітету зняли і меморіальну дошку.

Це історична назва вулиці.

Вулиця отримала назву від назви населеного пункту, у напрямку якого вона веде – селища Червоне Андрушівського району (нині селище входить до складу Бердичівського району). Селище знаходиться на відстані 20 км від Бердичева.

Історично Червоне мало тісні економічні зв’язки з Бердичевом – тут знаходився спиртовий завод та цукропереробний комбінат, від яких до бердичівського цукрорафінадного заводу свого часу проклали вузькоколійну залізницю (нині колія розібрана).

Див. вулиця Червона.

Див. вулиця Червона.

Рішенням Виконавчого комітету Бердичівської міської ради №594 від 16.12.2016 р. «Про перейменування провулків» провулок Червонотравневий перейменували на вулицю Радислава Атішева.

Ця назва вулиці проіснувала лише два тижні: рішенням Виконавчого комітету від 28.12.2016 р. №637 «Про внесення змін до рішення виконкому від 16.12.2016 №594 «Про перейменування провулків» провулку Червонотравневий повернули його попередню назву, а частині вулиці Квітневої надали назву вулиця Радислава Атішева.

Вулиця з’явилась у 1956 році. Рішенням виконавчого комітету Бердичівської міської ради №483 від 30.11.1956 р. в кварталі №86 прорізали нову вулицю і надали їй ім’я вулиця Чехова.

Вулиця з’явилась у 1957 році. Рішенням виконавчого комітету Бердичівської міської ради №62 від 12.02.1957 р. в кварталі №225 прорізали нову вулицю і надали їй ім’я вулиця Чкалова.

Розпорядженням голови ОДА №164 від 03.06.2016 року «Про внесення змін у додаток 1 до розпорядження голови облдержадміністрації від 20.05.2016 №140» вулицю Чкалова перейменували на вулицю Степана Бандери.

Але Бердичівська міська рада проігнорувала Розпорядження голови ОДА і залишила назву вулиці без змін – Чкалова.

Первісна, історична назва вулиці – Чуднівська.

Рішенням виконавчого комітету Бердичівської міської ради від 26 вересня 1957 року Протокол №22, п. 410 вулицю Будьонного перейменували на вулицю Чуднівську.

Рішенням виконавчого комітету Бердичівської міської ради від 26 вересня 1957 року Протокол №22, п. 410 провулок Будьонного перейменували на провулок Чуднівський.

Вулиця Шевиріна отримала назву у відповідності до рішення Бердичівської міської ради №643 від 23.05.2013 р. «Про внесення змін до рішення міської ради від 18.03.09 № 637 «Про затвердження переліку назв площ, вулиць і провулків м. Бердичева» про перейменування новоутворених вулиць у мікрорайоні Елінг, що попередньо мали назви Проектна 1, -2, -3, -4, -5, на честь п’яти Героїв Радянського Союзу, які проживали у місті Бердичеві.

* * *

Шевирін Валентин Михайлович (1922-1994) – учасник Другої світової війни, Герой Радянського Союзу.

Історична назва вулиці – Нікольська.

Саме на цій вулиці знаходилась дерев’яна Миколаївська церква, збудована у 1751 році. У 1908 році на її місці спорудили кам’яний храм, нині це Свято-Миколаївський собор УПЦ.

1 травня 1919 року вулицю Поперечну, яка з’єднує вулиці Махнівську (нині Вінницька) та Білопільську (нині Європейська) рішенням повітового виконкому перейменували на вулицю імені Тараса Шевченка.

У 1925 році вулицю Нікольську перейменували на вулицю Шевченка.

У часи нацистської окупації 1941-1944 рр. у постанові Бердичівського міського управління №56 від 04.12.1941 р. вказується про перейменування вулиці Нікольської на вулицю Шевченка.

Вулиця отримала назву у 1990 році, її назвали на честь прийняття Верховною Радою України 16 липня 1990 року Декларації про державний суверенітет України.

