[не існує] Бердичів. Музей історії школи №3

Вул. Григорія Сковороди, 46, приміщення колишньої загальноосвітньої школи №3. На другому поверсі в навчальній кімнаті знаходився музей історії школи (історії освіти).

Музей створили у 1985 році з нагоди 40-річчя Перемоги у Великій Вітчизняній війні за ініціативи дирекції, партійної та профспілкової організацій школи як музей історії школи, бойової і трудової слави. Урочисте відкриття відбулось напередодні Дня Перемоги. Активну участь у створенні музею прийняли вчителі Ю. Савченко, Г. Євдокимова, О. Кривунець, В. Мартиненко, І. Алейнікова, І. Стрєлков, В. Білоус та інші. Керував створенням музею директор школи Фелікс Броніславович Пашківський. У міському огляді-конкурсі, який відбувся того ж року, цей шкільний музей посів почесне друге місце.

Музей отримав Свідоцтво про відомчу реєстрацію музею при закладі освіти, свідоцтво видане управлінням освіти Житомирської облдержадміністрації, про це зроблено запис в реєстраційному журналі обліку за №10 від 24.02.1999 року.

Експозиція музею була розділена на окремі розділи. Основним став розділ, присвячений створенню школи, її становленню та розвитку. Тут були представлені стенд з фотографіями всіх шкільних випусків, матеріали про життя школи, навчальний процес. Зберігалась пам’ять в музейних документах і про директорів школи, які в різні часи її існування керували школою. Починаючи з часу заснування школи (1939 р.) і до ліквідації цього навчального закладу за його кермом стояли 11 директорів, серед яких найтривалішим стало керівництво Фелікса Броніславовича Пашківського – майже 22 роки (він передчасно помер у 2003 році).

11 лютого 2004 року у музеї відбулось урочисте відкриття стендової експозиції, присвяченої пам’яті Фелікса Броніславовича Пашківського, де розмістили фотографії директора, документи, його особисті речі.

В музейному розділі «Мужність залишається у віках» можна було познайомитись та згадати поіменно учнів школи та вчителів, які загинули в роки німецько-радянської війни. Завдяки краєзнавчому пошуку в школі відшукували нові імена героїв. Знайдено та повідомлено місце поховання рідним Дотмурзієва А.Ю., стали відомими імена героїв: Годованчука І.Й, Шишкова М.М. (учасника партизанського руху), Лазарєва В.С., Звонарьова В.І., Пікульського Б.О., який закінчив школу №21 (№3) у 1941 р.; Мацкевича С.Т. – учасника Сталінградської битви, директора школи №3 у 1953-1954 роках. Матеріали про них представили на окремих стендах.

Окремий розділ музею був присвячений становленню та розвитку українсько-польських відносин, про що розповідав куточок «Відроджуємо польські традиції». До останніх років існування цього навчального закладу її колектив підтримував тісні зв’язки з Польщею, польські делегації були частими гостями у школі.

Також у музеї був куточок, присвячений видатним діячам, котрі відвідували цей навчальний заклад у різні роки. Це письменники, музиканти, відомі поети, що дарували музею свої твори з автографами. Серед них багато відомих імен. Це І. Драч – «Храм сонця» у 1989 р.; О. Опанасюк – «Житичі» у 1985 р.; В. Грабовський – «Поезії» у 1987 р.; О. Гончар – «Тронка» у 1985 р.; В. Яворівський – «Право власного імені» у 1985 р.; М. Полюга – «Свет мой печальный» у 1994 р.; Д. Павличко – «Гранослов» у 1989 р.; С. Плачинда – «Ю. Яновський» у 1986 р.

Серед книжкового фонду почесне місце займав дар жителя міста А.Н. Кузнєцова, який у роки німецько-радянської війни, ризикуючи життям, врятував від пожежі декілька підручників зі шкільної бібліотеки, яку нацисти спалювали у перші ж дні окупації міста (у будівлі школи в серпні 1941 року знаходився штаб групи армій «Південь», 06 серпня в штаб прибув керівник нацистської Німеччини Адольф Гітлер). Це два томи «Флори та фауни СРСР» та три томи «Великої Радянської енциклопедії». Саме на честь 40-річчя Перемоги А. Кузнєцов і передав у дар новоствореному шкільному музею ці безцінні для нього скарби.

Серед окремих матеріалів у музеї були представлені стенди, присвячені випускникам школи Олександру Разумкову та Борису Устименку. Представлені також окремі роботи художника Сергія Танадайчука, який співпрацював зі шкільним колективом.

Музей історії школи №3 припинив існування у 2014 році, після того, як будівлю цього навчального закладу передали для використання Бердичівському медичному коледжу. Сам навчальний заклад – на той момент ліцей №3 – припинив існування у 2023 році.

Джерела і література:

Мартинюк М.В. Пам’ять як фактор перебудови (з досвіду роботи шкільного музею ЗОШ №3 м. Бердичева) // Музейна справа на Житомирщині: історія, досвід, проблеми: Наук. зб. «Велика Волинь»: Праці Житомирського науково-краєзнавчого товариства дослідників Волині. Т. 33. Ж.: Косенко, 2005. 476 с., іл. с. 193-197.

В. Карташов. Стривожений голос пам’яті. // «Радянський шлях», №79 (12740) від 15.05.1985 р.

Вермінська Л. Пам’яті друга. // «Мозаїка Бердичівська», №1 (54), січень-лютий 2004 р., с. 19.

Матеріали музею школи.

Музей школи №3, травень 2009 року: