Коваленко Веніамін Дмитрович

Коваленко Веніамін Дмитрович (нар. 15 вересня 1923, с. Красносілка, Олександрівський р-н, Кіровоградська обл., УСРР – пом. 22 лютого 2014, Бердичів, Житомирська обл., Україна) – учасник Другої світової війни, Почесний громадянин міста Бердичева.

Коваленко Веніамін Дмитрович народився 15 вересня 1923 року в селі Красносілка нині Олександрівського району Кропивниччини.

У 1936 році родина Веніаміна Дмитровича переїхала до Дніпропетровської області, де проживала на станції Іґрень (нині міський східний район Дніпропетровська) у с. Карла Маркса. Тут у 1941 році Веніамін Коваленко закінчив 10 класів школи.

22 червня 1941 року розпочалась німецько-радянська війна. На другий день після шкільного випускного вечора Веніамін Коваленко пішов до військкомату і написав заяву добровольцем на фронт. А ще через місяць уже служив на Калінінському фронті.

У 1941 році Веніамін Коваленко пройшов прискорений курс військового училища, після закінчення якого отримав спеціальність офіцера-зв’язківця. Перше бойове хрещення отримав на Калінінському фронті у районі Ржева, де точилися запеклі оборонно-наступальні бої радянських військ проти ворога. У подальшому брав участь у Сталінградській битві, у складі 167-ї стрілецької дивізії 38-ї Армії брав участь у битві на Курській дузі.

У грудні 1943 року – січні 1944 року командир штабного взводу 338-го гвардійського стрілецького полку 117-ї гвардійської стрілецької дивізії технік-лейтенант Веніамін Коваленко взяв участь у звільненні Бердичева від німецьких загарбників.

Всю війну Веніамін Дмитрович пройшов військовим техніком-зв’язківцем, очолював майстерню апаратури зв’язку. Отримав контузію. Закінчив війну у Празі. Після цього у складі 117-ї гвардійської стрілецької дивізії прибув до Бердичева, де продовжив військову службу.

За участь у бойових діях на фронтах Другої світової війни нагороджений орденами Червоної Зірки, Вітчизняної війни І ст., Вітчизняної війни ІІ ст. (1945), Слави III ст., медалями “За відвагу” (1944), “За бойові заслуги” та ін.

У 1948 році Веніамін Коваленко звільнився з лав Збройних Сил. Того ж року вступив до Київської юридичної школи, яку закінчив на відмінно. Працював народним суддею в Бердичеві. Через декілька років вступив на навчання та успішно закінчив Бердичівський учительський інститут (нині Бердичівський педагогічний коледж), з 1954 по 1958 рік працював учителем фізики у школі села Половецьке Бердичівського району. У вересні 1958 року Веніамін Дмитрович зарахований штатним викладачем із математики та електротехніки у Бердичівське друге ремісниче училище, яке згодом перейменували на професійно-технічне училище №4. Тут пропрацював більш як 25 років.

З 25 вересня 1983 року Веніамін Коваленко – на пенсії, із родиною проживав у Бердичеві. Брав активну участь у ветеранському русі.

Розглянувши звернення міської ради ветеранів від 3 квітня 2000 року та ради ветеранів 17-ї Києво-Житомирської артилерійської дивізії від 3 січня 2000 р., враховуючи особисті мужність і героїзм, проявлені при звільненні міста Бердичева від фашистських загарбників у грудні 1943 – січні 1944 року, трудовий внесок у відбудову зруйнованого війною господарства, велику військово-патріотичну роботу, безпосередню участь у вихованні дітей та молоді та з нагоди 55-річчя Великої Перемоги над німецько-фашистськими загарбниками, рішенням Бердичівського міськвиконкому за №270 від 25 квітня 2000 року Коваленку Веніаміну Дмитровичу присвоєно звання “Почесний громадянин міста Бердичева”.

Помер Веніамін Дмитрович Коваленко 22 лютого 2014 року. Похований у Бердичеві у військовому секторі загальноміського кладовища.

Джерела і література:

Кравченко В. Один із п’яти. // “Земля Бердичівська”, №1 (15641) від 04.01.2008 р.

Корнійчук П.П. На віки і тисячоліття. Оповіді. – Видавець ПП Пасічник М.П., 2009 р. – 92 с.

Матеріали архіву відділу по обліку офіцерів запасу Бердичівського військового комісаріату.

Матеріали музею професійно-технічного училища №4 м. Бердичева.

Вічна пам’ять. // “Земля Бердичівська”, №9 (15963) від 28.02.2014 р.