Home Новини Палац в Іванківцях – два століття романтичної історії

Палац в Іванківцях – два століття романтичної історії

904
0
SHARE

Історія села Іванківці, що на Бердичівщині, розлога та багатогранна. Вона містить відомості як про часи козаччини XVI століття, так і про жахи соціальних зламів минулого століття. Але найбільш знаковою, стержневою в ній є палацовий комплекс, що розмістився у самому центрі села.

Колишній палац Журавських,
с. Іванківці, вересень 2011 р.

Романтичне садибне будівництво стало панівною тенденцією на Правобережній Україні на початку XIX століття. Не стала осторонь цих тенденцій і тогочасна Бердичівщина – на її теренах з’являються палацові комплекси, архітектура яких за стилем нагадує неокласицизм та новомодні тенденції готики, як відображення тогочасної “моди на Англію”, яка прийшла на зміну “моді на Францію”.

До таких романтичних садибних ансамблів можна віднести колишню резиденцію поміщиків Журавських у селі Іванківці, яке мало тогочасну назву Іваньчиці. Звели садибу в 1820-х роках. До її складу увійшли власне сам палац, а також флігель, манеж та конюшні. Ці споруди є унікальним зразком синтезу класицизму та неоготичних прийомів архітектурного будівництва.

На час своєї появи житловий корпус і флігель були виконані в єдиному стилістичному ключі та являли собою зразки будівель пізнього класицизму. Про це свідчить винятковий аскетизм їх об’ємів, мінімальна кількість архітектурного декору. Відхід від канонічної схеми побудови явно виражений у його неоднорідності по висоті – при дотриманні традиційної для класицизму симетричності, внутрішня функціональна структура відображена у трактуванні головного корпусу палацу: до найвищої (двоповерхової) частини, де розташовувались парадні апартаменти, з обох торців примикають одноповерхові крила, де містились житлові кімнати.

Колишній палац Журавських,
с. Іванківці, вересень 2011 р.

З часом садибу розбудували – розширилась номенклатура господарських будівель, створено паркову зону та штучний ставок. Також неоготичних рис надали новоспорудженим стайням, конюшні, в яких утримували скакунів виведеної англо-арабської породи (вони неодноразово вигравали престижні перегони в Європі), спорудили вежу, що поєднувала між собою ці дві будівлі. Для досягнення стилістичної єдності ансамблевих будівель, саме у період розбудови садиби звели аттикову стінку, декоровану прямокутними створами. Палацовий корпус, реконструйований у такий спосіб, було поєднано галереєю з флігелем, а її фасади зі сторони парадного двору розчленовувались нішами стрільчастої форми. Таким чином, архітектурні складові ансамблю цілком відповідали новому романтичному світобаченню.

Александер Пшездзецький
Alexander Przezdziecki (1814-1871).

Як і переважна більшість садиб аристократії середини XIX ст., садиба в Іванківцях була значним осередком культурного життя. До кінця століття власники накопичили значні зібрання мальовничих полотен, колекції меблів і порцеляни. Існувала значна бібліотека тогочасної польської і французької літератури мовою оригіналу. Дослідник історії Волині Олександр Пшездзецький відвідав Іванківці у період активного функціонування садиби (1840-ві рр.) і залишив наступні спогади: “…не звертай уваги ані на розпланований зі смаком дідинець Міклера (Діонісій Міклер (Маклер, Мак Клер) – талановитий паркобудівничий ірландського походження, який розпланував на Україні понад сорок пейзажних парків), ані на садибні будинки чудової архітектури. Якщо ти є любителем образотворчого мистецтва, проси увійти до кабінету картин, замкнися в ньому, напийся солодкого почуття краси”. Пшездзецький прямо вказує на те, що “музей образотворчого мистецтва утворювали дві кімнати, в яких, крім французьких і фламандських полотен, крім пейзажів, майже всі італійські школи зібрав власник – пристрасний шанувальник живопису”. На жаль, до нашого часу колекція не збереглась: шедеври частково вивезли до Києва, Польщі, полотна розпорошені по численним маєткам Журавських в Україні та за її межами.

Господарчі споруди палацового комплексу Журавських,
с. Іванківці, вересень 2011 р.

Цікаво, що ансамбль будівлі пройшов практично неушкодженим крізь перипетії громадянської війни 1918-1921 рр. та Другої світової війни. З 1925 року та до сьогодні в колишньому палаці функціонує сільська школа (хоча рішення про передачу прийняли ще у 1923-у), в іншій частині палацу на той час проживали члени єврейського колгоспу “Червоні зорі”.

Досі збереглися декоративні шати окремих інтер’єрів, що дає нам можливість познайомитися зі зразком типової поміщицької садиби середини XIX століття. Не пощастило лише іншим спорудам – тривалий час у скаліченому манежі зберігали зерно. Незважаючи на прохання на початку 2000-х взяти комплекс маєтку Журавських на державний облік як пам’ятку архітектури, обласна влада цю пропозицію відхилила. Увесь цей час декоративна башта розбиралася місцевими вандалами на цеглу та металеві перекриття, що призвело у листопаді 2011 року до її руйнації. Довершили справу співробітники МНС України, які змушені були розібрали башту остаточно.

Та все ж, завітайте до Іванківець! Відвідайте колишній палац Журавських, доторкніться до історії краю та його прекрасної складової, що милує око своєю красою вже майже два століття.

Анатолій Горобчук.

Задня сторона палацу, с. Іванківці, вересень 2011 р.
Конюшні та вежа, с. Іванківці, вересень 2011 р.
Вежа, с. Іванківці, вересень 2011 р.

LEAVE A REPLY

Please enter your comment!
Please enter your name here