Home Новини Календар знаменних і пам’ятних дат міста Бердичева на 2022 рік

Календар знаменних і пам’ятних дат міста Бердичева на 2022 рік

2740
0
SHARE

Цей календар знаменних і пам’ятних дат в історії Бердичева на 2022 рік містить пам’ятні події, важливі для бердичівлян.

Дата

Подія

Лютий

2  

20 років (2002) від дня заснування Бердичівської міськрайонної Спілки ветеранів воїнів-інтернаціоналістів УБД «Бойове братство». Першим головою спілки обрано ветерана-інтернаціоналіста Миколу Вахніцького, який очолював її впродовж усіх наступних років.

На початку існування Спілка нараховувала дванадцять членів, у подальшому її ряди поповнились воїнами-інтернаціоналістами всіх локальних воєн, які проходили у таких державах, як Чехословаччина, Афганістан, Сирія, Ефіопія, Єгипет, Куба, Угорщина, Ірак. За ініціативи членів Спілки створено музейну кімнату, присвячену воїнам-інтернаціоналістам – учасникам Чехословацьких подій (2013). У 2014 році на території бердичівського коледжу промисловості, економіки та права встановлено пам’ятний знак воїнам-інтернаціоналістам усіх локальних воєн.

У 2014 році спілка ветеранів «Бойове братство» об’єдналась із міською радою ветеранів України.

лютий  

Цього місяця виповнюється 90 років (1932), як бердичівський машинобудівний завод, який до цього випускав трансмісійне обладнання та запасні частини до сільськогосподарських машин, отримав нову назву – «Комсомолець».

1932-й вважається роком заснування заводу, який із 1947 року став підприємством республіканського значення. Впродовж наступних десятиліть завод освоював та випускав широку номенклатуру металообробних автоматизованих верстатів підвищеної точності, у 1980-х роках – верстатів із числовим програмним управлінням.

З 1995 року це відкрите акціонерне товариство «Беверс», де працювало біля тисячі робітників. Нині ПрАТ «Беверс» фактично згорнув виробництво та займається лише ремонтом верстатів.

8  

65 років (1957) з дня народження Віктора Івановича Пастуха (1957-1996) – лікаря-хірурга, кандидата медичних наук, заслуженого майстра спорту України з альпінізму.

Віктор Іванович зростав як спортсмен у ДЮСШ у Віталія Олексійовича Лонського – заслуженого тренера СРСР та України. Також займався в міському спортивно-туристичному клубі «Ентузіаст». У 1979 році Віктор Пастух закінчив Харківський медичний інститут, отримав фах хірурга-ортопеда.

Віктор Пастух став одним із ініціаторів програми «Прапор України на найвищих вершинах світу», на виконання якої альпіністи України підкорювали вершини найвищих гір світу.

У 1996 році експедиція українських альпіністів, до складу якої входив і Віктор Пастух, брала участь у підкоренні вершин Шиша-Пангму і Чоо-Ю, які розташовані в одному з регіонів Гімалаїв. 5 жовтня під час сходження на вершину Шиша-Пангму Віктор Пастух загинув разом зі своїм товаришем Геннадієм Василенком. Указом Президента України від 13 травня 1997 року Віктора Пастуха нагороджено орденом «За мужність» (посмертно).

10  

45 років (1977) з дня видання Державним комітетом Ради Міністрів України наказу №19/45, яким прийнято рішення про відкриття у Бердичеві професійно-технічного училища №12. Мета створення училища – забезпечення підготовки кваліфікованих робітників для виробничого об’єднання ім. Ілліча, яке діє в Бердичеві.

Училище розмістилось у новій будівлі по вулиці Леніна, 74-а (нині вулиця Житомирська). Цей заклад став єдиним в СРСР училищем за профілем підготовки кадрів для шкіряної промисловості: тут навчали професіям «контролер сировини та напівфабрикатів», «витягувальник шкір», «колорист-апретурник», «лаборант».