У часи нацистської окупації 1941-1944 рр. постановою Бердичівського міського управління №56 від 04.12.1941 р. вулиця Шкільна перейменована на вулицю Князя Святослава. З приходом радянських військ вулиці повернули попередню назву – вулиця Шкільна.

Первісна назва вулиці – Шкіряна.

Рішенням виконкому Бердичівської міської ради від 11 січня 1957 року Протокол №3, п. 15, в’їзд на територію шкіряного заводу перейменували на вулицю Шкіряна (рос. Кожевенная).

Рішенням виконавчого комітету Бердичівської міської ради №533 від 08.09.1977 р. вулицю Кожевенну перейменували на вулицю Петровського. Цим же рішенням міськкомунгосп зобов’язали виготовити та встановити на перейменованій вулиці меморіальну дошку. Така дошка того ж 1977 року з’явилась на стіні Будинку культури шкіроб’єднання ім. Ілліча та містила присвятний напис: «Вулиця названа іменем радянського державного і партійного діяча Григорія Івановича Петровського, який в 1922 році зустрічався з трудящими Бердичівського шкірзаводу». У написі була допущена помилка – зустріч відбулась 1920 року.

Приводом для найменування вулиці Петровського стало те, що у 1920 році до Бердичева прибув агітаційний поїзд на чолі з головою Всеукраїнського Центрального виконавчого комітету Григорієм Івановичем Петровським. Він виступив із доповіддю про поточний момент на Надзвичайному з’їзді Рад Бердичівського повіту, який проходить у цей час у Бердичеві. Також Григорій Петровський наступного дня зустрівся з робітниками націоналізованих владою машинобудівного заводу «Прогрес» та шкірзаводу Карла Шленкера.

Розпорядженням Голови Житомирської облдержадміністрації від 20.05.2016 р. №140 «Про перейменування топонімічних об’єктів та демонтаж пам’ятників та пам’ятних знаків у Житомирській області» вулицю Петровського перейменували на вулицю Шкіряників.

Рішенням Бердичівської міської ради №152 від 21.07.2016 р. «Про перейменування вулиць та провулків м. Бердичева» вулицю Петровського перейменували на вулицю Шкіряників. Це рішення продублювало Розпорядження Голови Житомирської облдержадміністрації від 20.05.2016 р. №140.

Рішенням виконавчого комітету Бердичівської міської ради №188 від 18.04.1987 р. «Про перейменування вулиці Маложитомирської у вулицю Шолом-Алейхема» вулицю Маложитомирську перейменували на вулицю Шолом-Алейхема.

На сьогодні в Бердичеві існують і вулиця Шолом-Алейхема, і вулиця Маложитомирська.

Це новостворена вулиця у мікрорайоні Елінгу.

Рішенням Бердичівської міської ради №443 від 22.09.2017 р. новостворену вулицю у мікрорайоні «Елінг» Проектна 1 перейменували на вулицю Щаслива.

Початкова назва – вулиця 25-го Жовтня.

Цю назву вулиця отримала на початку 30-х років XX ст., коли ліквідували приміський хутір Корніловка (також деякий час хутір мав назву Комнезамівка) та нарізали нові міські вулиці. З’явились такі вулиці, як Індустріальна, Колективізації, Лугова, Наркоматівська, 1 травня, Радянська. Саме 25 жовтня, але за старим стилем, відбувся Жовтневий переворот у Петрограді, який поклав початок появи нової радянської держави. Назву 25-го Жовтня вулиця носила до 2015 року.

Рішенням Бердичівської міської ради №1124 від 25.06.2015 р. «Про внесення змін до рішення міської ради від 18.03.09 №637 «Про затвердження переліку назв площ, вулиць і провулків м. Бердичева» вулицю 25-го Жовтня перейменували на вулицю Юрія Панасюка.

Поштовхом для перейменування стали події на сході країни та необхідність втілення у життя вимог Закону України «Про засудження комуністичного та націонал-соціалістичного (нацистського) тоталітарних режимів в Україні та заборону пропаганди їхньої символіки».

