Home Новини Книга Життя

Книга Життя

1052
0
SHARE

Ці дні стали пам’ятними для євреїв всього світу – дві діаметрально відмінні події згадали вони: Рош ха-Шана, єврейський Новий рік, як одне з величних єврейських свят, та роковини трагедії Бабиного Яру – місця, яке стало братською могилою для понад ста тисяч людей, розстріляних нацистами протягом 1941-1943 років. У переважній більшості своїй це були євреї, а також цигани, військовополонені, моряки Дніпровського загону, радянські підпільники, активісти ОУН та інші, кого Третій рейх мав за ворогів.

Народження нового світу та масове знищення людей – ніби ніщо не поєднує ці події. Окрім одного – Книги Життя. Книги, до якої бажають потрапити всі євреї – у перший вечір Рош ха-Шана прийнято вітати один одного побажанням бути вписаним до цієї небесної книги. І лише вона дає надію внесеному на життя, а викресленому – забуття, яке рівнозначне смерті.

Нещодавно на єврейському кладовищі, яке ніби завмерло у часі з моменту останнього поховання, з’явився новий пам’ятний знак. Не традиційний “валянок”, не старовинна мацева, ні стела, яка набула поширення у радянські часи – розгорнута книга, вирізьблена з граніту. Немов символ єврейської Книги Життя.

На символічних сторінках – імена та прізвища людей, пам’ять про які ініціатор встановлення бажає закарбувати у часі. Це представники родини Озадовських, життя яких тісно пов’язане з Бердичевом. Цю родину, доволі знану свого часу в нашому місті, спіткала така ж доля, як і тисячі радянських українців, росіян, євреїв: у роки Великого терору 1937-1938 рр. був заарештований та засуджений на тривалий термін ув’язнення секретар парткому Першого Держшкірзаводу Яків Шмулевич Озадовський. Його дружина Густа, діти Тетяна та Самуїл загинули в місті Моздок під час нацистської окупації. Жертвами Голокосту в Бердичеві у вересневі дні 1941 року стала Бейла Озадовська, у боях з ворогом на початку німецько-радянської війни загинули Яковка та Ісак Озадовські.

Встановив цей пам’ятний знак за сприяння місцевої єврейської громади Олександр Озадовський – син Яковки Озадовського. Саме на цьому місці похований один із предків великої родини Озадовських…

Старовинна мудрість гласить: «Людина живе до тих пір, допоки про неї пам’ятають нащадки». Пам’ятаймо своє минуле!

Анатолій Горобчук.

LEAVE A REPLY

Please enter your comment!
Please enter your name here