Павленко Іван Васильович

Павленко Іван Васильович (нар. 22 листопада 1914, с. Городище, Конотопський пов., Чернігівська губ., Російська імп. – пом. 1 червня 2010, Бердичів, Житомирська обл., Україна) – учасник Другої світової війни, визволитель міста Бердичева, Почесний громадянин міста Бердичева.

Павленко Іван Васильович народився 22 листопада 1914 року в багатодітній родині в селі Городище Конотопського повіту Чернігівської губернії (нині Батуринський район на Чернігівщині). В сім’ї Павленків було одинадцятеро дітей. Батько рано помер від тифу, залишивши на руках у дружини шестеро малят.

У 1932 році Іван Васильович закінчив Батуринську середню школу, працює обліковцем у колгоспі. У 1936 році його призвали до лав Червоної Армії. Іван Павленко навчається у Московському артилерійському училищі ім. Красіна, по закінченні училища призначається начальником розвідки у місто Свердловськ.

Лейтенант Іван Павленко на фронтах німецько-радянської війни з самого її початку. У складі артилерійських військ воював на Північному Кавказі, Малій Землі, брав участь у Новоросійсько-Таманській операції. У грудні 1943 – січні 1944 років Іван Павленко в складі 117-ї гвардійської стрілецької дивізії бере участь у Житомирсько-Бердичівській операції, в ході якої звільнили місто Бердичів та район від нацистських загарбників. Під час цієї операції Іван Павленко керував гаубичною батареєю, яка підтримувала артилерійським вогнем наступаючі частини. Вже у звільненому Бердичеві його батарея зайняла позиції у центрі міста (на території колишнього парку Гагаріна) та розгромила скупчення ворожих танків у районі машино-тракторної станції села Скраглівка, у селищі Мирне.

Цікавою є сімейна доля Івана Павленка. Гвардії капітан Іван Васильович Павленко зустрів у щойно звільненому радянськими військами селі Маркуші Бердичівського району свою суджену – Ольгу Лиферівну Греву. Їх знайомство відбулось у будинку родини Греви – солдати, що звільняли Маркуші (а це відбувалось на Різдво), разом зі своїм командиром зайшли туди прийняти їжу. Дівчина, що пригощала воїнів, сподобалась молодому капітану, але він отримав черговий наказ і повинен був йти далі. На порозі він сказав Ользі: «Якщо не загину на війні, то повернусь і женюсь на тобі!». Його частина пішла у наступ у напрямку сіл Фридрів (нині село має назву Тернівка – на честь генерала Тернова, що загинув під час звільнення села), Поличинці і Малу Клітинку нині Хмільницького району Вінниччини.

У складі 117-ї гвардійської Бердичівської ордена Богдана Хмельницького дивізії гвардії капітан Іван Васильович Павленко пройшов славний бойовий шлях. Його батарея прийняла останній бій 12 травня 1945 року біля міста Праги (Чехословаччина). Після закінчення війни 117-а стрілецька дивізія у серпні 1945 року прибула до Бердичева на Червону гору на постійне місце дислокації. На мотоциклі Іван Павленко приїхав у село Маркуші і знайшов будинок Ольги Лиферівни. Та її мати повідомила, що дочка навчається у Бердичівському педагогічному інституті. Так визволитель Бердичева та Маркушів став її чоловіком. Подружжя Павленків виховало двох синів.

Іван Васильович Павленко впродовж війни отримав чотири бойових поранення. За участь у бойових діях удостоєний численних нагород, серед яких ордени Червоної Зірки, Вітчизняної війни I і II ступенів, Богдана Хмельницького III ступеня, медалі «За оборону Кавказу», «За взяття Берліна», «За визволення Праги» та багато інших.

У Бердичеві Іван Павленко прослужив рік – у травні 1946 року в званні гвардії капітана був звільнений у запас. Продовжив військову службу у внутрішніх військах, став начальником гарнізону охорони Братської ГЕС (Іркутська обл., РРФСР).

У травні 1960 року Іван Павленко демобілізувався та з родиною повернувся до Бердичева. Тут працював цензором у Райківській колонії, з 1963 року – охоронцем на Бердичівському солодовому заводі, а з 1983 року – начальником постачання. У 1987 році він став заступником начальника Ради ветеранів однополчан 117-ї гвардійської Бердичівської ордена Богдана Хмельницького стрілецької дивізії. У 2000-2008 рр. – голова Ради ветеранів однополчан. Іван Павленко став одним із ініціаторів створення у 1983 році аматорського хору ветеранів війни та праці, його активним учасником.

За активну участь у громадсько-політичному житті міста та вихованні молоді рішенням виконавчого комітету бердичівської міської ради від 20 квітня 1998 року №184 визволителю міста Бердичева від німецько-фашистських загарбників Івану Васильовичу Павленко присвоєно звання «Почесний громадянин міста Бердичева».

Активіст ветеранського руху майор у відставці Іван Павленко до останнього дня брав активну участь у вихованні молоді, виступав на масових заходах, мітингах, у щорічних автопробігах по місцям бойової слави.

Помер Павленко Іван Васильович 1 червня 2010 року у Бердичеві. Його поховали з відповідними почестями на загальноміському кладовищі у секторі почесних поховань.

Джерела і література:

Редич В.Л. Історія рідного краю. Східна Волинь, Бердичівщина, с. Маркуші. (Від Черняхівської культури до сьогодення): Історико-документальний нарис. ─ Ірпінь. ПП “Сідько”, 2003. ─ 292 с.

Корнійчук П.П. На віки і тисячоліття. Оповіді. – Видавець ПП Пасічник М.П. 2009 р. – 92 с.

Матеріали Музею бойової слави 117-ї гвардійської Бердичівської стрілецької дивізії.