24 липня 1942 року з імперського Берліну до Бердичева прибув науковець доктор Томсен. Його візит до окупованого німецькими військами українського міста мав цікаву мету – відвідати міський музей, архів та бібліотеку. Ні, це не була звичайна зацікавленість науковця, який проводить власні дослідження. Цей візит мав надати штабу імперського керівника (рейхсляйтера) Розенберга інформацію про доцільність передачі матеріалів, які знаходились у Бердичеві, до Берліну.
А особливо його цікавила бібліотека французького письменника Оноре Бальзака та його особисте листування, що знаходились на цей час у нашому місті. Завдяки відомій усім німецькій пунктуальності інформація про цей візит збереглась та дійшла до наших часів – у Центральному державному архіві вищих органів влади у фонді 3676 знаходиться цікавий документ – Звіт про екскурсію по музею, архіву та бібліотеці м. Бердичева (надалі – Звіт), який підготував згаданий вище науковець. Цей звіт на німецькій мові представлено поряд. А з його перекладом на українську пропонуємо ознайомитись нижче, адже відомості, викладені у цьому Звіті, вельми цікаві та розкривають багато деталей про тогочасне життя музею, що діяв на теренах кляштору Босих Кармелітів, та надають відповіді на запитання, що турбували місцевих науковців та краєзнавців впродовж всього часу, що минув із завершення тієї страшної війни.
Звертаю увагу читачів, переклад не професійний, отже містить деякі помилки.
Редактор: Д-р. Томсен
Київ, 24 липня 1942
Бр.Ч./Ра.
Звіт про екскурсію по музею, архіву та бібліотеці м. Бердичева
Музей у колишньому монастирі босих кармелітів був заснований у 1926 році. За словами нинішніх співробітників, він зібрав цінні археологічні, історичні та етнографічні матеріали, зібрані в околицях міста. Кажуть, що він був багатий на мистецькі скарби з колишніх володінь польських магнатів і землевласників. Після захоплення міста німецькими військами 10 липня 1941 року монастир з не з’ясованих причин згорів.
З приблизно 7 тисяч експонатів вдалося врятувати близько 1800, частину витягли з-під завалів і попелу. Крім того, наразі в депо музею знаходиться близько 6-7 тис. необроблених одиниць. Врятовані речі зберігаються в неушкодженому просторому сухому флігелі монастиря.
Музей поділяється на такі відділи:
- Природничо-краєзнавчий відділ.
- Історико-археологічний відділ.
- Етнографічний відділ.
Художнього відділу немає, оскільки з колишніх багатих скарбів майже нічого не збереглося. Зберігся один із 750 українських килимів, які нібито були в музеї.
Планується ще один відділ: Нова Європа. Цей розділ має пропагандистський характер, і малюнком, і письмом ілюструє відносини українців із Західною Європою, особливо Німеччиною.
Сторінка 2 до звіту про екскурсію музеєм, архівом та бібліотеки в Бердичеві.
Музей розділений на сільськогосподарське дослідне поле, яке покликане рекомендувати відвідувачам з країни сільськогосподарські культури, які відповідають місцевим умовам.
Керівництво музеєм перебуває в руках директора Бориса Куткіна, який був затверджений представником командуючого південним тиловим районом 9 вересня 41 року і наділений повними повноваженнями. За його власними твердженнями, він є випускником історико-філологічного факультету Гельсінгфорського університету. Крім нього, в музеї працює 5 наукових співробітників, деякі з яких мають вищу освіту.
Музей підпорядковується безпосередньо міській владі, але відчуває її підтримку та прагне налагодити тісніші стосунки з районним комісаром, який дуже поблажливо ставиться до музею.
Науково-дослідна робота поки призупинена через відсутність необхідних коштів. Проте щедрий план із кошторисом витрат на майбутні роботи (розкопки, огляди, дослідження ґрунту тощо) було завершено для затвердження комісаром області.
Щодо наукової цінності музею в його сучасному вигляді відомі німецькі вчені, які відвідали музей, висловили дуже схвальні думки (проф. Ґоттхард Кейманн, Єна-Веймар, проф. Обен, Бреслау, проф. Вільгельм Гайніц, Гамбург). Загальне враження, яке зміг отримати у кожного відвідувача, це надзвичайно трепетне ставлення до пам’яток вітчизняної історії та відповідне, дбайливе ставлення до інвентарю, деякі з яких надзвичайно цінні, а також бажання продовжувати дослідницьку роботу та поглибити і поглибити відносини з Рейхом.
Сторінка 3 до звіту про екскурсію музеєм, архівом та бібліотеки в Бердичеві.
Особливий інтерес мають викликати скіфські та готичні знахідки, а також експонати, пов’язані з розкопками 1928-1936 років Райківського валу. Це було укріплене поселення Х-ХІІІ ст., яке було повністю зруйнованим і спаленим татарами в 1240 році. Знахідки напрочуд добре збереглися і дозволяють глибоко зрозуміти всю матеріальну культуру території близько 1200 року. Деякі знахідки (розкопки 1933-36 рр.) були доставлені до Інституту матеріальної культури АН УРСР у с. Київ ще за радянських часів. Над іншою досить значною частиною зараз працюють у музеї.
Музей працює щодня з 10.00 до 18.00 за платний вхід. Для охорони музею на зовнішньому подвір’ї встановлено пункт охорони.
Сторінка 4 до звіту про екскурсію музеєм, архівом та бібліотеки в Бердичеві.
