Радянський Союз середини XX ст. в економічному плані являв собою досить розвинену індустріальну країну. Але економіка країни з-за низької ефективності, орієнтації на сировинне виробництво та відсутності достатньої кількості кваліфікованих кадрів поступово занурювалась у кризу.
Одним із напрямків у вирішенні кризових питань влада бачила у подальшому розвитку професійної освіти. У професійно-технічних училищах, які функціонували на той час в країні, професійне навчання розпочиналось після отримання учнем базової 8-ми річної освіти. У той же час значна частина учнів продовжувала навчання у 9-10 класах, отримуючи повну середню освіту, з-за низки причин не мала змоги у подальшому здобути вищу освіту і йшла на виробництво без відповідної фахової підготовки. З метою забезпечення професіональною орієнтацією саме цієї категорії учнів владою СРСР було прийнято рішення про організацію міжшкільних навчально-виробничих комбінатів (МНВК).
МНВК з’явились у Радянському Союзі в середині 70-х років. Постанова про їх організацію була прийнята Радою Міністрів СРСР 23 серпня 1974 року “Про організацію міжшкільних навчально-виробничих комбінатів по трудовому навчанню і професійній орієнтації учнів”. Через декілька років з метою покращення трудової підготовки учнів з’явилась постанова ЦК КПРС і Ради Міністрів СРСР №1111 від 22 грудня 1977 р. “Про дальше вдосконалення навчання, виховання учнів загальноосвітніх шкіл і підготовки до праці”.
У Бердичеві міжшкільний навчально-виробничий комбінат (МНВК) трудового навчання та професійної орієнтації учнів відкрив свої двері 1 вересня 1976 року. Він розмістився у приміщеннях колишньої восьмирічної школи №13, будівля якої знаходиться по вулиці Красіна, 20 (у 2016 році вулиці повернули первісну назву – Мостова). Також комбінатом використовувались приміщення по вулиці Свердлова, 53 (нині вулиця Вінницька, комплекс на території школи №4). Міжшкільний комбінат Бердичева став першим навчальним закладом такого типу в Житомирській області.
У перший рік своєї діяльності у комбінаті учні опановували основи семи професій. У 1977 навчального році на комбінаті навчалось 1483 учні, які оволодівали 11 професіями. Навчання у комбінаті тривало на протязі двох років, навчались учні 9-х та 10-х класів середніх шкіл міста. Для цього один день на тиждень старшокласники навчались не у школі, а проходили навчання в комбінаті. Значну допомогу в створенні цехів і обладнанні класів надали підприємства міста, зокрема, машинобудівний завод “Прогрес”, верстатобудівний завод “Комсомолець”, автотранспортне підприємство АТП-11837, шкіроб’єднання ім. Ілліча, швейна фабрика ім. 60-річчя Жовтня, спецавтобаза, управління торгівлі. У цехах і майстернях учні почали виконувати замовлення цих підприємств.
Із метою уникнення проблем із комплектуванням профілів керівництво навчальних закладів міста мусило чітко дотримуватись рознарядки по кількості виділених навчальних місць по профілям навчання, яку затверджував міський відділ освіти. Окрім того, МНВК надавав можливість дев’ятикласникам протягом перших двох місяців навчання змінювати профіль на інший, якщо у цьому виникала потреба.
По закінченні навчання учні здавали кваліфікаційні екзамени та отримували свідоцтва про оволодіння трудовою спеціальністю. Перший випуск учнів комбінату припав на 1979 рік. В урочистій обстановці начальник бердичівського відділення ДАІ П.П. Бобков вручив перші посвідчення водіїв випускникам профілю автосправи. Отримали також свідоцтва продавці, кулінари, слюсарі, токарі, штукатури, швачки-мотористки, секретарі-друкарки.
У 80-х роках навчальний комбінат, очолюваний на цей час В.В. Куцієм, став одним із кращих в області у цьому напрямку. Тут вперше почали впроваджувати вивчення комп’ютерної техніки: у 1985 році відкрили навчання за профілем “програмування” (базовим підприємством став Бердичівський завод по ремонту обчислювальної техніки), але навчання за даним напрямом тривало лише один рік, оскільки до закладу вчасно не надійшло необхідне навчальне обладнання. Через декілька років комбінат таки отримав 8-розрядні персональні комп’ютери “Корвет”, які стали основою для навчання учнів за цим профілем. Тривалий час цю дисципліну викладав педагог Віктор Янковенко.
