Home Проекти Постаті землі Бердичівської Огнев’юк Олексій Антонович

Огнев’юк Олексій Антонович

149
0
SHARE

Огнев’юк Олексій Антонович (нар. 5 жовтня 1918, Бердичів, Київська губернія, Українська держава (Гетьманат) – пом. 21 грудня 2008, Бердичів, Житомирська обл., Україна) – педагог, учасник Другої світової війни, Почесний громадянин міста Бердичева.


Огнев’юк Олексій Антонович

Олексій Антонович Огнев’юк народився 5 жовтня 1918 року у місті Бердичеві. Батько його був моряком, служив на Балтійському та Чорноморському флотах.

У 1932 році Олексій Антонович закінчив семирічну школу в Бердичеві та вступив на навчання до фабрично-заводського училища машинобудівного заводу «Прогрес». Через півроку перейшов на навчання до Бердичівського педагогічного технікуму та успішно закінчив його у 1935 році. У цей час Олексій Антонович знайомиться з керівниками культурно-освітніх установ Вінницької області, до складу якої на той час входив Бердичів. Вони порадили Олексію Антоновичу випробувати свої сили на ниві сценічного мистецтва. Як результат, два роки Олексій Антонович працював у Вінницькому обласному драматичному театрі.

У вересні 1937 року молодого артиста прийняли до складу колективу Липецького драматичного російського театру Воронезької області. А ще через два роки він був призваний до лав Червоної Армії. Проходив військову службу в місті Орел у складі 599-го легкого артилерійського полку. Через рік отримав звання заступника політрука. Олексій Огнев’юк отримав свою першу нагороду — почесну відзнаку Міністерства оборони СРСР.

За день до початку німецько-радянської війни Олексія Антоновича направили до Воронежа. Війна внесла свої зміни у життя та долю Олексія Антоновича – його направили у військове училище Воронезької області, де готували спеціалістів по роботі з артилерійським озброєнням, яке встановлювалось на літаках. Минає небагато часу і Олексій Антонович отримав свідоцтво про оволодіння новою військовою спеціальністю.

Під час війни Олексію Антоновичу довелося побувати на Брянському, Сталінградському, Південному, 4-у Українському та 3-у Білоруському фронтах. Радісну звістку про перемогу над нацистами Олексій Антонович зустрів в одному з міст Східної Пруссії, де виконував завдання командування. У травні 1946 року демобілізувався з лав Радянської Армії та повернувся на батьківщину, до Бердичева.

У повоєнні часи Олексій Антонович працював на різних відповідальних посадах: інструктора міського комітету КПУ, завідуючого відділом культури виконкому Бердичівської міської Ради депутатів трудящих, з березня 1955 року його обрали на посаду секретаря виконкому Бердичівської міської Ради депутатів трудящих. При цьому Олексій Огнев’юк не полишав педагогічної праці – з січня 1955 року працював вчителем російської мови та літератури у середній школі №8, одночасно навчався у вищих навчальних закладах: спочатку закінчив Бердичівський державний учительський інститут, у 1958 році – з відзнакою Житомирський педагогічний інститут імені Івана Франка за спеціальністю російська мова та література.

У вересні 1964 року Олексій Огнев’юк призначений на посаду директора міської середньої школи №2, яка на цей час займала невелику двоповерхову будівлю по вулиці Училищній (нині вулиця Джозефа Конрада). Олексій Антонович згуртовує дружній, дієвий, високоінтелектуальний колектив, школа №2 стає однією з кращих у Бердичеві. У ті часи в державі, а відтак, і в освітніх закладах панував авторитаризм. Але при новому директорі у школі навчально-виховний процес суттєво гуманізувався. Олексій Антонович вчив педагогів наповнювати навчально-виховний процес морально-духовними переживаннями, утверджувати між учнями і вчителями взаємини справедливості і поваги, максимально розкривати потенційні можливості учнів, вчить бачити в кожній дитині особистість. За його керівництва школою розпочинається будівництво нового двоповерхового навчального корпусу.

У 1969 році Олексія Огнев’юка вдруге обрали секретарем виконкому Бердичівської міської Ради депутатів трудящих. Перебуваючи на цій посаді він докладає всіх зусиль для того, щоб вирішити питання добудови середньої школи №2, яка на той час працювала з величезним перевантаженням, а також реконструкції старого корпусу.

Через шість років, у липні 1975 року, Олексія Антоновича знову призначили на посаду директора середньої школи №2, на цій посаді працював до самого виходу на заслужений відпочинок у 1993 році.

На святі Першого дзвоника, школа №2, 1982 р.

Впродовж життя поруч із Олексієм Огнев’юком йшла його вірна дружина Зоя Семенівна, з якою виховали двоє дочок. Донька Ірина обрала професію батька — вона вчитель Бердичівської гуманітарної гімназії №2. Інша донька, Тетяна, обрала долю художника.

Олексій Антонович Огнев’юк мав численні нагороди, серед яких орден Червоної Зірки, орден Вітчизняної війни 2-го ступеня, орден «За мужність» 3-го ступеня, більш ніж 20 медалей, Почесна грамота Президії Верховної Ради УРСР, Почесна грамоту Міністерства освіти УРСР. Олексій Антонович впродовж свого життя найбільшу кількість разів серед інших обранців обирався депутатом Бердичівської міської ради – він став депутатом 15-ти скликань (1955-1964, 1969-1975). Рішенням міськвиконкому від 24 грудня 1993 року за самовіддану працю по вихованню підростаючого покоління, вагомий внесок у розвиток міста, з нагоди 50-річчя від визволення міста від фашистських загарбників Олексію Антоновичу присвоєно звання «Почесний громадянин міста Бердичева».

Могила Олексія Огнев’юка на міському кладовищі, 2009 р.

Вийшовши на заслужений відпочинок, Олексій Антонович продовжив вести активне громадське життя: він активний учасник міської організації ветеранів Великої Вітчизняної війни, керував ветеранською організацією педагогів міста Бердичева.

Помер Огнев’юк Олексій Антонович 21 грудня 2008 року. Похований у Бердичеві у секторі почесних поховань загальноміського кладовища по вулиці Бистрицькій.

Джерела і література:

Смакоус Т.С. Почесний громадянин міста Бердичева – Олексій Антонович Огнев’юк. // Бердичів древній і вічно молодий: Матеріали Всеукраїнської науково-краєзнавчої конференції (8-11 черв. 2005 р.) / Голов. ред. М.Ю. Костриця. – Житомир: Косенко, 2005. – Т. 2, с. 154-155.

Матеріали музейної кімнати міського виконавчого комітету Бердичівської міської ради.


Олексій Огнев’юк, 1966 р.
Олексій Огнев’юк вручає атестат про отримання середньої освіти випускникам школи №2, 1978 р.
Олексій Огнев’юк, 1980 р.
На святі Першого дзвоника, 1981 р.
Олексій Огнев’юк проводить засідання методоб’єднання, 1983 р.
Олексій Огнев’юк (другий справа) на святі з нагоди Дня Перемоги, 1998 р.
Олексій Огнев’юк (перший справа) з ветеранами Вітчизняної війни
Огнев’юк Олексій Антонович

LEAVE A REPLY

Please enter your comment!
Please enter your name here