Додому Проекти Постаті землі Бердичівської Леві-Іцхак бар Меїр Бердичівський

Леві-Іцхак бар Меїр Бердичівський

313
0
ПОДІЛИТИСЬ

Леві-Іцхак бар Меїр (рабин Леві-Іцхак з Бердичева) (нар. 1740 (5500), Гусаков, Річ Посполита – пом. 5 жовтня 1809 (25 тишрея 5570), Бердичів, Російська імперія) – видатний праведник, один з духовних лідерів свого покоління.


 

levi_normРабин[1] Леві-Іцхак бар Меїр (рабин Леві-Іцхак з Бердичева) народився близько 1740 року (5500 р., тут і далі у дужках вказано рік за іудейським календарем) в Галіції у містечку Гусаков, що знаходиться поряд з містом Пшемисль (ймовірно, це сучасне містечко Гусятин Тернопільської області). Його батько Меїр бар Моше був рабином Гусакова. По батьківській лінії Леві-Іцхаку передувало тридцять шість поколінь видатних рабинів і знавців Тори. Його мати Сара, вела своє походження з роду знаменитого законовчителя і коментатора Талмуда рабина Шмуеля Ейдельса (Маарша), який у свою чергу походив від великого учителя ашкеназького єврейства Маарама з Роттенбургу.

Леві-Іцхак вивчав Тору у батька, а з дванадцяти років – в єшиві[2] міста Ярослава, великого центру єврейської вченості, що розташований північніше Пшемисля. Ще до досягнення віку бар-міцви[3] він прославився в якості вундеркінда під ім’ям “ілуй з Ярослава”.

Незабаром після бар-міцви Леві-Іцхак одружився на дочці багатого рабина Ізраеля Переца з міста Любартув, що поряд з Любляною. Молода сім’я селиться поряд з будинком тестя, який приймає на себе усі турботи по її утриманню.

У Любартуві Леві-Іцхак займався разом з видатним законовчителем рабином Йозефом Теомім, який написав знаменитий коментар на кодекс Шульхан арух.

У сімнадцять років Леві-Іцхак познайомився з одним із вождів хасидського руху[4] – рабином Шмуелем-Шмелке Гурвіцем, який увів його до кола учнів рабина Дов-Бера (відомого як Магід із Межерича). Леві-Іцхак став одним із небагатьох учнів, який зумів осягнути заповітну сутність вчення Магіда та долучитися до його духовного світла. Так Леві-Іцхак став ревним хасидом.

Ще у часи навчання у Магіда рабин Леві-Іцхак багато подорожував по Україні та Галіції, збирав кошти на допомогу нужденним, на придане для бідних наречених та для викупу з боргової тюрми розорених орендарів.

У 1761 (5521) році, у віці двадцяти одного року, рабин Леві-Іцхак став головою рабинського суду у містечку Річвель. Він змінив на цьому посту старшого друга рабина Шмуеля-Шмелке Гурвіца. Декілька років потому він очолив общину містечка Желехув, що цілковито складалась з міснагдім (противників хасидизму).

У 1772 (5532) році з ініціативи Віленського Гаона[5] розпочалися гоніння на хасидів. Набула розголосу релігійна направленість рабина Леві-Іцхака. У часи гонінь, що настали після проголошення “великого херема”[6], його лишають рабинського “трону”.

У 1775 (5535) році рабин Леві-Іцхак стає головним рабином міста Пінськ, що розташований на півдні Полісся. Але влітку 1784 (5544) року, після того, як на протязі декількох років рабин Леві-Іцхак продовжував настільки ж наполегливо, як і в Желехуві, розповсюджувати хасидське вчення, його також вигнали і з Пінська.

У 1785 (5545) році, коли Леві-Іцхак досяг 45-и річного віку, він став головним рабином Бердичева – одного з найбільших містечок Волині, де вплив хасидів був найбільшим. З цього часу два поняття – Цадик[7] і його місто, рабин Леві-Іцхак та Бердичів – злилися в єдине ціле. Жителі Бердичева зуміли по-справжньому оцінити той скарб, який потрапив до їх рук. Саме у Бердичеві рабин Леві-Іцхак знайшов відданих, люблячих його євреїв, які бачили у ньому свого Наставника, Учителя і Батька. Саме у Бердичеві сонце рабина Леві-Іцхака досягло зеніту, засвітило у повну свою силу.

