Кондратюк Євген Миколайович (нар. 10 жовтня 1914, с. Старий Солотвин, Солотвинська волость, Житомирський повіт, Волинська губернія, Російська імперія – пом. 21 вересня 1992, м. Донецьк, Україна) – ботанік, професор, член-кореспондент Академії наук України.
Кондратюк Євген Миколайович народився 10 жовтня 1914 року у селі Старий Солотвин нині Бердичівського району в незаможній селянській родині.
Після закінчення семирічної школи у сусідньому селі Гальчин Євген Кондратюк навчався в Бердичівському кооперативному технікумі. По закінченні технікуму переїхав із Бердичева до Москви, де продовжив навчання на робітничому факультеті Московського борошномельно-елеваторного інституту, який закінчив у 1933 році. Цього ж року за направленням комсомолу виїздить на педагогічну роботу у село Колбіху Томської області, де завідував початковою школою.
Вищу освіту Євген Кондратюк здобув у Томському університеті імені В.В. Куйбишева, біологічний факультет якого з відзнакою закінчив у 1938 році. В університеті Євген Миколайович навчався у відомого радянського ботаніка, знавця флори Сибіру професора В.В. Ревердатто. Ця обставина визначила наукові інтереси молодого вченого, його майбутню долю ботаніка-теоретика, для якого вирішальним критерієм завжди залишалась практика.
Після закінчення університету Євген Кондратюк рік працював директором педагогічного училища у місті Ставрополь-на-Волзі (тепер Тольятті) Куйбишевської області. З 1939 року Євген Миколайович повернувся в Україну, де перейшов на педагогічну роботу в Житомирський сільськогосподарський інститут: спочатку викладачем дарвінізму, потім за сумісництвом деканом факультету заочної освіти.
Під час німецько-радянської війни з 1941 по 1946 рр. Євген Кондратюк служив у діючій армії на Південно-Західному, Сталінградському, Південному, 4-му Українському, 2-му Білоруському фронтах, очолював штаб військової частини 8-ї та 1-ї Повітряних армій.
Після демобілізації з лав армії у лютому 1946 року Євген Кондратюк повернувся до викладацької роботи на кафедру ботаніки Житомирського сільськогосподарського інституту.
Кондратюк Є.М. у 1949–1958 рр. працював в Інституті ботаніки АН УРСР спочатку молодшим науковим співробітником, а з 1952 року – старшим науковим співробітником, вченим секретарем. Зважаючи на різнобічні наукові інтереси, ерудицію, науково-організаторські здібності Євгена Кондратюка Президія АН УРСР призначила його в 1959 році на посаду директора Центрального республіканського ботанічного саду АН УРСР, де він працював до 1965 року. Під його керівництвом Сад став однією з провідних ботанічних установ республіки – було завершено його будівництво, поповнювалися колекції, проводились фундаментальні дослідження теоретичного і прикладного значення.
Багато уваги Євгеном Кондратюком, як директором Саду, було приділено благоустрою і підготовці Ботанічного саду для масових відвідувань. Це сталося 29 травня 1964 року і з того часу Ботанічний сад гостинно приймає щорічно більше третини населення Києва. Вже у наш час число відвідувачів перевершило 1 млн. на рік. Колекції і експозиції Ботанічного саду стали аудиторіями під відкритим небом для десятків тисяч учнів шкіл і професійно-технічних училищ, студентів всіх рівнів середніх учбових закладів і вузів, особливо біологічних, лісотехнічних, сільськогосподарських, медичних, фармацевтичних та інших напрямків.
Під час роботи у Саду Євген Миколайович продовжував наукову роботу та отримав наукові звання доктор біологічних наук (1963), професор (1964).
У 1965-1970 рр. Євген Кондратюк працював завідувачем кафедри ботаніки Української сільськогосподарської академії, де приділяв велику увагу питанням викладання ботаніки у вузах.
У 1970 році Кондратюк Є.М. як відомий фахівець у галузі будівництва ботанічних садів був призначений директором створюваного Донецького ботанічного саду, де працював до 1987 року, в останні роки життя був радником при дирекції цієї установи. У 1972 році він став членом-кореспондентом АН України, у 1978 році – лауреат премії імені М.Г. Холодного, у 1981 році йому присвоєно звання Заслужений діяч науки Української РСР.
Під час керування Євгеном Миколайовичем Кондратюком Донецьким ботанічним садом, у нього виникла ідея зібрати на одній галявині всі рослини, згадані Тарасом Григоровичем Шевченком у своїх творах. Їх, як підрахували фахівці, виявилось 140. Працівники Ботсаду виконали задум Кондратюка. Ця галявина відома тепер як “Шевченківський сад”. У її центрі тепер стоїть пам’ятник Тарасу Шевченку (автор — народний художник України Олександр Павлович Скобліков), який передали Донецькому ботанічному саду з Донецького обласного художнього музею у 1999 році.
Наукові праці і дослідження Євгена Миколайовича Кондратюка стосуються систематики, флористики, інтродукції та акліматизації рослин, промислової ботаніки. Він став автором понад 250 наукових робіт, серед яких найважливіші монографії “Дикоростущі хвойні України” (1963), “Дикорастущие лекарственные и плодовые растения Украины” (1967), “Атлас плодов и семен бобовых природной флоры УССР” (1970), “Промышленная ботаніка” (1980) та ін.
Під керівництвом Кондратюка Є.М. було підготовлено 16 кандидатських та 5 докторських дисертацій, його учні очолюють підрозділи у Донецькому, Луганському, Криворізькому ботанічних садах НАН України.
Свою наукову діяльність вчений поєднував із активною педагогічною і громадською діяльністю. Більше 15 років Євген Кондратюк читав курс філогенії вищих рослин у Донецькому державному університеті. Він був віце-президентом Українського ботанічного товариства і головою його Донецького відділення, головою Постійної комісії з промислової ботаніки при Науковій раді АН СРСР та ін.
Євген Кондратюк неодноразово обирався до партійних і державних органів управління м. Донецька, нагороджений орденами і медалями. Був одружений, виховав сина.
Помер Кондратюк Євген Миколайович 21 вересня 1992 року, похований у Донецьку.
Незабаром після смерті Євгена Миколайовича Кондратюка, біля входу Донецького ботанічного саду, було встановлено погруддя його найшанованішому директору. На честь Євгена Миколайовича Кондратюка був названий, описаний у 1993 році Володимиром Михайловичем Остапком один з ендемічних донецьких видів підмаренників — підмаренник Кондратюка (Galium × kondratjukii Ostapko)
Джерела і література:
Закусило О.М. Кондратюк Євген Миколайович (10.10.1914 – 21.09.1992) – ботанік, член-кореспондент АН України (1972) // Інститут архівознавства. Фонд № 291, опис № 1 документів особового походження за 1948-1991 рр.
Горєва-Слидзюк Е.О. Кондратюк Євген Миколайович (1914-1992) / Е.О. Горєва-Слидзюк. – Житомир: ДАУ, 2004. – 24 с.