Перший набір учнів із дворічним терміном навчання відбувся 1 вересня 1977 року, через рік відбувся набір із трирічним терміном навчання з отриманням повної середньої освіти та професії.

21  

115 років (1907) з дня випуску першої продукції Бердичівським рафінадним заводом. Цей день став офіційною датою народження заводу, хоча саме підприємство збудували ще у 1906 році.

Завод належав Товариству Федорівських цукрових заводів. На рафінадному заводі перед Першою світовою війною працювало 825 працівників, виготовлялось 1 400 000 пудів рафінаду. У 1999 році рафінадний завод (на цей час – ВАТ «Бердичівський цукрорафінадний завод») випустив свою останню продукцію, а за декілька років припинив існування.

Березень

15  

25 років (1997) з дня освячення в Бердичеві приміщення Преображенського храму конфесії Української Православної Церкви, підпорядкованої Київському Патріархату (нині ПЦУ).

Храм розмістився в одній із кімнат Будинку культури цукрорафінадного заводу і став першим за ліком у нашому місті, в якому на постійній основі стали проводитись релігійні служби цієї конфесії. Освятив приміщення єпископ Житомирський і Овруцький Ізяслав спільно зі священиками Свято-Михайлівського собору (Житомир). Настоятелем храму став о. Юрій (Юрій Анатолійович Іванчик).

Через деякий час релігійна спільнота за сприяння керівництва цукрорафінадного заводу отримала у своє розпорядження будівлю по вулиці Червоній, 28-а. Силами членів громади та за дієвої допомоги керівництва цукрорафінадного заводу тут провели ремонт та переобладнання у відповідності до церковних канонів. Свято-Преображенський храм діє й нині.

18  

90 років (1937) з дня народження видатного російського письменника-сценариста Фрідріха Наумовича Горенштейна (1932-2002).

Фрідріх Горенштейн тривалий час проживав у Бердичеві, навчався у школах №4 та №2. Закінчив Вищі курси сценаристів і режисерів у Москві, написав сімнадцять кіносценаріїв, п’ять із яких екранізовані. Серед них – «Солярис» (режисер А.Тарковський) та «Раба любви» (режисер М.Михалков). У п’єсі Горенштейна «Бердичів» показано життя одного бердичівського двору з 1945-го по 1975-й рік, вона увібрала в себе особливу мову – російську мову радянських євреїв, вихідців із невеликих містечок.

Квітень

4  

100 років (1922) від дня народження Елі Шаєвича Ронделя (1922-2014) – бердичівлянина, міської легенди, відомого серед містян як «Ізя-газировщик».

Народився Еля Рондель в Бердичеві в багатодітній єврейській родині. У 1950-1980-х роках працював звичайним продавцем газованої води у кіоску №12 (кіоск від магазину №1 бердичівського підприємства змішаної торгівлі), який знаходився неподалік кінотеатру ім. Фрунзе (нині будівля ДЮСШ ім. В.О.Лонського). Вода, яку він продавав, користувалась значним попитом серед бердичівлян, і не в останню чергу з-за того, що Еля Рондель до кожного покупця мав свій підхід, його жарти підіймали настрій. За життя здобув популярність серед бердичівлян та став відомий як «Ізя-газировщик» (ім’я Ізя дала йому бердичівська шпана), увійшов у місцевий фольклор.

У 1991 році Еля Рондель полишив Бердичів та переїхав до США на постійне місце проживання. Помер 13 жовтня 2014 року на 93-у році життя.

11  

95 років (1927) від дня народження Віталія Олексійовича Лонського (1927-2004) – заслуженого тренера СРСР та України, засновника школи стрибунів у висоту, Почесного громадянина міста Бердичева.