Все ж, незважаючи на значимість свого теперішнього положення, Леві-Іцхак багато подорожує, збираючи кошти на благодійні потреби. У своїх подорожах він завжди оточений людьми, він запалює їх серця своєю любов’ю до Всевишнього та бажанням слугувати Йому.

Рабин Леві-Іцхак молився вкрай емоційно, з голосними вигуками та риданнями – його плач, який виходив з глибин душі, підіймався до Небес: навіть найбільш приземлені і черстві люди плакали і досягали справжнього каяття, проводячи молитву поряд з ним. Його звичним зверненням до Бога було слово на ідиш – “Дер Баремдікер” (Милосердний). Розповідають, що одного разу бердичівський чиновник, який здійснював реєстрацію єврейського населення, зайшов до рабина Леві-Іцхака та попросив вказати своє прізвище. Рабин Леві-Іцхак, занурений у молитву, декілька разів голосно повторив слово “Дер Баремдікер”. Чиновник вирішив, що це і є відповідь на його запитання та зареєстрував родину рабина Леві-Іцхака під цим прізвищем[8]. Деякі його нащадки, опинившись в Ізраїлі, перевели це прізвище на іврит та називають себе “Рахмані”. Існує й інша версія походження прізвища Дербаремдікер: нащадки рабина отримали це прізвище на честь початку кожної молитви, написаної рабином Леві-Іцхаком.

Присвячуючи служінню Всевишньому всі свої дні, особливих духовних висот рабин Леві-Іцхак досягав у Рош Гашана[9] і Йом кіпур[10] – у дні Суду і Спокути. Сучасники, свідки того, як рабин Леві-Іцхак трубить в шофар[11], згадують: “За поясом у нього висіло декілька шофар; він був як би поза плоттю, завмирали серця у всіх, хто його бачив, усі тріпотіли перед ним, як перед Божим ангелом”.

Рабин Леві-Іцхак став одним з духовних лідерів свого покоління – тисячі хасидів приїжджали до нього за порадою та настановами. Завдяки його присутності Бердичів перетворився у центр хасидського руху на Волині та центральній Україні. Духовна спадщина рабина Леві-Іцхака відображена в його книзі “Кдушат Леві” (“Святість Леві”), побудованій у відповідності з порядком недільних глав П’ятикнижжя[12]. У книзі “Кдушат Леві” отримало свою подальшу розробку вчення про цадика, що зайняло у хасидизмі одне з центральних місць. Книга витримала численні перевидання і стала класикою хасидизму.

Леві-Іцхак не стояв осторонь і мирських справ. Так, у 1802 році рабин Леві-Іцхак скликав збори російських рабинів для обговорення питання щодо рішення уряду про заборону мешкати євреям у селах. У 1807 році він почав закликати жертвувати кошти на російську армію для боротьби з Наполеоном.

У рабина Леві-Іцхака в родині було п’ятеро дітей: три сина та дві дочки. Старший – рабин Меір, помер ще за життя батька. Другий син – рабин Ісруель був рабином міста Піков. Після смерті батька він зайняв місце рабина Леві-Іцхака у Бердичеві. Третій син – рабин Дов Беріш. Одна з дочок Леві-Іцхака стала дружиною рабина Йосефа Бініма, інша – дружиною рабина Натана з Кожниць.

Наприкінці свого життя рабин Леві-Іцхак породичався з рабином Шнеуром-Залманом з Ляд, з яким був у дружніх стосунках ще з молодості, в роки спільного навчання у Магіда із Межерича, – онук та онучка цих двох праведників стали чоловіком та дружиною. За переказами, прочитавши в тнаім (угода, що складається перед весіллям): “Весілля відбудеться у місті Бердичеві…”, рабин Леві-Іцхак з обуренням розірвав документ і продиктував “виправлений” варіант: “Весілля відбудеться у святому місті Єрусалимі… Але, якщо до тих під, не дай Бог, не з’явиться Месія, тоді весілля відбудеться в Бердичеві…”. Саме у такій редакції складалися в його домі подібні угоди.

levi_ichak
Могила Леві-Іцхака бен Меїр Бердичівського, фотографія середини XX ст.

