Абревіатура НТС не повинна вводити читача в оману – це не назва тайванського виробника смартфонів і планшетів. Це абревіатура назви нині маловідомої емігрантської антирадянської організації – Народно-трудового союзу.
НТС створена у 1930 році в Югославії на базі так званого “Національного союзу російської молоді”, що існував при монархічній білоемігрантській організації “Російський загальновійськовий союз” (РОВС). Назва організації кілька разів змінювалося (“Національний союз нового покоління”, “Національно-трудовий союз нового покоління”, “Народно-трудовий союз”). Центр НТС знаходиться в місті Франкфурті-на-Майні, має свої групи в США і Франції. Представництва журналу НТС “Посів” є в 18 країнах (США, Англія, Франція, Швеція, Італія, Бельгія, Австрія та ін.). Учасники НТС – це головним чином російські емігранти, які полишили Росію в роки громадянської війни (по версії радянської влади – зрадники Батьківщини або пройдисвіти з білоемігрантських сімей).
Чому я згадав про НТС? Нещодавно потрапив до моїх рук перший номер газети за 1955 рік, яку видавав НТС у повоєнний час – “Правда солдата” (№1, травень 1955). Яким чином цей номер газети потрапив на Бердичівщину, поки що невідомо. Але подальші пошуки виявили декілька цікавих моментів. Зокрема, у 1936 році Рада Союзу встановила емблему руху – “тризуб”, знак великого князя Володимира Святославича, на триколірних біло-синьо-червоному тлі (нахил триколору повторює нахил на шевроні Добровольчої армії). Цей стилізований тризуб присутній і на першій сторінці газеті. Також НТС активно готувала агентів для закидання в Радянський Союз з метою агітації, диверсій та інше. Наприклад, в кінці квітня 1953 року агенти НТС були закинуті в Вінницьку область УРСР, район станції Козятин, що неподалік Бердичева. Там були схоплені і пізніше розстріляні Олександр Маков, Сергій Горбунов, Дмитро Реміга та Олександр Лахно. Закидання планувала англійська розвідка, а технічно здійснювали американці. Добровольці знайшлися з числа курсантів розвідувальної школи ЦРУ під Мюнхеном. Один з живих, Михайло Кудрявцев, у 1993 році стверджував, що єдиним їхнім завданням було створення на Кубані підпільного осередку і розповсюдження листівок. Він заперечував те, що їм доручалося збирати відомості про секретні оборонних об’єктах СРСР.
Кого цікавить що таке НТС, і як вони боролись із комунізмом, можуть про це почитати, наприклад, тут. Ну а я почитаю “Голос солдата”, який надрукований двома мовами – російською та німецькою. Тим більше, що газета містить тризуб та вінчається лозунгом “За свободную Россию!”. Хто там стверджував, що тризуб – винятково український символ?
Анатолій Горобчук.