* * *

Панасюк Юрій – бердичівлянин, захисник України, який віддав своє життя за збереження єдності і цілісності української держави під час проведення антитерористичної операції у східних областях.

Первісна назва вулиці – Вдов’я.

Перед Другою світовою війною вулиця мала назву імені Крупської.

Під час окупації міста німецькими військами постановою Бердичівського Міського Управління №56 від 04.12.1941 р. вулиці повернули первісну назву – Вдов’я. Після деокупації у січні 1944 р. вулиці знову надали назву імені Крупської.

Розпорядженням Голови Житомирської облдержадміністрації від 20.05.2016 р. №140 «Про перейменування топонімічних об’єктів та демонтаж пам’ятників та пам’ятних знаків у Житомирській області» вулицю Крупської перейменували на вулицю Януша Тишкевича.

Рішенням Бердичівської міської ради №152 від 21.07.2016 р. «Про перейменування вулиць та провулків м. Бердичева» вулицю Крупської перейменували на вулицю Януша Тишкевича. Це рішення продублювало Розпорядження Голови Житомирської облдержадміністрації від 20.05.2016 р. №140.

* * *

Крупська Надія Костянтинівна, Ульянова Надія Костянтинівна (1869-1939) – більшовицька революціонерка, теоретикиня та організаторка радянського шкільництва та системи народної освіти, радянська суспільна громадська діячка. Почесна член Академії наук СРСР (1.02.1931), докторка педагогічних наук (1936). Член Центральної контрольної комісії ВКП(б) у 1924-1927 роках та член Президії ЦКК ВКП(б) у 1924-1925 роках. Член ЦК ВКП(б) у 1927-1939 роках. Дружина Володимир (Ульянова) Леніна.

Тишкевич Януш Федорович (1590-1649) – граф, магнат та політичний діяч Речі Посполитої, воєвода та генеральний староста київського краю, власник Бердичева та навколишніх земель, засновник костелу в ім’я Непорочного Зачаття Пресвятої Діви Марії, Святого Михаїла Архангела, Святого Івана Хрестителя та Святого Івана Євангеліста, кляштору Босих кармелітів.

Первісна назва вулиці – імені Ульянової.

Вулиця з’явився у 1958 році. Рішенням виконавчого комітету Бердичівської міської ради №58 від 20.02.1958 р. в кварталі №14 прорізали нову вулицю і надали їй ім’я вулиця  імені Ульянової.

Розпорядженням Голови Житомирської облдержадміністрації від 20.05.2016 р. №140 «Про перейменування топонімічних об’єктів та демонтаж пам’ятників та пам’ятних знаків у Житомирській області» вулицю Ульянової перейменували на вулицю Ярослава Мудрого.

Рішенням Бердичівської міської ради №152 від 21.07.2016 р. «Про перейменування вулиць та провулків м. Бердичева» вулицю Ульянової перейменували на вулицю Ярослава Мудрого. Це рішення продублювало Розпорядження Голови Житомирської облдержадміністрації від 20.05.2016 р. №140.

* * *

Ульянова Марія Іллівна (1878-1937) – радянська діячка, революціонерка, молодша сестра Володимира Леніна. Член Центральної контрольної комісії ВКП(б) у 1925-1934 роках, член Президії ЦКК ВКП(б) у 1932-1934 роках. Член Комісії радянського контролю при РНК СРСР та член Бюро Комісії радянського контролю при РНК СРСР у 1934-1937 роках. Член Центрального виконавчого комітету СРСР у 1935-1937 роках.

Ярослав Володимирович (983/987-1054) — київський князь із династії Рюриковичів. Великий князь київський (1015-1018, 1019-1054). Князь ростовський (988-1010) і новгородський (1010-1034). Другий син київського князя Володимира Святославича від полоцької князівни Рогніди. 1026 року уклав угоду із братом Мстиславом, поділивши Руську землю по Дніпру; отримав Київ з Правобережжям, а Мстислав – Чернігів з Лівобережжям. Після смерті Мстислава (1036) став одноосібним володарем Русі. Доклав багато зусиль до зміцнення держави.