Народився Віталій Лонський у селі Обухівка Бердичівського району в робітничій родині. Віталій Олексійович за час своєї тренерської роботи підготував 18 майстрів спорту, виховав 4 майстри міжнародного класу, серед яких Валерій Скворцов, Рустам Ахметов, Анатолій Мороз та інші. Кожен третій учень спортивної школи Віталія Лонського виконував нормативи майстра спорту. Його учні стали учасниками Олімпійських ігор у Токіо, Мехіко, Мюнхені, чемпіонатів Європи та їх переможцями.

З 1984 року у Бердичеві почали щорічно проводитися республіканські змагання з легкоатлетичних стрибків (висота, довжина, потрійний стрибок) на приз заслуженого тренера В.О.Лонського. З 1994 року на честь заслуг тренера в Бердичеві започатковані щорічні міжнародні змагання зі стрибків у висоту на приз В.О. Лонського.

Травень

17  

25 років (1997) від дня освячення в Бердичеві храму Успіня Пресвятої Богородиці Української Православної Церкви Київського патріархату (нині ПЦУ). Храм розмістився по вулиці КІМа, 34, в приміщенні колишнього Будинку культури цегельного заводу.

Акт освячення храму здійснили єпископ Житомирський і Овруцький Ізяслав разом зі священиками Свято-Михайлівського собору (Житомир) та бердичівського Преображенського храму.

21  

100 років (1922) від дня народження Шевиріна Валентина Михайловича (1922-1994) – учасника Другої світової війни, Героя Радянського Союзу.

Народився Валентин Шевирін у місті Перм (РФ). На фронтах Другої світової з 1943 року, до кінця війни здійснив 409 бойових вильотів, у 92-х повітряних боях збив 19 літаків ворога. Указом Президії Верховної Ради СРСР від 29 червня 1945 року за мужність, відвагу і героїзм, проявлені у боротьбі з німецько-фашистськими завойовниками, старшому лейтенанту Валентину Шевиріну присвоєно звання Героя Радянського Союзу.

Із 1954 року Валентин Михайлович у запасі, проживав у Бердичеві, працював оператором у виробничому управлінні магістральних газопроводів. Помер Валентин Михайлович Шевирін у 1994 році, похований у військовому секторі загальноміського кладовища по вулиці Бистрицькій.

26  

50 років (1972), як в Бердичеві на Елінгу розпочала свою діяльність школа прапорщиків.

Школа прапорщиків готувала військовослужбовців за 16-а спеціальностями. Серед них старшини рот, старші техніки танкових рот, командири ремонтних взводів, командири взводів ПЗРК (переносних зенітно-ракетних комплексів), начальники складів.

Керівниками школи у різний період були Анатолій Гопта, Петро Новогребелець, Геннадій Кушков, Василь Качковський, Віктор Рябушко, Михайло Польовий, Олександр Пенський та інші. За час свого існування школа прапорщиків дала путівку у життя 20-ти тисячам молодих прапорщиків.

Розформували школу прапорщиків у 2002 році. Нині в приміщеннях колишньої школи прапорщиків знаходиться 142-й навчальний центр сил спеціальних операцій України.

Червень

6  

110 років (1912) від дня народження Василя Івановича Галицького (1912-1990) – уродженця Бердичева, відомого вченого, фізико-географа, геоморфолога, педагога, доктора географічних наук, професора, почесного члена Географічного товариства СРСР.

Науково-дослідницька діяльність В.І. Галицького була спрямована на вивчення проблемних питань ландшафтознавства. Він став автором більш як 100 наукових праць. Василь Галицький брав активну участь у багатьох польових практиках студентів, польових ландшафтних дослідженнях-експедиціях відділу фізичної географії на Поліссі, у Лісостепу України. Широту наукових інтересів професора В.І. Галицького представляють інші його друковані наукові праці – від популярної брошури «Вулкани та землетруси» (1951 р.) до календаря-довідника «Географічні відкриття та дослідження» (1980 р.).

Василь Галицький залишив помітний слід у географічній науці, був неординарною особистістю, скромною, доброзичливою та уважною, талановитою людиною.