Помер рабин Леві-Іцхак після нетривалої хвороби у Бердичеві 25 тишрея 5570 року (5 жовтня 1809 року за григоріанським календарем). На єврейському кладовищі, де його поховали, на могилі спорудили кам’яний шатер – усипальню у вигляді печери єврейських патріархів, без усякого напису, як він і заповідав.

Після смерті рабина Леві-Іцхака в Бердичеві більше не було головних рабинів. Таке рішення було прийнято євреями Бердичева на знак своєї любові до нього, і його повний титул “рабин міста, який очолює суд” не був більше дарований нікому.

800px-Berditchever_tzion_1
Усипальня Леві-Іцхака Бердичівського, споруджена у 1991 році.
21 травня 2002 р.

У радянські часи, в роки релігійних гонінь, усипальня Леві-Іцхака прийшла в занепад та була розібрана. Сучасна усипальня святого Леві Іцхака була побудована у 1991 році на кошти ізраїльського мецената Нахмана Ельбаума. Площа усипальні складала 8,0 на 7,5 м. У приміщенні знаходиться власне могила цадика, поруч справа – чотири могили родичів цадика, ліворуч – шість могил його учнів. Біля узголів’я за стіною усипальні – могила його дружини. Також біля узголів’я цадика безпосередньо у приміщені усипальні стоїть короб для записок цадикові; трохи вище на стіні знаходяться три полички для свічок. На середній поличці свічка горить постійно. Навпроти могил – місце для молитов.

Усипальня Леві-Іцхака бен Меїр Бердичівського, червень 2017 р.

У 2007 році відбулась реконструкція усипальні та прилеглої до неї території – були зведені нові стіни усипальні поверх старих (старі стіни згодом розібрали), встановлено огорожу.

levi_10На сьогодні могила рабина Леві-Іцхак Бен Меїр Бердичівського залишається місцем паломництва хасидів з усього світу. Щороку на 25 тишрея майже 3 тис. паломників приїздять поклонитися великому хасидському проповіднику.

 


 

Декілька легенд та спогадів про рабина Леві-Іцхака:

Розповідають, як одного разу рабин Леві-Іцхак побачив єврея, який курив трубку в шабат:

– Синку, ти мабуть забув, що сьогодні шабат? – запитав він.

– Ні, я знаю, що сьогодні шабат, – відповів курець.

– Але, може бути, ти не знаєш, що в шабат заборонено курити?

– Знаю.

– Владико Всесвіту! – вигукнув рабин Леві-Іцхак, простягнувши руки до неба. – Подивись, наскільки правдив Твій народ! Цей чоловік міг збрехати, але, навіть ризикуючи показатися нечестивцем у моїх очах, він каже тільки правду – як Ти йому заповів!

×××

Одного разу на світанку рабин Леві-Іцхак побачив, як єврей-візник, одягнений в таліт[13], молиться у подвір’ї синагоги, змащуючи при цьому дьогтем колеса свого возу. Рабин Леві-Іцхак захоплено вигукнув:

– Владико Всесвіту! Подивись, як свят Твій народ! Навіть коли єврей змащує колеса свого возу, він думає про Тебе і служить Тобі!

×××

Рабин Леві-Іцхак присів за пасхальний стіл та ще не встиг відвідати жодного з “чотирьох бокалів”. Але він побачив мацу-шмуру[14] – потріскану, трохи обвуглену, та чисту як душа єврея. І прийшов у такий захват, що втратив над собою всіляку владу.

Цадик став кататись по полу, перекидаючи стільці та посуд. Його підняли, посадили у крісло, посуд замінили. Затамовуючи подих від блаженства він прошепотів:

– О! О! Ця маца…

Джерела і література:

А. Кац. Раби Леви-Ицхак из Бердичева. // Веб-сайт “Иудаизм и евреи”, http://toldot.ru/rus/articles/art/3254.

Э. Бас. Из жизни праведника. // Веб-сайт “Хасидус по-русски”, http://chassidus.ru/library/kdushat_levi/toldot.htm

Костриця М.Ю. Постаті землі Бердичівської: Історико-краєзнавчі нариси. У 2-х тт. — Житомир: Косенко, 2005. — Т.2, с. 8-12.

Обережно, вандалізм! // “Земля Бердичівська”, №29-30 (14532-14533) від 10.04.1996 р.


