Home Проекти Постаті землі Бердичівської Нестайко Всеволод Зіновійович

Нестайко Всеволод Зіновійович

426
0
SHARE

Нестайко Всеволод Зіновійович (нар. 30 січня 1930, Бердичів, СРСР – пом. 16 серпня 2014, Київ, Україна) – український письменник, класик сучасної української дитячої літератури, член Спілки письменників.


Нестайко Всеволод Зіновійович
(1930-2014).

Нестайко Всеволод Зіновійович народився 30 січня 1930 року в Бердичеві в сім’ї службовця. Існує сімейна легенда: мати-філолог народила Всеволода в перерві між читанням Ремарка. “Акушер, старий єврей, каже: “Мадам! У вас, здається, з’явився письменник!”. І з пологового будинку мене перевезли на вулицю Пушкіна”. Родина проживала у будинку №4 по вулиці Пушкіна. Сам будинок не зберігся – у 50-х роках минулого століття його зруйнували, 1963 року на цьому місці з’явилась будівля дитячого садочка №16 “Ялинка”.

Мати Всеволода Зіновійовича – Марія Іванівна Довганюк – була вчителькою російської словесності, почала викладати ще до революції – 1913 року. Потім, під час Першої світової війни, пішла в сестри милосердя й опинилася по один бік фронту, а майбутній батько Всеволода – по інший, бо на той час він був січовим стрільцем у австрійській армії, вільно володів п’ятьма мовами. Вірогідно, саме це й зіграло свою фатальну роль: у 1933 році батька маленького Всеволода заарештували, він загинув у концтаборі НКВС.

Йшов страшний 1933 рік і сім’я Всеволода, рятуючись від голоду, переїхала з Бердичева до Києва, де проживала рідна сестра матері. Тож усе своє свідоме життя Всеволод Нестайко прожив у Києві. Мати Всеволода Нестайка працювала вчителькою, їх квартира знаходилась у приміщенні тієї ж школи, де вона вчителювала.

Довгим і безтурботним було життя Всеволода в молодшій школі. Та закінчилось воно раптово – з початком німецько-радянської війни. Хлопцю було тоді одинадцять років. Із матір’ю Всеволод провів два роки в київській окупації. Марія Іванівна організувала в своїй кімнатці підпільне навчання, щоб учні не забули набутих раніше знань. Ці уроки допомогли – після звільнення Києва, який лежав у руїнах, малого Нестайка одразу прийняли до шостого класу. Навчаючись у київській школі №63, хлопець одразу потягнувся до літератури. Тож коли настав час обирати професію, вирішив, що це буде тільки література.

Скінчивши десятирічку, 1947 року майбутній письменник Всеволод Нестайко вступив на слов’янське відділення філологічного факультету Київського університету.

У 1952 році Всеволод Зіновійович закінчив філологічний факультет Київського державного університету ім. Т.Г. Шевченка. А перед тим, у 1950 році, Нестайків однокурсник Олег Микитенко вступив до аспірантури й залишив роботу в дитячому журналі “Барвінок”. “Я став працювати замість нього літредактором-коректором. Відтоді й почався мій зв’язок з українською дитячою літературою”, – згадував згодом Всеволод Зіновійович. У “Барвінку” молодий письменник почав друкуватися й спілкуватися з класиками – Юрієм Яновським, Павлом Тичиною, Наталею Забілою, Оксаною Іваненко, Максимом Рильським.

“Тореадори з Васюківки”, видання 1984 року.

Згодом Всеволод Зіновійович працював у редакції журналу “Дніпро”, видавництві “Молодь”. З 1956 по 1987 рік завідував редакцією у видавництві “Веселка”. Одружився, дружина Світлана Пилипівна супроводжувала письменника на протязі всього його життя.

Перші оповідання для дітей Всеволод Зіновійович Нестайко почав друкувати в журналах “Барвінок” та “Піонерія”. Перша книжка під назвою “Шурка і Шурко” побачила світ у 1956 році. Цього ж 1956 року Всеволод Зіновійович вступив до Спілки письменників.

Майже п’ятдесятирічний шлях у дитячій літературі Всеволод Зіновійович засвідчив виданням близько тридцяти книжок оповідань, казок, повістей і п’єс. Найвідоміші з них: “В Країні сонячних Зайчиків” (1959), “Супутник ЛІРА-3” (1960), “Космо-Натка” (1963), “Робінзон Кукурузо” (1964), “Тореадори з Васюківки” (1973), “Одиниця з обманом” (1976) та інші. Нещодавно було видано дві аудіокнижки письменника: “В Країні сонячних зайчиків” і “Чудеса в Гарбузянах”.

Всеволод Нестайко та керівник видавництва А-БА-БА-ГА-ЛА-МА-ГА Іван Малкович.

Книги Всеволода Нестайка перекладено двадцятьма мовами світу, в тому числі англійською, німецькою, французькою, іспанською, арабською, бенгалі, угорською, румунською, болгарською, словацькою та ін. Російською мовою його книги виходили тринадцять разів. За творами Всеволода Нестайка поставлено фільми, які отримали міжнародні нагороди: телефільм “Тореадори з Васюківки” одержав на міжнародному фестивалі в Мюнхені Гран-прі (1968), на Міжнародному фестивалі в Алегзандрії (Австралія) – головну премію (1969). Його замовили загалом 72 країни світу. На жаль, в Україні на телеекранах фільм не з’явився – чиновники від культури знайшли в ньому наклеп на радянську дійсність, а героїв визнали “нетиповими піонерами”. Кінофільм “Одиниця з обманом” премійовано на Всесоюзному кінофестивалі в Києві (1984), відзначено спеціальним призом на міжнародному кінофестивалі в Габрово (Болгарія, 1985).

