[не існує] Загребельна синагога

На вулиці Бистрицькій знаходилась одна з найбільших синагог Бердичева – Загребельна синагога.

Час побудови синагоги встановити не вдалось – в архівах досі не знайдено жодних документальних відомостей щодо її будівництва та існування. Лише у спогадах сучасників та літературних творах існують згадки про неї.

Загребельна синагога отримала свою назву від мікрорайону міста, де вона знаходилась – Загребелля. Молитовний будинок за традицією мав дванадцять вікон на фасаді, а оскільки був триповерховим, то чітко виділявся на фоні навколишньої одноповерхової приватної забудови. У верхній частині фасаду розмістили барельєфні зображення двох левів – в юдейській традиції саме ці тварини уособлюють єврейський народ. Лев – символ коліна Ієгуди (всі сучасні євреї походять із колін Ієгуди та Біньямін). Над левами – зірка Давида. Також на другому поверсі влаштували балкон.

Зі спогадів сучасників відомо, що за часів Російської імперії дохід Загребельної синагоги був вельми незначним, оскільки в ній молилося мало достатньо заможних віруючих. Ті, хто бажав уславитися в Бердичеві як поважна людина, молились у рабинському бес-медреші[1] або хасидському клойзі[2]. Тому Загребельна синагога (як, власне, й інші синагоги міста) перебувала в постійній нужді та не мала засобів навіть на незначні витрати. Загалом, Загребельна синагога, отримуючи біля 100 руб. від коробочного збору[3] і дохід від бані, відчувала потребу ба навіть у звичайних свічках, від чого в ній не завжди горів Незгасимий вогонь – свіча, яка постійно має горіти в синагозі вдень та вночі.

Після приходу до влади більшовиків Загребельну синагогу закрили. В її стінах влаштували приміщення для господарчих потреб.

Загребельну синагогу зруйнували в ході жорстоких боїв під час звільнення Бердичева від нацистських окупантів, тобто наприкінці 1943 – початку 1944 рр. Тоді ж зазнали руйнації майже всі синагоги міста: Білопільська, Немирівська, Новоміська та Староміська.

До сьогодні збереглись лише декілька зображень цієї синагоги на поштових листівках початку XX століття, видавцями яких стали книжний і паперовий магазин Ф. Полишко та магазин “Труд”. Також є зображення Загребельної синагоги на світлині однієї з наукових експедицій, які проводились у 1920-х – поч. 1930-х рр. Харківським музеєм українського мистецтва та округовою інспекцією охорони пам’яток (нагадаємо, що на той час Харків був столицею Української СРР).

Наприкінці 90-х років минулого століття на місці, де колись знаходилась Загребельна синагога, з’явився комплекс споруд іудейської релігійної общини “Друзі Бердичева”, засновником якої став американський підприємець Фавіш (Ернест) Менглович. На кошти цієї організації на Бистрицькій, 10, спорудили чотириповерховий житловий будинок з допоміжною інфраструктурою, в якому діють як чоловіча, так і жіноча мікви (водні резервуари для ритуального омивання).

Джерела і література:

А. Цедербаум. Бердичевские тайны. Характеристика местной еврейской общины, как пример еврейских традиций – Варшава, 5670 г. (1870). Перевод с идиш Л. Когана. – с. 23.

Пасюк С. Привет из Бердичева. Альбом-каталог открытых писем с видами г. Бердичева. – Бердичів, 2018. – с. 19, 50.

[1] Бес-медреш (“будинок вчення”, давньоєвр.) – молитовний будинок, місце для молитви та навчання.

[2] Клойз, або клайзл – невеликий молитовний будинок у хасидів, що об’єднував прихожан за принципом приналежності до тієї, чи іншої професії, або того чи іншого направлення в іудаїзмі.

[3] Коробочний збір – внутрішньообщинний податок, головним чином на кошерне м’ясо. Коробочний збір введений польсько-литовськими кагалами у 17 ст.