Лівінський Стефан Йосипович

Лівінський Стефан Йосипович (нар. 10 квітня 1923, с. Кримгереєвське, Нагутський р-н, Ставропольський край, РРФСР, СРСР – пом. 22 квітня 2010, Бердичів, Житомирська обл., Україна) – учасник Другої світової війни, визволитель Бердичева, Почесний громадянин міста Бердичева.

Лівінський Стефан (Степан) Йосипович народився 10 квітня 1923 року в селі Крим-Гереєвському Нагутського району Ставропольського краю в багатодітній родині, в якій виховувалось п’ятеро дітей. Батьки назвали сина Стефаном, проте впродовж життя всі називали Степаном.

У 1941 році Стефан Йосипович закінчив авіаційний технікум у місті Таганрог (Росія). Але працювати за спеціальністю йому не довелось – розпочалася німецько-радянська війна. Призваний Целінським РВК, молодий воїн проходить підготовку у повітрянодесантних військах, а наступного року – в одній із бригад десантних військ на фронті.

Стефан Йосипович учасник бойових дій з серпня 1942 року. Воював на I-у Українському фронті у складі 117-ї гвардійської стрілецької дивізії. У січні 1944 року брав участь у звільненні міста Бердичева від нацистських загарбників, на цей час він – ад’ютант командира 333-го гвардійського стрілецького полку 117-ої гвардійської стрілецької дивізії.

У складі 117-ї гвардійської Бердичівської ордена Богдана Хмельницького дивізії Стефан Лівінський пройшов славний бойовий шлях. Його частина брала участь у Проскурівсько-Черновицькій операції, 14 квітня 1944 року звільняла від ворога Тернопіль. З липня 1944 року він бере участь у Львівсько-Сандомирській операції, у ході якої був форсований Західний Буг, ріка Сан. Останній бій бойові частини дивізії провели 12 травня 1945 року біля Праги. Після закінчення війни 117-а стрілецька дивізія у серпні 1945 року прибула до Бердичева на Червону гору на постійне місце дислокації.

За участь у Другій світовій війні Стефана Лівінського нагородили трьома бойовими орденами, 32 медалями, у т.ч. трьома медалями «За бойові заслуги».

Продовжуючи військову службу, Стефана Лівінського направили на навчання у Вищу офіцерську автомобільну школу, яку він закінчив у 1953 році.

У 1954 році Стефан Йосипович звільняється у запас з лав Радянської армії у званні старшого лейтенанта та влаштовується на цивільну службу. З 1954 по 1980 рр. він очолював бердичівську автошколу, яка спочатку займала приміщення однієї з загальноосвітніх шкіл міста. За його керівництва автошколою було ініційовано будівництво нової будівлі, яку у 1962 році силами курсантів та викладачів автошколи спорудили на вулиці Ширшова. З часів керівництва Стефана Йосиповича і по сьогодні бердичівська автошкола є однією з найкращих на Житомирщині.

У 1980 році Стефан Лівінський вийшов на заслужений відпочинок, але продовжив брати активну участь у громадському житті міста. Так, у 1983 році він спільно з іншими ветеранами міста – Іваном Павленко, Віктором Удовидченком, Любов’ю Конончук – створює бердичівський хор ветеранів війни та праці, який існує і до сьогодні. У репертуарі хору ветеранів – пісні про війну та Вітчизну, народні пісні. Перший концерт хору відбувся 13 листопада того ж року, а через рік артисти взяли участь у республіканському конкурсі «Сонячні кларнети», де хор став лауреатом. Впродовж наступних майже десятиліть Стефан Йосипович є активним учасником хору, який отримав почесне звання «народний» (1987).

З 1990 року полковник у відставці Стефан Йосипович Лівінський – активіст ветеранського руху міської організації ветеранів. Він був членом президії, головою соціально-побутової комісії, згодом виконував обов’язки заступника голови міської ради ветеранів.

На протязі всього життя Стефана Лівінського підтримувала його дружина Неоніла Станіславівна, з якою він прожив разом більше 53 років. Разом виховали сина Володимира, дочекались онуків Артема та Андрія.

Рішенням виконавчого комітету міської ради народних депутатів від 24 грудня 1998 року за особисту мужність і героїзм, проявлені при звільненні міста Бердичева від фашистських загарбників у грудні 1943 – січні 1944 рр., трудовий внесок у відбудову зруйнованого війною господарства, велику військово-патріотичну роботу, безпосередню участь у вихованні дітей та молоді та з нагоди 55-ї річниці визволення міста від фашистських загарбників Стефану Йосиповичу Лівінському присвоєно звання «Почесний громадянин міста Бердичева».

До останніх днів свого життя Стефан Йосипович брав активну участь у ветеранському русі. Його завжди можна було побачити на урочистих заходах із нагоди визволення Бердичева від нацистських загарбників, на святі Дня Перемоги 9 травня. Але урочистості з нагоди звільнення Бердичева 5 січня 2010 року стали для ветерана останніми.

Помер Лівінський Стефан Йосипович 22 квітня 2010 року. Похований у Бердичеві на алеї почесних поховань загальноміського кладовища. У 2011 році на могилі встановлено стелу з портретом ветерана та присвятним написом.

Джерела і література:

Корнійчук П.П. На віки і тисячоліття. Оповіді. – Видавець ПП Пасічник М.П. – 2009 р. – с. 25-30.

Широких Л. Родина Лівінських. // “Земля Бердичівська”, №2 (14817) від 06.01.1999 р.