Всеволод Нестайко – лауреат премії імені Миколи Трублаїні (за повість-казку “Незнайомка з Країни Сонячних Зайчиків”), премії імені Олександра Копиленка (за казку “Пригоди їжачка Колька Колючки та його вірного друга і однокласника зайчика Косі Вуханя”). На першому Всесоюзному конкурсі на кращу книгу для дітей за повість в оповіданнях “П’ятірка з хвостиком” письменник удостоєний другої премії. За повість-казку “Незвичайні пригоди у лісовій школі” Всеволод Нестайко удостоєний у 1982 році премії ім. Лесі Українки. А трилогію “Тореадори з Васюківки” 1979 року внесено до Особливо Почесного списку Андерсена як один із найвидатніших творів світової літератури для дітей.

Нестайко Всеволод Зіновійович, 2008 р.
Фото Наталії Чубенко.

2004 року Всеволод Нестайко разом із поетом та редактором Іваном Малковичем опрацювали та опублікували нову авторську редакцію книги “Тореадори з Васюківки”. Твір позбавлено деяких неминучих ідеологічних нашарувань минулої доби, деталей, незрозумілих сучасному, а тим паче майбутньому читачеві. З’явилися й нові епізоди.

Багато сучасних українських письменників схвально відгукуються про творчість Всеволода Нестайка, вважають його класиком та майстром слова. Згідно з соцопитуваннями, які провела у 1990-1992 роках Державна бібліотека для дітей та Міністерство культури, твори Всеволода Нестайка визнано лідерами читацького інтересу.

Указом Президента України Віктора Ющенка №53/2010 від 20 січня 2010 року письменника нагороджено Орденом князя Ярослава Мудрого V ступеня.

Всеволод Нестайко з читачами, 2006 рік. Фото: Історична Правда.

Всеволод Нестайко вів програму на Національному радіо України “Радіобайка Всеволода Нестайка”.

У донбаському місті Дружківка з 2004 року працює дитяча бібліотека імені В.З. Нестайка.

Письменник проживав у Києві на Печерську. В останні роки життя Нестайко відійшов від активної письменницької діяльності. Останній за ліком твір за життя автора побачив світ у 2009 році і називався “Найновіші пригоди Косі Вуханя та Колька Колючки”.

Помер Всеволод Зіновійович Нестайко 16 серпня 2014 року. Похований у Києві.

Твори Всеволода Нестайка:

Тореадори з Васюківки (1963). Вперше видавався у 70-х роках видавництвами “Веселка” та “Школа”. За часів незалежної України твір було надруковано видавництвом А-БА-БА-ГА-ЛА-МА-ГА. Роман складається із трьох частин: “Пригоди Робінзона Кукурузо”, “Незнайомець з тринадцятої квартири” та “Таємниця трьох невідомих”. Героями повісті є Ява та Павлуша. Роман зазнав другої редакції у 2004 році: було видалено ідеологічні нашарування, деталі, незрозумілі після розпаду СРСР, і додано нові сюжети.

  • “В Країні Сонячних Зайчиків” (трилогія) (1994). Складається з творів “В Країні Сонячних Зайчиків” (1959), “Незнайомка з Країни Сонячних Зайчиків” (1988) і “В Країні Місячних Зайчиків”.
  • “Шурка і Шурко” (1956) — збірка оповідань.
  • “Це було в Києві” (1957) — збірка оповідань.
  • “Марсіанський жених” (1968) — п’єса.
  • “Робінзон Кукурузо” (1970) — п’єса.
  • “Вітька Магеллан” (1975) — п’єса.
  • “Олексій, Веселесик і Жарт-птиця” (1975) — повість-казка.
  • “Одиниця з обманом” (1976) — повість.
  • “Пригоди Грицька Половинки” (1978) — повість.
  • “Пригоди журавлика” (1979) — повість.
  • “Незвичайні пригоди у лісовій школі” (1981) — повість.
  • “Загадка старого клоуна” (1982) — повість-казка.
  • “Пересадка серця” (1983) — п’єса.
  • “Чудеса в Гарбузянах” (1984) — повість.
  • “П’ятірка з хвостиком” (1985) — повість.
  • “Таємниця Віті Зайчика” (1986) — повість.
  • “Скринька з секретом” (1987) — повість.
  • “Слідство триває” (1989) — збірка п’єс.
  • “Таємничий голос за спиною” (1990) — збірка детективів.
  • “Казкові пригоди Грайлика” (1994) — повість.
  • “Чорлі” (1995) — повість-казка.
  • “Ковалі Щастя, або Новорічний детектив” (~2003) — детективна казка.
  • “Чарівні окуляри” (2006) — повість-казка.
  • “Найновіші пригоди Косі Вуханя та Колька Колючки” (2009) — продовження повісті.
  • “Дивовижні пригоди незвичайної принцеси” (2010).

Джерела і література:

Національна бібліотека України для дітей – http://www.chl.kiev.ua/95/Writer_1/Nestaikobd.html

Ігор Кручик. Пригоди та книжки Всеволода Нестайка. // “Тиждень” – http://tyzhden.ua/Publication/3752

Надія Савчук. Всеволодові Нестайку пишуть діти, дідусі й бабусі. // “Газета по-українськи” від 20.03.2008 р., http://gazeta.ua/index.php?&id=215993

 

LEAVE A REPLY

Please enter your comment!
Please enter your name here