Home Новини Пам’ятаймо ентузіаста музейної справи

Пам’ятаймо ентузіаста музейної справи

705
0
SHARE

17 травня 2023 р., якраз напередодні Міжнародного дня музеїв, перестало битися серце скромної жінки з талантом дослідника та душею поета, невтомного краєзнавця і справжнього ентузіаста музейної справи, небайдужої до історії та культури рідної землі, великого патріота України, легенди Бердичівщини, Ніни Петрівни Климової. Її самовіддана праця в Народному Музеї Хліба у с. Білопіллі Козятинського району Вінницької області, Музеї історії ПАТ «Бердичівський машинобудівний завод «Прогрес», Музеї історії професійно-технічного училища № 4 м. Бердичева та Музеї історії участі випускників ПТУ №4 в АТО, – унікальний приклад творчого ставлення до улюбленої справи, прагнення до збереження історичної пам’яті, відновлення зв’язку часів та діалогу з молодим поколінням.

Ніна народилася 30 вересня 1939 р. у сім’ї військовослужбовця Петра Яковича Лихотворика та майстра швейної справи Зінаїди Вікторівни Рябчук. Маленькою пізнала пекло грізних 40-х років, у спогадах – голодні й тривожні дні, коли «діти війни» чекали повернення з фронту своїх мужніх батьків, і перший гіркий біль втрат… Вона з братиком залишилися без тата, котрий загинув у Польщі за півтора місяці до Великої Перемоги, а матір, велика трудівниця, – без коханого чоловіка. Їй, годувальниці сім’ї, довелося справлятися за двох: «будувати, колгоспну землю обробляти, коровою орати, косити, жати», адже вдова солдата була завзятою до праці… Дочка Ніна назавжди запам’ятала мамину науку, яка стала дороговказом у житті: залишатися людиною – чесною, привітною, чуйною і щирою, не скупитися на добрі діла, дарувати іншим частинку тепла… Після закінчення семирічки в рідному селі Іванківці вона продовжила навчання у середній школі сусіднього села Кодня, де пройшла юність, проминули роки, овіяні теплом спілкування з друзями-однокласниками.

У 1956 р. закінчила 10 класів школи і курси радіотелеграфістів. Її завжди було притаманне прагнення до збагачення новими знаннями, до самовдосконалення. Після невдалих спроб вступити до омріяного медичного закладу дівчина подала документи до Житомирського ПТУ №1, де у 1957-1958 рр. успішно пройшла курс навчання за спеціальністю машиніста баштового крана. За направленням у 1959 р. приїхала в м. Бердичів, у будівельно-монтажне управління №2. Протягом восьми років зводила житлові та промислові будівлі у різних мікрорайонах міста. Одночасно, у 1960-1964 рр., навчалась у Вінницькому будівельному технікумі Міністерства комунального господарства та отримала спеціальність техніка-сантехніка, у 1966-1969 рр. вже навчалась у Бердичівському машинобудівному технікумі за спеціальністю «Хімічне машинобудування». Після закінчення повного курсу Ніні було присвоєно кваліфікацію техніка-механіка. У 1962 р. Ніна Петрівна вийшла заміж за викладача машинобудівного технікуму Едуарда Васильовича Климова. Подружжя виховало двох чудових синів.

На заводі хімічного машинобудування «Прогрес» почала працювати з 1966 р. Тут технік-конструктор, а згодом старший технік-конструктор та інженер-конструктор відділу головного конструктора відчувала себе щасливою й крилатою душею. Шум заводський був, наче пісня, а перша зміна – найкращою з трьох. У колективі поважали відповідального та працелюбного співробітника, активного учасника громадського життя заводу, члена профспілкового бюро відділу головного конструктора, керівника громадського об’єднання радянсько-болгарської дружби, лектора товариства «Знання», заступника голови товариства охорони пам’яток історії і культури та екскурсовода міського екскурсбюро. У вільний час займалась улюбленою музейною справою та друкувалася на шпальтах багатотиражки «За технічний прогрес». Тут промайнули понад 35 кращих років її життя…

Ще в 1975 р. на машинобудівному заводі «Прогрес» розпочалася робота зі створення музею, яка тривала близько шести років. Організаційний комітет очолив директор заводу Олексій Андрійович Шабельник, а практичну роботу по збиранню експонатів для музею очолила саме Ніна Петрівна Климова. Урочисте відкриття музею відбулося 18 грудня 1980 р., напередодні святкування 100-річчя заводу «Прогрес». Тісне приміщення музею на території заводу, куди не було вільного доступу мешканцям міста та його гостям, обмежувало діяльність культурного закладу. Тому з відкриттям нового Палацу культури і техніки заводу «Прогрес», яке відбулося 15 лютого 1986 р., в ньому виділили просторе приміщення для створення нової експозиції музею. Нову експозицію, яка була розміщена у трьох залах корисною площею 220 квадратних метрів, відкрили у 1989 р. Загальна кількість експонатів становила близько трьох тисяч, з яких 517 – оригінальні. 25 грудня 1997 р. музею історії ВАТ «Бердичівський завод “Прогрес”» присвоєно звання «Народний», а очолювала музей на громадських засадах Н.П. Климова.

