Літній час, або Переведення годинникових стрілок по-бердичівськи

Зовсім скоро, в останню неділю жовтня бердичівляни в чергове переведуть стрілки своїх годинників на одну годину назад. Так вони вкотре повернуться у власне минуле, або вдруге увійдуть у ту ж саму ріку (якщо звернути увагу на те, що знову ми побачимо на годинниках показники 03:05, 03:06, 03:07 і т. д., як і рівно годину тому). Фантасмагорія, скажете? Цілком ні. Це наша реальність, з якою проживаємо на протязі вже кількох десятиліть.

Але цей годинниковий казус залишимо філософам та футурологам. Нині ж нас цікавить дещо інше – коли вперше в Бердичеві перевели стрілки годинників назад (або вперед, якщо бути більш точнішими), і як це відбувалось?

Молодь та люди зрілого віку можуть бути впевненими, що проживали в епоху переведення годинникових стрілок завжди. Саме так – з часу їх народження, зростання, навчання у школі, отримання першої професії, одруження та появи власних дітей у цьому плані не змінилось нічого. Вони просто не застали тих часів, коли стрілки НЕ переводили. А хіба були такі часи, запитаєте? Так!

Стрілки годинника вперше перевели… 1 квітня 1981 року. І це не першоквітневий жарт – у Радянському Союзі вважали, що переведення стрілок необхідно робити на початку місяця. Так, мовляв, зручніше для економіки (власне, це й було головною причиною введення в країні літнього часу). За людей, за їх зручності думали в останнє. 1 квітня припало на середу, посеред тижня. Хто вчасно зорієнтувався та дисципліновано перевів власні годинники ще з вечора, вчасно з’явились на своїх робочих місцях. Але багато хто запізнився на роботу. І ці запізнення того дня носили характер ледь не всесоюзного страйку. Всупереч усім нагадуванням і по телебаченню, і по радіо, і в пресі, багато бердичівлян просто забули перевести годинники і йшли на роботу та в школи на годину пізніше.

Лише 3 квітня у газеті “Радянський шлях” з’явилась замітка, розповсюджена ТАРС, з роз’ясненнями щодо доцільності введення нового часу.

Вчені стверджують, що вигідність запровадження літнього часу зумовлена традицією значно зміщувати час сну відносно темного часу доби: людина прокидається зазвичай на початку світлового дня або невдовзі перед світанком, а лягає спати значно пізніше, ніж заходить Сонце. Зсунувши влітку час людської активності на годину назад, отримуємо додаткове світло (а отже, економію електроенергії) ввечері, але не втрачаємо нічого вранці.

Не будемо знову приводити аргументи щодо необхідності, чи безпідставності переведення стрілок (цей спір між прибічниками та противниками може тривати довго), наведено лише декілька цікавих фактів:

• сезонне переведення годинників у 1981-1983 роках в СРСР проводилось 1 квітня та 1 жовтня, у 1984 році – 1 квітня та 30 вересня (в останню неділю вересня, як це практикувалося в європейських країнах), у 1985-1995 роках – в останню неділю березня та вересня, у 1996-2010 роках – в останню неділю березня і жовтня.
• традиція переходити на літній час практикується на сьогодні у 110 країнах світу. А от практичні японці взагалі ніколи не переводили стрілок.
• як відомо, в Україні діє єдиний часовий період. А от Китай розтягнутий на 5 часових поясів, проте вся країна живе за єдиним часом, який називається пекінський. У зв’язку з цим в Китаї спостерігається кумедна ситуація, коли в деяких регіонах країни сонце сідає опівночі.

Анатолій Горобчук.