Home Новини Нерозказана історія

Нерозказана історія

158
0
SHARE

Нещодавно до Бердичева приїздили представники посольства Естонії в Україні, які оглядали місце можливої допомоги – реконструкцію Бердичівської міської лікарні. Оглянули не лише її, а також відвідали село Мирославку Швайківської громади, де відвідали колишню дільничну лікарню. Делегацію супроводжували перші керівники району та сільської громади, на завершення учасники зробили спільне фото на пам’ять. Про цей візит та його можливі результати розповів журналіст «РІО Бердичів» Олександр Доманський у своїй статті, тут же розмістив і згадане групове фото.

Саме воно мене й зацікавило, адже впевнений, що мало хто звернув увагу на те, на тлі чого сфотографувались господарі та гості. Ні, тлом для спільного фото став не корпус колишньої дільничної лікарні, як подумає більшість. А пам’ятний знак з написом російською: «Пирогов Николай Иванович, 1810-1881».

Відкриття монументу, 1 червня 1989 р. Фото В. Коржука.

Цей пам’ятний знак відкрили 1 червня 1989 року, майже 35 років тому. Встановили його на території дільничної лікарні, яку звели за два роки до того – у 1987-у (головний лікар – Олександр Григорович Складанчук). Ініціаторами встановлення пам’ятника видатному хірургу Російської імперії Миколі Івановичу Пирогову стали жителі села та голова місцевого колгоспу Сергій Горячий. Для втілення ідеї й привід був гарний – саме 1989 року виповнювалось 125 років із підписання «Женевської конвенції» – першого документа міжнародного гуманітарного права.

На час своєї появи пам’ятник являв собою бронзове погруддя видатного хірурга, встановлене на гранітному постаменті. У день відкриття пам’ятника, а це був четвер, до Мирославки приїхали гості з Житомира – там саме проходив республіканський семінар по лінії Червоного Хреста. Багато слів говорили про гуманізм, необхідність допомагати нужденним, а наприкінці гості з Житомира поклали до пам’ятника квіти. На цьому урочистий захід завершили з обіцянкою – «пам’ятнику Миколі Івановичу Пирогову стояти віки і нагадувати всім: люди, творіть тільки добро!».

Працівники мирославської лікарні біля пам’ятника Пирогову М.І. (другий з права – головний лікар Олександр Григорович Складанчук), 15 січня 1999 р.

Спочатку так і було: погруддя щасливо пережило розвал Радянського Союзу, подальшу економічну кризу в країні, розвал місцевого колгоспу та занепад сільської медицини (дільничну лікарню зачинили, з наявних трьох поверхів будівлі використовується лише перший, який займає сільська амбулаторія). Але у 2003 році невідомі зловмисники спробували вкрасти бронзове погруддя – його скинули з постаменту. З метою збереження пам’ятки працівники мирославської лікарні перемістили погруддя у приміщення лікарні, де воно в подальшому й зберігалось. Залишився лише постамент із написом російською, як згадка про те, що тут колись існував великий та потужний медичний заклад, якого нині намагаються реанімувати коштом іноземців.

Бронзове погруддя на зберіганні,
2007 р.

Щодо відомого хірурга, анатома та гуманіста Миколи Пирогова: доля лише раз звела вченого та наш Бердичів. Він відвідав місто 8 квітня 1861 року, оглянув єврейську лікарню (вона займала будівлю колишнього палацу Радзивіллів). Найкращий медичний заклад Бердичева того часу приємно вразив Пирогова – той відмітив чудові умови утримання (світлі просторі палати з декораціями, зручні ліжка, чиста білизна, добре харчування), наявність необхідних медикаментів і уважне ставлення медперсоналу, що сприяло успішному лікуванню і видужанню хворих. Після його приїзду в місті відкрили Пироговську денну школу для навчання дітей місцевого населення. Сам вчений проживав неподалік – під Вінницею у власному маєтку «Вишня», який придбав у 1859 році. Там же нині зберігається його набальзамоване тіло.

Анатолій Горобчук

LEAVE A REPLY

Please enter your comment!
Please enter your name here