Паралельно з музеєм створено бібліотеку історичного музею в Бердичеві. У 1926-27 рр. директор Куткін разом із тодішнім завідувачем музею розшукували в Бердичівському районі цінні книги і таким чином склали бібліотеку майже в 10 тис. томів, яку потім поповнювали марксистсько-ленінською літературою. Книжковий матеріал справляє дуже випадкове враження, принаймні в його теперішньому стані, після пожежі в монастирському будинку, в якому він містився.
Деякі книги були вивезені місцевим населенням, і більшість багатотомників залишилися незавершеними. Марксистська література відокремлена та опечатана під керівництвом директора розпорядженням обкому.
Решта фондів, переважно старі російські журнали, шкільні підручники та релігійна література, за дуже незначними винятками (наприклад, єврейська енциклопедія, 17 томів, російською мовою, приблизно 1910 р.), не представляють великого інтересу, окрім бібліофільських творів, які видання монастирського друкарства з XVII ст. і VXVIII. Століття різними мовами, а потім належать до так званої «Бібліотеки Бальзака».
Оскільки передбачається передача останньої до Імперії, припускаючи, що це справді закрита бібліотека поета, то її треба тут розглянути докладніше. Книги, про які йде мова, походять із фондів, знайдених у 1926/27 р. в маєтках графа Ржевуського у Верхівні та Погребищах нинішнім директором музею Б. Куткіним і ним же переданих до музею.
Насправді Бальзак двічі їздив у Верхівню, спочатку у 1847 році, а потім у 1849/50 роках. Перший раз його перебування було тимчасовим, незабаром він поїхав до Києва і далі до Петербургу. Другого разу він перебував у маєтку Ржевуцьких близько півроку (за словами працівника музею, з кінця вересня 1849 р. до квітня 1850 р.).
Сторінка 5 до звіту про екскурсію музеєм, архівом та бібліотеки в Бердичеві.
У цей час відбулося й одруження з графинею Евеліною Ганською, уродженою Ржевуською (14 березня 1850 р. у костелі Варвари в Бердичеві). У квітні 1850 року ми знаходимо його знову в Парижі, де він помер того ж року.
У всякому разі, створення особистої бібліотеки поета у Верхівні мало б відбутися під час його другого перебування тут. Але це малоймовірно з самого початку, оскільки поїздка до Росії, ймовірно, була здійснена насамперед з метою одруження з графинею Ганською, з якою він перебував у дружніх стосунках протягом багатьох років, і переселення до Росії через напружені стосунки з імператором Миколою I (той відчув у ньому вільний дух) навряд чи був варіантом для нього.
Крім того, огляд відповідних книжкових фондів музею показав, що майже всі вони були французькими виданнями XVIII століття. Століття приблизно, але література, сучасна поетові, не представлена. В жодному томі немає згадки про Бальзака як власника (бібліотеку також безрезультатно перевіряли раніше), але на форзацах деяких томів є ім’я члена родини Ржевуських.
Тож можна з відносною впевненістю припустити, що ми маємо справу з частиною роду Ржевуських … (нерозбірливо). Ні в якому разі це не може бути закрита бібліотека поета, оскільки Бальзак, який помер у 1850 році, безсумнівно, також мав у своїй книжковій шафі сучасні твори.
Що стосується цінності «Бальзаківської бібліотеки», то вона невелика, хоча це прекрасні видання XVIII століття у вишуканих палітурках, оскільки більшість багатотомних творів не завершені. Таким чином, за нинішніх обставин передача цієї колекції книг Рейху не має потреби.
Сторінка 6 до звіту про екскурсію музеєм, архівом та бібліотеки в Бердичеві.
Історичний архів у Бердичеві був заснований у 1925 році як міський, а згодом став державним. Він об’єднує архіви окремих відділів, установ і господарських підприємств Бердичівського району (області) до 1934 р. Але доступні матеріали й з інших областей, наприклад, Житомира, Козятина, Шепетівки, Чуднова. Представлено 1172 фондів, а також 100, які ще опрацьовуються. Справи РАГСу царських часів є, радянських спалили більшовики.
Кількість справ – 572 000. Найстаріші – 1737 року, але більшість – періоду 1862-1934 років. Доступні точні реєстри. Окремо варто відзначити такі фонди:
- Церкви.
- Суд і прокуратура.
- Земське управління (земство).
- Управління сільського господарства.
- Статистичне управління.
- Різні господарські операції.
Усі партійні та військові картотеки відсутні.
Нині архів очолює директор історичного музею пан Куткін і становить адміністративну одиницю з музеєм. Окрім директора, залишилося лише двоє працівників (за радянських часів — 15). Архів підпорядкований обласному комісару. Зарплату виплачує міська адміністрація. Приміщення архіву (в одній будівлі чотири досить великі кімнати, в іншій будівлі – три невеликі кімнати) частково вологі і навряд чи відповідають вимогам для зберігання матеріалів. Переведення у відповідні приміщення було б терміново необхідним, можливість для цього з’явилася б, як тільки частково зруйнований монастирський будинок знову буде повернуто під дах.
Кажуть, що в місті та на Бердичівщині досі існують архіви окремих відомств. Усі матеріали з 1934 року до сьогодні відсутні. Зараз архів працює
Сторінка 7 до звіту про екскурсію музеєм, архівом та бібліотеки в Бердичеві.
над переведенням фондів у новий алфавітний формат. Мається на увазі оцінка матеріалу для наукової, переважно краєзнавчої роботи, за детальним планом, який уже надруковано.
Додається путівник по музею з картою 1931 року.
(Доктор Томсон)
Представляємо вашій увазі перелік книг з історії міста Бердичева та Бердичівщини загалом, які представлені у вільному продажі.
