Календар знаменних і пам’ятних дат міста Бердичева на 2025 рік

Січень

95 років (1930) з дня народження Всеволода Зіновійовича Нестайка – відомого українського дитячого письменника.

Всеволод Нестайко народився у Бердичеві, але з 1933 року проживав та творив у Києві. Письменник написав понад 30 дитячих книжок оповідань, казок, повістей і п’єc, чимало з яких стали бестселерами. А його трилогію «Тореадори з Васюківки» у 1979 році внесли до Особливо Почесного списку Андерсена як один із найвидатніших творів світової літератури для дітей.

Помер Всеволод Нестайко 16 серпня 2014 року, похований у Києві.

Лютий

105 років (1920) з дня народження Олександра Савича Яцюка (1920-1986) – художника, художника-оформлювача, який народився у селі Демчин нині Бердичівського району.

Олександр Савич з 1980 року проживав у Бердичеві, ствердив себе як художник самобутнього творчого почерку. Діапазон його у творчості широкий та багатогранний: він працював в історичному, портретному, пейзажному жанрі і натюрморті.

Помер Олександр Яцюк у 1986 році, похований у Бердичеві на міському кладовищі.

Березень

175 років (1850) з дня вінчання у римо-католицькому костелі святої Варвари видатного французького письменника Оноре де Бальзака та поміщиці з Верхівні Евеліни Ганської.

На вінчанні за свідків були присутні дочка Евеліни — Анна та київський губернський маршал дворянства Густав Олізар. Також присутній чоловік Анни граф Жорж Мнішек. Вінчав пару Житомирський прелат Олицької колегіати Віктор Ожаровський, надісланий Луцько-Житомирським єпископом, та канонік Йосип Білобоцький.

Квітень

95 років (1930) з дня створення в Бердичеві школи фабрично-заводського учнівства, яка стала готувати робітничі кадри для найбільшого промислового підприємства міста – машинобудівного заводу «Прогрес». У перші роки тут навчали таким професіям, як фрезерувальник, слюсар, токар та електромонтер.

Через десять років заклад отримав нове ім’я – ремісниче училище №2. З 1958 року заклад став називатись міським професійно-технічним училищем №4, з 1984-го – спеціалізованим професійно-технічним училищем №4, яке діє і нині та займає комплекс будівель по вулиці Семенівській.

80 років (1945) з дня заснування у Бердичеві міської музичної школи. Рішення про її створення прийняв Житомирський обласний виконавчий комітет.

За роки існування музичної школи тисячі дітей отримали музичну освіту та обрали музику своєю професією.

Травень

80 років (1945) з дня народження Миколи Софроновича Яцюка – педагога, художника, Почесного громадянина міста Бердичева.

Микола Яцюк народився у селі Кашперівка Вінниччини. З 1970 року проживає у Бердичеві. Спершу працював учителем у середній школі №15, з 1979 року по 2017 рік очолював міську дитячу художню школу.

Полотна Миколи Яцюка можна зустріти в офісах підприємств та музеях Бердичева, він тривалий час був постійним позаштатним художником-графіком міськрайонної газети «Земля Бердичівська» (колишній «Радянський шлях»). Також Микола Софронович став художнім оформлювачем багатьох літературних видань: книг Михайла Полюги «Свет мой печальний», «Я пришел в Вавилон»; Наталії Котикової «Мой стиль — это мои убеждения» (про уродженця Бердичева композитора Віктора Томіліна); композитора та виконавця Олеся Коляди «Пісні про Україну», тощо.

25 років (2000) з дня проведення перших у Бердичеві Днів польської культури.

Ініціатором проведення такого заходу стало Бердичівське відділення Спілки поляків України, очолюваного на цей час директором ЗОШ №3 Феліксом Пашківським. Ідею проведення Днів підтримала міська влада.

Дні польської культури у Бердичеві стали традиційним культурним заходом, вони проводяться до сьогодні.

Червень

105 років (1920) від дня народження Петра Мойсейовича Криворуцького (1920-1987) – скульптора, член Спілки художників СРСР.

