Перегуда Петро Устинович

Перегуда Петро Устинович (нар. 20 серпня 1913, с. Дмитрівка, Бистрицька вол., Бердичівський пов., Київська губ., Російська імперія – пом. 21 лютого 1985, м. Житомир, УРСР) – військовослужбовець, учасник німецько-радянської війни, Герой Радянського Союзу.

Перегуда Петро Устинович народився 20 серпня 1913 року у селі Дмитрівка Бистрицької волості Бердичівського повіту (нині село входить до складу селища Гришківці Бердичівського району) в сім’ї робітника.

У 1932 році Петро Устинович закінчив 8 класів Бердичівської трудової школи №10. Працював слюсарем-трактористом Дорстрою №656 у місті Вінниця.

У травні 1936 року призваний до лав Червоної Армії. У 1938 році закінчив шестимісячні курси молодших лейтенантів.

Петро Устинович учасник радянсько-фінляндської війни 1939-1940 років. 15 лютого 1940 року, керуючи ротою, лейтенант Петро Перегуда першим пішов у атаку. Стрімко атакуючи, рота увірвалась у траншеї ворога, гранатами і штиками знищила до сотні фінських солдат та офіцерів. Продовжуючи розвивати наступ, лейтенант Петро Перегуда зі своєю ротою вийшов на висоту західніше озера Сумма-Ярві. Тут їх затримав сильний кулеметний вогонь із доту. Перегуда одним взводом обійшов дот із тилу, заблокував його і за допомогою саперів підірвав. У цьому бою рота Петра Перегуди захопила до десяти кулеметів, більше ста гвинтівок і автоматів, тисячі патронів і багато іншого військового майна. Згодом беручи участь у боях, Петро Перегуда був важко поранений.

Указом Президії Верховної Ради СРСР від 21 березня 1940 року за хоробрість і відвагу, проявлені в боях на Карельському перешийку, мужньому офіцеру присвоєно звання Героя Радянського Союзу (медаль №299) із врученням ордену Леніна.

У 1941 році Петро Перегуда закінчив офіцерські курси “Выстрел”.

Німецько-радянську війну старший лейтенант Петро Перегуда зустрів командиром стрілецької роти 331-го стрілецького полку 100-ї стрілецької дивізії 7-ї армії, яка з важкими боями відходила від західного кордону до підступів до Москви. У боях під містом Білим отримав поранення. Після видужання був направлений на навчання до Військової академії ім. М. Фрунзе, але вже у другій половині 1942 року він знову на фронті. Воював на Західному (по 1 вересня 1941 р.), Донському (з 29 серпня 1942 р.), Південно-Західному, 1-у та 2-у Українських фронтах. Командував стрілецьким батальйоном, 256-м стрілецьким полком 299-ї стрілецької дивізії, 292-м Волзьким стрілецьким полком 181-ї Сталінградської ордену Леніна Червонопрапорної стрілецької дивізії. Брав участь у розгромі німецьких військ під Сталінградом, форсуванні Дніпра, визволяв Житомирщину, закінчив війну у Відні (Австрія).

Після війни підполковник Петро Перегуда продовжував службу в лавах Радянської Армії. Проживав у Житомирі. У 1950 році закінчив курси удосконалення офіцерського складу.

З 1955 року підполковник Петро Перегуда у запасі. Проживав у Житомирі. Був членом військово-наукової спілки при Житомирському Будинку офіцерів.

Нагороджений орденами Леніна, Вітчизняної війни І ст., двома орденами Червоної Зірки, медалями.

Помер Петро Устинович Перегуда 21 лютого 1985 року. Похований у Житомирі на Корбутівському кладовищі “Дружба”.

Джерела і література:

До 70-річчя утворення Бердичівського району // “Земля Бердичівська”, №13 (15705) від 27.03.2009 р.

Золотые Звезды Полесья. 3-е изд., Киев, 1985.

Герои Советского Союза. Краткий биографический словарь. Том 2. М.: Воениз., 1988.