9  

25 років (1997) з дня освячення Святішим Отцем Іваном Павлом ІІ у Кракові (Польща) в костелі Святої Ядвіги вірогідної копії ікони Бердичівської Божої Матері. Акт освячення відбувся в присутності митрополита Львівського архієпископа Мар’яна Яворського та делегації бердичівських прихожан.

Копію ікони створила художниця-живописець і реставратор Божена Муха-Совінська (Краків, Польща).

Нині ікона, коронована у 1998 році, знаходиться в головному вівтарі костелу Непорочного Зачаття Пресвятої Діви Марії.

9  

10 років (2012) з дня консекрації (відкриття) Верхнього Храму Всеукраїнського Санктуарію Матері Божої Бердичівської.

Акт урочистого відкриття центральних дверей до Храму здійснив Митрополит Львівський архієпископ Мечислав Мокшицький, який також очолив з цієї нагоди урочисту літургію. З ним співслужили Ординарій Києво-Житомирської дієцезії архієпископ Петро Мальчук та єпископ Станіслав Широкорадюк.

15  

60 років (1962), з дня створення в Бердичеві територіальної первинної організації Українського товариства сліпих (УТОС).

Метою створення товариства є організаційне об’єднання громадян із вадами зору. В організації надається допомога в отриманні середньої освіти, у вивченні рельєфно-крапкового шрифту Брайля, виділяються путівки в санаторій та будинок відпочинку, в реабілітаційний центр для незрячих. Саме в первинній організації ці люди просто відпочивають душею, знаходячи друзів та однодумців, проявляють неабиякі здібності в художній самодіяльності, а особливо у співі, де вони розкривають найпотаємніші нотки свого внутрішнього світу.

24  

30 років (1992) з дня проведення першої Служби Божої у костелі Святої Варвари римо-католицької громади.

Хоч юридично релігійна громада стала власником костелу ще на початку січня 1990 року, римо-католики не входили у приміщення, доки її займала міська дитячо-юнацька спортивна школа. Спортивна школа остаточно залишила приміщення костелу наприкінці травня 1992 року.

Парафіяни отримали будівлю у значно зміненому від первісного стану вигляді: за роки перебування тут спортивної школи було замуровано головний вхід, знищено орган, хори, вівтар та окремі архітектурні прикраси. У вівтарі зроблені вхідні двері, побудовано залізобетонне перекриття центрального нефу костелу на два поверхи – для атлетичного і гімнастичного залів, розібрано дзвіницю та сигнатуру над храмом. Впродовж наступних років релігійна громада відновила храм, він став архітектурною та духовною прикрасою Бердичева.

Липень

22  

380 років (1642) від дня урочистого відкриття у Бердичеві монастиря Босих кармелітів та освячення нижнього храму Непорочного Зачаття Святої Марії Діви, Святого Іоана Хрестителя, Архистратига Михаїла і Святого Іоана Євангеліста.

При будівництві храму використали частину мурів і приміщень старого замку, засновником та власником якого був один із представників роду Тишкевичів – Василь Тишкевич.

Під час урочистостей освячення храму засновник конвенту та власник Бердичева Януш Тишкевич склав жертовний дар – ікону Пресвятої Діви Марії, здавна відому у родині Тишкевичів своєю благодаттю. Ікона була написана олійними фарбами на полотні, закріпленому на кипарисовій дошці. Саме ця ікона згодом принесе численні милості вірянам та буде визнана Церквою як чудотворна.

Серпень

5  

130 років (1892) від дня відкриття в Бердичеві руху на міській залізниці – конці. Єдина лінія конки пролягала від залізничного вокзалу вулицею Білопільською до монастиря кармелітів і закінчувалася неподалік монастирської арки.

Ширина колії становила 1000 мм (т.зв. метрова колія). На лінії протяжністю 3 км працювали шість однокінних вагонів, вартість проїзду становила 5 копійок.