 

 

2004_usypalnia
Біля могили Леві Іцхака Бердичівського.
Поряд з рабинами міський голова Василь Мазур та фотожурналіст газети “Земля Бердичівська” Віктор Коржук, 2004 р.
levi_08
Усипальня під час перебудови, 2005 р.
Усипальня, 2009 р.
levi_09
Усипальня, 2016 р.

 

Могила Леві Іцхака Бердичівського та внутрішній вигляд усипальні, 2010 р.:

levi_01levi_04 levi_03 levi_02 levi_05 levi_06


 

[1] Рабин (раввін, раббі, ребе) — керівник юдейської общини, її духовний наставник.

[2] Єшива (гебр. יְשִׁיבָה‎, буквально “сидіння, засідання”; мн. єшиво́т гебр. יְשִׁיבוֹת) укр. також єшибо́т — єврейський вищий релігійний навчальний заклад, де вивчається Усний Закон, головним чином Талмуд.

[3] Бар-Міцва (Bar Mitzvah) – в юдаїзмі прийом 13-літніх хлопчиків у доросле юдаїстське об’єднання.

[4] Хасиди́зм (від гебр. חָסִיד, хасид — побожний, благочестивий; прибічник, послідовник) — містичне відгалуження юдаїзму, що виникло на території України у першій половині 18 століття як опозиція до догматично-обрядового формалізму і рабинської ортодоксії.

[5] Еліяху бен Шломо Залман (1720-1797) (відомий як Дер вілнер гоен — Віленський Гаон, Ха-гаон хе-хасид — Благочестивий гаон, Еліяху Гаон, Ха-Гра — акронім ха-Гаон раббі Еліяху) — рабин, кабаліст і громадський діяч, один з видатних духовних авторитетів ортодоксального єврейства, математик. Засновник міснагедського (або литовського) напрямку в іудаїзмі. Слово “Гаон” в перекладі з івриту означає “Геній”.

[6] Хе́рем (івр. חרם‎) — найвища міра осуду у єврейській общині. Форма відлучення, аналогічна анафемі у християнських конфесіях. Як правило, полягає у повному виключенні єврея, що піддається осуду, з общини.

[7] Цадик (гебр. צַדִּיק, праведний, благочестивий) — духовний провідник групи релігійних євреїв — прибічників хасидського напряму юдаїзму, який становить для своєї громади взірець побожності та праведної поведінки, джерело порад та етично-релігійних настанов у повсякденному житті. Термін також використовується стосовно праведних людей взагалі.

[8] Євреям Російської імперії почали надавати прізвища наприкінці XVIII-го століття, після приєднання до Російської імперії західних областей Білорусі, України і Прибалтики — після розділу Польщі. На цей час у євреїв історично не було прізвищ, а лише ім’я та по-батькові, наприклад “Шлойме син Хаімке”.

[9] Рош Гашана — “голова року” — єврейський Новий рік, день, з якого починається суд над всім утвором. У цей день євреї сурмлять у шофар.

[10] Йом Кіпур (івр. “День очищення”), День Спокути, Судний День – єврейське свято. Його святкують на 10 день сьомого місяця званого Тішрей. У цей день Всевишній остаточно вирішує долю людини на майбутній рік. У цей день підписується вирок.

[11] Шофар — древній єврейський духовий музичний інструмент; ріг барана (рідше козла, антилопи або газелі) у який трублять на свята Рош Гашана і Йом Кіпур.

[12] П’ятикнижжя, або Тора (гебр. תּוֹרָה — тора́, досл. “вчення, закон”) (Закон Мойсея, П’ятикнижжя Мойсеєве) — перша частина Танаху, або, як його називають християни, Старого Заповіту Біблї. Майже на кожний тиждень єврейського року заздалегідь визначена глава Тори, яку вивчають та читають в синагозі. Хумаш складається з 54 глав. Таким чином, протягом року прочитують його весь.

[13] Таліт (טַלִּית) — біла з синіми смугами єврейська молільна хустка.

[14] Маца́ (гебр. מצה, ‪מַצָּה) — в іудеїв прісний хліб (опріснок) із пшеничного борошна, який вживається насамперед під час Пейсаха. Звичайна маца виготовляєтеся з пшениці, яку з моменту перемелу на млині оберігали від будь-якого зіткнення з рідиною, здатною викликати бродіння. Маца Шмура — з пшениці, яку берегли з моменту жнив.

ЗАЛИШИТИ КОМЕНТАР

Please enter your comment!
Please enter your name here