Кащук Аркадій Павлович

Кащук Аркадій Павлович (нар. 8 травня 1923, с. Никонівка, Солотвинський район, Бердичівська округа, Київська губ., УСРР – пом. 2 липня 1994, м. Бердичів, Житомирська обл., УРСР) – педагог, Заслужений вчитель Української РСР.

Кащук Аркадій Павлович народився 8 травня 1923 року в селі Никонівка нині Бердичівського району Житомирської області.

Ще в дитинстві Аркадій Павлович проявив неабиякі здібності до навчання, закінчуючи кожен клас тільки з відмінними оцінками. Під час німецько-радянської війни 1941-1945 рр. він, як і більшість його ровесників, став на захист Батьківщини, брав участь у бойових діях Радянської армії проти німецьких окупантів. Визволяв від нацистів рідну Україну, Польщу, Німеччину.

Відразу після війни розпочалася педагогічна діяльність Аркадія Кащука. Спочатку він працював учителем і директором Кикишівської семирічної школи Бердичівського району. Тут він проявив себе вмілим організатором як учнівського, так і вчительського колективів. По багатьох показниках очолювана ним школа стала кращою у районі. Для цього він прикладав і свої знання, і свої уміння, і свою працю. У важкі повоєнні роки йому, наприклад, неодноразово доводилось особисто їздити в обласний центр на власному велосипеді та привозити в школу наочність: географічні та історичні демонстраційні карти, таблиці, креслярське приладдя і т.п. Нагадаємо, що Кикишівка розташована на віддалі майже 60 кілометрів від Житомира…

У Кикишівській школі Аркадій Павлович сконструював разом із учнями детекторний радіоприймач та діючу шкільну електростанцію, яку приводив у дію вітровий двигун. Шкільне приміщення освітлювалось від власного джерела електроенергії.

Поступово до Аркадія Кащука приходить педагогічний досвід. У Кикишівській школі розпочалась довготривала творча співдружність Аркадія Павловича та відомого тепер на Бердичівщині краєзнавця Гаврила Григоровича Богуна, який на той час працював учителем цієї школи, а проживав у сусідньому селі Бистрик. І коли Аркадія Кащука у 1952 році перевели на посаду директора Слободищанської школи, то Гаврило Богун, за фахом вчитель української мови та літератури, перейшов також у Слободищанську школу і працював там учителем історії.

Аркадій Павлович сприяв становленню та творчому зростанню Гаврила Богуна як краєзнавця і надавав йому всіляку підтримку. Результатом цієї співпраці стало те, що згодом краєзнавці Слободищанської школи передали інституту археології Академії наук Української РСР понад двісті археологічних знахідок своєї місцевості, а Аркадій Кащук та Гаврило Богун у співавторстві видали посібник для вчителів “З досвіду роботи історичного гуртка “Юний краєзнавець” Слободищанської семирічної школи”.

Аркадій Кащук постійно поглиблював власні педагогічні знання і весь час навчався. Спочатку він закінчив математичний, а згодом й історичний факультети педагогічного інституту. Декілька років Аркадій Павлович працював секретарем Бердичівського райкому Компартії України. А з 1962 по 1983 роки, більш як двадцять років, він працює директором восьмирічної школи №11 міста Бердичева. На цій посаді найбільш повно проявився його талант організатора народної освіти, чуйного і водночас вимогливого керівника, який своїм власним сумлінним ставленням до виконання службових обов’язків, своїм прикладом вів за собою педагогічний колектив. Він встигав усе: і відвідати уроки своїх колег, і давати поради вчителям та класним керівникам, і організувати роботу на пришкільних навчально-дослідних ділянках і квітниках, і зустрічатись із батьками учнів у школі або вдома, і надавати допомогу громадським організаціям школи, і прочитати лекцію на промисловому підприємстві чи установі. Його кипучій енергії, діапазону його діяльності не було меж.

У школі №11 ведеться постійна краєзнавча робота. Працюючи директором школи та викладаючи історію, Аркадій Павлович особисто всі роки вів учнівський краєзнавчий гурток і організовував краєзнавчу роботу в школі. За зароблені своїми руками кошти під час допомоги у збиранні урожаю хмелю радгоспам та за кошти, отримані від підприємств по заготівлі вторсировини за зібраний та зданий державі металобрухт і макулатуру, учні щороку вивчали свій рідний край під час туристських походів по Житомирщині та численних екскурсій не лише по найближчому довкіллю, але й до українських міст – Житомира, Вінниці, Києва, Шепетівки, Севастополя, Канева, а також Бреста, Москви та Санкт-Петербургу (Ленінграду). Учнівські описи цих екскурсій ще й досі зберігаються у школі.

Ще в 70-х роках минулого століття учні збирали матеріал про свій родовід, описували діяльність своїх дідусів, бабусь, прадідів та прабабусь. У школі зібрали величезний фактичний матеріал про жителів мікрорайону “Загребелля” — учасників історичних подій, ветеранів праці промислових підприємств міста, орденоносців. Учні школи вивчали та описували життєдіяльність людей, іменами яких було названо вулиці мікрорайону: Ніни Сосніної, Лесі Українки, Миколи Гоголя та багатьох інших.

Постійно підтримував Аркадій Кащук зв’язки з краєзнавцем Гаврилом Богуном, який вже перебував на пенсії, але проводив ще значну краєзнавчу дослідницьку роботу в багатьох школах міста та району. З групами учнів одинадцятої школи Гаврило Гаврилович здійснював пішохідні екскурсії до історичних місць та археологічних пам’яток.

У школі створили перший у Бердичеві кабінет технічних засобів навчання, а потім поступово забезпечили технічними засобами навчання усі навчальні кабінети школи. Вчителі використовували їх в навчальному процесі, досконало оволодівши методикою. Це позитивно вплинуло на якість знань учнів.

Багато років підряд Аркадій Кащук обирався депутатом Бердичівської міської ради народних депутатів, був головою депутатської групи мікрорайону “Загребелля”. Свої депутатські обов’язки виконував так само сумлінно, як і службові.

Турботливий сім’янин, разом із дружиною Нелею Людвиківною виховали трьох синів. Усі троє закінчили медичний інститут, стали лікарями.

Учні Аркадія Кащука стали трудівниками ланів, фабрик, заводів, наукових лабораторій та медичних установ, шкільних та дошкільних закладів. Зокрема, серед них 18 дипломованих спеціалістів сільського господарства, 36 інженерів, 28 учителів, 22 лікарі. У числі його вихованців Заслужений механізатор Української РСР Микола Чорноус, кандидати технічних наук Віктор Гусар та Анатолій Олізаровський, кандидат військових наук Валерій Пудрівський.

За багаторічну працю по навчанню та вихованню підростаючого покоління, крім дев’яти бойових нагород за участь у бойових операціях під час Другої світової війни, Аркадій Павлович Кащук відзначений орденами Трудового Червоного Прапора, “Знак Пошани”, медаллю “За доблесний труд”. Йому присвоєно високе звання Заслужений вчитель Української РСР.

Помер Кащук Аркадій Павлович 2 липня 1994 року. Похований у Бердичеві на загальноміському кладовищі.

Джерела і література:

Скавронський П.С. А.П. Кащук — педагог і краєзнавець // Українська національна ідея: історія і сучасність. Науковий збірник / Відп. ред. М.Ю. Костриця. — Житомир: Журфонд, 1997. — С. 133-135.

Скавронський П.С. Слово про вчителя. // “Земля Бердичівська”, №54 (15381) від 03.07.2004 р.

Матеріали музею освіти міста Бердичева.