Home Проекти Постаті землі Бердичівської Лойтер Ефраїм Барухович

Лойтер Ефраїм Барухович

1138
0
SHARE

Лойтер Ефраїм Барухович (нар. 3 грудня 1889, Бердичів, Київська губ., Російська імперія – пом. 10 грудня 1963, Москва, СРСР) – єврейський режисер, педагог, театральний діяч.


Лойтер Ефраїм Барухович
(1889-1963).

Ефраїм Барухович Лойтер народився 3 грудня 1889 року в Бердичеві. У дитинстві з родиною переїхав до Вільно (з 1939 року – Вільнюс, нині столиця Литви), де закінчив гімназію.

З 1906 року Ефраїм Лойтер виступав як театральний рецензент у віленських газетах “Северо-западный голос” і “Вилнер вохнблат”. Друкував на ідиш оповідання (альманах “Кноспн”, Вільно, 1911), легенди про участь євреїв у наполеонівських війнах (газета “Фрайнд”, Варшава, 1912). Був близький до партії сіоністів-соціалістів.

У роки Першої світової війни Ефраїм Барухович став уповноваженим Єврейського комітету допомоги жертвам війни (ЕКОПО) у центральній Росії.

Після Лютневої революції 1917 року видавав разом із Ю.К. Балтрушайтісом альманах єврейської літератури у перекладі на російську мову. У цей же час разом із А. Соболем редагував літературну збірку “Еврейский мир” (Москва, 1918).

13 квітня 1919 року Ефраїм Лойтер став одним із засновників та режисером єврейської театральної студії при київській Лізі єврейської культури (“Культур-ліга”, Київ-Москва, 1919–1924 рр.). У дусі часу його посада йменувалась “комісар”, у студію прийняли 80 абітурієнтів. У Києві Ефраїм Барухович із навченою ним групою акторів ставить п’єси І.Л. Переца, Шолом Алейхема, П. Гіршбейна та інших єврейських письменників. У грудні 1921 року з трупою переїхав до Москви – театральної Мекки того часу. У Москві навчався режисурі у Є. Вахтангова і В. Мейєрхольда.

У 1924-1925 роках Ефраїм Лойтер проживав у Баку та керував тут Робочим театром і єврейською театральною студією.

Коли у 1925 році на основі студії “Культур-ліги” створили у Харкові Державний єврейський театр (ДЄТ УРСР), Лойтер стає його головним режисером (до 1928 р.). У цьому театрі він ставить спектаклі “Пуримшпіль”, “У вогні” М. Даніеля та Лойтера, “Загмук” А. Глібова, “Кунилемлех” (по А. Гольдфадену) та інші. У його трупі працює ще одна відома уродженка Бердичева, актриса Ада Сонц.

На Другому з’їзді працівників єврейської культури і освіти у 1928 році Ефраїм Лойтер був підданий різкій критиці, після чого вимушений скласти з себе повноваження керівника. Але беззаперечні таланти цієї людини були оцінені Соломоном Міхоелсом, і він запросив Ефраїма Баруховича до Москви. У 1929 році Ефраїм Лойтер спільно з Соломоном Міхоелсом створив театральну студію при ДЄТ, в якій викладав до 1935 року, а також викладав в Учбово-театральному комбінаті (1933-1935; з 1935 р. – Державний інститут театрального мистецтва імені А. Луначарського).

Художній керівник Одеського єврейського театру Ефраїм Лойтер та заслужена артистка Л.І. Бугова, Ленінград, 1937 р.

У 1935-1941 та 1945-1949 роках Ефраїм Лойтер — художній керівник Одеського єврейського театру. Тут він поставив “Овече джерело” Лопе де Вега (1935), “Мати” по М. Горькому (1938), “Блукаючі зірки” Шалом Алейхема (1940), “Яків Свердлов” Д. Деля (кінематографічний псевдонім Леоніда Любашевського) та інші.

Під час Другої Світової війни Ефраїм Лойтер разом із ДЄТ знаходився в евакуації в Ташкенті. Ставить п’єси в Таджикистані та Узбекистані, за що у 1943 році отримав звання заслуженого артиста Узбецької РСР. За спектакль “Нестерка” Ефраїм Лойтер у 1946 році отримав Сталінську (Державну) премію.

Ефраїм Лойтер (в середині) серед студентів Єврейського театрального училища, 1949 р.

У 1947 році Ефраїм Лойтер разом із трупою повернувся з евакуації до Одеси, але з-за відсутності приміщення (будинок ДЄТ зайнятий Театром Радянської Армії) театр стає пересувним. У 1948 році в Радянському Союзі розпочинається боротьба з “безрідним космополітизмом”, яка для єврейського мистецтва обернулась справжнім погромом: видатні діячі єврейської культури були фізично знищені, або опинились в таборах ГУТАБ (рос. ГУЛАГ). У 1949 році ДЄТ ліквідовується, Ефраїм Лойтер переїздить до Москви, ставить спектаклі на російських та українських сценах.

Ефраїм Барухович Лойтер — автор книги на російській мові “Слово на сцене и эстраде” (1954) і вступної статті до складеної ним збірки “Слово на сцене” (1958). Спільно з В. Ардовим переводить на російську мову п’єсу Шолом Алейхема “Крупный выигрыш” (1956) і ставить її на сцені Московського гастрольного театру комедії. На початку 1960-х років друкується в журналі “Советиш геймланд”.

Брат Лойтера, Нахум (Наум; 1891-1966), також режисер. У 1919 році навчався у театральній студії при “Культур-лізі” у К. Марджанова (Марджанишвили). У 1940-1957 рр. працював у білоруському Театрі імені Якуба Коласа. Заслужений діяч мистецтв БРСР (1945).

Помер Ефраїм Барухович Лойтер 10 грудня 1963 року. Похований у Москві.

“Он (Э. Лойтер) умел подчинить всех своей воле и смело, без сомнений и колебаний, двигаться вперёд. Он не останавливался не перед какими трудностями, сокрушая на своём пути любые преграды и используя для достижения своей цели все, доступные ему, средства”.

Газета “Вісті”, Бердичів, 1925 р.

Джерела і література:

Электронная еврейская энциклопедия:

http://www.eleven.org.il/?mode=article&id=12493&query

Е. Юдова-Романова. Анализ организационно-зрительской деятельности некоторых еврейских театров на Украине в первой половине ХХ века. // http://www.judaica.kiev.ua/Conference/Conf2003/45.htm

Самуил Иоффе, Беэр-Шева. Ликвидация. Год 1949-й. // http://www.newswe.com/index.php?go=Pages&in=view&id=964

LEAVE A REPLY

Please enter your comment!
Please enter your name here