Бердичівська конка постійно змінювала власників. До 1898 року вона належала купцю Мойсею Івановичу Зайцеву, що проживав у Києві. У 1898 році було організовано Бельгійське анонімне (акціонерне) товариство під назвою «Бердичевские трамваи» (Tramways de Berditcheff, societé anonyme á Bruxelles) Гергердта і Лауреля. У 1905 році конка від акціонерного товариства перейшла у власність бельгійського банкіра Емпена.

Ліквідували конку у 1921 році.

Жовтень

10  

60 років (1962), як у Бердичеві по вулиці Карла Лібкнехта, 10-а (нині вулиця Європейська) відкрився дитячий садок-ясла №15 «Ромашка».

Побудував садок-ясла для своїх працівників машинобудівний ордена Трудового Червоного Прапора завод «Прогрес». Дитячий садок був розрахований на 120 дитячих місць (4 групи). У дитсадку протягом 7-ми років діяла група нічного перебування дітей, яку відвідувало 25 малят. Перша завідуюча дитячого садка, яка відкривала дошкільний заклад – Бакун Олена Іванівна (з 1962 по 1963 р.). З 1963 по 1980 рік «Ромашка» працювала під керівництвом Олександри Антонівни Озер.

10  

20 років (2002) як у Бердичеві вперше відбулись Дні єврейської культури (тривали з 10 по 20 жовтня).

У рамках Днів у приміщенні міського Палацу культури серед іншого відбулась виставка робіт видатного бердичівського скульптора, члена Спілки художників СРСР Петра Мойсейовича Криворуцького (1920-1987) та виставка фоторобіт кореспондента міськрайонної газети «Земля Бердичівська» Віктора Дмитровича Коржука (1945-2004).

11  

30 років (1992) як у Бердичеві розпочала свою діяльність християнська церква «Новий час». Засновником церкви став пастор Леонід Жучков.

За наступні десятиліття діяльності церква «Новий час» під керівництвом Леоніда Жучкова духовно народила і виховала багато дітей – у Бердичеві служать самостійно три пастори-служителі. Це месіанська община «Яхад» (пастор Вадим Келдиш), церква «Сила Божа» (пастор Ігор Гуральський), церква «Спасіння Боже» (пастор Володимир Гурський).

16  

320 років (1702) з дня кривавої битви, яка відбулась під Бердичевом в ході повстання на правобережній Україні проти панування Польщі (т.зв. друга Хмельниччина) під керівництвом козацьких полковників Семена Палія та Самійла Самуся.

Десятитисячне козацько-селянське військо під проводом правобережного наказного гетьмана Самійла Самуся зійшлось у бою з польсько-шляхетським каральним військом на чолі з регментарями Даміаном Рущицем і Яковом Потоцьким, до яких приєдналися шляхетські ополчення Київського воєводства під проводом житомирського старости Й.Корчевського та овруцького старости Ф.Потоцького. Під час битви польсько-шляхетське військо зазнало повного розгрому.

Після битви під Бердичевом впродовж наступного місяця повстанці відвоювали Вінницю, Немирів, Котельню, Бихів, Бар, Старокостянтинів, Дунаївці, Шаргород, Хмільник, Бушу, Рашків, Калюс та інші містечка Правобережжя. Як результат Бердичівщина перейшла під козацьке самоуправління.

Грудень

19  

130 років (1892) з дня народження Якова Самійловича Файнтуха (1892-1974) – радянського композитора, який працював композитором Узбецького та Російського театрів у Самарканді (Узбекистан), очолював Відділення Союзу композиторів УзРСР.

Народився Яків Файнтух у Бердичеві в єврейській родині. У буремні 30-ті роки він став ініціатором нових форм проведення тематичних декад та фестивалів. Його «Сюїта» (1927) стала взірцем вироблення українського національного стилю в квартетній музиці, що спирається на фольклор. Вона і сьогодні є присутньою в репертуарі багатьох виконавців.

LEAVE A REPLY

Please enter your comment!
Please enter your name here