Трапилось так, що з 2001 р. Ніна Климова стала працювати у другому на теренах нашої держави Музеї Хліба в селі Білопілля Козятинського району Вінницької області. На той час вона поєднувала в своїй особі і директора, і сторожа, і прибиральницю в музеї. Вона завідувала закладом з 2001 р. по 2013 р. Бердичівлянка їздила до музею на роботу в Білопілля маршрутним автобусом, долаючи щодня вранці 18 кілометрів дороги від Бердичева, де вона з сім’єю проживала, до Білопілля, а увечері поверталась до Бердичева цим же шляхом. Вболівала за збереження кожного експонату. «Коли мене призначили директором, у хатині гуляли павуки та миші. Я дала обіцянку, що кістьми ляжу, та все, що мені довірили, відтворю» – розповіла вона журналістам в одному з інтерв’ю. Експозиційний комплекс музею складали клуня, вітряк та хата. Музейна колекція нараховувала понад сотні предметів. Щороку заклад відвідувало декілька тисяч осіб, щоб побачити знаряддя праці хліборобів різних часів, землеробську техніку, пасіку та криницю на подвір’ї. Експозиції музею знайомили відвідувачів з історією хліба з найдавніших часів до наших днів та детально розповідали про життя і побут східних слов’ян.

А з 2011 р. Ніна Климова стала працювати ще й у професійно-технічному училищі №4 м. Бердичева. 7-го квітня 2013 р., коли виповнилося 83 роки відтоді, як йде відлік історії Бердичівського ПТУ №4, у професійно-технічному училищі, за безпосередньої активної участі вже досвідченого музейного працівника Н.П. Климової, було відкрито Музей історії училища.

Музей історії професійно-технічного училища №4 м. Бердичева став важливим осередком патріотичного виховання учнівської молоді, засобом формування національної свідомості, любові до рідної землі, свого народу, забезпечення духовної єдності поколінь. У 2013 р. під час проведення щорічної церемонії відзначення досягнень, здобутків бердичівлян Музей історії ПТУ № 4 зайняв гідну сторінку в альманасі «Люби своє місто» та був удостоєний відзнаки року у номінації «Історію пише Бердичів». У 2015 р. Музей історії ПТУ №4 був нагороджений грамотою ради Бердичівської міської організації ветеранів України за перше місце в конкурсі на кращий музей серед закладів освіти.

А 4 травня 2017 р., напередодні Дня пам’яті та примирення і Дня Великої Перемоги над нацизмом у Другій світовій війні, ПТУ №4 святкувало особливу подію: урочисте відкриття музею історії участі випускників училища в АТО. Цьому передувала велика пошукова робота краєзнавчого гуртка «Пошук» (керівники С.П. Мельник та Н.П. Климова).

В музей постійно приходять люди різного віку: сивочолі жителі та гості міста, студенти і школярі… Відчувається, що для створення музею, прекрасного його оформлення і наповнення змістовним наочним матеріалом були проявлені і велика ініціатива, і глибоке розуміння подій на Сході. Нині музей є доброю школою виховання молоді в дусі патріотизму, великої любові до своєї Батьківщини та глибокої поваги до її захисників.

За самовіддану працю і високий професіоналізм Ніна Петрівна Климова була нагороджена численними відзнаками різних рівнів. Вірна дочка України, легенда музейної справи Бердичівщини вона своєю натхненною працею постійно збагачувала культурне й духовне життя міста, слідуючи поклику свого серця…

І ось її не стало… Але для нас, громадян міста Бердичева та наших гостей, залишились чотири музеї, фактично створені однією людиною, Ніною Петрівною Климовою. Тож вивчаючи історію рідного краю за матеріалами та експозиціями цих музеїв, пам’ятаймо, що їх створила своєю працею, своїм ентузіазмом наша бердичівлянка, яка фактично майже все своє життя віддавала музейній справі.

Павло СКАВРОНСЬКИЙ
голова Житомирської обласної організації Національної спілки краєзнавців України

LEAVE A REPLY

Please enter your comment!
Please enter your name here