Петро Криворуцький працював у жанрах монументальної, станкової та камерної скульптури, перевагу віддавав скульптурному художньому портрету, для якого характерна індивідуальність та пластична виразність. За своє життя Петро Мойсейович створив понад 800 скульптур, з яких майже 70 композицій та скульптурних портретів експонуються в різних музеях країн колишнього Радянського Союзу. Відомі його скульптурні портрети: бюсти Т.Г. Шевченка (1954 р.), Д.І. Менделєєва (1957 р.), М.О. Горького (1958 р.), К.Е. Ціолковського (1985 р.), С.П. Корольова (1985 р.).

Майже весь свій творчий спадок П.М. Криворуцький передав у подарунок місту, в якому народився. Понад 300 праць скульптора знаходяться в Бердичівській дитячій художній школі, в Музеї історії міста Бердичева, в міському Палаці культури ім. О.А. Шабельника.

Помер Петро Криворуцький 11 січня 1987 року, похований у Бердичеві на загальноміському кладовищі.

90 років (1935) з дня народження Леона Романовича Ліпецького (1935-2016) – багаторічного керівника бердичівського пивоварного заводу, Почесного громадянина міста Бердичева.

Леон Ліпецький пройшов шлях від інженера-технолога до директора Бердичівського експериментального пивоварного заводу (нині ТОВ «Бердичівський пивоварний завод»), який він очолив у 1980 році. Впродовж наступних більш як тридцяти років пивоварний завод під керівництвом Леона Романовича був економічно стабільним підприємством, яке активно розвивалось та діє до сьогодні.

Липень

75 років (1950) з дня створення в Бердичеві будівельно-експлуатаційної контори «Бердичівгаз».

Завданням нового підприємства визначено проведення газифікації осель жителів Бердичева та Бердичівського району, експлуатація газових мереж.

Контора стала першою в області та третьою на теренах України. Начальником контори призначено Василя Герасимовича Балицького. Нині підприємство займає адміністративні та виробничі приміщення по вулиці Житомирській, 89.

Серпень

100 років (1925) з дня народження Володимира Йосиповича Ружицького (1925-1996) – краєзнавця, дослідника історії та археології Бердичівського краю.

Майже все трудове життя Володимир Йосипович працював лаборантом фізичного кабінету міської середньої школи №6. Та одним з головних захоплень у його житті була історія: понад півстоліття його перо сумлінно вело літопис рідного краю. У 1945 році Володимир Йосипович став позаштатним кореспондентом газети «Радянський шлях» (нині «Земля Бердичівська»), в якій друкуються його численні замітки та статті. Також Володимир Ружицький брав активну участь у громадському житті міста, багато років поспіль був членом правління міської організації Товариства охорони пам’ятників історії та культури.

Помер Володимир Ружицький 9 травня 1996 року. Його спадщина — це цінна скарбниця знань, яка й досі служить благородній справі виховання любові до рідної Бердичівщини.

Вересень

95 років (1930), як в Бердичеві у відповідності до наказу Народного Комісаріату охорони здоров’я відкрили технікум для підготовки середнього медичного персоналу – акушерок і помічників лікарів єдиного диспансеру.

На перший курс нового навчального закладу зарахували 90 учнів, сімдесят відсотків із них – вихідці з робітників, комунарів, колгоспників, селян (їх приймали позачергово).

Саме цей технікум для підготовки середнього медичного персоналу, пройшовши через низку реорганізацій, перетворився у відомий нині навчальний заклад – Бердичівський медичний фаховий коледж.

145 років (1880) з дня заснування в Бердичеві механічного та чавуноливарного заводу, сьогодні відомого як АТ «Бердичівський машинобудівний завод «Прогрес».

Заснував це підприємство підприємець Леопольд Казимирович Плахецький, який розмістив виробничі цехи і дільниці заводу безпосередньо біля залізничного вокзалу. На перших порах кількість робітників становила біля 30 осіб, річний обсяг виробництва – 50 тис. руб. Завод почав ремонтувати сільськогосподарський реманент, а згодом виготовляти плуги, сіялки та віялки.

