Home Новини “Картопля не вродила…”

“Картопля не вродила…”

229
0
SHARE

Останні два тижні то тут, то там чути слова, промовлені з неспокоєм – “картопля не вродила”. Жителі Бердичева та району в легкій паніці, адже продукт, який є основою раціону українських родин, значно подорожчав у порівнянні з минулим роком – оптовики продають у нас картоплю по 12-15 гривень за кілограм, на півдні країни взагалі ціна підскочила до 25 грн.

Звичайно, хвилюватись особливо причини немає – якщо “не вродило тут, то вродить там”. Тобто, врожай в інших регіонах України, а то й сусідньої Білорусі компенсує підвищений попит на картоплю у нас. Не хвилюємось – ринкова економіка працює.

Чимало людей пригадують роки, коли також не вродила картопля. Пригадують і як вирішувалась ця проблема. Згадаємо окремі моменти й ми.

Заглиблюватись у далеке минуле не будемо, повернемось всього на чотири десятиліття назад. На той час майже кожне господарство – колгосп чи радгосп, вирощувало картоплю. Як для власних потреб (забезпечення харчування у школах, дитсадках, власних столових, також для вигодовування тварин), так і на продаж державі. Посівні площі в умовах тогочасної планової економіки жорстко регламентувались та спускались господарствам зверху. В разі значного неврожаю встановлені плани не виконувались, але у держави була одна палочка-виручалочка – приватні селянські господарства. Адже кожен житель села мав власний город, де, як і сьогодні, вирощував для себе і картоплю, і городину. Заготконтори, що діяли на той час, приймали у селян вирощену ними продукцію, поповнюючи таким чином “закрома родины”.

Ланка радгоспу “Райгородок” на збиранні врожаю картоплі, 80-і роки.

Але і цих запасів інколи не вистачало, адже державні закупівельні ціни були доволі низькими, що не додавало селянам особливого бажання продавати вирощене важкою працею.

У 1983 році у керівництва Бердичівського району виникла ідея, як збільшити надходження городини з підсобних господарств. Тут цікавим є, як саме втілили цю ідею в життя. Ініціаторами нібито виступили… самі селяни! На початку вересня з’являється Звернення жителів сіл Старосолотвинської та Маркушівської сільських рад до всіх громадян району по збільшенню продажу державі картоплі з особистих підсобних господарств. Звернення обговорили та прийняли на загальних зборах жителів сіл Старий Солотвин, Новий Солотвин, Маркуші та Обухівка. Зокрема, жителі зобов’язалися з кожної сотки посівів продати державі не менш як 14 кілограмів картоплі (на той час кожне приватне господарство мало по 60-80 сотих землі).

Передовиця газети “Радянський шлях” зі Зверненням жителів Старосолотвинської та Маркушівської сільських Рад, 9 вересня 1983 року.

А далі справа пішла по накатаній ідеологічній доріжці: виконком районної ради відразу схвалив цю ініціативу та зобов’язав усі владні структури району – виконкоми сільських рад, радгоспи, колгоспи “широко розгорнути роботу серед трудівників району по підтриманню ініціативи жителів… організувати широке обговорення… вжити додаткові заходи та взяти соціалістичні зобов’язання по збільшенню продажу картоплі… редакції міськрайонної газети «Радянський шлях» широко висвітлювати…”. Тобто, пропагандистська машина та держапарат запрацювали на повну потужність.

Про виконання взятих селянами зобов’язань влада через тиждень відзвітувала – справи йдуть гарно, повним ходом йде заготівля картоплі. Доведені плани успішно виконали ті ж Старосолотвинська та Маркушівська сільради, до них приєднались Мирославська та Райгородоцька. Понад п’ять тонн картоплі продав державі мешканець Старого Солотвина О.К. Хайнацький, майже 4 тонни – М.В. Король з цього ж села. Але, як вказується у зведенні, не всі виконкоми сільрад активно включились у цю важливу справу. Так, у Скаківці, Слободищах, Озадівці та інших селах з наміченим справились лише на 37-43 відсотка.

У свою чергу заготконтора також проявила ініціативу. Так, того ж року керівництво оголошує конкурс: з метою дострокового виконання планових завдань і соціалістичних зобов’язань у третьому році п’ятирічки оголошується конкурс-змагання за найбільшу кількість зданої картоплі серед здавачів, робітників торгівлі, заготівельників і голів виконкомів сільських рад. Конкурс тривав до 15 жовтня, для його переможців встановили такі премії:

  • 7 перших – по 75 карбованців;
  • 11 других – по 50 карбованців;
  • 21 третя – по 30 карбованців.

Але якщо хтось вважає, що справа ця була прибутковою для селян, мусимо розчарувати – вартість, за якою заготконтора приймала картоплю, становила всього 4-6 копійок за кілограм. При тому, що та ж картопля у міському магазині вже коштувала 15 копійок.

Чи були задоволені самі селяни такою увагою влади, нам достеменно невідомо. Але наступного року таких зобов’язань у Бердичівському районі вже не брав ніхто…

Анатолій Горобчук.

LEAVE A REPLY

Please enter your comment!
Please enter your name here