Із настанням часів незалежності України та нових економічних умов настала потреба у нових професіях, переорієнтації існуючих навчальних програм. Досить тривалий час заклади освіти, і навчально-виробничі комбінати зокрема, діяли згідно розробленої ще у радянський період нормативної бази. Лише 30.11.1993 р. Міністерство освіти України видало наказ №430, яким затверджено Положення про міжшкільний навчально-виробничий комбінат. У відповідності до Положення МНВК був закликаний задовольнити потреби громадян, держави і суспільства у поглибленні базової трудової підготовки школярів 8-11 (10-11) класів, здійснювати професійне консультування учнівської молоді, організовувати їх добровільну продуктивну працю та забезпечувати реалізацію потреб особистості в отриманні професії і кваліфікації відповідно до її інтересів, здібностей, наявних умов. Залишилась і вимога наявності базових підприємств, відносини з якими регулювались на договірних основах.
Утвердження нової нормативної бази дозволило продуктивніше функціонувати і бердичівському МНВК. Так, наприкінці 1990-х років у навчально-виробничому комбінаті навчались учнів наступних професій: водій транспортних засобів (категорія “С”), продавець продовольчих та непродовольчих товарів, швачка-мотористка та в’язальниця, секретар-друкарка, токар, взуттєвик-галантерейник та дизайнер. Економічна криза перших років незалежності змусила колектив МНВК до пошуку нових форм навчання, співпраці з підприємствами міста, у тому числі економічної. Так, лише у 1993 році учні під керівництвом досвідчених майстрів виготовили 720 пар взуття. Учні мали можливість заробити по 10-15 тисяч карбованців, що стало непоганим заробітком у цей скрутний для багатьох час.
У 2001 році директором комбінату працював Л.М. Кир’яненко, завучем І. Демиденко. У цей час комбінат окрім навчання учнів надавав послуги безробітному населенню через міськрайонний центр зайнятості. По цілому ряду професій заклад отримав ліцензії Міністерства освіти на підготовку кваліфікованих спеціалістів на рівні випускників профтехучилищ. У цьому плані МНВК навіть складав конкуренцію профтехучилищам, які діють на території міста – ПТУ №3, ПТУ №4, ПТУ №12. Навчання при цьому залишалось безкоштовним, лише з професії водій учні виконували 50 годин практичної їзди на власному бензині. Контрактна основа існувала лише для незайнятої частини населення Бердичева та прилеглих районів.
Але в нових ринковим умовах потреба у навчально-виробничому комбінаті поступово стала відпадати. Аргументом для місцевої влади також стало те, що кошти у розмірі біля 500 тис. грн., які щорічно витрачались на його функціонування з місцевого бюджету, не приносили реальної віддачі у вигляді кваліфікованих виробничих кадрів (їх в достатній кількості готували діючі професійно-технічні училища). Тому рішенням Бердичівської міської ради №408 від 06.03.2008 р. з метою приведення мережі навчальних закладів у відповідність з потребами населення, раціонального використання бюджетних коштів, враховуючи наявність у місті чотирьох різнопрофільних професійно-технічних закладів, які забезпечують безкоштовну профорієнтаційну та професійну підготовку випускників школи ІІ та ІІІ ступенів, та трьох автошкіл (у т. ч. приватних), діяльність міжшкільного навчально-виробничого комбінату з 1 червня 2008 року була припинена шляхом його ліквідації.
Нині будівля по вулиці Мостовій, яку обіймав міжшкільний навчально-виробничий комбінат, не використовується.
Анатолій Горобчук.
Джерела і література:
Тут навчають професіям. // Земля Бердичівська. – 1994. – 30 березня. – №26 (14322).
Кузня виробничих кадрів. // Земля Бердичівська. – 1999. – 26 травня. – №42 (14857).
Демиденко І. Перший в області. // Земля Бердичівська. – 2001. – 13 жовтня. – №77 (15097).