Home Проекти Постаті землі Бердичівської Милашевська Зоя Матвіївна

Милашевська Зоя Матвіївна

1498
0
SHARE

Милашевська Зоя Матвіївна (нар. 11 березня 1924, Бердичів, Київська губернія, УСРР – пом. 12 серпня 1994, Бердичів, Житомирська обл., Україна) – письменниця, член Спілки письменників СРСР.


Милашевська Зоя Матвіївна
(1924-1994).

Милашевська Зоя Матвіївна народилася 11 березня 1924 року в Бердичеві в сім’ї робітника-залізничника. У квітні 1938 року репресували її батька Матвія Миколайовича, а маленьку Зою з матір’ю та сестрою Тамарою, тоді студенткою Вінницького медичного інституту, викинули з власної домівки на вулицю, як членів родини “ворога народу”. До цього додалась ще одна біда – Зоя тяжко захворіла, хвороба на все життя прикувала її до ліжка. Та незважаючи на трагічні життєві обставини, Зоя не зламалася, відшукала у собі сили вистояти.

За допомогою матері, Ганни Архипівни, вчительки залізничної школи (тепер школа №10), Зоя послідовно закінчила заочно середню школу, Бердичівський вчительський інститут (відділення іноземних мов) та історико-філософський факультет Київського державного університету імені Т.Г. Шевченка. І все з відзнакою.

Маленька Зоя на руках у матері.

Отримавши освіту, Зоя Милашевська займалась перекладами оповідань з англійської та французької.

Визначальною у долі Зої Милашевської стала у 50-х роках зустріч із Борисом Теном (справжнє ім’я і прізвище Микола Васильович Хомичевський) – “українським Гомером”. Саме Микола Васильович порадив Зої Матвіївні спробувати свої сили на літературній ниві. Спочатку Зоя Матвіївна вагалася. Та своєрідним стимулом стала реабілітація у 1957 році найріднішої людини – батька. Тоді немов додалося сил, немов прийшло друге дихання. Тоді ж, у 1957-у, вона стала членом Житомирського обласного літературного об’єднання. У періодичних виданнях виходять у світ її перші оповідання – у районній, обласній, республіканських газетах. У 1964 році Зоя Милашевська надрукувала своє оповідання в республіканському журналі “Дніпро”. А згодом були вже й інші твори – повісті “І знову дощ” (1966), “Повість про вчительку” (1970). Гарну пресу отримала книжка “Кохання мужніх” (1976), яку відзначили критики. На жаль, наступні книжки письменниці так і не дочекалися виходу в світ. Вони через економічні негаразди і розвал книговидавничої справи в незалежній Україні залишились у рукописах.

У 1970 році Зоя Матвіївна стала членом Спілки письменників СРСР.

Зоя Матвіївна завжди відзначалась феноменальною пам’яттю – знала, як звати вчителів, учнів і навіть далеких знайомих, і їх дії завжди звіряла зі своїми. Її поєднувала дружба з такими відомими письменниками, як Сергій Плачинда, Іван Куштенко, Валентин Грабовський, Олексій Опанасюк, Михайло Клименко, Володимир Козак та інші. А бердичівське автопідприємство АТП-0651 взяло шефство над письменницею, допомагаючи їй у вирішенні побутових проблем.

Зоя Милашевська дуже любила книги. Особливо захоплювалася класикою, у хвилини особистого розслаблення – детективами, найкращі з яких зібрала у власній бібліотеці. З поезії настільною книгою стали твори російського поета Сергія Єсеніна, бюсти якого стояли на кожній книжковій полиці. А також Тараса Шевченка, Івана Франка, Олександра Пушкіна. А ще Чайковського, музику якого ніжно обожнювала, як і твори Шопена.

Милашевська Зоя Матвіївна померла 12 серпня 1994 року. Похована в Бердичеві на загальноміському кладовищі. У 1996 році рішенням Бердичівської міської ради провулок Газопровідний міста Бердичева, де знаходиться будинок, в якому проживала письменниця, перейменували на вулицю імені Зої Милашевської. На жаль, назва вулиці не витримала випробування часом – 18 березня 2011 року рішенням Бердичівської міської ради провулку повернули попередню назву – Газопровідний, а на будинку, в якому проживала Зоя Милашевська, вирішили встановити меморіальну дошку (меморіальна дошка так і не з’явилась).

Рішенням Житомирської обласної військової адміністрації №449 від 25.07.2024 р. «Про деколонізацію топонімії» I провулок Піонтковського перейменували на провулок Зої Милашевської.

Джерела і література:

В. Медведєва. Обганяючи шторми життя. Пантеон бердичівських імен (нариси та портрети). // Упорядник М. Пасічник. – В-во “Бердичіврегіонвидав”, 2004 – с. 89-93.

Костриця М.Ю. Постаті землі Бердичівської: Історико-краєзнавчі нариси. У 2-х тт. — Житомир: Косенко, 2005. — Т. 2, с. 142-143.

З когорти мужніх. До 80-річчя з дня народження. // “Бердич”, №1-2 (4-5), 2004 р.

Рішення Житомирської обласної військової адміністрації №449 від 25.07.2024 р. «Про деколонізацію топонімії».


Маленька Зоя з сестрою.
Зоя з батьками.
Зоя Милашевська на лікуванні, 1967 р.
Зоя Милашевська в санаторії на лікуванні, 1969 р.
Стенд в Бердичівській районній бібліотеці з нагоди ювілею з дня народження Зої Милашевської, 2019 р.

LEAVE A REPLY

Please enter your comment!
Please enter your name here