Жовтень

100 років (1925) з дня народження Онисії Степанівни Блажкун (1925-2013) – педагога, організатора музейної справи.

Народилася Онисія Блажкун у селі Велика Синява, що на Хмельниччині. Онисія Степанівна більш як тридцять років віддала педагогічній праці у навчальних закладах міста Бердичева, отримала почесне звання «Відмінник народної освіти».

На початку 1980-х років Онисія Блажкун стала одним із ініціаторів створення та активним організатором краєзнавчого музею у Бердичеві. У 1984 році вона стала першим директором відродженого музею, очолювала його 11 років поспіль.

Померла Онисія Блажкун 23 квітня 2013 року, похована у Бердичеві на загальноміському кладовищі по вулиці Бистрицькій.

Листопад

105 років (1920) з дня заснування кравецької швейно-ремонтної майстерні, яка отримала назву «Перша держшвеймайстерня». У 1925 році майстерню перейменували на фабрику колективу безробітних кравців «Бердичів-швея» Комборбезу (комітет боротьби з безробіттям). Фабрика виконувала масові замовлення окружної міліції, дитячих будинків.

Цей день вважається днем народження Бердичівської фабрики одягу (сьогодні – ПрАТ «Бердичівська фабрика одягу»).

55 років (1970) з дня заснування на машинобудівному заводі «Прогрес» духового оркестру, нині відомого як Народний аматорський оркестр духових інструментів бердичівського міського Палацу культури ім. О.А. Шабельника.

Духовий оркестр при машинобудівному заводі «Прогрес» створили у 1970 році. Це був невеликий колектив з 12 музикантів. Першим повноцінним очільником оркестру став відомий у Бердичеві музикант Михайло Бараш, який керував колективом до 1986 року. З 1986 по 1992 рік оркестр очолював Веніамін Балясник, з 1992-го по 2024 рік колективом більш як три десятиліття керував заслужений працівник культури України Анатолій Тетьоркін.

Грудень

180 років (1845) як містечку Бердичів указом Його Імператорської Величності Миколи I надано статус міста: «Признавъ полезнымъ, вслѣдствіе представленныхъ НАМЪ предположеній Кіевскаго Губернскаго Начальства, разсмотрѣнныхъ Министромъ Внутреннихъ Дѣлъ и одобренныхъ Государственнымъ Совѣтомъ, перевести Уѣздное Управление Махновскаго уѣзда Киевской губ. въ м. Бердичевъ, повелѣваемъ: 1) Мѣстечко сіе переименовать уѣзднымъ городомъ, а по немъ и нынѣшній Махновскій уѣздъ называть Бердичевскимъ».

Цим же указом у місті створюється Міська Дума і Магістрат, також місцевому начальству доручено створити для міста Бердичева «приличный герб».

70 років (1955) з відкриття в Бердичеві приміщення нового залізничного вокзалу. Нова будівля вокзалу містить просторий зал очікування, каси, ресторан – всього у будинку налічується 54 кімнати.

За основу будівництва нового вокзалу взяли готовий архітектурний проєкт, згідно якого за декілька років до цього збудували залізничний вокзал в українському Конотопі та в місті Йошкар-Ола (нині столиця Республіки Марій Ел, Російська Федерація).

120 років (1905) з дня народження Гроссмана Василя Семеновича (1905-1964) – відомого радянського письменника, журналіста та публіциста, який народився в Бердичеві.

В оповіданні «В місті Бердичеві» (1934), у нарисі «Вбивство євреїв у Бердичеві» (1944), в романах «Степан Кольчугін» (ч. 1-4, 1937-1940), «За правое дело» (1952) чимало сторінок присвячені рідному для Гроссмана Бердичеву. Твори письменника видавалися 156 разів загальним тиражем близько 9 млн. примірників. Чимало з них перекладені англійською, французькою, німецькою, іспанською, польською та китайською мовами.

Помер Василь Гроссман 14 вересня 1964 року у Москві. Урна з прахом письменника похована на Троєкурівському кладовищі біля Кунцева.