Кінохроніка міста у 1920 році

Навесні 1920 року в ході польсько-української офензиви Бердичів зайняли польські війська. Знову повернулась влада Української народної республіки. Але польська та українська присутність в місті була короткотривалою. Вже 8 червня Бердичів знову повернувся під контроль більшовицької влади.

Цей короткотривалий період історії нашого міста не дуже багатий на фотографії – лише кілька світлин українських та польських військових, деякі з яких на сьогодні навіть важко локалізувати. Однак поява кінохроніки, хоч і дуже короткої, суттєво збагачує нашу колекцію, а місто своєрідним чином оживає. Кадри кінохроніки були знайдені у польському документальному фільмі “Прапор свободи” (“Sztandar Wolności”), виготовленому на замовлення військових. Прем’єрний показ відбувся 18 березня 1935 року.

Ця кінострічка є яскравим прикладом польської пропаганди культу Юзефа Пілсудського, який активно просувався в міжвоєнній Польщі. У другій половині фільму показано кінохроніку Київської операції (Wyprawa kijowska), у ході якої звільнили Бердичів. Секундні кадри нашого міста розпорошені між кінохронікою Житомира, Вінниці та Києва.

Цілком зрозуміло, що для фільму режисери використали лише нарізку кадрів, а тому пошуки повноцінної кінохроніки Бердичева 1920 року – це лише питання часу. Приємного, хоч і короткого перегляду!

Віталій Матвійчук.

Пояснення до фільму:

[43.25] – Йозеф Пілсудський виходить з келій кляштору Босих Кармелітів.

[44.21] – прибрамний комплекс кляштору.

[44.28] – вид на кляштор Босих Кармелітів.

Кадри з фільму:

Декілька слів від сайту “Мій Бердичів”:

О сколько нам открытий чудных
Готовят просвещенья дух…
А.С.Пушкін

Чомусь на розум прийшли саме ці рядки відомого російського поета. І ось чому:

• Пазл із припущень та домислів склався у тверде переконання – так, це Бердичів!
• Ці кадри стали підтвердженням відомого факту про те, що Пілсудський відвідав кляштор Босих Кармелітів.
• Автор розвідки Віталій Матвійчук нині навчається в аспірантурі рідної альма-матер та вивчає тему визвольних змагань доби УНР. І саме його невпинна дослідницька праця дозволила наштовхнутись на даний фільм. Тому повторимо – “О сколько нам открытий чудных…”, адже робота триває!